Умови ефективного використання заохочення

 

Не всяке заохочення активізує процес виховання учнів. Воно має виховну силу тільки за дотримання певних умов:

1. Своєчасність похвали за позитивні зрушення. Часто похвала справляє особливий ефект, коли дитина ще не досягла помітних успіхів у поведінці, але виявляє прагнення до цього. Відзначення хоча б незначних позитивних змін, невеликої перемоги учня над собою підвищує його самоорганізацію, спонукає його до відповідної діяльності та поведінки. Байдужість педагога до перших успіхів учня може негативно позначитись на всьому процесі виховання.

2. Об'єктивність заохочувального впливу. Непідкріплена справжніми успіхами похвала негативно впливає на особистість (перехвалювання розвиває самовдоволеність, протиставлення себе колективу), а також на оточуючих (незаслужена похвала підриває довіру до вчителя). При цьому враховують не тільки результати діяльності, а й те, наскільки сумлінним був учень, скільки затратив на неї праці (ступінь його зусиль). Адже в учнів різний досвід і рівень розвитку, одним одна й та ж справа дається легко, іншим набагато важче. Необ'єктивність при оцінюванні призводить до конфліктів.

3. Опора робиться на громадську думку. Вплив заохочення ефективний, якщо думка педагога збігається з думкою дітей.

4. Гласність. Передбачає оприлюднення результатів (особистих досягнень учня, підсумків змагання) на кожному етапі. Засоби, що сприяють гласності: шкільне радіо, преса, збори тощо.

5. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Діти молодшого шкільного віку мають більшу потребу в заохоченні, схваленні вчинків, ніж старшокласники.

ПОРУШЕННЯ ПОВЕДІНКИ ЯК НАСЛІДОК НЕГАТИВНОГО ВИХОВАННЯ

Мета: проаналізувати причини порушень поведінки упідлітків та форми їх виявлення; розширити психолого-педагогічний світогляд батьківз питань позитивного досвіду виховання в сім’ї;сприяти формуванню правильних підходів у сімейному спілкуванні на рівні «батьки-діти».

Обладнання: таблиці «Типи неправильного виховання всім’ї», «Форми виявлення порушень поведінки», завдання тесту, завдання для роботи в групах.

Вступне слово:

—Мамо, можна я піду до подруги? Я вже зробила уроки, — просить дівчинка.

—Не можна!

—Чому? Я все зробила.

—Ні, не можна!

—Ну чому?

—Завелась: чому, чому? Сказано - не можна!

Деякі з батьків вважають, що вимоги дорослих повинні бути обґрунтованими і зрозумілими для дітей, інші - що в цьому немає потреби.

Проте саме щоденне спілкування, якому іноді не надають значення, створює специфічні стосунки між дитиною і батьками. А чи замислювались ви, шановні батьки, над тим, які стосунки у вас із вашою дитиною?

 

 

 

Тест

 

Зобразимо стосунки батьків з дитиною за допомогою двох кружечків: «Я» (батько, мати) і «Вона» (дитина). Кружечки можуть бути розміщенні далеко один від одного (1), дотикатись (2), перекриватись (3) і (4), повністю суміщатись (5), входити один в інший (6). Це наочно демонструє рівень психологічної сумісності, потреби людей одне в одному.

Інструкція: виберіть з наведених моделей ту, яка відповідає вашим реальним стосункам з дитиною. (Демонструються моделі.)

Моделі стосунків з дітьми:

1. Ви з дитиною незалежні один від одного і не близькі. Це насторожує, варто замилитись над пошуками шляхів зближення.

2. Ви незалежні, не дуже близькі, але контактуєте, маєте щось спільне. Це вже краще.

3. Разом ви як особистості дуже близькі, але й незалежні.

4. Ви ближчі, ніж у моделі 3.Це гарні стосунки.

5. Ви близькі як одне ціле «ми». Це дуже гарні стосунки.

6. Одна особистість повністю поглинута іншою особистістю. Для виявлення свого «Я» дитині не залишається місця. Це ситуація тиску.

(Батькам повідомляють узагальнену інформацію щодо бачення дітьми стосунків «батько—дитина», «мати — дитина».)

У дитячому та підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких є визначальним у формуванні певного стереотипу поведінкових реакцій.

 

 

Типи неправильного виховання, що впливають на поведінку дитини:

1. Бездоглядність - дитина поза полем зору батьків. Батьки ніби й турбуються про неї (годують, одягають), але переважно дитина належить сама собі. її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю та уваги батьків.

До цього ж типу належить формальне виховання. Батьки для проформи турбуються про дитину.

2. На поведінку дитини також впливає надмірна опіка з боку батьків - гіперопіка,заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль спричиняє протест, що призводить до загострення взаємин.

3. Інколи бажання дитини уникнути най менших труднощів, неприємних обов’язків стає настільки великим, що навколо неї створюється атмосфера захоплення, перебільшення, вихваляння її здібностей, найчастіше фіктивних. Усі бажання дитини виконують, вона в центрі уваги - кумир сім’ї. Виховується егоцентризм, виникають труднощі у набутті навичок систематичної праці й самостійності.

