ОСОБЕННОСТИ ОБРАЗОВАНИЯ ЗЕМЕЛЬНЫХ УЧАСТКОВ ПОД ОБЪЕКТАМИ НЕФТЕ-ГАЗОВОГО КОМПЛЕКСА
Дії при наданні першої медичної допомоги розрізняються залежно від ступеня обмороження, наявності загального охолодження організму, віку та супутніх захворювань. Перша допомога складається в припиненні охолодження, зігріванні кінцівки, відновлення кровообігу в уражених холодом тканинах і попередження розвитку інфекції. Перше, що треба зробити при ознаках обмороження - доставити потерпілого в найближче тепле приміщення, зняти промерзле взуття, шкарпетки, рукавички. Одночасно із проведенням заходів першої допомоги необхідно терміново викликати лікаря, швидку допомогу для надання лікарської допомоги. При обмороженні I ступеня охолоджені ділянки варто зігріти до почервоніння теплими руками, легким масажем, розтираннями вовняною тканиною, подихом, а потім накласти ватно-марлеву пов'язку. При обмороженні II-IV ступеня швидке зігрівання, масаж або розтирання робити не слід. Накладете на уражену поверхню теплоізолюючу пов'язку (шар марлі, товстий шар вати, знову шар марлі, а зверху клейонку або прогумовану тканину). Уражені кінцівки фіксують за допомогою підручних засобів (дощечка, шматок фанери, щільний картон), накладаючи та прибинтовуючи їх поверх пов'язки. Як теплоізолюючий матеріал можна використати ватники, фуфайки, вовняну тканину та ін. Потерпілим дають гарячі напої, їжу, невелику кількість алкоголю, по таблетці аспірину, анальгіну, по 2 таблетки "Но-шпа" і папаверину. Не рекомендується розтирати хворих снігом, не можна використовувати швидке зігрівання обморожених кінцівок у багатті, безконтрольно застосовувати грілки та тому подібні джерела тепла, оскільки це погіршує плин обмороження. При загальному охолодженні легкого ступеня досить ефективним методом є зігрівання потерпілого в теплій ванні при початковій температурі води 240С, що підвищують до нормальної температури тіла. При середньому та важкому ступені загального охолодження з порушенням подиху та кровообігу постраждалого необхідно якомога швидше доставити в лікарню.
1.4. "Залізне" обмороження
У практиці зустрічаються і холодові травми, що виникають при зіткненні теплої шкіри з холодним металевим предметом. Варто цікавому маляті схопитися голою рукою за яку-небудь залозку або, того гірше, лизнути її язиком, як він намертво до неї прилипне. Звільнитися від оковів можна, лише віддерши їх разом зі шкірою. Картина жахлива: дитина верещить від болю, а його закривавлені руки або рот приводять батьків у шок. На щастя, "залізна" рана рідко буває глибокою, але однаково її треба терміново продезинфікувати. Спочатку промийте її теплою водою, а потім перекисом водню. Пухирці кисню, що виділяються, видалять бруд, що потрапив усередину. Після цього спробуйте зупинити кровотечу. Добре допомагає прикладена до рани гемостатична губка, але можна обійтися і складеним у кілька разів стерильним бинтом, що потрібно притулити та тримати до повної зупинки кровотечі. Але якщо рана дуже велика, треба терміново звертатися до лікаря. Буває, що прилипла дитина не ризикує сам відірватися від підступної залозки, а голосно кличе рятуйте! Ваші правильні дії допоможуть уникнути глибоких ран. Замість того, щоб відривати шкіру "з м'ясом", просто полийте прилипле місце теплою водою (але не занадто гарячою!). Зігрівшись, метал обов'язково відпустить свого невдачливого бранця. Якщо розмова зайшла про металеві предмети, нагадаємо, що на морозі вони забирають у дитини тепло. Тому взимку не можна давати дітям лопатки з металевими ручками. А металеві частини санчат обов'язково обмотайте тканиною або закрийте старою ковдрою. Не дозволяйте дітям довго качатися на каруселях і гойдалці, лазити по металевих снарядах, які встановлені в кожному дворі. І обов'язково захищайте їхні руки рукавицями.
