Особливості літературної діяльності

Літературна діяльність характеризується певними специфічними особливостями, що відрізняють її від інших видів інтелектуальної творчої діяльності. Такими особливостями є:

1. У спеціальній літературі прийнято тезу, відповідно до якої об'єк­том правової охорони визнається твір, що має творчий характер і виражений у такій об'єктивній формі, яка дозволяє його від­творювати.

Отже, твір має бути результатом творчості, а не механічною ко­пією уже створеного твору. Тобто твір має бути оригінальним, від­різнятися від інших подібних творів певною новизною. З цього по­ложення випливає одна з основних особливостей літературної діяльності — у творі захищається його форма, а не зміст. Це озна­чає, що коли в опублікованій науковій статті викладена сутність певного винаходу настільки повно, шо цим винаходом може ско­ристатися будь-яка третя особа, то таке використання винаходу не буде порушенням права на твір.

Якщо хтось запозичить зміст опублікованої наукової статті і своїми чи іншими словами викладе її зміст у статті за своїм підпи­сом так, шо дослівного збігу з текстом раніше опублікованої статті

 

не буде, то цс також не буде порушенням права на твір. Відомо, шо вірші на тему «Я пам'ятник собі...» буди написані кількома автора­ми задовго до О. С. Пушкіна, але він ту саму тему висловив у но­вій витонченій формі. Цей приклад досить чітко демонструє, шо об'єктом правової охорони є саме форма, а не зміст.

На нашу думку, це — вразливе місце правової охорони резуль­татів літературної творчості. Якщо наукова стаття одного автора публікується іншою особою, але в новій формі, — така «творчість» не повинна була б мати правову охорону. Проте за чинним законо­давством це не визнається порушенням авторського права.

2. Результат літературної творчості чи інтелектуальної діяльності стає об'єктом правової охорони незалежно від науково-теоре­тичного чи художньо-естетичного рівня самого твору. Літератур­ний твір підлягає правовій охороні незалежно від жанру, призна­чення, мети тошо. Оцінка твору буде дана суспільством. У такий спосіб будуть визначені честь, талант, хист самого автора.

Отже, суспільна художня, публіцистична та інші якості твору для визнання творчого результату літературним твором значення не ма­ють. Навіть коли твір буде досить сумнівного рівня, за змістом ма­тиме антисуспільний, аморальний характер, супсречитиме суспіль­ному світогляду, його автор не може відмовитися від свого автор­ства на нього, проте такий літературний «опус» не підлягає право­вій охороні. Безперечно, такий твір дістане належну оцінку з боку суспільства. Ідеї автора, його міркування, ті чи інші погляди, що дістали своє відображення у творі, будуть засуджені суспільством, запозичувати такий твір також ніхто не буде, але сам твір не пере­стане бути твором.

Твір може бути підданий осуду, критичній оцінці не весь у ціло­му, а лише його окремі положення, погляди тощо. Але навіть най­більш різка критична оцінка твору чи його частини ніякою мірою не впливає на визнання результату літературної діяльності літера­турним твором. Існує багато творів, що одержали негативну су­спільну оцінку. Звичайно, така оцінка могла бути надана лише піс­ля публікації твору, шо позбавляє такий твір наступних публікацій. Але ще більше творів, шо перевидаються багато разів. Однак в обох випадках автори зазначених творів дістають охорону свого авторсь­кого права.

Отже, на відміну від науково-технічної діяльності літературна діяльність та її результати не підлягають будь-якій перевірці відпо* відно до вимог закону. Якщо ж матимуть місце запозичення (пла­гіат) тексту чи частини тексту чужого твору, то це визнається пра­вопорушенням, що спричиняє відповідальність за законом.

Характерною рисою літературної діяльності є те, що ні сама за­значена діяльність, ні її результати не підлягають обов'язковій дер­жавній реєстрації.

Літературна діяльність (у будь-якій формі будь-якого автора) не підлягає будь-якому ліцензуванню. На літературну діяльність має право будь-яка фізична особа — громадянин України, громадянин зарубіжної держави, особа без громадянства без обмеження віку. Ніякого дозволу на здійснення літературної діяльності закон не ви­магає. Навпаки, Конституція України у ст. 54 проголошує свободу літературної творчості і гарантує право на цю свободу. Чинне зако­нодавство України не вимагає від суб'єкта літературної діяльності не лише спеціального дозволу на її здійснення, а й будь-якої дер­жавної реєстрації цієї діяльності. Свобода слова — це конституцій­ний принцип літературної діяльності, що не може бути обмеженим будь-якою мірою.

Літературний твір має бути оригінальним, тобто не схожим на подібні опубліковані твори. Разом з тим літературні твори не підля­гають будь-якій перевірці, експертизі, атестації тощо. Автор має право на опублікування свого твору незалежно від його змісту чи призначення. Звичайно, видавництва та видавці як специфічні підприємці бажають бути впевненими у тому, що цей твір буде ма­ти попит у покупців. З цією метою вони часто просять в автора тво­ру рецензїї чи рекомендації інших авторитетних осіб. Але такі дії видавців не є обмеженням свободи слова у будь-якій формі.

