Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. Вивчення матеріалу теми необхідно розпочинати зі з’ясування суті категорії «конкуренція» та «конкурентоспроможність»

Вивчення матеріалу теми необхідно розпочинати зі з’ясування суті категорії «конкуренція» та «конкурентоспроможність». Для більш поглибленого вивчення матеріалу теми доцільно зупинитися на методах визначення КФУ. Ключові фактори успіху – головний чинник, який формує конкурентоспроможність реально існуючої системи, що функціонує в ринковій економіці.

Категорію «конкурентоспроможність» у межах даного курсу розглядатимемо у двох аспектах: як конкурентоспроможність продукції та конкурентоспроможність організації.

Синтетичним показником конкурентоспроможності продукції може виступати ступінь його відповідності вимогам цільових груп споживачів або ринку за найважливішими на даний момент характеристиками. Слід зупинитися на визначенні параметрів як кількісних характеристик властивостей продукції та на визначенні показників як сукупності системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності.

Матеріал теми необхідно вивчати паралельно з теорією життєвих циклів товару. Слід усвідомлювати, що кожний з етапів життєвого циклу товару має специфічні характеристики конкурентоспроможності, що формуються під впливом різних циклічних процесів у макро- і мікросередовищах. Визначення конкурентоспроможності продукції нерозривно пов’язане з управлінням якістю. Якість – один з найважливіших чинників, що визначає конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність продукції є наслідком ефективного функціонування конкурентоспроможної організації. Вивчення конкурентоспроможності організації слід починати зі з’ясування, що ця величина теж не є постійною і значною мірою залежить від життєвого циклу організації. Необхідно зупинитися на проблемі об’єктивності оцінок у визначенні конкурентоспроможної організації. Конкурентоспроможність організації – відносне поняття, оскільки воно може бути визначене лише на підставі порівнянь окремої організації з конкурентами по галузі. Таким чином, поняття «абсолютна конкурентоспроможність» не існує.

Ретельний аналіз поточного стану конкурента, його конкурентної позиції в галузі, потенціалу конкурента та стратегії його використання стає найбільш актуальним завданням при визначенні конкурентоспроможності підприємства. Найбільш уживаним підходом до оцінки конкурентів є функціональний підхід, за якого оцінюється потенціал конкурента та стратегії використання наявного потенціалу. Зважаючи на це, необхідно звернути увагу на параметри оцінки конкурентів та на наявні підходи різних авторів до такої оцінки. Так, Портер пропонує робити акцент на джерела переваг конкурентоспроможності. Така позиція відображається й на структурі параметрів, за якими пропонується оцінювати конкурентів. На противагу такій позиції А. Роу акцентує увагу на більш чітких показниках, що мають бути розраховані для порівняння конкурентів. При вивченні матеріалу теми доцільно зіставляти різні підходи та показники до характеристики конкурентів з виділенням слабких та сильних сторін обох підходів. Вивчення конкурентоспроможності підприємства слід завершити засвоєнням методів підвищення конкурентоспроможності організації. Вони переважно базуються на аналізі конкурентів, тому насамперед треба розглянути категорію «стратегічна група конкурентів».

Поняття «стратегічна група конкурентів» є більш вузьким за поняття «конкуренти» та «галузь», оскільки воно характеризує тих конкурентів, що конкурують між особою на основні однакових конкурентних переваг та за допомогою однакових методів. Необхідно зупинитись на тих факторах, що характеризують належність організації до однієї стратегічної групи. Різні галузі можуть мати різну кількість стратегічних груп, тому важливим є визначення необхідних параметрів для характеристики стратегічних груп галузі, які б відбивали специфічні характеристики підприємств певної галузі загалом і відмінності однієї стратегічної групи від іншої.

Для аналізу стратегічних груп використовується декілька методів, що довели свою практичну значимість. Найбільш загальним є метод «карт стратегічних груп». Суть методу, який треба застосовувати, полягає в тому, що підприємство самостійно вибирає кількість параметрів, за якими треба порівнювати окремі підприємства. Таким чином, необхідно побудувати стільки карт стратегічних груп, скільки обрано пар характеристик. Наявність карт з різними парними оцінками може сприяти виявленню рівня та типу конкуренції як у галузі загалом, так і в межах однієї стратегічної групи. Оскільки стратегічні групи не можуть бути повністю статичними, то важливим для підприємства є оцінка місця й ролі підприємства не тільки в наявній, а й у новій для нього стратегічній групі, а також аналіз нових конкурентів усередині існуючої.

 

Питання до самоконтролю

1. Охарактеризуйте підходи до визначення конкурентоспроможності продукту та підприємства.

2. У чому полягає сутність понять «конкурентоспроможність», «конкурентоспроможність продукту», «конкурентоспроможність підприємства»?

3. Визначте тотожність і різницю між категоріями «якість» і «конкурентоспроможність».

4. У чому полягає сутність «конкурентні переваги»? Як їх треба вивчати, формувати та використовувати?

5. Схарактеризуйте методи оцінки конкурентної сили підприємства.

6. У чому полягає сутність поняття «стратегічна група конкурентів»?

7. Охарактеризуйте етапи побудови карти стратегічних груп.

 

Рекомендована література

/1/, /8/, /9/, /15/, /17/, /21/