V. ЗВЕРТАННЯ, ЩО СКЛАДАЮТЬСЯ З КІЛЬКОХ НАЗВ

1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме, друже Іване, тітко Маріє.

2. У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: пане Чорний, добродійко Прищепа, депутате Соколовський.

3. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму обо-в’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), пане голово (голова), товаришу майоре (майор).

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРІЗВИЩ.

ВІДМІНЮВАННЯ ПРІЗВИЩ

Українські прізвища відзначаються великою різно­манітністю як щодо дже-рел виникнення, так і щодо гра­матичної будови.

Прізвища належать до розряду іменників, але за поход­женням, будовою та особливостями відмінювання їх ділять на дві групи: прізвища прикметникового типу та прізвища іменникового типу.

 

Прізвища прикметникового типу

 

До цієї групи належать:

1. Прізвища у формі повних прикметників і дієприкметників, що мають у назив-

ному відмінку -ий (-ій) у чо­ловічих прізвищах: Бідний, Боровий, Швидкий, Го-

родній, Нижній, Плахотній, Битий, Шитий, Мальований, Наливаний, Невінча-

ний, Писаний, Погорілий та -а, -я — у жіночих: Бідна, Борова, Швидка, Го-

родня, Нижня, Плахотня, Бита, Шита, Мальована, Наливана, Невінчана, Пи-

сана, Погоріла.

Досить поширений різновид прізвищ цієї групи має су­фікси - ськ-, -цьк-,

-зьк-: Білоцерківський (-ська), Волоський (-ська), Горницький (-цька), Збанаць-

кий (-цька), Яворницький (-цька), Сиволозький (-зька) та ін.

Ці прізвиша відмінюються як прикметники твердої або м’якої групи.

2. Прізвища, що походять від нечленних (коротких) форм якісних та відносних

прикметників (Буй, Глух, Куц, Молод), нечленних форм дієприкметників (Ба-

жан, Рубан, Припхан, Продай).

Ці прізвища втратили граматичні ознаки прикметників (дієприкметників) і

відмінюються як іменники твердої, м’якої або мішаної групи II відміни.

Жіночі прізвища цього типу не відмінюються: Марія Молод (Глух,

Буй, Куц), Марії Молод (Глух, Буй, Куц), Марією Молод (Глух, Буй, Куц) та ін.

3. Прізвища, що мають форму присвійних прикметників, виникли здебільшого

як назви сина (дочки) від імені чи прізвиська батька або матері й утво-

рилися за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Андрухів, Гриць-

ків, Куців, Кирчів, Лесів, Стосів, Ацків, Гуреїв, Зеров, Домчин, Ільін. Сюди ж

належать прізвища на -ишин (-їшин), утворені від назви матері на -иха:

Іванишин (син Іванихи), Яремчишин (син Яремчихи), Яцишин (син Яцихи),

Дячишин (син дячихи), Андріїшин (син Андріїхи) тощо.

У прізвищах на -ів звук і чергується з о після твердих приголосних (Сте-

панів — Степанова, бо Степан; Якимів — Якимова, бо Яким) і з е після м’яких

та шиплячих приго­лосних (Іванців — Іванцева, бо Іванець; Лукашів — Лука-

шева, бо Лукаш).

 

Увага! У деяких місцевостях України жіночі прізвища на -ів збігаються з

чоловічими, як-от: Оксана Михайлів, Любов Гриців, Тетяна Луців. У таких

випадках вони сприймаються як іменники іне відмінюються (Оксани

Михайлів, Оксані Михайлів, Таїси Гриців, Таїсі Гриців, Тетяни Луців, Тетяні

Луців).

Слід підкреслити, що останнім часом у правило про відмінювання прізвищ

на -ів, -їв внесено зміну. Ще донедавна відмінювання за типом Федорів — Фе-

доріва — Федоріву, Лесів — Лесіва — Лесіву та ін. вважалося ненормативним.

Але у зв’язку з тим, що правило про чергування і з о, e в непрямих відмінках

таких прізвищ не знайшло одностайної підтримки в сучасній мовній практиці,

найновіші правописні джерела рекомендують вважати нормативними обидва

варіанти відмінювання — з чергуванням і без нього.

До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать також прізвища з

суфіксом -ин, що означали національну належність: Волошин, Грузин, Сербин,

Турчин. Орудний відмінок однини в чоловічих прізвищах цього типу має закін-

чення -ом (а не -им): Сергієм Волошином, Петром Сербином та ін.

Жіночі прізвища цього типу, однозвучні з чоловічими, не відмінюють-

ся: Ольга Грузин, Ольги Грузин, Ользі Грузин і т. д.

