Профілактика алкоголізмуПрофілактика алкоголізму – комплексна проблема до вирішення якої задіяні соціальні служби, органи влади, сім’я, суспільні організації тощо. Так, П.Д. Павленок і М.Я. Руднєва акцентують увагу на значній ролі соціальних служб у роботі з людьми які зловживають алкоголем і пропонують наступні напрямки діяльності: - діагностична, націлена на ліквідацію факторів ризику залучення кого-небудь з членів сім’ї до алкоголю; - підвищення рівня соціальної адаптації хворого, схильного до вживання алкоголю; - профілактика алкоголізму: протиалкогольне навчання і виховання хворих на алкоголізм з метою формування у них негативного ставлення до вживання алкоголю; - відвідування хворого і членів його сім’ї з метою оздоровлення сім’ї, її побуту і культури внутрісімейних стосунків; - соціальна реабілітація хворого, який має алкогольну залежність; - посередницька участь між хворим і навколишнім соціумом, подолання явища дезадаптації; [7, с. 77]. Загалом треба відмітити, що реабілітація хворих на алкоголізм – це комплексна система заходів медичного, психологічного, педагогічного і соціального спрямування, які проводяться після виникнення захворювання на алкоголізм, а також у значній мірі націлені на його профілактику. У реабілітації хворих виділяють три етапи: медичний (спеціальна терапія і ізоляція), професійний (закріплення на попередньому місці роботи і забезпечення роботи за старою професією), соціальний (переорієнтація у відношенні до традицій, обрядів, культурних цінностей, укладу життя). Основою всякої реабілітаційної програми є психотерапія, в процесі яких проводиться уточнення діагнозу, оцінюється загальний стан здоров’я людини, здійснюється набір оптимальних засобів лікування хворого, визначаються задачі реабілітації, робляться прогнози на майбутнє. Психотерапія існує індивідуальна і групова. Кожна з них має свою специфіку і задачі. Індивідуальна передбачає амбулаторну приватну роботу з хворим, що дає можливість застосувати тактику «штурму», «позиційного тиску», «конфронтації», «паузи». У такий спосіб легше отримати позитивний результат і у коротші строки. Групова психотерапія частіше всього застосовується при стаціонарному лікуванні та у необхідних випадках – амбулаторному лікуванні алкоголізму. В її основі групова та парна робота, що базується на спілкуванні, діалозі, обміні досвідом, інформацією. Доцільно також застосовувати ситуаційно-психологічний тренінг, музичну і танцювальну терапію, психогімнастику, самозвіт [7, с. 78]. У свою чергу М. Бруно запропонував психотерапевтичну методику творчого самовираження, яка включає: 1. Терапію шляхом створення художніх творів (література, музика, живопис тощо). 2. Терапія творчим спілкуванням з природою. 3. Терапія творчим колекціонуванням. 4. Терапія занурення в минуле. 5. Терапія щоденників та записних книжок. 6. Терапія творчих мандрівок. 7.Терапія лікування з психологом, яке носить терапевтичний характер [9, с. 262]. Треба акцентувати увагу на тому, що позитивним моментом корекції первинної та вторинної залежності від алкоголю є цілеспрямована профілактична робота, яка базується на програмі націленої на формування позитивних життєвих навичок: - навичок ефективного спілкування, критичного мислення, самостійного прийняття рішень, вироблення сталої адекватної самооцінки; - навичок «відстояти себе», уникнення ситуацій невиправданого ризику, вмінь робити раціональний життєвий вибір; - навичок регуляції емоцій [9, с. 265]. Загалом профілактика пияцтва та алкоголізму повинна спрямовуватися не лише на особу, яка зловживає спиртовими напоями, а і його оточення, насамперед на сім’ю. З цією метою створені спеціальні програми. Особливо корисні з них ті, що взаємодіють з різними суспільними структурами, антиалкогольними фондами, релігійними організаціями, медичними службами, органами правопорядку, реабілітаційними центрами. Останнім часом у суспільстві стало популярним є залучення церкви до проведення виховної та профілактичної роботи з особами, які мають схильність до вживання алкоголю та наркотиків. Дослідження показали, що значна частина алкоголіків шукають порятунку у християнській вірі. Підтвердженням цьому є той факт, що А.Й. Капська і В.А. Поліщук у колективній праці «Соціальна робота: технологічний аспект» показують, що одним з найпоширеніших способів групової психотерапії алкоголізму є терапія «12 кроків», яка входить в структуру громадського руху «Анонімних алкоголіків» (АА). У програмі широко використовуються моральні та духовні якості людини, які в основі своїй спираються на релігійне вчення. Програма включає в себе наступні етапи та принципи: 1. Визнання безсилля перед алкоголем, визнання втрати контролю над власним життям. Людина починає капітулювати перед алкоголем, без чого не можливий початок процесу видужання. 2. Визнання того, що видужати допоможе тільки Сила, більш могутніша за самого хворого. Саме це дозволяє узалежненому позбавитися відчуття себе «центром Всесвіту» і пов’язаних з ним зобов’язань. 3. Рішення передоручити свою волю і своє життя Богу, як кожен з нас його розуміє. 4. Добросовісний та щирий аналіз себе та свого життя з моральної точки зору. Це дозволяє визначити міри, націлені на досягнення бажаних змін у своєму житті. 5. Етап, під час якого навчимось покорі. Це створює фундамент для повної капітуляції перед алкоголем, підготовка до якого проводилась попередньо; 6. Повністю підготовти себе до звернення до Бога щоб він позбавив нас від всіх наших недоліків. 7. Смиренне звернення до Бога щоб він допоміг позбавтится від недоліків; 8. Складання списку людей, перед якими відчуваємо провину. Готовність спокусити проблему перед ними. 9. Особисте відшкодування завданих цим людям збитків, крім тих випадків, коли це могло зашкодити їм, або будь-кому іншому. 10. Поглиблення самоаналізу, щоденне підведення результатів своєї поведінки, усвідомлення своїх слабких і сильних сторін. 11. Намагання шляхом молитви та медитації поглибити свідомий контакт з Богом, як кожен з нас його розуміє. 12. Активне надання допомоги іншим членам програми. Виховання почуття самоповаги, самодисципліни, без чого алкоголік не в стані утримувати тверезість [9, с. 261-262].
Висновки. Пияцтво та алкоголізм є суспільно небезпечними хворобами, які треба лікувати. Профілактика алкоголізму спрямована на зменшення кількості споживання горілчаних напоїв населенням країни, запровадження здорового способу життя, оздоровлення суспільства, відвернення молоді та дорослих від пияцтва. Запорукою викорінення алкоголізму є виконання цілого ряду програм та заходів різного рівня. А також формування у свідомості пересічного громадянина широко світогляду, потреби берегти своє здоров’я і здоров’я своїх рідних і близьких. Важливу роль цій справі відіграють трудові колективи, суспільні організації, церква, сім’я, школа.
|
