Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень проти здоров’я осіб

Елементами криміналістичної характеристики заподіяння тілесних ушкоджень є: 1) спосіб вчинення злочину; 2) мотив; 3) слідова картина злочину; 4) місце вчинення злочину; 5) час вчинення злочину; 6) особа потерпілого; 7) особа злочинця.

Спосіб вчинення злочину. Для злочинів даної категорії характерним є відсутність елементу підготовки до вчинення злочину, оскільки умисел на заподіяння тілесних ушкоджень виникає найчастіше раптово, наприклад, під час сварки, з’ясування відносин тощо. У випадках, коли мають місце якісь підготовчі дії, то для них не характерна особлива ретельність підготовки.

В половині випадків для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому не застосовувалися будь-які знаряддя або засоби. В інших випадках, знаряддями заподіяння тілесних ушкоджень можуть бути:

1) тупі предмети, до яких відносяться, зокрема, предмети господарсько-побутового призначення: сувенірні, саморобні та інші ножі, ломи, ключі, сокири, пательні, тарілки, виделки та ін.; побутові прилади: чайники, праски, фени та ін. Рідше – предмети промислово-технічного призначення: фрагменти арматури, металевих труб, дроти, запчастини тощо;

2) гострі предмети, зокрема, холодна зброя;

3) вогнепальна зброя та вибухові речовини і пристрої для заподіяння тілесних ушкоджень використовуються порівняно рідко;

4) хімічні речовини, зокрема, кислота, що може знаходиться в господарстві (оцет, сірчана кислота, соляна кислота тощо).

Найбільш поширеними наслідками завдання шкоди здоров’ю, внаслідок злочинних насильницьких дій, є тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя. Внаслідок вказаних дій потерпілим найчастіше спричиняють наступні тілесні ушкодження: 1) проникаючі поранення; 2) відкриті та закриті переломи кісток; 3) забій головного мозку тощо.

Крім того, як правило, потерпіла особа чинить опір нападаючому, в результаті чого останній отримує тілесні ушкодження у вигляді саден, крововиливів, синців тощо. Інколи злочинцю спричиняють легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У випадках заподіяння тілесних ушкоджень для злочинця не характерне вживання заходів для приховування слідів злочину на місці події, більш характерними є дії спрямовані на приховання самої події або участі в ній конкретної особи. Заходи, направлені на приховання слідів злочину чи знарядь заподіяння тілесних ушкоджень, не характеризуються продуманістю та ретельністю підготовки, оскільки в більшості випадків заподіяння тілесних ушкоджень не планується особою завчасно, внаслідок чого злочинець після вчинення злочину виявляється не готовим до яких-небудь дій щодо приховання слідів протиправної події, крім того дається взнаки і збуджений емоційний стан, в якому він знаходиться після вчинення своїх дій. У деяких випадках особа кається у вчиненому та взагалі ніяких дій щодо приховання злочину не вчиняє.

До типових дій по знищенню матеріальних слідів під час заподіяння тілесних ушкоджень можна віднести: приховання знарядь чи засобів вчинення злочину, одягу чи взуття злочинця, речей, що належали потерпілому; знищення слідів на місці події, слідів злочинцем на своєму одязі; приховання отриманих під час боротьби з потерпілим тілесних ушкоджень шляхом накладання гриму, пов’язок та інші дії.

Мотив. Мотивом заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому найчастіше є: 1) особисті неприязні відносини; 2) помста; 3) корисливі мотиви; 4) хуліганські спонукання; 5) національна, релігійна або інша неприязнь.

Найбільш поширеними підставами для формування неприязних відносин між злочинцем і потерпілим бувають: неправильна чи аморальна поведінка потерпілого; образливі слова чи вживання нецензурної лайки потерпілим на адресу особи, яка вчинила злочин, чи третіх осіб; ревнощі; розбіжності з будь-яких питань; незгода з приводу належності матеріальних цінностей тощо.