 

Прізвища іменникового типу

 

До цієї групи належать:

1. Прізвища, утворені лексико-семантичним способом, тобто від імен та загаль-

них назв без зміни їх форми: Дорош,Северин, Жайворонок, Пацюк, Калина,

Куліш, Пиріг, Кушнір, Швайка, Суша, Жила, Доля та ін.

2. Прізвища, утворені морфологічним способом, зокрема за допомогою таких

суфіксів: -ак (-як), -ань, -ар, -ач, -ег(а),-евич, -ейко, -енко, -ець, -юс, -ил(о),

-ич, -ище, -к(о), -ник, -ович, -ок, -ук(-юк), -ун, -унь, -ура (-юра), -усь, -ух(-юх),

-чак, -чук. Наприклад: Лисак, Щербак, Подоляк, Брюхань, Довгань, Зубань, Гу-

бар, Бородач, Бровач, Здоррвега, Васькевич, Галькевич, Данилейко, Василенко,

Коваленко, Іванець,Уманець, Ковалик, Бурчило, Горпинич, Рудич, Павлище,

Смішко, Линник, Скрипник, Данилович, Бурячок, Петрук, Романюк,Сердюк,

Моргун, Свистун, Шпортун, Братунь, Коштура, Козюра, Братусь, Старух,

Савчак, Ільчук, Паламарчук та ін.

Українські прізвища іменникового типу творяться також префіксальним

(Небрат, Пристінка) та префіксально-суфіксальним способами (Безпалько,

Безручко, Вихопень, Забужан, Загірняк, Перевертун, Передерій, Посовень та

ін.).

Зрідка трапляються прізвища, що скам’яніли в певній гра­матичній формі,

як-от: Давида, Свирида (родовий відмінок від імен Давид, Свирид), Миков'ят,

Процев'ят (родовий відмінок множини іменників середнього роду з суфіксом

-ат (-ят).

Іноді прізвища виникають унаслідок опущення тих чи інших елементів. На-

приклад, у віддієслівних утвореннях: ревіти — Рева, рюмати — Рюма, шепта-

ти — Шепта, шпор­тати — Шпорта або відприкметникові: гнідий —- Гнідь,

рудий — Рудь і под.

3. Прізвища, утворені синтаксично-морфологічним спосо­бом, тобто складанням

основ різних частин мови: двох іменників (Вовкотруб), прикметника та імен-

ника (Голобородько. Довгошия, Рябошапка, Рябокляч, Суходуб, Тонкошкур);

іменника та дієслова (Вовкодав, Короїд); дієслова та іменника (Гризодуб, Дери-

земля, Оридорога, Нагнибіда, Паливода); прислівника та дієслова (Дармограй,

Легкоступ); числівника та іменника (Півторадні, Семирозум, Шестопал) та ін.

 

Увага! Складні прізвища пишуться разом, у тому числі й ті, що утворилися

від наказової форми дієслова, та іменника (Дериземля, Підкуймуха, Тягнирядно,

а не Дери-Земля, Підкуй-Муха, Тягни-Рядно) чи з цілих словосполучень: Добри­

день, Панібудьласка, Отченаш, Нетахата тощо.

Окремо (і кожне слово з великої літери) пишуться прізвиська, що склада-

ються з кількох слів на зразок: Іван Волове Око, Степан Тигряча Смерть.

Усі прізвища іменникового типу (незалежно від способу творення), які за-

кінчуються на -а(-я), відмінюються як іменники І відміни.

Увага! Прізвища типу Гайдученя, Зубеня, Сергієня, що походять від слів IV

відміни гайдученя, зубеня, Сергієня, разом із зміною наголосу втратили при

відмінюванні суфікс -ат (-ят) і також відмінюються, як усі прізвища на -а(-я),

за типом іменників І відміни: Іван Зубеня — Івана Зубені, Іванові (Івану) Зубені,

Івана Зубеню, Іваном Зубенею, при Іванові (Івані) Зубені.

Жіночі прізвища на -а(-я) відмінюються так, як і чоловічі: Ганна Танцюра

(Масоха, Головня, Кияниця та ін.), Ганни Танцюри (Масохи, Головні, Кияниці та

ін.), Ганні Танцюрі (Масосі, Головні, Кияниці та ін.).

Увага! У чоловічих і жіночих прізвищах цього типу в да­вальному та місце-

вому відмінках однини приголосні г, к, х чергуються із з, ц, с: Мажуга —

Мажузі, Заволока — Заволоці, Гречуха — Гречусі тощо.

Примітка. Українські чоловічі й жіночі прізвища на -а, -я в російській

мові відмінюються як іменники відповідної групи І відміни: Иван (Ольга)

Шкандыба, Ивана (Ольги)Шкандыбы, Ивану (Ольге) Шкандыбе, с Иваном

(Ольгой) Шкандыбой та ін.

