Поняття методики розслідувань кримінальних правопорушень як складової частини криміналістики.

Нераспределенная прибыль или непокрытый убыток учитывается на счете 84 счет активный. Сумму чистой прибыли отчетного года списывают заключительными оборотами декабря: дт 99 кт 84.

Чистая прибыль может быть направлена на выплату дивидендов, в создание и пополнение резервного капитала, покрытие убытков прошлых лет на суммы начисленных дивидендов учредителям сост бух проводки дт84 кт70.

Дт84 кт75 – начислены дивиденды сторонним участникам.

Отчисления в резервный капитал дт84 кт82.

Направление чистой прибыли на покрытие убытков прошлого года дт 84 кт99.

При погашении убытков за счет целевых взносов учредителей организации: дт75 кт 84

При доведении величины уставного капитала до величины чистых активов организации: дт 80 кт84

 

Поняття методики розслідувань кримінальних правопорушень як складової частини криміналістики.

Методика розслідування злочинів може розглядатися у двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів. Саме у взаємозв’язку цих двох напрямів — практичного і теоретичного — методика розслідування злочинів виявляє своє призначення, сприяючи розробці наукових рекомендацій і запровадженню їх у практику розслідування злочинів.

Внутрішня система розділу методики розслідування складається з двох основних частин:

1) загальної методики розслідування злочинів (поняття, об’єкт дослідження, завдання, принципи, місце у системі криміналістики та зв’язок з іншими галузями знань);

2) окремих методик розслідування різних видів злочинів (криміналістична класифікація злочинів і методики їх розслідування, структура окремих методик розслідування).

Розглянута сутність методики розслідування дає підстави для визначення її поняття як заключного розділу науки криміналістики, її особливої частини, що містить рекомендації, синтезовані на основі узагальнення практики виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, наукових досягнень всіх розділів криміналістики та суміжних наук.

Найбільш важливими типовими елементами приватних криміналістичних методик є:

1. криміналістична характеристика злочинів;

2. коло обставин, що підлягають установленню;

3. типові слідчі ситуації, що виникають на різних етапах розслідування, версії й планування;

4. первісні й наступні слідчі й оперативно-розшукові заходи;

5. особливості тактики проведення найбільш характерних для розслідування даного виду злочинів окремих слідчих дій;

6. взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими органами;

7. особливості використання спеціальних пізнань при розслідуванні;

8. особливості попередження даного виду злочинів

Об’єкт дослідження методики розслідування. Зазвичай об’єктом дослідження криміналістики є процес розслідування злочинів.

Завдання методики розслідування (як і в цілому науки криміналістики) полягають у сприянні найбільш успішному здійсненню конституційних положень про захист інтересів держави, законних інтересів та прав громадян, у вирішенні завдань кримінального судочинства (ст. 2 КПК), оперативно-розшукової діяльності (ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), у сприянні досягненню мети боротьби з організованою злочинністю (статті 2, 3 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»). Ці завдання конкретизуються іншими законами, що регулюють діяльність відповідних правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю, що випливає з їх компетенції, повноважень та функціональних обов’язків.

Одним з важливих завдань методики розслідування є розробка найбільш ефективних методів і засобів розкриття і розслідування злочинів, побудова їх криміналістичної характеристики, оптимізація процесу розслідування окремих видів злочинів на основі використання даних про типові слідчі ситуації, системи типових версій, комплекси слідчих дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів.

Принципи криміналістичної методики розуміють як науково-теоретичні вихідні положення проведення та використання досліджень із криміналістичної методики або окремих криміналістичних методик. Загальні принципи, що визначають зміст, структуру і значення криміналістичної методики як окремого розділу криміналістики (їм повинні відповідати всі інші положення розділу, окремі наукові рекомендації), вміщують: 1) законність (відповідність методичних рекомендацій вимогам законності); 2) єдність теорії та практики (наукова організація діяльності); 3) самостійність та цілісність методики розслідування (єдність основних структурних компонентів цього розділу). Окремі принципи, що визначають основні засади побудови окремих криміналістичних методик, передбачають: 1) науковість методик; 2) їх конкретність або індивідуальність методик (із урахуванням загальних положень); 3) плановість (оптимальна послідовність слідчих дій: однозначна або жорстка; альтернативна); 4) етапність (оптимальний набір слідчих дій у кожній окремій методиці й поділ їх на початкові та наступні відповідно до криміналістичних етапів розслідування злочину); 5) ситуаційність (або багатоваріантність, динамічність методики); 6) взаємодія слідчих органів із оперативно-розшуковими підрозділами та використання допомоги спеціаліста та громадськості (тобто поєднання слідчих дій із іншими заходами, оперативно-розшуковими, організаційними та відповідно віднесення їх до методики тактичних операцій); 7) профілактична діяльність у методиках; 8) конструктивна єдність типових методик розслідування. В практичному плані виділяють також спеціальні принципи, якими визначені особливості структури та змісту методик окремих категорій, груп злочинів.

