Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Дані вивчення кримінальних справ свідчать, що більшість порушень виборчих прав громадян характеризуються ідеальною чи реальною сукупністю різних злочинів. Злочинні вияви охарактеризовано за різними підставами.

Запропоновано класифікувати злочини, пов’язані з реалізацією виборчого права, за такими підставами: за стадіями виборчого процесу (складання та уточнення списків виборців, проведення передвиборчої агітації, голосування, підрахунок голосів та встановлення підсумків голосування); за рівнями (вищий – Центральна виборча комісія, середній – виборчі округи, низовий – виборчі дільниці); за суб’єктами (злочин вчинено виборцем, членом виборчої комісії, офіційним спостерігачем, кандидатом на виборні посади, представником органу державної влади та місцевого самоврядування); за предметом злочинного посягання (заподіяння шкоди життю та здоров’ю осіб, порушення порядку документообігу, пошкодження або знищення матеріальних цінностей); за способами вчинення злочину (перешкоджання здійсненню виборчого права, підроблення виборчої документації, порушення порядку забезпечення виборів).

Серед чинників, що впливають на стан протидії злочинності у цій сфері, виокремлено такі: різке збільшення кількості злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права, зокрема у період виборчих кампаній; високий рівень латентності злочинів; збільшення виявів корупції у сфері організації виборчого процесу; труднощі й перешкоди виявлення ознак злочинів та збирання доказової інформації. Результати аналізу матеріалів соціологічних досліджень дали змогу визначити основні проблеми, що впливають на ефективність діяльності правоохоронних органів, зокрема: корупційні процеси в державі та протидія зацікавлених осіб; недосконалість і нестабільність законодавства; відсутність розроблених методик розслідування; неефективна взаємодія правоохоронців, органів державної влади та місцевого самоврядування, а також громадськості.

Способи вчинення злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права” на основі вивчення кримінальних справ і результатів соціологічних опитувань розглянуто дві основні технології (схеми) вчинення злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права, зокрема:

1) способи перешкоджання здійсненню виборчого права: підкуп, обман, примушування до виконання певних дій, застосування насильства, знищення або пошкодження майна тощо;

Підкуп як спосіб вчинення злочинів даної категорії виражається у діях, які направлені на схиляння волі виборців до такої виборчої позиції, яка необхідна правопорушнику. Фактично для цього злочинець надає або обіцяє надати різного роду цінності, які слугують засобом реалізації злочинного наміру. Це можуть бути: гроші, матеріальні цінності, це може бути передача прав на певне майно, пільги, послуги немайнового характеру тощо. Підкуп може реалізовуватися у 2 формах - безпосередньому, коли домовленість про є прямий контакт між злочинцем та виборцем і опосередкований. Першим способом злочини частіше скоюються тоді, коли правопорушники та потерпілі знайомі особисто один з одним та у першого є можливість вплинути над другого

2) способи фальсифікації виборчих документів: підроблення та використання підроблених документів, що супроводжують виборчий процес;

Наприклад шляхом друкування фальшивих бюлетеней та їх підміною на справжні, підроблення виборчого документа в певній його частині, з метою внести певні відомості, змінити фамілію/назву кандидата/партії, обробка бюлетенів засобами, які б видалили певні відомості

3) способи порушення порядку забезпечення виборів. При перешкоджанні здійсненні виборчого права громадянами, дії, передбачені ст. 157 КК можуть полягати у викраденні або знищенні майна, скриньок, оргтехніки дільничих виборчих комісій.

“Характеристика особи злочинця та слідової картини ” систематизовано дані стосовно особи злочинця, предмета злочину, а також слідів й ознак злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права.

Осіб, які вчиняють злочини цієї категорії, доцільно поділити на три категорії: 1) члени виборчих комісій, які безпосередньо беруть участь в організації підготовки та проведення виборів, без їх пособництва неможливо застосувати певну частину технологій фальсифікації виборів (на думку 84,0 % опитаних слідчих та 49,0 % працівників органів прокуратури, рівень участі членів виборчих комісій у вчиненні злочинів становить не менше ніж 50,0 %); 2) особи, які є причетними до виборів в інший спосіб: службові особи місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (сільські голови, заступники голів районних, обласних державних адміністрацій), офіційні спостерігачі, представники виборчих штабів кандидатів; 3) виборці, зокрема безробітні і пенсіонери, для яких участь у вчиненні злочину найчастіше є способом швидкого збагачення. Службові особи виявляють найбільшу активність, що полягає в застосуванні важелів “адміністративного ресурсу” шляхом зловживання владою та службовим становищем.