Прізвища іменникового типу, що закінчуються на твердий чи м’який при-

голосний, на -й та -о (з попереднім твердим або м’яким приголосним), відмі-

нюються як іменники відповідної групи ІІ відміни.

 

ВІДМІНЮВАННЯ ПРІЗВИЩ

1. Жіночі і чоловічі прізвища на -а, -я, що належать до іменникового типу, відмінюються, як іменники I відміни:

 

Н. Щербина Кучеря Заведія

Р. Щербини Кучері Заведії

Д. Щербині Кучері Заведії

З. Щербину Кучерю Заведію

О. Щербиною Кучерею Заведією

М. при Щербині при Кучері при Заведії

 

У прізвищах з основою на г, к, х, типу Брага, Морока, Муха при відміню-ванні відбуваються чергування, як й у відповідних загальних назвах: розка-зати Бразі Миколі, подарувати Мороці Оксані, видати свідоцтво Мусі Матвію. В офіційних документах бажано вживати такі прізвища у вихідній формі.

2. Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Ільницька, Ільницької і т. д.; Задорожня, Задорожньої і т. д.; Гайовий, Гайового і т. д.; Завгородній, Завгороднього і т. д. Прізвища чоловічого роду в місцевому відмінку мають варіантні форми: при Гайовому (Гайовім), при Завгородньому (Завгороднім).

3. Жіночі прізвища на -о, -й і на приголосний не відмінюються: працювати разом з Ніною Головко, поздоровити Світлану Гелемей, стаття Стефанії Хим’як, виступ сестер Бойко.

4. Чоловічі прізвища на -о і на приголосний (крім тих, що утворені за допомо-гою присвійних суфіксів) відмінюються, як відповідні іменники II відміни. Прізвища на -ьо типу Кузьо, Маньо, Худьо відмінюються як іменники м’я-кої групи. У давальному і місцевому відмінках прізвища цієї групи мають варіанти. От зразки відмінювання таких іменників:

Н. Голик Ухач Стець

Р. Голик- а Ухач- а Стец- я

Д. Голик -ові (-у) Ухач- еві (-у) Стец- еві (-ю)

З. Голик -а Ухач -а Стец -я

О. Голик- ом Ухач- ем Стец- ем

М. при Голик -ові (-у) при Ухач- еві (-у) при Стец -еві (-ю)

 

Н. Кузьо Прощай Шимко

Р. Куз- я Проща- я Шимк -а

Д. Куз -еві (-ю) Проща -єві (-ю) Шимк -ові (-у)

З. Куз -я Проща- я Шимк -а

О. Куз -ем Проща -єм Шимк -ом

М. при Куз -еві (-ю) при Проща -єві (-ю) при Шимк -ові (-у)

 

5. Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін, (-їн) відмінюються, як іменники твердої групи II відміни, але в орудному відмінку вони мають прикметникове закінчення -им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне і може зберігатися або переходити в е або в о. У сучасній українській мові обидва варіанти визнаються норматив-ними. Наведемо зразки відмінювання прізвищ цього типу:

Н. Якимов Гриців Марків

Р. Якимов -а Грицев -а (-ців-а) Марков -а (-ків-а)

Д. Якимов -у Грицев -у (-ців-у) Марков -у (-ків-у)

З. Якимов -а Грицев -а (-ців-а) Марков -а (-ків-а)

О. Якимов -им Грицев -им (-ців-им) Марков -им (-ків-им)

М. при Якимов -і (-у) при Грицев -і, -у (-ців-і, -у) при Марков -і, -у (-ків-і, -у)

 

Н. Турчин Панін Гоїн

Р. Турчин -а Панін -а Гоїн -а

Д. Турчин -ові (-у) Панін -ові (-у) Гоїн -ові (-у)

З. Турчин -а Панін -а Гоїн -а

О. Турчин -им Панін -им Гоїн -им

М. при Турчин -у (-і) при Панін -у (-і) при Гоїн -у (-і)

 

6. Не відмінюються псевдоніми і слов’янські прізвища на е, і (Ле, Трублаїні, Леле, Емхе, Роде, Півторадні), а також прізвища іншомовного походження на і, е, у, о, наголошені а, я та інші нетипові для української мови закінчення (Беранже, Гете, Руставелі, Петефі, Лотяну, Шоу, Бокаччо, Гюго, Дідро, Золя, Дюма, Моравіа, Гамсахурдіа та ін.).

7. Прізвища, що дорівнюють назвам тварин або предметів, в офіційних текстах рекомендується вживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: оголоси-ти подяку Ірині Петрівні Зозулі; схвалити пропозицію інженера Пасі- ки Р. О.; виступив доцент Паляниця С. І.

