Вожатый владеет разнообразными методами и формами организации отрядной деятельностиОблік запасів, у тому числі і виробничих, регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Згідно з ним запаси - це активи, які підприємство утримує для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності або для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління виробництвом. Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. Згідно П(С)БО 9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. За чистою вартістю реалізації запаси відображаються, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили спочатку очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів відніманням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Придбані, отримані або виготовлені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є їх собівартість, яка у відповідності с п. 9 П(С)БО 9 складається з таких фактичних витрат: - сум, що сплачуються згідно з угодою постачальникові (продавцеві); - сум ввізного мита та митного збору; - сум посередніх податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; -транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ). ТЗВ включаються до собівартості придбаних запасів або в загальній сумі відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів (тоді вони повинні розподілятися для окремого виду запасів); - інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісних характеристик запасів. Виняток становлять безоплатно отримані запаси і запаси, отримані як внесок до статутного капіталу. їх первісна вартість визначається на рівні справедливої вартості (для внеску до статутного капіталу - узгоджена засновниками (учасниками)), але з урахуванням всіх фактичних витрат, передбачених в п. 9 П(С)БО 9. Найбільший інтерес викликає розподіл ТЗВ. Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (списаних, використаних, реалізованих, безоплатно переданих і т. ін.) за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка (долі ТЗВ) і вартості списаних запасів з відображенням її на тих же рахунках обліку, в кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток (частка ТЗВ) визначається шляхом ділення суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць Наведемо приклад подібного розподілу. Виробниче підприємство протягом місяця використовувало матеріали на виробництво продукції і для реалізації на сторону. Вартість матеріалів, що числяться на початок звітного місяця, склала 1000 грн. Протягом місяця надійшло матеріалу на суму 200 грн. Сума транспортно-заготівельних витрат на початок місяця склала 10 грн, за поточний місяць - 50 грн. Вибуло матеріалів за місяць на суму 300 грн, зокрема витрачено на виробництво продукції - на суму 200 грн, реалізовано на сторону - на суму 100 грн. Підприємство для обліку ТЗВ застосовує окремий субрахунок. 1. Розраховуємо частку ТЗВ: Частка ТЗВ = (10 + 50): (1000 + 200) = 0,05. 2. Розраховуємо суму ТЗВ, що відноситься до списаних запасів і підлягає списанню: ТЗВс = 300 х 0,05 = 15 грн. Розподіл ТЗВ представимо в табличній формі (табл. 2.14). Особливу увагу слід приділити визначенню первісної вартості запасів, отриманих в рамках бартерної угоди (це стосується тільки малих підприємств, що використовують звичайну систему оподаткування, оскільки платникам єдиного податку проведення бартерних операцій заборонено). Пунктом 13 П(С)БО 9 встановлено, що первісна вартість одиниці запасів, придбаних в результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. При цьому подібними запасами визнаються запаси, що мають однакове функціональне призначення і однакову справедливу вартість. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартостями переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду (у дебет рахунку 84 "Інших операційних витрати" з подальшим списанням на фінансові результати - в дебет субрахунку 791 "Результат операційної діяльності"). Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів. Згідно п. 4 П(С)БО 19, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 р. № 163, справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активами в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Швидше за все, це їх ринкова вартість. Виходячи з того, що поняття "Подібні активи" і "справедлива вартість" в П(С)БО визначені достатньо розпливчато, щоб уникнути непорозумінь з податковими органами рекомендуємо відображати в бухгалтерському обліку всі бартерні операції як обмін неподібними активами. У бухгалтерському обліку відображення бартерних операцій неподібними запасами здійснюється в такому порядку: 1) операції з відвантаження запасів, що передаються в рамках такої операції, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку як реалізація даних запасів. 