Для жінок, крім названих, типовим мотивом заподіяння тілесних ушкоджень є психологічна обстановка, яка утворилася в результаті поведінки потерпілого, що виражається в постійних образах, побитті її та дітей, зрадах, безпідставних підозрах, аморальній поведінці потерпілого, тяжкому матеріальному стані з вини потерпілого тощо.

Слідова картина злочину. Основними носіями інформації на місці заподіяння тілесних ушкоджень є: фізичні сліди, залишені потерпілим, нападаючим (сліди боротьби, сліди рук, ніг, тіла, сліди використання знаряддя злочину, сліди транспортного засобу); можливі виділення людського організму (слина, кров, сеча, елементи пошкоджених органів потерпілого та ін.); різноманітні предмети потерпілого або нападаючого (носильні предмети, елементи одягу, взуття тощо); предмети навколишнього середовища (пляшки, залишки цигарок, частини ґрунту, фарби, мастило тощо).

Для даної категорії злочинів найбільш характерними є сліди механічної взаємодії на тіло як потерпілої особи, так і нападаючого, в результаті чого залишаються сліди крові як на самих цих особах, так і на їхньому одязі, знарядді злочину, на предметах навколишньої обстановки. Сліди крові на тілі, одязі чи на предметах навколишнього середовища свідчать про положення тіла потерпілого в момент нанесення тілесних ушкоджень, часу їх заподіяння, механізм та знаряддя злочину.

Сліди, що залишаються на тілі та одязі потерпілого, можливо класифікувати залежно від знарядь заподіяння тілесних ушкоджень:

1) травми від тупих предметів:

а) садна – порушення цілісності епідермісу шкіри. Їх локалізація вказує на місце дії тупого предмету, іноді на контактуючій поверхні залишаються частинки знаряддя (металу, деревини, скла тощо) та є відображенням його форми, що дозволяє його ідентифікувати;

б) синці – утворюються в результаті розриву кров’яних судин та накопичення крові в підшкірно-жировій клітковині, слизистих оболонках. За синцями визначають місце дії тупого предмета, його характер та час нанесення травми;

в) рани – порушення цілісності шкіри, слизової оболонки і тканин. Існують забійні, рвані, забійно-рвані та укушені рани. Форма ран різноманітна та обумовлена формою травмуючої поверхні тупого предмету;

г) забої – стійке зміщення суглобних кінців поєднаних кісток за рахунок непрямої травми;

д) переломи – повне чи часткове порушення цілісності кістки. Бувають відкриті та закриті переломи кісток. Відповідно до морфологічних особливостей перелому визначають місце травми та направлення руху травмуючої сили;

е) черепно-мозкові травми;

ж) пошкодження внутрішніх органів, що характеризуються різноманітними морфологічними проявами – зовнішні та внутрішні крововиливи у м’які тканини, розриви, відрив частини або всього органу тощо.

Більшість тілесних ушкоджень тупими предметами супроводжуються пошкодженнями одягу. Слідами застосування тупого предмету на одязі є: порушення цілісності (розриви) тканини чи окремих волокон; порушення будови тканини (вдавлення, переміщення чи здертя ворсу, кошлатання поверхні тканини); наявність сторонніх для даної тканини чужорідних залишків. Іноді на тканині залишається слід від контактуючої поверхні тупого предмета у вигляді забруднення.

2) тілесні ушкодження від дії гострих предметів – різані, колоті, рубані, пиляні рани. Різані рани завжди виділяють багато крові, а сліди крові на одязі можуть свідчити про місцезнаходження потерпілого в момент нанесення удару. Крім того, сліди крові потерпілого можуть залишитися й на руках чи одязі нападаючого. Пошкодження на одязі гострим предметом називається розрізом, який свідчить про силу удару, направлення руху, кут нанесення удару тощо.

При пошкодженні колючими предметами утворюються рани, які називають колоті. Колючий предмет пошкоджує шкіру своїм гострим кінцем, проходить у тіло, розриваючи при цьому тканини своїми боковими стінками. При взаємодії тканин одягу з колючими предметами вони спочатку розсовуються в боки, а вже потім розриваються. Іноді спостерігається пасок забруднення, витягування ниток, кінці яких нерівні, розкошлатані та вирвані назовні.

