Посвящение
Критерії оцінювання діяльності учнів. 1. Чіткість. 2. Завершеність. 3. Інформаційність. 4. Вміння працювати в групі. Презентація проекту. - Діти, у світі немає нічого дорожчого, ніж Батьківщина, бо вона відкрила для нас цей неповторний світ. Україна –це наш рідний край, місце, де вперше почули мамину колискову, рідну мову. Це той куточок, де нам найкраще, найзатишніше. Кожен народ любить свою країну, робить усе для її процвітання,її слави та незалежності. А ми живемо в незалежній мирній державі. Сьогодні на уроці ми підведемо підсумок довготривалої роботи над проектом «Україна – рідний край». Надамо слово нашим «Географам». (Діти виступають по черзі). Ми почнемо свою розповідь з розповіді про географічне положення України. Україна знаходиться на материку Євразія, у його Європейській частині. За площею вона найбільша серед країн Європи. У світі за територією на сороковому місті. Україна межує з сімома державами Землі. На заході її сусідами є Польща, Словаччина, Угорщина і Румунія. На південному заході – Молдова. На півночі – Білорусь. Найдовший кордон з Росією – на сході та північному сході. Протяжність усього кордону України – 7 643км. Україною протікає багато річок, але найбільша – Дніпро. Є гори – Кримські і Карпатські. Наша держава є незалежною. Уперше День незалежності було відзначено 16 липня 1991 року. Отже наша держава незалежна, демократична і правова. І саме 24 серпня кожного року наш народ святкує найбільше державне свято – День незалежності України. Цього року нашій державі виповнилося 20 років з того моменту, коли вона стала самостійною. А тепер поговоримо про те, звідки походить назва нашої країни. Більшість істориків вважають, що назва «Україна» походить із праслов’янської мови від сполучення слова «країна» з прийменником «у» або «в». Столицею України є місто Київ. Це гарне, мальовниче місто, що розкинулось на схилах Дніпра. Існує легенда про його виникнення. - Жили колись три брати – Кий, Щек і Хорив. І була в них сестра Либідь. Місцем свого поселення вони вибрали вкриті дрімучими лісами гори на березі могутньої ріки. На великій гарі побудували місто, якому дали ім’я на честь старшого брата Кия – Київ. Дві інші гори, на яких поселилися молодші брати, назвали Хоревиця і Щекавиця, а одну з річок вони назвали Либідь. Працюючи над цією рубрикою, наша група зробила висновок: «Батьківщина у нас єдина – це наша славна Україна!». А тепер група «Ерудитів» презентує рубрику «Символи держави». (Учні розповідають по черзі). Ми готували повідомлення про державні та народні символи України. Герб – це знак роду, міста, держави. У перекладі з німецької слово означає спадщина. Державний герб України – золотий тризуб на синьому тлі. Яке значення вкладається в тризуб? Єдиної відповіді на це питання немає. Одні вважають, що він уособлює три стихії природи: повітря, воду й землю. Є версія й про те, що він – відтворення предмета схожого на булаву – символ влади. Були в Україні й інші герби. Певний час національним гербом вважалося зображення Архангела Михаїла. Значне місце в українській гербовій традиції посіло зображення лева – символу мужності, відваги, влади. Але серед усіх гербів найуживанішим в історії України був і залишається тризуб. Прапор цей, що я тримаю, Нема в світі більш святого Для мене - єдиний. Й не буде ніколи, Прапорець, що я малюю Від крайнеба голубого Символ України. Над пшеничним полем. Прапор - полотно певних кольорів, символ незалежності держави. Державний прапор України – синьо – жовтий. Ці кольори означають синє небо і золоту ниву. Коли вносять чи виносять державний прапор, коли виконується гімн, треба обов’язково встати. Слово «гімн» грецького походження, його переклад – похвальна пісня. Державним гімн – це урочиста пісня, символ патріотизму і державного єднання. Отже, Державним гімном України є музична редакція пісні «Ще не вмерла Україна». Слова написав Павло Чубинський у 1862 році, а музику – композитор М. Вербицький. До народних символів - реліквій відносимо: рушник, хліб і сіль, калину, чорнобривці, соняшник тощо. Український рушник завжди був святим оберегом. В нашій країні є звичай: на щастя, на добру долю дарувати рушник. Його використовували скрізь: коли народжувалася дитина, коли одружувалися, коли зустрічали гостей і коли проводжали в останню путь. Калина –це символ рідної землі, отчого краю, батькової хати. Чарівну вроду дівчини прирівнюють до краси калини. Її квітами прикрашали вбрання молодої, а калиновими гілками її дім. Соняшник –Упевнено і надійно увійшов він у природній пейзаж сел. В українському фольклорі соняшник – це образ хлопця, парубка. Ставлення до нього ласкаве, з гумором. Соняшник – оберег домашнього затишку. Вишня. При згадці про неї на пам’ять приходять рядки поезії Т. Шевченка: Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть… Вишневий сад супроводжує наші оселі хтозна й відколи. Дуже багато поселень у нас з вишневими назвами: Вишневе, Вишеньки, Вишнівка. Вишня у фольклорній творчості – образ жіночий. З вишнею порівнюється краса дівчини, її молодість. Працюючи над цією рубрикою ми зробили висновок: «Шануймо символи держави». А зараз слово надаємо групі «Літературознавці».
Ми будемо вам декламувати віші українських письменників, які оспівували красу і велич нашої держави. (Демонстрація портретів письменників). Л. Українка «Красо України, Подолля!» Красо Україно, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля! Що горе тебе не знавало! Онде балочка весела, В ній хороші, красні села, Там хатки садками вкриті, Срібним маревом повиті, Коло сіл стоять тополі, Розмовляють з вітром в полі. Хвилюють лани золотії, Здається без краю,- аж знову Бори величезні, густії Провадять таємну розмову…
Т.Г. Шевченко «Садок вишневий коло хати» Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не затих.
Ми дібрали прислів’я та крилаті вислови про рідну українську мову. Вислови. - Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова. (П. Мирний). - Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. (В. Сухомлинський). - Слово, моя ти єдиная зброя. (Л. Українка). - Рідна мова! Рідна мова! Що в єдине нас злива, Перші матері слова, Перша пісня колискова. (О. Гончар). Прислів’я та приказки про мову. - Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові. - Без мови немає народу. - Пуста мова не варта доброго слова. - Мовивши слово, треба бути йому паном. - Як овечка: не мовить ні словечка. - Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається. - Слово до слова – зложиться мова. - Слово - не горобець, випустиш – не піймаєш. - Удар забувається, а слово пам’ятається. - У кого рідна мова, у того душа здорова. - Гостре словечко – коле сердечко. - За рідний край і життя віддай. - На словах медок, а на серці – льодок. - Ласкаве слово, що весняний день.
Працюючи над цією рубрикою ми зробили висновок: «Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова». «Художники» демонструють свої малюнки і пояснюють, що вони відтворили в своїх роботах. Вчитель. Ми продовжимо свою роботу підведенням підсумків. Пропоную вам відповісти на серію запитань. - Яке місто є столицею України? - Яка річка протікає через усю Україну? - Які гори є на території нашої держави? - Які ви знаєте державні символи? - Які народні символи вам відомі?
Молодці, дякую за співпрацю. Тепер підіб’ємо підсумок своєї роботи за схемою «Продовж речення». На уроці я дізнався про … Мені сподобалося… Мені б хотілося ще раз… Кажу спасибі… Діти, я вважаю, що ви багато корисного для себе дізналися працюючи над проектом. Тож виростайте гідними людьми, любіть нашу Україну, її солов’їну мову і приносьте тільки користь своїй Батьківщині. На завершення послухайте вірш. (Декламує учень).
Посвящение Моим детям, для которых, я надеюсь, послужу вдохновением... Моей жене, которой, надеюсь, я очень дорог… И моей бабушке, которая привила мне волю к успеху.
|