2) операції з отримання запасів в обмін на переданих на рахунках бухгалтерського обліку відображаються в порядку, передбаченому як для придбання запасів у постачальників, за винятком розрахунків грошовими коштами і з подальшим здійсненням заліку заборгованостей рахунків розрахунків (наприклад, Дт 63 і Кт 36). Первісною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, визнається їх виробнича собівартість, яка визначається відповідно до П(С)БО 16. При цьому готовою продукцією є продукція, обробка якої закінчена і яка пройшла випробування, приймання, укомплектовування згідно умовам договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Відзначимо, що до малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) відносять предмети, використовувані не більш одного року або протягом нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг і тому подібне 3 приведеного визначення виходить, що вартісна межа при віднесенні предметів до складу "малоцінки" відсутня. Нагадаємо, що критерієм, який розмежовує для віднесення предмету до однієї з розглянутих категорій (МШП або малоцінні необоротні матеріальні активи), є термін його корисної експлуатації: якщо цей термін менш одного року або одного операційного циклу, то такий предмет обліковується на рахунку 22 загального Плану рахунків (на рахунку 20 спрощеного Плану рахунків), якщо більш за один рік - на рахунку 1І2 загального Плану рахунків (на рахунку 10 спрощеного Плану рахунків). Основна відмінність в обліку МШП і малоцінних необоротних матеріальних активів полягає в тому, що згідно п 23 П(С)БО 9 вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальних особах протягом терміну їх фактичного використання. Вартість же малоцінних необоротних матеріальних активів згідно П(С)БО 7 включається до складу витрат за допомогою нарахування амортизації, а списується з балансу тільки після закінчення терміну їх корисної експлуатації. Відповідно до П(С)БО 9 при відпуску запасів у виробництво, продажу і іншому вибутті їх оцінка здійснюється за одним з наступних методів: - ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів; - середньозваженої собівартості; - собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); - нормативних витрат; - ціни продажу. Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. У такому разі підприємство самостійно здійснює вибір методу оцінки вибуття запасів, зафіксувавши його в наказі про облікову політику підприємства. Запаси, що відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, що не заміщають один одного, доцільніше оцінювати за ідентифікованою собівартістю. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих в звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих в звітному місяці запасів. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що вони використовуються в тій послідовності, в якій надійшли на підприємство, тобто запаси списуються в прямому порядку надходження. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів. Оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і цін, що діють. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми витрат і ціни в нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Оцінка по цінах продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки на товари. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. У свою чергу, середній відсоток торгової націнки розраховується діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок в продажній вартості отриманих в звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібною) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібною) вартості отриманих в звітному місяці товарів. Основними з наведених вище методів є метод середньозваженої оцінки і метод ФІФО. Більш докладного розглянемо ці методи на конкретних прикладах. Зауважимо також, що згідно п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку підприємств суб'єкти малого підприємництва, що не є платниками єдиного податку, ведуть податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів з 01.01.2003 р. тільки за двома методами: ФІФО або ідентифікованій вартості відповідної одиниці запасів. При цьому вживані методи обліку вартості запасів не можуть змінюватися протягом звітного податкового року. Таблиця 2.16 Облік на складах і в бухгалтерії повинен забезпечувати чіткий контроль за наявністю, надходженням і вибуттям запасів. Місця зберігання товарно-матеріальних цінностей повинні бути належно підготовленими і надійними, щоб виключити псування чи крадіжки матеріалів. Кожне з них (склад, комора тощо) повинні мати відповідний шифр (номер), який обов'язково вказують у всіх первинних документах. Місця зберігання треба забезпечити необхідними контрольно-вимірювальними приладами (лічильниками, вагами, мірниками тощо), обладнати відповідними полицями, шафами, комірками, засіками та ін., на яких повинні бути ярлики, де вказані назви, інвентарні номери, шифри, ціна матеріалів, вимірники (тонни, кілограми, грами, штуки, кубометри, літри), за якими обліковують ці матеріали. Шифри розробляють за серійною системою. Особливо важливе застосування таких шифрів на тих малих підприємствах, де значна кількість комплектуючих матеріалів, подібних за зовнішнім виглядом, майже однакових за вартістю. Що ж до запасних частин, без цих шифрів тут не обійтися. Зокрема, шифр 203111 може бути присвоєний такому найменуванню як акумулятори автомобільні. Перша цифра 2 означає клас, друга - синтетичний рахунок 0 "Виробничі запаси", третя 3 - субрахунок "Запасні частини", четверта 1 - групу "Акумулятори автомобільні", п'ята і шоста 11 - марку акумулятора. Усі товарно-матеріальні цінності, що знаходяться у місцях їх зберігання, відносять під