8. У подвійних прізвищах компоненти змінюються за загальними правилами відмінювання прізвищ: твори Карпенка-Карого, повість Нечуя-Левицько-го, виступ Милейко-Залузької, але: творчість Драй-Хмари, музика Кос-Анатольського.

1. Визначте форму родового відмінка наведених багатозначних слів і омоні-мів, враховуючи їх значення.

Борщ (прізвище, страва), Бурштин (селище) – бурштин (матеріал), тур (оберт по колу у танці, етап, тварина), фунт (грошова одиниця, міра ваги), Рим (місто,

держава), талант (хист, людина з хистом, грошова одиниця), авантюрин (окремий кристал, мінерал), марш (ритмічна хода, музичний твір), ріг (кістковий наріст на голові тварин, музичний інструмент, матеріал, кут будинку), Мічиган (озеро, штат), папір (документ, матеріал), оригінал (першотвір, особа), гранат (плід, дере-во, мінерал, камінь), Хінган (гірський хребет, місто), дзвін (знаряддя, звук), авто-ритет (вплив, особа), барій (одиниця виміру, хімічний елемент).

 

2. Розкрийте дужки, поставивши іменники в родовому відмінку однини.

1. Сторінку сатири й (гумор) та роль конферансьє брав на себе Панчішка.

2. Якось неонова вивіска на фасаді (ресторан) перегоріла.

3. Тато розв’язує приклад з арифметики, тьотя Ганя крізь сон повторює зі мною вірші на правопис (апостроф) й м’якого (знак).

4. За стіною (кабінет) голови сільської ради Омелька Віслюченка хлопці з колгоспного духового (оркестр) репети­рували польку.

5. Мій мозок працював з швидкістю реактивного (двигун).

6. У вас зараз шоколадний загар. Але від (кварц). Безплатний. Не куплений, разом з путівкою, на берегах сонячного (Крим) чи (Кавказ).

7. Вихлопна труба сержантового (мотоцикл) заглушу­вала зайві шуми.

8. Лискучі промінчики весело ви­гравали на лакованому козирку форменого (кашкет), на золочених ґудзиках (кітель) і в карих очах (лейте­нант Фостиков).

9. Хотілося гарячого (південь), тілі під реліктовими секвоями, білих кораб-лів на голубому рейді, золотого (пісок), блакитного неба і газованої води з мали-новим сиропом.

10. Я сидів у своєму кабінеті й обдумував сюжет майбутнього (фейлетон). 11. Людина без знання мови — все одно, що телевізор без (звук): зображен-

ня є, а (звук) ніякого.

12. Грак почав робити підкоп і несподівано для себе наткнувся на загадко-вий ящик, замурований у стіні (льох).

13. Тобі казки розказують, няню розшукали, на схили (Буг) возимо, щоб ти поетом став, а ти не хочеш складати вірші.

14. Ви, ледь, не збившись з ніг, біжите до іншого (стіл).

15. Мотоцикл з (горбок) покотився вниз і завівся.

16. Ваш натренований ніс почув запах (тютюн).

17. Тоді шукай (вітер) в полі. (З творів О. Чорногуза).

 

3. Від поданих іменників утворіть форми родового відмінка однини. Обґрун-туйте вживання відмінкових закінчень.

Маркетинг, акт, графік, залік, екзамен, договір, список, ректор, принцип,

сертифікат, атестат, ваучер, брокер, експерт, формуляр, бланк, об’єкт, лист,

трамвай, університет, рік, абзац, штаб, журнал, протокол, гектар, бензин, млин,

синтез, технікум, арбітраж, контроль, вплив.

4. Виправте помилки, якщо це потрібно, у написанні слів.

Адресу, аеропорта, атласу, боргу, будинка, вакуума, вчинка, дипломанта,

ермітажа, епіцентру, епіграфу, Кабула, кефіра, метражу, монтажа, паперу, орде-ру, папера, органу, гаражу, пасажиропотока, сектору, відлив, Парижу, таланту, театра, інтер’єр, символ, проекту, шток.

 

5. Подані імена та по батькові запишіть у кличній формі.

Наталія Іллівна, Ольга Марківна, Степан Тимофійович, Віктор Степанович, Семен Дмитрович, Таїсія Миколаївна, Марія Федорівна, Юрій Петрович, Лариса Іванівна, Яро­слав Геннадійович, Максим Павлович, Анастасія Георгіїв­на, Віталій Леонідович.

 

6. Розкрийте дужки, вживаючи іменники у формі кличного відмінка. Відзнач-те можливі варіанти.

1. (Зося), (голубонька), як ти?

2. І в кого ти, (Максим), такий вдався?

3. Як же ви, (дід), ворожите?

