Внетелесных

Із викладеного легко дійти висновку, що праця вчителя фізичної культу­ри складається з багатьох компонентів. Щоб усі ці компоненти склались в єдину систему фізичного виховання школярів, учителеві необхідно багато знати, вміти і, що особливо важливо, постійно підвищувати свій творчий потенціал, не відставати від вимог часу, прогресу, науки, запитів своїх уч­нів. Учитель все життя повинен сам учитися, безперервно поповнювати власні знання, пам’ятаючи, що педагог доти залишається вчителем, доки продовжує самоосвіту.

Як відбувається процес творчого пошуку?

Учителеві раптом відкривається: те, що здавалось безперечним, сьогодні вже недостатньо ефективне, мало придатне. Причиною для роздумів про ре­зультати своєї праці найчастіше є діти, їхнє ставленім до навчання, їхні знання, вміння. І тоді починається пошук. Що я роблю не так? Що із загальноприй­нятого повинно бути вдосконалене? Що треба відкинути і чим замінити?

Нові думки та ідеї відкриваються тільки тому, хто постійно думає над про­блемами, що постають, шукає необхідні матеріали, уважно спостерігає за роботою колег, аналізує поведінку учнів, читає літературу, стежить за публі­каціями у періодиці. Коли ми в пошуку, то і читання стає іншим. У відомих книжках виявляється те, чого раніше не зауважували.

Організовувати самостійну роботу7 з піднесення власного професійно­го рівня майбутній педагог повинен навчитися за студентських років. У будь-якому випадку ця робота повинна переслідувати конкретну мету, мати чіткий план і терміни реалізації, форму кінцевого результату, постій­не робоче місце.

Метою самостійної роботи вчителя може бути вивчення ефективності засобів фізичного виховання, методів організації навчальної діяльності, при­йомів навчання і регулювання навантаження, форм фізичного виховання учнів різних класів, методів просвітницької роботи тощо.

Результат творчої роботи — впровадження нових форм фізичного ви­ховання у школі; використання вчителем нових методів діяльності; написання рефератів і методичних розробок для батьків, вчителів початкових класів і класних керівників; підготовка доповідей і виступів на методичних нара­дах, засіданнях педрад; підготовка наочних посібників тощо.

Постійне робоче місце доцільно обладнати в методичному кабінеті школи, де зосередити підшивки газет і журналів, методичні посібники, підруч­ники, довідники,словники,енциклопедичні видання.

План самоосвіти містить її основні етапи, терміни початку і кінця, кінце­вий результат. Працювати радимо щоденно, без зволікання, не очікуючи натхнення, а зусиллям волі створювати робочий настрій. Натхнення прийде під час роботи.

Важливим джерелом самоосвіти є постійний аналіз діяльності учнів. Педагог повинен учитись у дітей. Повчальним у цьому плані є досвід вчителя-методиста з Одещини В. Радзівілла. Переважно наприкінці навчального року педагог опитує учнів про якість уроків фізичної культури, пропонує їм відповісти на питання, що їм сподобалось і що не сподобалось на заняттях. Анкета викликає великий інтерес у школярів, а педагог враховує поради і про­позиції учнів, які часто не поступаються зауваженням досвідчених методистів. Такий зворотний зв’язок дає змогу коригувати навчальну роботу, сприяє на­лагодженню довірливих взаємин з учнями, котрі часто продовжуються і по закінченні школи.

Важливою ланкою самоосвіти є вивчення і впровадження досвіду інших учителів і вчителів-новаторів. Вивчаючи досвід, не орієнтуйтеся тільки на кращих. У кожного вчителя є “краплини”, котрі можна запозичити.

Аналіз передового досвіду показує, що переважно він високоефективний лише в окремих ділянках навчально-виховної роботи. Водночас підвищення ефективності фізичного виховання на сучасному етапі вимагає розробки і ви­користання кожним учителем комплексної методики навчання, тренування і виховання, яка включає всі компоненти педагогічної діяльності, необхідні для успішного засвоєння школярами знань, формування рухових навичок, удосконалення фізичних можливостей та виховання почуття відповідальності учнів за свій фізичний стан, їх моральних і вольових якостей та мотивації до самовдосконалення.