1.5.Профілактика переохолоджень та обморожень
Існує кілька простих правил, які дозволять вам уникнути переохолодження та обморожень на сильному морозі: · Не пийте спиртного - алкогольне сп'яніння (втім, як і будь-яке інше) насправді викликає більшу втрату тепла, у той же час викликаючи ілюзію тепла. Додатковим фактором є неможливість сконцентрувати увагу на ознаках обмороження. · Не паліть на морозі - паління зменшує периферійну циркуляцію крові, і в такий спосіб робить кінцівки більше уразливими. · Вдягайте вільний одяг - це сприяє нормальній циркуляції крові. Одягайтеся як "капуста" - при цьому між шарами одягу завжди є прошарок повітря, що відмінно втримують тепло. Верхній одяг обов'язково повинен бути вологонепроникним. · Тісне взуття, відсутність устілки, сирі брудні носки часто служать основною передумовою для появи потертостей та обмороження. Особливу увагу слід приділяти взуттю тим, у кого часто спітнілі ноги. У чоботи потрібно покласти теплі устілки, а замість бавовняних носків вдягти вовняні - вони прибирають вологу, залишаючи ноги сухими. · Не виходьте на мороз без рукавиць, шапки та шарфа. Кращий варіант - рукавиці з вологовідштовхувальної та непродувної тканини, з хутром усередині. Рукавички ж з натуральних матеріалів хоч і зручні, але від морозу не рятують. Щоки та підборіддя можна захистити шарфом. У вітряну холодну погоду перед виходом на вулицю відкриті ділянки тіла змажте спеціальним кремом. · Не носіть на морозі металевих (у тому числі золотих, срібних) прикрас - кілець, сережок і т.д. По-перше, метал остигає набагато швидше тіла до низьких температур, внаслідок чого можливо "прилипання" до шкіри з болючими відчуттями та холодовими травмами. По-друге, кільця на пальцях заважають нормальній циркуляції крові. Взагалі на морозі намагайтеся уникати контакту голої шкіри з металом. · Користуйтеся допомогою друга - стежте за особою друга, особливо за вухами, носом і щоками, за будь-якими помітними змінами в кольорі, а він або вона будуть стежити за вашими. · Не дозволяйте обмороженому місцю знову змерзнути - це викличе куди більше значні ушкодження шкіри. · Не знімайте на морозі взуття з обморожених кінцівок - вони розпухнуть і ви не зможете знову одягти взуття. Необхідно якомога швидше дійти до теплого приміщення. Якщо змерзли руки - спробуйте відігріти їх під пахвами. · Повернувшись додому після тривалої прогулянки по морозі, обов'язково переконаєтеся у відсутності обморожень кінцівок, спини, вух, носа та ін. Занедбане обмороження може привести до гангрени та подальшої втрати кінцівки. · У разі якщо на прогулянці ви відчули переохолодження або замерзання кінцівок, необхідно якомога швидше зайти в будь-яке тепле місце - магазин, кафе, під'їзд - для зігрівання та огляду потенційно уражених для обмороження місць. · Якщо у вас зламалося авто далеко від населеного пункту або в незнайомій для вас місцевості, краще залишатися в машині, викликати допомогу по телефону або чекати, поки по дорозі проїде інший автомобіль. · Ховайтеся від вітру - імовірність обмороження значно вище. · Не змочуйте шкіру - вода проводить тепло значно краще повітря. Не виходьте на мороз із вологим волоссям після душу. Мокрий одяг і взуття (наприклад, людина впала у воду) необхідно зняти, витерти воду, по можливості одягти в суху і якнайшвидше доставити людину у тепло. У лісі необхідно розпалити багаття, роздягнутися та висушити одяг, протягом цього часу енергійно роблячи фізичні вправи та гріючись біля вогню. · Коли плануєте здійснити тривалу прогулянку на морозі, захопіть з собою пару змінних шкарпеток, рукавиць і термос із гарячим чаєм. Перед виходом на мороз треба поїсти - вам може знадобитися енергія. Варто враховувати, що в дітей теплорегуляція організму налагоджена не досконало, а в людей похилого віку та при деяких хворобах ця функція буває порушена. Ці категорії більше ризикують отримати переохолодження та обмороження, і це варто враховувати при плануванні прогулянки. Відпускаючи дитину гуляти в мороз на вулиці, пам’ятайте, що їй бажано кожні 15-20 хвилин повертатися в тепло та зігріватися. Нарешті, пам’ятайте, що кращий спосіб вийти з неприємного положення - це в нього не попадати. Якщо ви не прагнете отримати екстремальні відчуття, у сильний мороз намагайтеся не виходити з будинку без особливої необхідності.