звіт матеріально відповідальним особам (завскладом, комірник), з якими має бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Право отримувати для виробничих потреб матеріали мають відповідальні працівники, яких затверджують на початку року наказом керівника малого підприємства. Записи операцій із надходження чи вибуття матеріалів у книгах чи картках проводить завскладом (або бухгалтер складу) на підставі первинних документів (прибуткових ордерів, актів про приймання матеріалів, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-закупівельних актів, приймально-здавальних накладних). На кожен номенклатурний номер матеріалу відкривається окрема картка. На підставі первинних документів в картках складського обліку матеріалів проводяться записи з надходження і видачі матеріалів та щодня виводяться їх залишки. На перше число місяця проводиться звірка даних складського обліку з обліком у бухгалтерії, тобто кількісні залишки матеріальних цінностей за картками складського обліку звіряються з кількісними залишками в регістрах аналітичного обліку матеріальних цінностей. На підставі записів у книгах чи картках складського обліку матеріально відповідальні особи складають реєстр приймання-здачі документів (або звіт про рух матеріалів) у двох примірниках, до якого прикладають усі первинні документи; один із них разом з первинними документами передають у бухгалтерію в установлені строки. У кінці кожного місяця залишки з книг чи карток складського обліку записують у сальдову відомість (книгу), яка знаходиться у бухгалтерії. У бухгалтерії малого підприємства, як правило, ведуть лише вартісний облік товарно-матеріальних цінностей, оскільки кількісний забезпечується на складах. У той же час тут у сальдових відомостях є інформація про наявність товарно-матеріальних цінностей на початок і кінець кожного місяця. Крім того, що у бухгалтерію надходять усі первинні документи на оприбуткування матеріалів, тут спочатку виписують первинні документи на їх видачу у виробництво чи на реалізацію, які після виконання повертаються назад разом із реєстрами приймання-здачі (звітами про рух матеріалів). Але навіть зовнішні документи (товарно-транспортні накладні), як правило, надходять на підприємство на основі виписаних тут довіреностей на отримання матеріалів від постачальників. Довіреність видають під розписку тільки тим відповідальним працівникам малого підприємства, які уповноважені отримувати товарно-матеріальні цінності від постачальників. Строк дії довіреності не може перевищувати 10 днів. Після її використання або після цього терміну, якщо довіреність не використано, роблять відповідну відмітку у журналі їх реєстрації. Нову довіреність тим же особам видають лише після використання або повернення попередньої. Оскільки довіреності належать до бланків суворого обліку, журнал їхньої реєстрації повинен бути пронумерований, прошнурований, завірений підписами керівника та головного бухгалтера і печаткою малого підприємства. Видають довіреності для використання за накладною, а списують - за актом з відображенням на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку". Усі прийняті від матеріально відповідальних осіб первинні документи з обліку матеріалів у бухгалтерії перевіряють, при необхідності таксують, групують за джерелами надходження і витрачання матеріалів, після чого проводять записи у реєстрах аналітичного і синтетичного обліку за відповідною кореспонденцією рахунків. У встановлені строки головний бухгалтер організовує вибіркову або суцільну інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої проводять відображення різниць у облікових реєстрах. Підставою для заповнення відповідних регістрів бухгалтерського обліку є первинні документи про рух запасів, а також розрахунки сум дооцінки (уцінки) товарно-матеріальних цінностей. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів має специфічні особливості лише при передачі в експлуатацію та у процесі використання, оскільки надходження їх на підприємства відображають подібно до інших товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, існують первинні документи з обліку вибуття МШП, затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.96 р. № 145, а саме: - форма № МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)"; - форма № МІІІ-2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів"; - форма № МТТТ-3 "Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристосувань)"; - форма № МШ-4 "Акт обліку вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів"; - форма № МШ-5 "Акт на списання інструментів (пристосувань) і обмін їх на придатні"; - форма № МІІІ-6 "Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття і захисних пристосувань"; - форма № МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв"; - форма № МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів". Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів за однорідними групами, встановленими виходячи з потреб підприємства. Синтетичний облік запасів Схема аналітичного і синтетичного обліку всіх товарно-матеріальних цінностей однакова - від первинних документів (товарно-транспортних накладних, лімітно-збірних карт чи накладних, актів на списання) до карток чи книг складського обліку і звітів про рух матеріалів Для обліку виробничих запасів, МШП, готової продукції і товарів загальним Планом рахунків передбачені наступні рахунки бухгалтерського обліку: ■ 20 "Виробничих запасів", ■ 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", ■ 25 "Напівфабрикати", ■ 26 "Готова продукція", ■ 28 "Товари". За дебетом даних рахунків відображається надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, а за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, зниження ціни і тому подібне Відзначимо, що малі підприємства, що застосовують рахунки класу 8 "Витрати за елементами", вартість використаних в операційній діяльності виробничих запасів, МТТТП, повинні узагальнювати у складі елементу "матеріальні витрати" на однойменному рахунку 80 "Матеріальні витрати". За дебетом рахунку 80 "Матеріальні витрати" відображаються суми визнаних матеріальних витрат, а за кредитом - списання в дебет рахунків: - 23 "Виробництво" в частині сум прямих матеріальних витрат, які прямо включаються у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), у витрати допоміжних (підсобних) виробництв, у загальновиробничі витрати; - 79 "Фінансові результати" в частині сум прямих матеріальних витрат, які відносяться до адміністративних і збутових витрат, інших операційних витрат. Відповідність субрахунків рахунку 20 і 80 при відображенні сум прямих матеріальних витрат приведемо в таблиці. 2.17. При реалізації готової продукції на сторону її собівартість не відображається у складі елементів витрат. В даному випадку собівартість реалізованої готової продукції відразу з кредиту рахунку 26 списується в дебет субрахунку 791 "Результат операційної діяльності". В той же час собівартість реалізованих виробничих запасів, МШП і товарів повинна відображатися у складі елементу " Інші операційні витрати" на рахунку 84 "Інші операційні витрати" з подальшим списанням в дебет субрахунку 791 "Результат операційної діяльності". На рахунку 84 "Інші операційні витрати" також узагальнюється інформація про суми втрачених виробничих запасів, МШП, товарів. Найбільш поширену кореспонденцію рахунків за спрощеною схемою обліку витрат без використання малими підприємствами рахунків 9 класу для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з обліку виробничих запасів, готової продукції і товарів за загальним Планом рахунків, приведемо в табл. 2.18. Для обліку виробничих запасів, МШП, готової продукції і товарів спрощеним Планом рахунків передбачені рахунки 20 "Виробничі запаси" і 26 "Готова продукція". На рахунку 20 "Виробничі запаси" ведеться облік і узагальнення інформації про сировину і матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, паливо, тару і тарні матеріали, будівельні матеріали і матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали, тварини на вирощуванні і відгодівлі, МШП і транспортно-заготівельні витрати. Для забезпечення необхідної деталізації і аналітичної інформації про виробничі запаси, МШП підприємства можуть ввести відповідні субрахунки. Рахунок 26 "Готова продукція" призначений для обліку і узагальнення інформації про готову продукцію, товари, транспортно-заготівельні витрати за товарами і торговою націнкою. До даного рахунку також можуть відкриватися відповідні субрахунки. За дебетом рахунків 20, 26 відображаються надходження вказаних цінностей, а за кредитом - їх вибуття, уцінка. Вартість використаних (спожитих) виробничих запасів, МШП, товарів, готової продукції у виробництві власної продукції, робіт, послуг і для іншої операційної діяльності, малі підприємства, що застосовують спрощений План рахунків, повинні узагальнювати на рахунку 84 "Витрати операційної діяльності". На ньому торгові підприємства також узагальнюють інформацію про собівартість реалізованих товарів. В той же час собівартість реалізованої на сторону готової продукції не відображається на даному рахунку, а списується відразу з кредиту рахунку 26 "Готова продукція" в дебет рахунку 79 "Фінансові результати". За дебетом рахунку 84 відображається вартість спожитих матеріальних цінностей в операційній діяльності, а за кредитом - списання в дебет рахунків: - 23 "Виробництво" в частині вартості спожитих матеріальних ресурсів, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) і витрат допоміжних (підсобних) виробництв, у загальновиробничі витрати (якщо підприємство використовує для обліку витрат рахунок 23); - 79 "Фінансові результати" в частині вартості спожитих матеріальних цінностей, які відносяться до адміністративних і збутових витрат, інших операційних витрат або в частині всіх спожитих матеріальних цінностей (якщо підприємство використовує спрощений План рахунків). Вартість спожитих матеріальних цінностей при здійсненні інвестиційної, фінансової і іншої звичайної діяльності відображається за дебетом рахунку 85 "Інші витрати", з подальшим списанням в дебет рахунку 79 "Фінансові результати". Найбільш поширену кореспонденцію рахунків для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з обліку виробничих запасів, готової продукції і товарів з використанням рахунків спрощеного Плану рахунків, наведемо в табл. 2.19.
Вожатый владеет разнообразными методами и формами организации отрядной деятельности
|