Іншою специфічною рисою літературної діяльності є те, що літе­ратурні твори не підлягають будь-якій державній чи іншій реєстра­ції. Інші результати інтелектуальної творчої діяльності, крім об'єк­тів авторського права, підлягають обов'язковій державній реєстра-

 

ЦІЇ. Авторське право на будь-який твір виникає з факту створення

твору, а не з його реєстрації.

Проте відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське пра­во і суміжні права» особа, яка має авторське право або будь-яку ви­ключну правомочність на твір, для засвідчення авторства на опри­люднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, шо стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєст­рувати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація здійснюється відповідно до постанови Ка­бінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р № 1756 «Про дер­жавну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір». Зазначена реєстрація здійснюється Міністер­ством освіти і науки в особі Державного департаменту інтелекту­альної власності, що діє у складі зазначеного Міністерства.

Державний департамент інтелектуальної власності складає і пе­ріодично видає каталоги всіх реєстрацій.

Зазначена реєстрація не є обов'язковою, вона може здійснювати­ся лише за бажанням авторів або осіб, які мають авторські права.

Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво, яке є нічим ін­шим, як юридичною презумпцією авторства. Свідоцтво про реєст­рацію може бути визнане недійсним лише у судовому порядку. Будь-яка інша особа не може перешкоджати авторові чи особі, яка має авторське право, зареєструвати свої права на літературний чи будь-який інший твір.

Інтелектуальна, творча діяльність, спрямована на гуманітарну сферу, наведеними видами не обмежується. Види творчої діяль­ності, результатом яких є твори науки, літератури і мистецтва (літе­ратурно-мистецька діяльність) у коло своїх об'єктів правової охоро­ни не включають ще досить велику групу видів творчості, які в чинному законодавстві іменуються об'єктами суміжних прав.

Суміжні права об'єктами своєї охорони мають виконавську діяль­ність, діяльність виробників фонограм і відеограм та діяльність ор­ганізацій теле- і радіомовлення щодо здійснення своїх передач (програм).

Виконавську діяльність здійснюють актори (театру, кіно), співа­ки, музиканти, танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літера­тури або мистецтва, включаючи твори фольклору; особи, які вико­нують циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а та­кож диригенти музичних і музично-драматичних творів. Зазначені особи безперечно здійснюють творчу діяльність.

Творчою визнається також діяльність по запису будь-якого зву­кового виконання або інших звуків на фонограму. Фонограмою визнається виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків, наприклад, пташиний спів, звуки тварин, грози,' мо­ря тощо. Грамофонні платівки, диски, мапгітофонні касети та інші носії записів є примірниками фонограми.

До творчої діяльності належить відеозапис на відповідному ма­теріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконавця або будь-яких рухомих зображень (із звуко­вим супроводом чи без нього), що здійснюється виробниками відеограми.

Організації мовлення здійснюють творчу діяльність зі складання програм своїх передач.

Зазначені види інтелектуальної, творчої діяльності за своїм ха­рактером і змістом наближаються до творів літератури і мистецтва.

Характерною особливістю літературно-мистецької діяльності є сфера застосування чи використання її результатів. Ця діяльність спрямована на збагачення внутрішнього світу людини, тобто на її духовний світ. Саме результати літературно-мистецької діяльності формують людину як соціальну особистість. Те, що ми зараз нази­ваємо людськими цінностями (гуманітарна сфера), формується в людини -під впливом літературно-мистецької діяльності, під вра­женнями від її результатів.

Честь, гідність, порядність, чуйність, доброта, доброзичливість, прагнення допомогти іншому — усі ці якісні характеристики люди­ни складаються і розвиваються у кожної окремої людини під впли­вом творів літератури, науки і мистецтва. Суспільна свідомість та­кож зумовлюється цими самими чинниками, які визначають свідо-

мість кожної окремої людини. Діти рідко поводяться в суспільстві інакше ніж їхні батьки. Якісні характеристики людини зумовлю­ються передусім навколишнім суспільним середовищем, яке в свою чергу, складається під впливом літературно-мистецької діяльності

попереднього покоління.

Це позитивний вплив літературно-мистецької діяльності на фор­мування суспільного світогляду, світовідчуття і світосприйняття. Але духовний світ людини формується також під впливом літературно-мистецької діяльності, спрямованої на руйнування духовного світу людини і особливо молоді. Складається враження, що більших ус­піхів у сучасних умовах лосями саме ті сили, які ставлять за мету обезцінити, знизити роль і значення духовності у розвитку суспіль­ства. У значній мірі сучасний телеекран, радіомовлення та художня література, основані на насильстві і крові, розпусті і сексі, безчесті й обмані, також формують світогляд молодої людини і підлітка. Руйнівна сила такого впливу досить помітна. Опір суспільства тако­му впливу, навпаки, поки що мало помітний.