2. Відмороження
Відмороження – ушкодження тканин організму, викликане дією низької температури. Прояви залежать від ступеня відмороження: набряклість, синюшність, хворобливість шкіри, утворення міхурів (загоєння без наслідків), відмирання м'яких тканин і навіть кісток.
2.1. Причини відмороження.
Відмороження відбувається при знаходженні на холоді тривалий час, коли організм людини вже не в змозі забезпечувати терморегуляцію тіла. Такі зовнішні умови, як температура навколишнього середовища, вологість, вітер і тривалість їхньої взаємодії впливають на терморегуляцію організму та на те, як незабаром може наступити відмороження частини тіла. Ознаками відмороження є: · відсутність чутливості в ураженій області, · задубіння, · восковий колір шкіри, · шкіра холодна на дотик · зміна кольорів шкіри (шкіра почервоніла, пожовтіла, посиніла).
2.2. Перша долікарняна допомога при відмороженні
Спочатку надайте допомогу як при ознаках гіпотермії (переохолодження). · Проводьте обробку ураженої частини обережно, легкими рухами, що масажують, ніколи сильно не розтирайте її, тому що це приводить до ще більших ушкоджень. · Зігрійте відморожену частину тіла руками або іншими частинами тіла. · Якщо відморожена частина тіла не здобуває нормальних кольорів, необхідно занурити її в теплу воду з температурою 38-42 0С. Якщо вода на дотик викликає почуття дискомфорту, значить вона занадто гаряча. · Тримаєте ушкоджену частину тіла в теплій воді доти, доки відморожена область не почервоніє та не стане теплою на дотик. · Забинтуйте ушкоджену область сухою стерильною пов'язкою. При відмороженні пальців рук або ніг. Проложіть між ними вату або марлю. Не розкривайте міхури, що утворилися. Якомога швидше доставте потерпілого до лікаря.
2.3. Перша медична допомога при відмороженні
Ушкодження тканин у результаті впливу низької температури, називається відмороженням. Найбільш піддані відмороженню кінцівки, вуха, ніс. Спочатку потерпілий відчуває почуття холоду, що змінюється онімінням, при якому зникає біль, а потім і загальна чутливість. Перша медична допомога полягає в негайному зігріванні потерпілого та особливо відмороженої частини. Для цього людину вносять або вводять у тепле приміщення, знімають взуття та рукавички. Відморожену частину тіла легко та дбайливо масажують чистими руками, потім поміщають у ємність із теплою водою (30-32 0С). За 20-30 хвилин температуру води поступово доводять до 38-39 0С. Після зігрівання, ушкоджену частину тіла витирають насухо, закривають стерильною пов'язкою та тепло замотують. Постраждалого необхідно тепло вкрити, дати гаряче питво, знеболюючі засоби, організувати швидшу доставку в лікувальну установу. Увага! Відморожені ділянки тіла не можна мастити жиром або мазями, розтирати снігом, зігрівати гарячою водою. Відмороження є різновидом холодової травми. При поверхневому відмороженні ушкодження зачіпає лише шкіру. При глибокому - ушкоджується шкіра, і підшкірні тканини. Обидва типи відмороження є небезпечними. При відмороженні міжклітинна та внутрішньоклітинна рідина замерзає та розширюється, приводячи до набряку. Кристали льоду та набряк викликають ушкодження або загибель кліток. Відмороження може привести до втрати кистей, ступнів, пальців рук і ніг.