4. Ви вже цим, (отець Вікентій), зацікавились?

5. Нащо це, (Андрій), малому голову туманити?

6. Чи ти, (Лев­ко), не в своєму розумі?

7. (Чоловік добрий), коли часом приб’єшся на вітряк, будь обережний з вогнем, а хліб знайдеш у скрині.

8. (Мудрий і добрий мельник), спасибі тобі за хліб-сіль і за непоказну лю-дяність!
9. Чого ж ви, (дідусь), регочете?

10. (Дід Володимир), це ви?

11. (Сеньйора Лючія), я в боргу перед книгами і вами...

12. Я люблю тебе, (незрадлива мудрість книг), твої сонця чи світильники, і скорботу твою, і радість твою.

13. Так це ж, (отрок), здорово!

14. (Психолог), ти сьогодні неможливий!

15. Ви, (громадяночка), може, проковтнули язик? (З творів М. Стельма-ха).

 

7. Запишіть у формі кличного відмінка, дода­ючи слова поваги.

Прем’єр-міністр В. Янукович, декан Самойленко Гри­горій Васильович, рек-тор інституту, секретар Людмила Володимирівна, подруга Вікторія, пан Ілля Си-дорович, ювіляр Петро Максимович, пан полковник, колега Вітренко Марія Сер-гіївна.

 

8. Розкрийте дужки, поставивши іменники у потрібній формі. Вкажіть мож-ливі варіанти.

1. Керівником відділу постачання затверджено (Ющен­ко Володимир Мусій-ович).

2. Одна з кращих робіт фран­цузького актора-міма (Марсель Марсо) — пан-томіма «Ши­нель» за М. Гоголем.

3. Найвищого розквіту мистецтво Високого Відродження досягло в кінці XV—XVI ст. у творчості (Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Джорджо-не, Тщіан, Веронезе, Тінторетто).

4. Прислу­хайтесь до поради лікаря (Рябокінь Ірина Петрівна).

5. Передай мої вітання (Василів Борис).

6. Михайло Максимович підтримував особисті та творчі зв’язки з (К. Ри­лєєв, О. Пушкін, Т. Шевченко, М. Гоголь, М. Щепкін, А. Міцкевич, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський).

7. Доручення видане лікарю районної лікар­ні (П’явка Юрій Матвійович).

8. У репертуарі відомого ук­раїнського кобзаря (Іван Кучугура-Кучеренко) були не тільки народні пісні, а й власні твори.

 

НАПИСАННЯ ЗАКІНЧЕНЬ РОДОВОГО ВІДМІНКА ОДНИНИ

ІМЕННИКІВ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ ІІ ВІДМІНИ

 