Важливо також не обмежуватись вивченням досвіду тільки колег за спе­ціальністю, знахідки вчителів інших предметів також можуть знайти своє втілення у фізичному вихованні. Процес вивчення і засвоєння досвіду педа­гогами можна представити як його послідовне сприйняття, відтворення, застосування і творче осмислення. Наша сьогоднішня освітня система, на думку фахівців, функціонує на другому рівні засвоєння досвіду, в окремих випадках — між другим і третім. Водночас суть самоосвіти полягає не в тому, щоб відтворити відоме, а в умінні знайти з допомогою мислення відповідний до конкретної ситуації спосіб дії, творчо і самостійно вирішувати педаго­гічні завдання, які ставить життя.

Уникайте примусового запровадження передових методик — це на добро не вийде. Сила творчої людини не в наслідуванні, копіюванні, а в знаходженні власного підходу до справи. Не можна говорити про творчість, підмінюючи один шаблон іншим. Будь-який досвід, передусім педагогічний, має в собі ознаки, властиві конкретній людині. Виявляються вони в індивідуальних ри­сах особи вчителя, у його здібностях. Передовий учитель створює свій стиль викладання — сплав особистих якостей і обраних залежно від них методів роботи. Новаторів краще сприймати на рівні ідеї. У цьому випадку ви самі повинні розробляти технології навчання і виховання. А якщо будете сприймати новаторів на рівні сучасних тенденцій, то станете автором нових самостій­них ідей, які варто перевірити на практиці.

Вирішуючи здійснити педагогічний експеримент, ви повинні вірити в себе, у своїх учнів, у педагогічну науку і практику. Головне, ви повинні бути певні, що ваші методи не зашкодять навчанню, вихованню і здоров’ю дітей.

І от ви, сповнені віри, ідете з новою ідеєю в клас, і вам, зазвичай, нічого не вдається. Причин цьому може бути декілька: або думка невдала, або ви ще не вмієте нею користуватись і втілити її, або діти ще не звикли до нового. Тоді слід почекати, і ваша ідея дасть результати. Нагородою за терпіння буде щастя творчості, а той, хто хоч раз пережив його, постійно буде праг­нути знову пережити цю велику душевну насолоду.

Утвердження нового вимагатиме від вас чимало мужності. Нове завжди виростає на ґрунті старого і заперечує його, а отже, у нього завжди будуть противники. Важлива опора для нового — діти. Адже вчительська творчість необхідна для розвитку творчих здібностей учнів. Якщо діти працюють із задоволенням, будьте певні в успіху. Той педагог, котрий багато чекає від уч­нів, і той, хто чекає мало, одержить те, чого чекав. Не забуваймо, що непідготовлені учні — плід “праці” непідготовленого вчителя, а в процесі навчання і виховання кожного нового покоління стоять такі завдання: 1) пов­ноцінно успадкувати досвід попередніх поколінь; 2) використовувати цей досвід у відповідних галузях життєдіяльності; 3) удосконалювати історич­ний досвід, збагачувати його і піднімати на вищий рівень досконалості шляхом передбачення принципово нового досвіду; 4) передати соціальний досвід майбутнім поколінням, підготувати їх так, щоби вони чинили ще ефектив­ніше у процесі вирішення викладених завдань.

То ж бажаємо Вам на цьому нелегкому шляху творчих успіхів і задово­лення від своєї професійної діяльності!

 

 

[1] Триліс С. Правильне дихання — ключ до здоров’я // Фізичне виховання в школі. — № 1. — 1997. — С. 45-48.

[2] Пальчевський С. Сугестопедичні підходи до фізичного виховання на уроках фізич­ної культури // Фізичне виховання в школі. — 2000. — №3. — С. 43-44.

[3] Детальніше про це див.: Баранова Т.П. Повнішая познавательность урока // Физи- ческая культура в школе. — 1991. — № 3. — С. 39.

[4] Круглов Г. Метод слова на уроках физической культури // Физическая культура в школе. — 1999. — № 3. — С. 36-38.

[5] Детальніше про це див.: Кудинов С.И. Вводная часть урока: неиспользованньїе ре- іервьі // Физическая культура в школе. —• 1994. — № 3. — С. 21.

[6] Рекомендації щодо розробки комплексів вправ для колового тренування див: Физическая культура в школе. — 1990. — № 3. — С. 15; 2000. — № 5. — С. 22.

[7] Погляди на сучасний урок дивись:

1. Мейксон Г.Б., Копьілов Ю.А. Основьі будущего закладьіваются сегодня // Физичес­кая культура в школе. — 1994. — № 6. — С. 3.

2. Сергеев В. Главное достижение цели // Физическая культура в школе. — 1996. — № 1. —С. 5.