2.4. Профілактика відморожень
Обморожень звичайно можна уникнути, якщо керуватися здоровим глуздом і наступними рекомендаціями: носіть шапку та одяг з вовни та хутра, які залишають повітряний прошарок між тілом та одягом. Закривайте частини тіла, найбільш уразливих до відмороження: пальці рук і ніг, вуха та ніс. Вживайте більше теплого питва, що сприяє кращій терморегуляції організму. Якщо гаряче питво не можна приготувати, пийте більше звичайної води. Уникайте вживання напоїв, що містить кофеїн (кава, чай) і спиртних напоїв, тому що вони перешкоджають виробленню тепла організмом. Частіше виходите на якийсь час на холод, давши після цього тілу зігрітися. Це сприяє розвитку певного захисту організму на короткочасний вплив екстремально низьких температур.
Бібліографія
1.Основи медичних знань: Навчальний посібник. Р.В. Тонкова - Ямпольская, Т. Я. Черток, И. Н. Алфьорова. М.: Освіта 1981. - 319с. 2. Основы первой медицинской помощи Трушкин А.Г., Гарликов Н.Н., Двуреченская В.М. та ін. 2005 р. 3. Интенсивная терапия ожоговой болезни Клигуненко Е.Н. 2005 4. Первая медицинская помощь:Что делать, если рядом нет врача Вишневський Аркадій 2005 р. 5. Ожоги: интенсивная терапия. Учебное пособие для ВУЗов Назаров Ігор 2007 р.
ОСОБЕННОСТИ ОБРАЗОВАНИЯ ЗЕМЕЛЬНЫХ УЧАСТКОВ ПОД ОБЪЕКТАМИ НЕФТЕ-ГАЗОВОГО КОМПЛЕКСА Действующее законодательство предусматривает особые условия образования земельных участков для разработки полезных ископаемых и порядок их использования. По общему правилу, организациям горнодобывающей и газовой промышленности земельные участки предоставляются после оформления горного отвода, утвержденного проекта рекультивации земель, восстановления ранее отработанных земель. Особо ценные продуктивные сельскохозяйственные угодья предоставляются после отработки других сельскохозяйственных угодий, расположенных в границах горного отвода. В соответствии с законом «О недрах» недра в границах территории Российской Федерации, включая подземное пространство и содержащиеся в недрах полезные ископаемые и иные ресурсы, являются государственной собственностью. Поэтому вопросы владения, пользования и распоряжения недрами находятся в совместном ведении Российской Федерации и субъектов Российской Федерации. Предоставление недр в пользование оформляется специальным государственным разрешением в виде лицензии, включающей установленной формы бланк с Государственным гербом Российской Федерации, а также текстовые, графические и иные приложения, являющиеся неотъемлемой составной частью лицензии и определяющие основные условия пользования недрами. Порядок предоставления лицензии связан с решением вопросов о предоставлении для этих целей земельного участка. Предоставление лицензии осуществляется при наличии предварительного согласия органа управления земельными ресурсами на отвод соответствующего земельного участка для целей недропользования. Лицензия является документом, удостоверяющим право ее владельца на пользование участком недр в определенных границах в соответствии с указанной в ней целью в течение установленного срока при соблюдении владельцем заранее оговоренных условий (лицензионный участок). Лицензия и ее неотъемлемые составные части должны содержать: 1) данные о пользователе недр, получившем лицензию, и органах, предоставивших лицензию, а также основание предоставления лицензии; 2) данные о целевом назначении работ, связанных с пользованием недрами; 3) указание пространственных границ участка недр, предоставляемого в пользование; 4) указание границ земельного участка или акватории, выделенных для ведения работ, связанных с пользованием недрами; 5) сроки действия лицензии и сроки начала работ; 6) условия, связанные с платежами, взимаемыми при пользовании недрами, земельными участками, акваториями; 7) согласованный уровень добычи минерального сырья, право собственности на добытое минеральное сырье; 8) соглашение о праве собственности на геологическую информацию, получаемую в процессе пользования недрами; 9) условия выполнения установленных законодательством, стандартами требований по охране недр и окружающей среды, безопасному ведению работ; 10) порядок и сроки подготовки проектов ликвидации или консервации горных выработок и рекультивации земель. Лицензия на пользование недрами закрепляет перечисленные условия и форму договорных отношений недропользования, в том числе контракта на предоставление услуг. В соответствии с лицензией на пользование недрами для добычи полезных ископаемых, строительства и эксплуатации подземных сооружений, участок недр предоставляется пользователю в виде горного отвода - геометризованного блока недр, т.