Методи і моделі управління товарними запасами в маркетингу

Ці методи використовуються при розв'язанні оптимізаційних задач, в яких відомі дані про:

постачання товару;

попит на товар;

витрати та умови зберігання товарних запасів;

критерій оптимізації.

Принципові системи регулювання товарних запасів. Кла­сична задача управління запасами ілюструє загальний теоретичний підхід до задач регулювання запасів. У практичній діяльності організації і служб маркетингу використовуються простіші системи регулювання товарних запасів, засновані на різних стратегіях поповнення запасів, тобто на певних правилах цього попов­нення. Параметрами цих систем є величина запасів, наявних на складі, допустимі коливання рівня запасів, розміри замовлення на поповнення запасів, його періодичність та ін. Системи різняться між собою залежно від того, які з параметрів вибрані як регулюючі. Принципові системи регулювання запасів, що використову­ються в практиці маркетингу, детально описані в багатьох підручниках і посібниках. Тому наведемо лише короткий огляд цих систем.

Система з фіксованим розміром замовлення. Це найпоширеніша система, в якій розмір замовлення на поповнення запасів є постійною величиною, а чергова партія товару надходить за зменшеннязапасів до певного критичного рівня, званого точкою замовлення. Тому регулюючими параметрами системи з фіксованим розміром замовлення є:

точка замовлення;

розмір замовлення,тобто величина партії постачання.

Таку систему часто називають «двобункерною», оскільки при її застосуванні запас зберігається начеу двох бункерах: в одному - для задоволення попиту протягом періоду між фактичним поповненням запасу і датою наступного найближчого замовлення, а в іншому - для задоволення попиту протягом періоду від моменту подання замовлення до надходження чергової партії товару, тобто в другому бункері зберігається запас на рівні точки замовлення.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. За такої системи замовлення на чергове постачання товарного запасу повторюються через рівні проміжки часу. У кінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і виходячи з цього визначається розмір партії, що замовляється. При цьому запас поповнюється кожний раз до певного рівня, що не перевищує максимальний. Такимчином, регулювальними параметрами цієї системи є:

1) максимальний рівень запасів, до якого здійснюється поповнення їх;

2) тривалість періоду повторення замовлень.

Систему з фіксованою періодичністю замовлення ефективно використовувати, коли є можливість змінювати обсяг замовлення, а витрати на оформлення будь-якого замовлення невеликі. Однією з переваг цієї системи є можливість періодичної перевірки залишків на складі і відсутність необхідності вести систематичний облік руху залишків. Вадою системи є те, що вона не виключає можливість недостачі товарних запасів.

Система з двома фіксованими рівнями запасів і фіксованою періодичністю замовлення Система передбачає встановлення верхньої та нижньої межі допустимого рівня запасів. Kpім максимального верхнього рівня запасу встановлюється нижній рівень (точка замовлення). Якщо розмір запасу знижується до нижнього рівня ще до настання фіксованого часу поповнення запасу, то робиться позачергове замовлення. В інших випадках система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення. Така система має три регулюючих параметри:

1) максимальний рівень запасу;

2) нижнійрівень запасу (точка замовлення);

3) тривалість періоду між замовленнями.

Перші два параметри постійні, третій може бути змінним. Ця система складніша за попередню, однак вона дає змогу виключи­ти можливість недостачі товарного запасу. Недоліком системи є те, що поповнення запасів до максимального рівня не може про­водитися незалежно від фактичного витрачання запасів.

Система з двома фіксованими рівнями запасів без постійної періодичності замовлення. Цю систему називають також (s, S)-стратегією управління запасами або системою «мінімум - максимум». Вона усуває недоліки попередньої системи і є її модифікацією. У цій системі два регулюючих параметри: нижній (критичний) рівень запасу s та верхній рівень запасу S.

Якщочерез х позначити величину запасів до прийняття ріше­ння про їх поповнення, через z - величину поповнення, а через у = х + z - величину запасів після поповнення, то стратегія управління запасами (s, S)задається умовами:

(3,2)

 

Отже, поповнення не відбувається, якщо рівень запасів більший за критичний рівень, що є s; якщо ж рівень, що є, менший або рівний s, то приймається рішення про поповнення запасу до верхнього рівня S так, що величина поповнення дорівнює:

z=S-x.

Саморегульовані системи. Розглянуті вище системи регулювання запасів передбачають відносну незмінність умов функціонування цих систем. На практиці така постійність умов не має місця, що спричинюється змінами потреби у товарних запасах, умовами їх постачання і т. д. У зв'язку із цим виникає необхідність створення комбінованих систем з можливістю саморегулювання (адаптація до змінюваних умов). Отже, створюються системи зі змінюваними періодичністю і розміром замовлень, враховуючі стохастичні (недетерміновані) умови. У кожній такій системі встановлюється певна цільова функція, що слугує критерієм оптимальності функціонування системи, в рамках відповідної економіко-математичної моделі управління запасами.

Одним з елементів цільової функції при побудові саморегульованих систем управління запасами є витрати, пов'язані з організацією замовлення та реалізацією його, починаючи з пошуку постачальника і закінчуючи оплатою всіх послуг з доставки товарних запасів на склад.

Іншим елементом цільової функції є витрати, пов'язані зі зберіганням запасу.

Ще одним (третім) елементом цільової функції, що розглядається, є втрати через дефіцит, коли постачально-збутова органі­зація несе матеріальну відповідальність за незадоволення потреби споживачів через відсутність запасів.

Модель економічно вигідних розмірів замовлюваних партій. Робота реального складу супроводжується множиною відхилень від ідеального режиму, які практично неможливо врахувати заздалегідь. Тому при моделюванні роботи складу зазвичай приймаються такі припущення:

швидкість М розходування запасів зі складу є постійною величиною;

обсяг партії поповнення Q є величина постійна;

час розвантаження замовленої партії, що прибула, настільки незначний, що може вважатися нульовим;

час від прийняття рішення про поповнення до прибуття замовленої партії є постійною величиною;

на складі не відбувається систематичного накопичення або перевитрат запасів, і обов’язково виконується умова: , де Т – проміжок часу між двома послідовними поставками (тобто робота складу відбувається однаковими циклами довжиною Т, коли величина запасу змінюється від максимального рівня до мінімального);

обов’язковою умовою роботи складу виступає нерівність , тобто відсутність запасів на складі є неприпустимою.

Ефективність роботи складу оцінюється за його витратами на поповнення запасів і їх зберігання. Розходи К, які не залежать від обсягів партії, називають накладними. Витрати на зберігання запасів будемо вважати пропорційними величині запасів і терміну їх зберігання. Витрати на зберігання однієї одиниці запасів протягом однієї одиниці часу h називають величиною питомих витрат зберігання. Витрати складу за термін Т при розмірі партії поповнення Q у випадку ідеального режиму роботи складу дорівнюватимуть:

Після перетворень з врахуванням умови отримаємо функцію величини витрат на поповнення і зберігання запасів у одиницю часу, мінімізація якої дозволить визначити оптимальний режим роботи складу:

.

Звідси виводяться і параметри оптимальної роботи склада:

оптимальний розмір партії, що замовляється:

;

оптимальний середній рівень запасів:

;

- оптимальна періодичність поповнення запасів:

;

оптимальні середні витрати зберігання запасів у одиницю часу:

.