Отримано узагальнені дані про осіб, які брали участь у вчиненні злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права. Усього у 175 вивчених справах притягнуто до відповідальності 154 особи. Здебільшого злочини вчинюють чоловіки (66,7 %); рівень участі жінок становить 33,3 %. Найбільшу активність становить вікова група від 30 до 49 років (75,0 %). Лише 6,7 % осіб належали до групи 18–24-річних; 15,0 % – до 25–29-річних; 3,3 % – до 50-річних і більше. Рівень освіченості злочинців порівняно високий: 55,0 % осіб мали вищу освіту; 11,0 % – середню спеціальну, 6,0 % – середню. У 68,0 % випадків у вчиненні злочинів брали участь службові особи, зокрема: члени виборчих комісій (44,0 %), представники державної влади та органів місцевого самоврядування (24,0 %). Третину притягнутих до відповідальності (33,1 %) становили офіційні спостерігачі та виборці. Розглянуто особливості участі у злочинних схемах членів виборчих комісій; офіційних спостерігачів; службових осіб органів влади та місцевого самоврядування.

Злочини, пов’язані з реалізацією виборчого права, здебільшого учиняються у складі групи (51,0 % вивчених справ). За стійкістю злочинної спрямованості у 29,0 % випадків групи становили собою тимчасові об’єднання на період вчинення конкретного злочину; у 46,0 % – стійкі об’єднання; у 25,0 % – організовані злочинні угруповання. Формування груп відбувалось, як правило, на підставі професійних зв’язків (у 62,0 % справ учасників групи пов’язували службові стосунки, і лише у 19,0 % – особисті). Організаторів злочинів у більшості випадків (55,0 %) слідством не встановлено. Коли їх вдавалося встановити, вони виявлялися, зокрема, членами виборчих штабів кандидатів, службовцями місцевих органів державної влади, представниками місцевих організацій політичних партій.

Ідеальні сліди:

Відомості про місця виготовлення певних матеріалів про осіб- замовників, про напрямки їх збуту чи використання, відомості про факти зустрічей службових осіб задіяних у виборчому процесі та державних посадовців, відомості про наявність доступу до реєстраційних баз до Державного реєстру виборців у службових осіб, відомості про пропозиції винагороди за «продаж» голосу, в тому числі у оголошеннях та мережі Інтернет, відомості про осіб, помічених під час проведення ними агітації, відомості про скарги виборців, щодо порушення їх виборчих прав на виборчих дільницях.

Матеріальні сліди:

1. На місці виготовлення фальшивої документації та агітаційних матеріалів- печатні форми у типографіі, договори, рахунки на їх оплату, документи підприємства про прийом- передачу товару.

2. На місці організації злочинних дій, пов’язаних з розповсюдженням матеріалів, підкупом виборців, готуванням до зриву виборів на дільниці- схеми, карти територій, плани приміщень, переліки певних матеріалів, підрахунки грошових сум, відомості та дані про осіб- виборців.

3. На місці безпосередніх розповсюджень- печатні матеріали, нерозповсюджені листівки, сліди клею, обуві у жилих під’їздах, сліди рук.

4. На місцях виборчих дільницях- виборчі документи(копії виборчих протоколів, підписних листів та іншої документації), предмети (печатки, штампи, зразки бланків, виборчі скриньки тощо), електронні носії інформації (системні блоки комп’ютерів, жорсткі та гнучкі диск тощо).

 

14. Обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування кримінальних правопорушень проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

1. Подія злочину – чи було вчинено злочин, якщо так, то в чому він полягає, які злочинні дії були скоєні?

2. Спосіб вчинення- яким способом було скоєно злочин (шляхом підкупа, шляхом обману, шляхом примушування, із застосуванням насильства або його погрозою, із знищення чи пошкодженням майна або його погрозою, з використанням службового становища,шляхом незаконної вимоги, вказівки і т.п), який характер самих діянь (перешкоджання здійсненню виборчих прав, незаконне виготовлення виборчої документації, підроблення виборчої документації, незаконне посвідчення (підписання) виборчих документів, надання можливості проголосувати за іншу особу, надання фінансової підтримки з порушенням закону, виготовлення, поширення агітаційних матеріалів)?

2. Ким було скоєно злочин, чи є суб’єкт посадовою особою або членом виборчої комісії, наявність співучасті, кількість злочинців, особа підозрюваного, його зацікавленість у виборчому процесі, мета та мотив вчинення ним злочину, чи були організатори, ким надавалися вказівки або вимоги на проведення незаконних дій?