Джерела криміналістичної методики є, по суті, джерелами методичних рекомендацій щодо розслідування окремих видів злочинів. Узагальнено такі джерела розподіляються на такі групи:

* методологічні джерела - це положення матеріальної діалектики як всезагального методу пізнання, основи логіки;

* правові джерела - закони, кримінальний кодекс, кримінально-процесуальний кодекс (впливають на побудову окремих (видових та групових) криміналістичних методик, визначають предмет доказування, перелік доказів, джерела доказів, особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх тощо);

* практичні джерела - основні джерела розроблення окремих криміналістичних методик, зокрема практика органів досудового слідства, оперативно-розшукова, експертна та судова практика;

* наукові джерела - положення криміналістичної науки (наукове розроблення криміналістичної техніки й тактики, вдосконалення окремих криміналістичних теорій) та дані інших наук (психологія, наукова організація праці, загальна статистика, соціологія, судова медицина та інші). Особливу важливу роль у формуванні криміналістичних методик відіграє кримінальне та кримінально-процесуальне право.

Криміналістика — це наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

Система криміналістики — це її складові розділи (частини), що перебувають у тісних взаємозв’язках. Сучасні уявлення про зміст криміналістики дають змогу вирізнити в її системі чотири розділи:

1. Загальна теорія криміналістики — це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, категорій, понять, методів, що відображають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до загальної теорії криміналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; ґ) криміналістична систематика.

2. Криміналістична техніка — розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів та методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів. Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Система криміналістичної техніки охоплює такі основні галузі: судова фотографія; судовий кіно- і відеозапис; трасологія; судова балістика; криміналістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; кримінальна реєстрація.

3. Криміналістична тактика є інтелектуальним ядром криміналістики. Це розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування досудового і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення обставин, що сприяють вчиненню і приховуванню злочинів. До складу криміналістичної тактики входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої ситуації, тактичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та ін. Криміналістична тактика пропонує доцільні прийоми проведення огляду, обшуку, пред’явлення для впізнання, допиту та інших слідчих (судових) дій, вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, творчий підхід в конкретній ситуації, обрання напряму розслідування та лінії поведінки.

4.Науково-технічні засоби і тактичні прийоми застосовуються щодо розслідування конкретних видів злочинів. Типізація таких рекомендацій, їх синтез дозволив утворити певні методичні поради. Криміналістична методика (методика розслідування злочинів) — розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування та запобігання окремим видам злочинів. Змістом криміналістичної методики є загальні положення (криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, криміналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) і окремі криміналістичні методики (методики розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

Сутність взаємозв'язку криміналістичної методики з інтими розділами криміналістики полягає в тому, що в криміналістичній методиці положення інших розділів реалізуються в трансформованому вигляді стосовно специфіки розслідування певних категорій злочинів. Тож, це специфічний зв'язок загального (криміналістична техніка й тактика) і особливого (криміналістична методика), коли останній розділ криміналістики синтезує всі попередні розділи, пристосовує загальні положення для розслідування певного виду злочину.

Криміналістична техніка досліджує механізм утворення слідів злочину, а також технічні засоби й прийоми їх виявлення, фіксації та вилучення в загальному вигляді, не адаптуючи їх до окремого виду злочинів. Ці наукові положення та практичні рекомендації однаковою мірою пристосовані для використання при розслідуванні всіх видів злочинів. Наприклад, криміналістична техніка розглядає прийоми фіксації слідів на місці події методами криміналістичної фотографії, а криміналістична методика розглядає особливості фіксації певних слідів у певній послідовності визначеними методами при огляді місця кримінального підпалу, вбивства тощо. Аналогічно криміналістична тактика стосується розгляду питань підготовки та проведення окремих слідчих дій, що мають загальний характер і застосовуються при розслідуванні будь-якого виду злочину. Наприклад, криміналістична тактика розглядає тактику допиту свідка, але лише криміналістична методика досліджує особливості тактики допиту свідка щодо статевих злочинів, дорожньо-транспортної події тощо.

Криміналістична методика розглядається як специфічна особлива частина криміналістичної науки. При цьому методика розслідування злочинів виявляє своє призначення через специфічний зв'язок теоретичного та практичного аспектів, тобто спираючись на теоретичні й практичні положення, розробляє наукові рекомендації та запроваджує їх у практику розслідування злочинів.