4. Наступний тип - емоційне відчуження. Характерні ознаки: відчуженість, уникання контактів. Простежується в сім’ях, де один з батьків обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває, або ж у сім’ях, де є друга дитина, яка отримує більше уваги від батьків. Сприяє розвитку підвищеної вразливості.

Якщо вам складно зрозуміти цей тип, згадайте казку про Попелюшку - ставлення до дівчинки в сім’ї її батька.

5. Для жорстких взаємин характерною ознакою є жорстоке ставлення з суворим покаранням за дрібні прорахунки. У дитини формується страх перед батьками, жорстокість.

6. Часто можна почути від батьків: «Я не мала можливості...», «У моїх батьків не було змоги...», «Я все життя мріяла... Нехай моя дитина досягне цього». Батьки намагаються дати дитині ґрунтовну освіту, розвинути фіктивні здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися з однолітками. З часом вона починає виконувати все формально. Цей стиль сприяє виснаженню нервової системи й появі тривожності. Це надмірна вимогливість.

Це не єдині причини, що призводять до порушень поведінки та появи шкідливих звичок.

Можливі також інші причини:

1. Особливості пубертатного періоду.

2. Ураження головного мозку, хронічні захворювання, інтоксикації.

3. Різноманітні психічні травми - важкі, іноді надто сильні для особистості, переживання, що супроводжуються негативними емоційними реакціями.

Вони діють, як правило, не ізольовано один від одного, а в комплексі.

Основним стимулятором усе-таки є сімейне виховання.

Вправа «Подивимось в очі»

Для ефективного спілкування з дитиною нам, батькам, потрібно вміти поставити себе на місце дитини, зрозуміти її внутрішній світ, відчувати радість чи біль так, як це відчуває вона. Психологи називають це вміння емпатією.

Пропонуємо вправу, яка допоможе вам за виразом обличчя, очей зрозуміти внутрішній стан вашої дитини. Для цього, шановні батьки, об’єднайтесь у пари, поверніться обличчям один до одного і впродовж 30 с уважно вдивляйтесь у вираз обличчя, очі партнера, намагаючись відчути, зрозуміти його емоційний стан, думки, переживання. А тепер парами по черзі розкажіть, що ви відчули, й оцініть, наскільки відчуття партнера відповідають вашому стану.

Ситуація 1

Мати прийшла з роботи в поганому настрої. А тут донька каже, що хоче піти на дискотеку.

—Ти тільки думаєш про дискотеку. Сьогодні вдома побудеш.

—Ні, піду! Усі з нашого класу йдуть.

—Ти з ким розмовляєш? Не дозволяю, значить не підеш.

—Ні, піду, - і донька вискочила з дому. Надворі, обливаючись сльозами, дівчинка обурювалась: «Ненавиджу! Тільки і знають, що командувати. Увесь клас іде на дискотеку, а мене не пускають. Чому? Мені вже п’ятнадцять. Просто треба принизити, показати свою владу...»

Запитання

1. Як можуть розвиватися стосунки між матір’ю і донькою, якщо вони зумовлені відсутністю поваги дорослого до дитини?

Що можна порадити матері?

Ситуація 2

Розмова двох семирічних хлопчиків.

—Бач, п’яний іде!

—Що ж, п’яний! Подумаєш!...

—Але ж це недобре! Ганьба.

—Чому ж? Виростеш великим, сам вживатимеш спиртне... Усі дорослі випивають. Тато каже: «Який же чоловік не п’є вина!»

Запитання

1. Змалюйте ситуації в сім’ях обох хлопчиків.

2. Спрогнозуйте майбутнє дітей.

Чи необхідно в сім’ї проводити антиалкогольне виховання? Як? Словами чи вчинками?

Наступні два завдання можна розглядати як висновки із запропонованих нами та інших можливих ситуацій.

Інструкція: з частин складіть правильні за змістом речення на зразок: «Якщо дитина..., вона вчиться...»

1. Якщо дитину постійно критикують,... вона вчиться ненавидіти.

2. Якщо дитина живе в атмосфері ворожості,... вона вчиться агресивності.

3. Якщо дитину висміюють,... вона стає замкненою.

4. Якщо дитині постійно докоряти,... вона вчиться жити з почуттям провини.

5. Якщо дитина зростає в чесності,... вона вчиться бути справедливою.

6. Якщо дитина живе в безпеці,... вона вчиться вірити в людей.

7. Якщо дитину підтримують,... вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе в атмосфері доброти, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Рекомендації:

Висловлювання дітей залежать від тих слів, якими користуємось ми, дорослі, від наших висловлювань.

Ось вислови, які боляче ранять дитячі душі. їх бажано уникати:

—Я тисячу разів тобі казав...

—Невже тобі не зрозуміло, що...

—Скільки разів треба повторювати...

—Всі як люди..., а ти...

—Ну на кого ти схожа?

—Що ти до мене причепилась?

—Ти такий самий, як твій батько (мати...).

Вислови, які бажано вживати якомога частіше:

—Ти у мене такий хороший.

—Порадь мені, будь-ласка...

—Ти мене завжди правильно розумієш...

—Ти у мене молодець!

—Як я тобі вдячна!

—Які у тебе чудові друзі!