е. геометрически определенного пространства недр. Горный отвод предоставляется пользователю недр для разработки месторождений газа, а также эксплуатации подземных хранилищ газа и продуктов переработки углеводородов. Горный отвод обязателен для всех организаций и предприятий, осуществляющих проектирование, строительство, реконструкцию и эксплуатацию объектов по добыче газа. Документы, удостоверяющие горный отвод, определяют его пространственное положение в плане, по глубине и являются неотъемлемой составной частью лицензии на право пользования недрами. При определении границ горного отвода учитываются пространственные контуры месторождения полезных ископаемых, положение участка строительства и эксплуатации подземных сооружений, границы безопасного ведения работ, зоны охраны от вредного влияния горных разработок, зоны сдвижения горных пород, контуры предохранительных целиков под природными объектами, сооружениями, разносы бортов карьеров и разрезов и другие факторы, влияющие на состояние недр и земной поверхности. Предварительные границы горного отвода устанавливаются при предоставлении лицензии на пользование недрами. После разработки технического проекта, получения на него положительного заключения государственной экспертизы, согласования и утверждения указанного проекта документы, определяющие уточненные границы горного отвода (с характерными разрезами, ведомостью координат угловых точек), включаются в лицензию в качестве неотъемлемой составной части. Пользователь недр, получивший горный отвод, имеет исключительное право осуществлять в его границах пользование недрами в соответствии с предоставленной лицензией. Любая деятельность, связанная с пользованием недрами в границах горного отвода, может осуществляться только с согласия пользователя недр, которому он предоставлен. Земельные участки, необходимые для проведения работ, связанных с пользованием недрами, временно или постоянно могут отчуждаться для государственных нужд с возмещением собственникам, землепользователям указанных земельных участков стоимости убытков в соответствии с действующим законодательством. Подготовка проекта решения о переводе земельных участков из одной категории в другую, согласование предоставления земельных участков для использования под изыскательские работы, объекты строительства и проекта договора аренды земельного участка осуществляется уполномоченным органом субъекта Российской Федерации. Предоставление земельных участков под объекты нефте-газового комплекса осуществляется в следующем порядке: 1) Первый этап: - выбор земельных участков и принятие решения о предварительном согласовании места размещения объекта; - проведение работ по образованию земельных участков; - государственный кадастровый учет земельного участка. 2) Второй этап: - принятие решения о переводе земельных участков из одной категории в другую и предоставлении данных участков заявителю. Лицо, заинтересованное в предоставлении земельных участков, обращается в департамент природно-ресурсного регулирования и развития нефтегазового комплекса субъекта федерации (далее - ДПРР) с заявлением о согласовании выбора земельных участков и предварительном согласовании места размещения объекта. В данном заявлении указываются: назначение объекта, предполагаемое место его размещения, обоснование примерных размеров земельных участков, испрашиваемое право на земельные участки. К заявлению прилагаются: - карта-схема М 1:100000, 1:50000, 1:25000; - документы, подтверждающие государственную регистрацию юридического лица, выписка из Единого государственного реестра юридических лиц, учредительные документы. ДПРР рассматривает поступившее заявление и обращается в орган местного самоуправления соответствующего муниципального образования Ямало-Ненецкого автономного округа с ходатайством об обеспечении выбора земельных участков. Далее орган местного самоуправления соответствующего муниципального образования субъекта федерации на основании обращения ДПРР и документов государственного земельного кадастра, документов землеустройства, организует и обеспечивает проведение работ: - по подготовке проекта границ земельных участков, с учетом всех вариантов размещения объекта; - по выбору земельных участков на местности, с учетом вариантов, совместно с лицом, заинтересованным в предоставлении земельных участков; - по определению