-а – тверда та мішана групи -я – м’яка група	- у – тверда та мішана групи - ю – м’яка група
Назва осіб, власні імена та прізвища: промовця, студента, тесляра, учителя; Лазаря, Дуня,Шевченка.	Назви матеріалів і речовин: граніту, ґрунту, бальзаму, кисню, фосфору, цукру, кефіру (але хліба).
Назви міфологічних та казкових персо-нажів, персоніфіковані предмети та яви-ща: лісовика, Геракла, Діда Мороза, Лі-са, Вітра, Тумана, Града.	Назви хімічних елементів і речовин: Феруму, Оксигену, Карбону, Мангану, ферменту.
Назви тварин: жука, віслюка, сома.	Назви хімічних сполук: оксиду, лугу, окису, розчину.
Назва сузір’їв та ін. небесних тіл: Водо-лія, Стрільця, Рака, боліда, Астероїда, метеорита.	Назви лікарських засобів: афлубіну, парацетамолу, нозалону, цефтриаксо-ну.
Назви дерев: кипариса, бука, евкаліпта, дуба, клена.	Назви хвороб: гастриту, фарингіту, радикуліту, інсульту, туберку­льозу (але правця).
Назви квітів: тюльпана, едельвейса, фі-куса, цикламена.	Назви симптомів захворювання: набряку, нежитю, кашлю, токсикозу, психозу.
Назви населених пунктів, географічні назви із при­свійними суфіксами -ов-, -ев- (-єв-), -ин-(-їн-) та з наго­лосом на закінченні (у родовому відмінку): Хар-кова, Києва, Лондона, Нью-Йорка (міс-та), Дінці, Іртиша, Псла (річки), Сива-ша (озеро), Дністра.	Назви явищ природи: грому, вітру, до-щу, морозу, снігу, циклону, земле­трусу, тайфуну, інею, шквалу, протягу, бура-ну.
Назви конкретних обчислюваних пред-метів, що мають певні фізичні парамет-ри: ножа, вікна, телевізора, ключа, дис-ка, компаса, рушника, скальпеля, пінце-та (але трону).	Назви обчислюваних сукупностей: хору, оркестру, персоналу, курсу, колективу, кара­вану, каталогу, товару, ансамблю, взводу (але та­буна).
Назви мір довжини: метра, дюйма, дециметра.	Назви кущових рослин: бузку, ялівцю, елеутерококу, женьшеню, аґрусу.
Назви мір об’єму: літра, мілілітра.	Назви трав’янистих рослин: звіробою, кропу, щавлю, молочаю, чебрецю, дере-вію (але вівса, будяка)
Назви мір площі: акра, гектара.	Назви сортів плодових дерев: ренету, кальвілю.
Назви мір ваги: фунта, центнера, грама.	Запозичені терміни на позначення фі-зичних і хіміч­них процесів: каталізу, синтезу, імпульсу, електролізу.
Назви часових проміжків: місяця, тиж-ня, вівторка, січня (але року, кварталу, віку, тайму, ранку).	Літературознавчі терміни: фарсу, сю-жету, сценарію, образу, стилю, епосу (але дифірамба).
Назви грошових одиниць: долара, цен-та, фунта стерлінга. Числові назви: відсотка, десятка.	Назви просторових понять і середовищ: лісу, степу, яру (зменшені форми вжи-ваються із су­фіксом — ліска, рівка, майданчика), океану, кос­мосу, простору (але берега, горба, пагорба, бугра, про-вулка, острова, пустиря, хутора, хребта).
Терміни на позначення елементів будо-ви чогось: атома, протона, нейтрона, катода, рецептора.	Назви ігор і танців: хокею, футболу, рок-н-ролу, фокстроту, твісту, боксу (але гопака, козака, квача).
Назви геометричних фігур та їх частин: трикутника, перпендикуляра, радіуса, квадрата, ко­нуса.	Назви абстрактних понять (почуттів, станів, процесів, властивостей, ознак): розуму, інтелекту, болю, розпачу, поди-ву, спокою (але гріха, ривка, парадокса, стусана, стрибка).
Терміни переважно суфіксального тво-рення: відмінка, присудка, префікса (але виду, роду, спо­собу, складу).	Назви формацій і явищ суспільного життя: контролю, бюджету, гуманізму, кворуму, феодалізму, модернізму, ґа-тунку.
Назви машин, апаратів та їх деталей: автобуса, фільтра, капота, кардана, поршня.	Назви установ, закладів, організацій, промислових об’єктів та їх підрозділів: університету, деканату, відділу, техні-куму, банку, закладу, кінотеатру, пан-сіонату, магазину (але гастронома).
Назви органів, частин тіла: шлунка, кишечника, міхура, мозочка, гіпофіза, суглоба, носа, лоба, таза, кістяка, хребта, кореня, пальця, нігтя, тулуба, торса (але стравоходу, попе­реку, паху, мозку).	Географічні назви (країни, території, го-ри, озера, ост­рова, річки (якщо закін-чення ненаголошене)): Нілу, Бугу, Ду-наю, Амуру, Байкалу, Китаю, Ал­жиру, Криму, Лаосу, Донбасу, Кавказу, Ель-брусу.
Назви чітких предметів, речей: замка, малюнка, олівця, піджака, плаща, стіль-ця ( але: трону, приладу).	Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: заводу, гуртожитку, вокзалу, будинку, поверху, ґанку, шинку, даху, сараю (але балкона, гаража, бліндажа, куреня, млина, хліва, бункера, монасти-ря, маяка, флігеля).
	Складні без суфіксальні слова крім назв істот): водогону, вододілу, живопису, манускрипту, родоводу, рукопису, сухо-долу, телеграфу, телефону, трубопро- воду ( але: електровоза, пароплава, те-левізора, телетайпа).
	Більшість префіксальних іменників (окрім назв істот): вибою, випадку, ви-слову, відбою, запису, заробітку, зато-ру, опису, опіку, побуту, поштовху, при-бутку, прикладу, успіху.
Примітки: 3. Без зміни значення слова при- пускаються паралельні закінчення в таких іменниках: стола і столу, плота і плоту, моста і мосту, пар- кана і паркану, полка і полку,дво- ра і двору, плода і плоду, гурта і гурту (група). 4. Іменник зберігає властиве йому в загальному значенні закінчення: Красного Луча, Верхнього Сал- това, Великого Бурлука, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу.
ЗАКІНЧЕННЯ РОЗРІЗНЮЄ ОДИНИЧНЕ І ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ
Іменники позначають одиничний кон­кретний предмет: прикраса з каменя (аметисту), стерилізація інстру­мента (затискача).	Іменники позначають загальне поняття або якийсь матеріал: виріб з каменю (без зазначення його різновиду), під­готовка інструменту (усієї сукупності інструментів).
ЗАКІНЧЕННЯ РОЗМЕЖОВУЄ ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ
Назви міст: Алжира, Туніса.	Назви країн: Алжиру, Тунісу.