[8] Детальніше про це дивись:

1. Коркин В.П. Зкскурсия по родному городу (сюжетно-ролевне уроки) // Физичес- кая культура в школе. — 1991. — № 9. — С. 16.

2. Худолиева О.В. Нетрадиционньїе формьі и методьі оздоровлення учащихся (из опьі- та работьі Надсждьі Николаевной Майсеенковой) // Физическая культура в шко­ле. — 1993.-№ 6.— С. 15.

3. Поваляева В.В. Сказочное путешествие // Физическая культура в школе. — 1994. — № 1. — С. 34.

4. Долотика О. Игровьіе уроки в І классе // Физическая культура в школе. — 1997. — №3. — С. 21-25.

5. ЗотоваИ. МьінаОлимпиаде// Физическая культура в школе.— 1997.—№ 1.—С. 55-58.

6. Моринь Н. Санитарьі леса (сюжетний урок в начальних классах) // Физическая культура в школе. — 1997. — № 3. — С. 26-27.

7. Беймен В. Картотеки подражательннх упражнений для первоклассников // Физи­ческая культура в школе. — 1998. — № 4. — С. 37-40.

8. Губарева О. Путешествие по железной дороге // Физическая культура в школе. — 1998, —№ 4.-С. 41-42.

9. Антонов А. Сюжетнне уроки по льіжной подготовке // Физическая культура в шко­ле. — 1999. — № 6. — С. 36.

[9] Варіанти використання мікрокалькуляторів з цією метою див.: Физическая культу­ра в школе. — 1987. — №8. — С. 28; 1988. — №12. — С. 19.

[10] 1. Лях В.И., Мейксон Г.Б., Копьілов Ю. Оценка успеваемости по физической куль- туре // Физическая культура в школе. — 1991. — № 11. — С. 3.

2. Шустиков Г.С. Нужна ли оценка? // Физическая культура в школе. — 1994. — № 2. — С. 48.

[11] Диференційовану оцінку розвитку у школярів гнучкості див.: Физическая культура в школе. — 1988. —№7. — С. 36. У № 6,7 того ж журналу за 1988 р. пропонуються методи і критерії оцінки координаційних здібностей школярів.

[12] Присяжнюк С. Система заліків з фізичної культури для учнів 3, 9 та 11 класів за­гальноосвітньої школи // Фізичне виховання в школі. — 1998. — № 4. — С. 7-10.

[13] “Рейтингова система оцінювання на уроці фізичної культури” (Досвід вчителя-ме­тодиста Кубая 1.1.).

[14] Детально про це див.:

1. Клименко В. Механізми психомоторики людини. — К., 1997. — 190 с.

2. Омельяненко І. Розвиток психомоторних здібностей першокласників на уроках фізичної культури: Автореф. дис.... канд. наук з фізич. вихов. і спорту: 24.00.02 —

' Луцьк, 1999.

[15] Каменцер М.Г. Уроки сделать инструктивньїми // Физическая культура в школе. — 1991.—№2, —С. 12.

[16] Докладніше з цієї теми див.:

1. Физическая культура в школе. — 1970. — №8.

2. Губський В. 12 порад Порфирія Іванова // Фізичне виховання в школі. — 1996. — № 1, —С. 30-33; № 2. — С. 47-50; 1997. — № 1. —С. 39-41.

3. Короп Ю. Хибні звички та їх профілактика // Фізичне виховання в школі. — 1996. — № 1. — С. 34-41; № 2. — С. 44-47.

4. Бондарєв Б.Ф. їм потрібні чуйність і делікатність // Фізичне виховання в школі. —

1996, — №2. — С. 53-54.

5. Триліс С. Правильне дихання — ключ до здоров’я // Фізичне виховання в школі.

1997. — № 1, —С. 45-48.

6. Рощенко В. І цікаво, і корисно // Фізичне виховання в школі. — 1997. - №2.

С. 50-55.

7. Пачасій А., Сторчак С., Короп М. Шейпінг — це здоров’я і краса// Фізичні- мим> вання в школі. 1997. — № 3. — С. 34—39.

8. Скворцова Г. Шейпинг в школе // Физическая культура в школе,- 1997 С. 65-79; № 6. — С. 72-73; № 7. — С. 67-77.

9. ОвчинниковаН., НестероваТ., Сосіна В. Сучасні засоби оздоровчої сприм

// Фізичне виховання в школі. — 1997. — № 4. — С. 9-15.

10. Язловецкий В.С. Физическое воспитане детей с ослабленньїм здороіи • м ' Здоровье, 1991.

