ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Поняття та ознаки юридичної науки.

2. Об‘єкт, предмет, метод, функції юридичної науки.

3. Формування загальної теорії держави і права. Предмет теорії держави і права. Функції теорії держави і права. Метод теорії держави і права.

4. Характеристика методології загальної теорії держави і права. Види методів науки. Зумовленість методів предметом та завданнями дослідження. Демонополізація методологічних підходів.

5. Соціальна практика як критерій істинності положень і висновків загальної теорії держави і права.

При вивченні необхідно з’ясувати поняття та зміст юридичної науки, її об’єкт, предмет, методологію, функції, а також місце, яке посідає теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук, у чому полягає її методологічне значення по відношенню до галузевих юридичних наук. Також слід дослідити взаємозв'язок теорії з різними суспільними науками, що входять в систему наукових знань про суспільство: філософією, економічною теорією, політологією, соціологією, психологією та іншими соціальними науками.

Розкриваючи співвідношення теорії держави і права з галузевими юридичними науками, необхідно звернути увагу на найважливішу її особливість: теорія включає систему узагальнених теоретико-методологічних знань про право і державу, виражає комплексне і цілісне бачення держави і права як особливої організованої форми розвитку суспільства.

Об'єктом теорії як юридичної науки виступають держава і право як такі, а її власним предметом є загальні основні закономірності виникнення, функціонування і розвитку держави і права. Необхідно звернути увагу на те, що до предмету теорії держави і права відноситься методологія пізнання і дослідження державно-правових явищ, на основі якої в теорії розробляються фундаментальні юридичні поняття і категорії, що мають світоглядний характер. Методологія розглядається як вчення про методи наукового пізнання правових явищ, а також сукупність самих методів такого пізнання. При вивченні питань методології слід звернути особливу увагу на різноманітність методів юридичних досліджень. На особливу увагу заслуговують діалектичний, метафізичний, синергетичний, системно-структурний та функціональний методи.

Доцільно зупинитися на проблемі оновлення методологічних прийомів і концептуальних підходів у вивченні державницьких і правових явищ, на тих перспективах, які відкриває використання нових метододів і прийомів.

Вивчаючи дану тему, слід звернути увагу на принципи побудови системи учбового курсу (дисципліни) теорії держави і права. Структура сучасного курсу теорії визначається не історичним, а, перш за все, логічно-тематичним принципом, що дозволяє уникнути повторів і накладок матеріалу при його вивченні. Кожна тема розглядається в курсі лише один раз, але з урахуванням характеристики особливих рис держави і права, що виявлялося на відповідних історичних етапах їх розвитку.

Таким чином, держава і право досліджуються і на рівні загальних підходів до цих понять, і через аналіз їх особливих, одиничних, окремих ознак, що дозволяє побачити цілісну картину державно-правової організації суспільства.