 

УВАГА! Зміна закінчення впливає на значення слова в таких іменниках:

акта (документ) – акту (дія), алмаза (окр. кристал; інструмент) – алмазу (мінірал) апарата (пристрій) – апарату (установа; сукупність органів) бала (од. виміру) – балу (танц. вечір), банкета (земляний насип) – банкету (учта) бара (од. виміру) – бару (ресторан), бора (свердло) – бору (хім.. елемент) блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання) булата (зброя) – булату (сталь), вала (деталь машини) – валу (насип; хвиля) галуна (нашивка) – галуну (сіль), гніта (прес) – гніту (гноблення) граната (дерево, плід, коштовний камінь) – гранату (мінірал) детектива (агент) – детективу (твір), джина (дух) – джину (напій) Духа (у міфології) – духу (свідомість, дихання, запах та ін.) екіпажа (коляска) – екіпажу (команда), елемента (деталь) – елементу (абстрактне) звука (термін) – звуку (в ін. значеннях), каменя (одиничне) – каменю (збірне) знака (мітка, марка, орден, сигнал) – знаку (слід, відбиток, прикмета) інструмента (одиничне) – інструменту (збірне) клина (клинець) – клина (ділянка землі), лома (інструмент) – лому (брухт, хмиз) листа (поштовий; папір, залізо) – листу (листя) листопада (місяць) – листопаду (процес) магазина (пристрій) – магазина (крамниця) органа (част. організму) – органу (установа; видання) папера (документ) – паперу (матеріал), початка (суцвіття) – початку (в ін. знач.) рахунка (документ) – рахунку (дія), ременя (пояс) – ременю (матеріал) реверса (механізм) – реверсу (зворотній бік монети, медалі) рентгена (од. вимірювання; апарат) – рентгена (просвічування; проміння) стана (техн.) – стану (муз. та ін.), терміна (слово) –терміну (строк) типа (людина) – типу (зразок, образ), томата (рослина) – томату (сік) центра (кола) – центру (в ін. значеннях), чина (людина) – чину (посада) шаблона (пристрій) – шаблону (зразок), ячменя (хвороба) – ячменю (злак) юаня (грошова одиниця) – юаню (парламент)

 

 

КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК

В українській мові іменники мають кличний відмінок, успадкований від давньоруської мови. Клична форма утворюється від іменників жіночого і чоловічого роду – назв осіб, а також від назв тварин, явищ природи, предметів при їх персоніфікації.

 

I. КЛИЧНА ФОРМА ІМЕННИКІВ I ВІДМІНИ

Іменники твердої групи утворюють кличну форму за допомогою закінчення -о: Василин о,

Галин о, Микол о, колег о, мам о, донечк о. Іменники м’якої групи у кличній формі мають закінчення -е (-є): нен е, закрійниц е, Наст е, Марі є, Ксені є. Закінчення -ю утворює кличний відмінок іменників м’якої групи, що означають жіночі пестливі імена: Гал ю, Тан ю, Марус ю, бабус ю, тітус ю.

 

II. КЛИЧНА ФОРМА ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

1. Закінчення -у мають:

а) іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик-, -ок-, -к-): брат ик у, хлопч ик у, син к у, бать к у, внуч к у;

б) іншомовні імена з основою на г, к, х: Дже к у, Жа к у, Ні к у, Май к у, Людві г у, Генрі х у,

Фрідрі х у;

в) деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): виклада ч у, гляда ч у,

уклада ч у, товари ш у.

2. Закінчення -ю виступає в іменників м’якої групи: вихователю, дідусю, лікарю, поштарю, секретарю, Віталію, Геннадію, Костю.

3. Закінчення -е мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: брате, голубе, куме, парубче, друже, пастуше,

Іване, Петре, Степане, Володимире, Ярославе, Явтуше, але: діду, сину, тату;

б) іменники твердої групи із суфіксами -ист-, -ор-, -тор-, -атор-, -ер-, -ир-: альпіністе,

радисте, професоре, кооператоре, директоре, ректоре, адміністраторе, режисере, комбайнере, бригадире, командире;

в) іменники м’якої групи із суфіксами -ець: молодче, хлопче, кравче, але: бійцю, знавцю,

добровольцю;

г) деякі іменники мішаної групи (зокрема власні назви з основою на ж, дж і загальні

назви з основою на р, ж): Довбуше, Джордже, газетяре, кресля ре, стороже.