[17] Борисенко О. Навчально-виховний процес потребує управління // Фізичне вихо­вання в школі. — 1996. — № 1. — С. 26-29.

[18] Коленецкий Д. Воспитание творческой активносте и самостоятельности учащихся // Физическая культура в школе. — 2000. — № 5. — С. 11-12.

[19] Сінгаївський Є. Фізичне виховання школярів (теоретична підготовка) // Фізичне виховання в школі. — 1999. — №2. — С. 25-28.

[19] Про способи повідомлення учням знань. Див.: Физическая культура в школе. —

1996. —№3, —С. 16-17.

Овчинкова И. Физическая культура и биология // Физическая культура в школе. 1998 №3. -С. 33-34.

[22] Гоциридзе Г. Физическая культура и физика // Физическая культура в школе. — 1998, —№ З, —С. 17-18.

[23] Конкретньїе задания для учеников 1-3 классов // Физическая культура в школе. —• 1989, —№2.

[24] Детально про це див. В. Велитченко. Самоконтроль // Физическая культура в шко- ле. — 1996. — № 1. — С. 70-73.

[24] Тайванев Н. Задание на лето // Физическая культура в школе. — 1993. — № 2. — С. 30.

[25] Детально про це: Борисенко А. У режимі продовженого дня // Фізичне виховання в школі. — 1997. — № 1. — С. 31-35.

[26] Шляхи підвищення ефективності позакласної роботи з фізичного виховання на сучасному етапі його вдосконалення викладені в журналі “Фізичне виховання в школі”. — 2000. — № 3. — С. 21-24.

[27] Серчев В. Спорт на уроках физической культури // Физическая культура в шко­ле. — 1996. — №4, — С. 8.

[27] Про один із варіантів перерахунку абсолютних результатів у бали, що дозволяє підсумовувати змагання і визначати переможців незалежно від віку і статі дітей, див.: Физическая культура в школе. — 1990. — № 1.

[28] Детальніше про це див.: Цьось А.В. Фізичне виховання в календарній обрядовості українців. — Луцьк: Надстир’я, 2000. — 376 с.

[29] Докладніше див.: Михайлов В. Гопак — танець чи двобій // Спортивна газета, 1990. — 3 листоп.

[30] Детально про це див.: Т.Межуева. Открьітьій урок для родителей. // Физическая культура в школе. — 1998. — № 3. — С. 41-43.

[31] Додаткову інформацію див.: Руководство по скаутизму // Физическая культура в шко­ле, 1991.—№ 11; 1992. — № 6.

[32] Значення спорту і фізичного виховання у розвитку людини // Київська церква, 2000. — № 5 (II). — С. 19-20.

[33] Сапеляк Я. Спорт і церква: від байдужості до співпраці. // Київська церква. — 2000. — № 5 (II). — С. 112-113.

[34] Мисак Б. Виховання християнськомї моралі через фізичну культуру і спорт. — Броди, — 2000. — 40 с.

[35] Про теоретико-методичні основи української національної боротьби “гопак” див.: Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури. — Львів, 1991.

[36] Історичну довідку щодо змін навчальної програми на різних етапах див.: Бондарев- ский Е.Я., Кадетова А.В. О школьньїх программах по физической культуре // Фи­зическая культура в школе. — 1987. — № 3. — С. 31; № 4. — С. 32.

[37] Якщо ці завдання розподілити між студентами-практикантами, то всі документи матимуть конкретний характер, а педпрактика пройде ефективніше.

[38] Розвивающийся человек в мире профессии. Обнинск, 1993. —47 с.

[39] Тургель. Агитация и пропаганда физической культурьі // Физическая культура в школе. — 1998. — № 5. — С. 64-65.

[40] Досвід і традиції кращих учителів фізичного виховання // Фізичне виховання в школі. — 1998. — № 2. — С. 23.

[41] Зубалій М., Столітенко В. З досвіду роботи вчителя фізичної культури Ігоря Кубая // фізичне виховання в школі. — 1999. — № 2. — С. 33-34.

Козєтов І. Методика використання нестандартного обладнання на уроках фізкуль­тури // Фізичне виховання в школі. — 1999. — № 4. — С. 37-39.

[42] Леонтьева Т., Масленников С. На уроках в сельской малокомплектной школе // Фи- зическая культура в школе. — 1998. — № 3. — С. 23-29.

Борисенко А. Особливості фізичного виховання в сільській малокомплектній школі // Фізичне виховання в школі. — 1998. — № 3. — С. 8-14.

Школа

внетелесных