Пошкодження рубаючим предметом найчастіше зустрічається у вигляді пошкодження кінцівок та голови. Особливості пошкодження рубаючими предметами – пошкодження кісткової тканини. При дії на одяг рубаючими предметами він може бути розсічений, але це залежить від гостроти леза та кута взаємодії.

Пошкодження пиляючими предметами характеризуються різною глибиною, краї ран дрібно нерівні, на кінцях ран маються розриви. Пошкодження одягу мають нерівні, розкошлатані кінці розриву.

3) вогнепальні поранення бувають кульовими, дробовими та осколочними. Типовими морфологічними проявами вогнепального поранення є вхідний отвір, раневий канал та вихідне вогнепальне поранення. Характер пошкоджень та слідів на них залежить від дистанції пострілу. Так, при близькому пострілі на одязі чи шкірі людини залишаються сліди кіптяви у вигляді темно-сірого, коричневого або чорного нашарування від центру пошкодження, і чим більша відстань пострілу, тим менше нашарування кіптяви.

Час вчинення злочину. Найбільша кількість випадків нанесення тілесних ушкоджень спостерігається у неділю та суботу, найменша – у понеділок. Щодо часу доби вчинення злочину, то найбільша кількість вчинення злочинів спостерігається у вечірній час – з 18 до 24 год., найменша – вранці з 6 до 12 год.

Типовим для таких випадків є спільне вживання алкогольних напоїв чи наркотичних засобів, перебування даних осіб у спільних компаніях чи заходах.

Місце вчинення злочину. Найчастіше випадки заподіяння тілесних ушкоджень зустрічаються у міській місцевості, в сільській місцевості лише в третині випадків. Місця заподіяння тілесних ушкоджень можуть бути найрізноманітнішими: місця для розваг та побутового обслуговування, місця проживання потерпілих або злочинців, парки, ліси, адміністративні будівлі, інші безлюдні місця.

Особа потерпілого. Як показують статистичні дані МВС України, кількість потерпілих у результаті заподіяння тілесних ушкоджень складають від 4 до 5 тисяч осіб щорічно.

Потерпілих від даної категорії злочинів умовно можна поділити на дві групи:

1) особи, які зловживають алкогольними напоями чи наркотичними засобами, ведуть себе брутально та зневажливо до присутніх, провокують сварки з незнайомими людьми знаходячись у громадських місцях чи розважальних закладах, де і трапляються такі злочини;

2) особи, які постійно сваряться на ґрунті ревнощів, помсти, зради, заздрощів, неприязних відносин із родичами, друзями, тобто побутові злочини, які і трапляються за місцем проживання учасника бійки або в місцях спільного вживання алкогольних напоїв. Дії потерпілого часто носять провокаційний характер.

Потерпілими від даної категорії є, як правило, чоловіки, жінок лише третина. За віковою категорією, найчастіше, це особи віком від 18 до 30 років, найрідше – від 41 до 50 років.

У більшості випадків такі особи не мають постійного заробітку, мають середню освіту та раніше притягувалися до кримінальної відповідальності. Крім того, більшість потерпілих на момент заподіяння тілесних ушкоджень знаходилися у стані алкогольного, наркотичного, токсичного чи іншого сп’яніння.

Особа злочинця. У переважній більшості випадків тілесні ушкодження потерпілому спричиняє одна особа, і лише третина з них – у групі. Найчастіше це молоді чоловіки, які не мають постійного місця роботи та заробітку, віком від 18 до 40 років, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, і на момент вчинення злочину знаходилися в стані алкогольного, наркотичного, токсичного чи іншого сп’яніння або перебували в стані сильного душевного хвилювання.

Вчинення даного злочину жінкою є нетиповим, а заподіяння тілесних ушкоджень групою жінок – це досить рідкий випадок, хоча така поведінка більш характерна для неповнолітніх дівчат, які з’ясовують відносини в підлітковому віці.