 

III. КЛИЧНА ФОРМА ІМЕННИКІВ III ВІДМІНИ

У кличному відмінку іменники III відміни мають закінчення -е: любове, розкоше, радосте. Такі форми вживаються переважно у поезії.

 

IV. КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК ІМЕН ПО БАТЬКОВІ

Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення -о, імена по бать-

кові чоловічого роду – закінчення -у: Ірино Петрівно, Надіє Михайлівно, Степане Івановичу, Петре Васильовичу.

 

V. ЗВЕРТАННЯ, ЩО СКЛАДАЮТЬСЯ З КІЛЬКОХ НАЗВ

1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загаль-

ної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме, друже Іване, тітко Маріє.

2. У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загаль-

на назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: пане Чорний, добродійко Прищепа, депутате Соколовський.

3. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю),

 

ВІДМІНЮВАННЯ ПРІЗВИЩ

1. Жіночі і чоловічі прізвища на -а, -я, що належать до іменникового типу, відмінюються, як іменники I відміни:

 

Н. Щербина Кучеря Заведія

Р. Щербини Кучері Заведії

Д. Щербині Кучері Заведії

З. Щербину Кучерю Заведію

О. Щербиною Кучерею Заведією

М. при Щербині при Кучері при Заведії

 

У прізвищах з основою на г, к, х, типу Брага, Морока, Муха при відміню-ванні відбуваються чергування, як й у відповідних загальних назвах: розка-зати Бразі Миколі, подарувати Мороці Оксані, видати свідоцтво Мусі Матвію. В офіційних документах бажано вживати такі прізвища у вихідній формі.

2. Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Ільницька, Ільницької і т. д.; Задорожня, Задорожньої і т. д.; Гайовий, Гайового і т. д.; Завгородній, Завгороднього і т. д. Прізвища чоловічого роду в місцевому відмінку мають варіантні форми: при Гайовому (Гайовім), при Завгородньому (Завгороднім).

3. Жіночі прізвища на -о, -й і на приголосний не відмінюються: працювати разом з Ніною Головко, поздоровити Світлану Гелемей, стаття Стефанії Хим’як, виступ сестер Бойко.

4. Чоловічі прізвища на -о і на приголосний (крім тих, що утворені за допомо-гою присвійних суфіксів) відмінюються, як відповідні іменники II відміни. Прізвища на -ьо типу Кузьо, Маньо, Худьо відмінюються як іменники м’я-кої групи. У давальному і місцевому відмінках прізвища цієї групи мають варіанти. От зразки відмінювання таких іменників:

Н. Голик Ухач Стець

Р. Голик- а Ухач- а Стец- я

Д. Голик -ові (-у) Ухач- еві (-у) Стец- еві (-ю)

З. Голик -а Ухач -а Стец -я

О. Голик- ом Ухач- ем Стец- ем

М. при Голик -ові (-у) при Ухач- еві (-у) при Стец -еві (-ю)

 

Н. Кузьо Прощай Шимко

Р. Куз- я Проща- я Шимк -а

Д. Куз -еві (-ю) Проща -єві (-ю) Шимк -ові (-у)

З. Куз -я Проща- я Шимк -а

О. Куз -ем Проща -єм Шимк -ом

М. при Куз -еві (-ю) при Проща -єві (-ю) при Шимк -ові (-у)

 

5. Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін, (-їн) відмінюються, як іменники твердої групи II відміни, але в орудному відмінку вони мають прикметникове закінчення -им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне і може зберігатися або переходити в е або в о. У сучасній українській мові обидва варіанти визнаються норматив-ними. Наведемо зразки відмінювання прізвищ цього типу:

Н. Якимов Гриців Марків

Р. Якимов -а Грицев -а (-ців-а) Марков -а (-ків-а)

Д. Якимов -у Грицев -у (-ців-у) Марков -у (-ків-у)

З. Якимов -а Грицев -а (-ців-а) Марков -а (-ків-а)

О. Якимов -им Грицев -им (-ців-им) Марков -им (-ків-им)

М. при Якимов -і (-у) при Грицев -і, -у (-ців-і, -у) при Марков -і, -у (-ків-і, -у)

 

Н. Турчин Панін Гоїн

Р. Турчин -а Панін -а Гоїн -а

Д. Турчин -ові (-у) Панін -ові (-у) Гоїн -ові (-у)

З. Турчин -а Панін -а Гоїн -а

О. Турчин -им Панін -им Гоїн -им

М. при Турчин -у (-і) при Панін -у (-і) при Гоїн -у (-і)

 

6. Не відмінюються псевдоніми і слов’янські прізвища на е, і (Ле, Трублаїні, Леле, Емхе, Роде, Півторадні), а також прізвища іншомовного походження на і, е, у, о, наголошені а, я та інші нетипові для української мови зак