разрешенного использования земельных участков; - по информированию населения, пользователей и арендаторов земельных участков о возможном или предстоящем изъятии и предоставлении земельных участков для строительства; - по проведению, в случае выявленной необходимости, референдума; - по оформлению результатов выбора земельных участков, с учетом всех вариантов размещения объекта, актом о выборе земельных участков для строительства и согласование их с членами постоянно действующей комиссии по выбору земельных участков на территории соответствующего муниципального образования Ямало-Ненецкого автономного округа. В случаях, предусмотренных законодательством, к акту о выборе земельных участков прилагаются предварительные расчеты убытков, землепользователей, арендаторов земельных участков, предварительный расчет потерь сельскохозяйственного производства, выполненные в соответствии с Методикой расчета убытков землепользователей и потерь сельскохозяйственного производства (оленеводства) и сопутствующих промыслов при изъятии и порче земельных угодий территорий традиционного природопользования Ямало-Ненецкого автономного округа, утвержденной постановлением Губернатора Ямало-Ненецкого автономного округа от 30 июня 2004 года № 218. Орган местного самоуправления соответствующего муниципального образования субъекта федерации рассматривает возможные варианты выбора земельных участков и утверждает согласованные отделом Управления Роснедвижимости по субъекту федерации проекты границ каждого земельного участка в соответствии с возможными вариантами их выбора. Копия решения, с приложением проекта границ, выдается заявителю. Заявитель в месячный срок передает в государственный фонд данных один экземпляр утвержденного в установленном порядке проекта границ земельных участков. Лицо, заинтересованное в предоставлении земельных участков, обращается в орган местного самоуправления муниципального образования с заявлением о предварительном согласовании места размещения объекта и утверждении акта о выборе земельных участков, к которому прилагаются: 1) акт о выборе земельных участков; 2) положительные заключения: - департамента природно-ресурсного регулирования и развития нефтегазового комплекса Ямало-Ненецкого автономного округа; - отдела ветеринарного и фитосанитарного надзора охотнадзор; - отдела ветеринарного и фитосанитарного надзора рыбнадзор; - службы по охране и использованию объектов культурного наследия субъекта федерации; - согласование службы ветеринарии субъекта федерации; - согласование службы по тарифам субъекта федерации (в случае размещения объектов электроэнергетики и теплоснабжения); 3) положительное заключение государственной экологической экспертизы по материалам выбора и предварительного согласования места размещения земельных участков; 4) согласование землепользователей, арендаторов земельных участков; 5) согласование районного отделения Ассоциации коренных малочисленных народов Севера; 6) расчеты убытков землепользователей, арендаторов земельных участков; 7) проект границ земельных участков, согласованный отделом Управления Роснедвижимости по субъекту федерации и утвержденный в установленном порядке. На основании представленных материалов орган местного самоуправления соответствующего муниципального образования субъекта федерации принимает решение о предварительном согласовании места размещения объекта и утверждении акта о выборе земельных участков. Далее решение направляется в ДПРР и заявителю. Принятое решение о предварительном согласовании места размещения объекта действует в течение трех лет и является основанием: - проведения проектно-изыскательских работ; - проведения работ по образованию земельных участков на местности (разработка землеустроительного проекта изъятия и предоставления земельных участков в соответствии с проектом строительства объекта); - постановки на государственный кадастровый учет земельных участков; - принятия решения о предоставлении земельного участка. Задание на выполнение комплекса землеустроительных работ подготавливается заказчиком или по его поручению подрядчиком на основе сведений государственного земельного кадастра о земельных участках, предоставляемых в виде выписок в форме кадастровой карты (плана) земельных участков (территории), и утверждается заказчиком (см. прил. Г). Работы по образованию земельных участков, в соответствии с Федеральным законом № 66 проводятся при описании местоположения и установления на местности границ объектов землеустройства.
|