3. Обстановка вчинення- в який час було скоєно злочинні дії, на якій стадії виборчого процесу: під час підготовки до виборів, проведення агітації, під час самого процесу виборів, під час підрахунку голосів, чи були свідки, чи бачили вони як відбувалися ці дії, де саме було вчинено злочин: у різних місцях (під час проведення передвиборчої кампанії, у приміщенні виборчого штабу, на території підприємств/організацій, засобів масової інформації, у місцях поширення агітації), поблизу виборчих дільниць, на території виборчих дільниць?

4. Чи були свідки які бачили, чули або їм було відомо про злочин, що їм відомо?

5. Чи були спроби приховати вчинення злочину, якщо були то в чому вони відобразилися?

6. Які засоби використовували злочинці з метою вчинення злочину?

7. Які сліди залишили

ся внаслідок вчинення злочину?

8. Інші обставини які стосуються події злочину, впливають на кваліфікацію діяння, в тому числі зазначені у ст. 91 КПК – винуватість особи, розмір шкоди і т.д.

Это общие обстоятельства которые устанавливаются по большинству выборных преступлений. Все остальные обстоятельства устанавливаются в зависимости от выдвинутых версий.

 

 

15. Типові слідчі (розшукові) дії у кримінальних провадженнях по кримінальних правопорушень проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Серед засобів доказування у провадженнях про злочини досліджуваної групи найрезультативнішими визначено такі:

· проведення обшуку та вилучення;

· слідчий огляд документів; допит свідків та підозрюваних (обвинувачених);

· призначення судових експертиз.

Обшук з одночасним вилученням документів є невідкладною слідчою дією, що дає змогу запобігти можливому знищенню й фальсифікації документів, гарантує повноту їх вилучення. Об’єктами, на яких проводять виїмку, є виборчі дільниці; службові приміщення, зокрема архівні установи, в яких зберігається виборча документація; інші приміщення (квартири, приватні будинки, офіси тощо).

Для повного й усебічного дослідження матеріальних слідів злочину слідчому варто сконцентрувати увагу на роботі з документами, що включає їх виявлення, вилучення, огляд, дослідження, використання та зберігання. Завдання, що розв’язуються за допомогою слідчого огляду, можна умовно звести до трьох груп: визначення загальної характеристики документів та їх значення для розслідування; перевірка якісних характеристик документа, що поєднує аналіз їх ознак (реквізитів) та змісту; виявлення ознак, що індивідуалізують документ та дають змогу найповніше описати його. Під час роботи з документами доцільно застосовувати методи техніко-криміналістичного аналізу. Їх комплексне поєднання є найефективнішим, оскільки дає змогу доповнювати результати досліджень, що обмежені окремими методами.

Слід зазначити, що не всі виборчі документи підлягають слідчому огляду, а лише ті, що зазнали підробки злочинцями з метою викривлення результатів голосування. До таких слід віднести списки виборців, бюлетені для голосування, заяви виборців, відкріпні посвідчення, протоколи виборчих комісій і, нарешті, протоколи про підрахунок голосів та встановлення результатів виборів. Крім того, слідчому огляду можуть підлягати й інші документи, які в ході виборчого процесу не піддавались підробці. В процесі розслідування вони можуть відігравати допоміжну роль в результаті їх аналізу та зіставленні з іншими документами

Проведення допитів у справах про злочини, пов’язані з реалізацією виборчого права, вимагає від слідчих обізнаності у спеціальних виборчих питаннях, що відповідно потребує обов’язкової попередньої підготовки, яка має включати: ознайомлення із методичною літературою; використання допомоги спеціалістів, членів виборчих комісій шляхом одержання від них різних довідкових даних, спільного аналізу документації, або безпосередньої участі спеціаліста у допиті; поповнення знань за результатами інших допитів тощо. При розслідуванні кримінальних проваджень, пов’язаних із проведенням виборів, проведення одночасних допитів двох і більше осіб в деяких випадках є необхідним та доречним. Особливістю проведення такої слідчої при розслідуванні злочинів у сфері реалізації виборчого права може бути ситуація, яка виникає між службовою особою, яка використовувала свою становище з метою вплинути на результати виборів, та особою, яка знаходиться у нього у прямому підпорядкуванні.

Для ідентифікації особи, яка виконала рукописний текст (підпис) повинна бути призначена почеркознавча експертиза.

З метою встановлення фактів і способів унесення змін до документів та виявлення їх первинного змісту може бути призначена технічна експертиза документів.