Індивідуальне заняття 2.

Тема: Аналiзатори. Будова та функцiї зорового аналiзаторів, його вiковi особливостi.

Мета: Ознайомитися з будовою, функціями та віковими особливостями зорового аналізатора людини.

 

Сприйняття подразників зовнішнього середовища, перетворення їх у нервові імпульси і передачу в центри головного мозку забезпечує спеціальна система – система органів чуття, або сенсорна система. На різних рівнях ЦНС відбувається перетворення, перекодування і переробка отриманої інформації, що закінчуються формуванням відчуттів і уявлень, розпізнанням образів. І.П.Павлов систему сприйняття, передачі, переробки та розпізнання різних подразників запропонував об’єднати в єдину систему – аналізатори, яка в будь якому випадку складається з трьох взаємопов’язаних відділів: периферичного, провідникового і центрального.

Периферичною ланкою є рецептори, які мають різну будову, місцезнаходження та сприймають різні види подразників – світло, смак, звук та ін. Провідниковий відділ утворюють нервові клітини та їх відростки, які передають перетворену в нервові імпульси інформацію від рецепторів до кори великих півкуль, обробляючи цю інформацію в кожному нервовому центрі по шляху передачі. Центральний відділ – це ділянка кори мозку, куди потрапляє після первинної переробки інформація і де проводиться остаточна переробка її, розпізнання та прийняття рішення. Всі ці відділи працюють як єдине ціле, і порушення в будь-якій ланці приводить до порушення функції аналізатора в цілому.

Різні аналізатори починають функціонувати в різні строки індивідуального розвитку. Вестибулярний аналізатор дозріває вже у внутрішньоутробному періоді, рано також дозріває шкірний аналізатор. Чутливість шкіри вже на третьому місяці життя дитини практично така ж, як і у дорослого. Смаковий аналізатор починає формуватись на 9-10 день, здатність розрізняти нюанси смаку зростає до 6 років і в шкільному віці не відрізняється від дорослих. Нюховий аналізатор функціонує з моменту народження, і на 4-му місяці дитина здатна диференціювати запахи.

Раніше за інші відділи формується периферійна ланка аналізатора, найпізніше – кірковий, центральний відділ, і якраз вони зумовлюють особливості функціонування аналізаторних систем в дитячому віці. Пізніше за інші завершують свій розвиток кіркові відділи слухового і зорового аналізаторів, але якраз вони грають найважливішу роль в пізнавальній діяльності – через них надходить до 95% всієї інформації про оточуючий світ.

Ось чому дуже велика увага повинна приділятись профілактиці порушень зору і слуху і їх гігієні. Це є запорукою нормального розвитку цих аналізаторів і збереженню на належному рівні їх функції на все життя.

 

Лiтература

1. Лекцiйний матерiал.

2. Антипчук Ю.П., Вожик Й.Б., Лебедєва Н.С., Лунiна Н.В. Анатомiя i фiзiологiя дитини (з основами шкiльної гiгiєни). Практикум. - К.: Вища школа, 1984. - С. 68-70, 75-77.

3. Безруких М.М. и др. Возрастная физиология. – М.: Академия, 2003. – 416 с.

4. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. - М.: Высшая школа, 1985. - С. 132-156.

5. Маруненко І.М. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. – К.: Професіонал, 2004. – 480 с.

6. Хрипкова А.Г. Вiкова фiзiологiя. - К.: Вища школа, 1982. - С. 109-127.

7. Хрипкова А.Г. и др. Возрастная физиология и школьная гигиена. - М.: Просвещение, 1990. - С. 67-87.

 

 

Питання для самопiдготовки та контролю

1. Дати визначення аналiзатора за I.П.Павловим.

2. Назвати вiддiли аналiзатора.

3. Вказати локалiзацiю вiддiлiв аналiзаторiв в органiзмi.

4. Що є периферичним вiддiлом зорового аналiзатора?

5. Назвати структурнi елементи ока.

6. Оптичнi властивостi ока.

7. Що таке гострота зору?

8. Вiковi особливостi зорового аналiзатора.

9. Значення свiтла, його вплив на органiзм дитини.

Завдання для самостiйної роботи на занятті

 

Завдання 1. Вивчення будови зорового аналiзатора.

Розглянути по таблицям будову зорового аналiзатора. Записати в зошит вiддiли аналiзатора, їх функцiї. Замалювати схему будови ока.

 

Завдання 2. Визначення гостроти зору.

Студенти працюють парами. Дослiджуваний сiдає на вiдстанi 5 м вiд таблицi, закриває одне око екраном. Асистент пропонує дослiджуваному прочитати лiтери, рухаючись за таблицею згори донизу. Визначається останнiй з рядкiв, який дослiджуваний мiг вiрно прочитати. Гострота зору визначається шляхом дiлення вiдстанi, на якiй знаходиться дослiджуваний вiд таблицi (5 м), на вiдстань, з якої вiн повинен був читати останнiй з прочитаних ним рядкiв (позначена на таблицi поруч з рядком).

Для визначення гостроти зору використовують таблицю Ю.Сивцева, яка складається з дванадцяти рядків літер різної величини. Якщо у людини нормальний зір перший рядок чітко видно з відстані 50 м, а 10-й з 5 м. В таблиці зліва вказана відстань, з якої повинен читатись кожний рядок. При такій відстані лінії, проведені від країв штрихів (що утворюють літери) до вузлової точки ока, утворюють кут в 1º.

Інструкція: Визначить гостроту зору для правого та лівого ока. Обстежуваного розміщають на відстані 5 м до таблиці Ю. Сивцева. Дослідження проводять окремо для кожного ока (друге око повинне бути закрите).

Експериментатор у випадковому порядку вказує на літери в таблиці Ю. Сивцева, які обстежуваний називає вголос.

Гостороту зору виражають відношенням відстані, з якої розрізняються літери, до тієї відстані, з якої вони повинні розрізнятися. Ряд найменших правильно названих літер використовують для обчислення гостроти зору за формулою;

V = d/D

V - гострота зору;

d – відстань між обстежуваним та таблицею;

D – відстань, на якій даний ряд літер розпізнається нормальним оком під кутом зору 1º.

Наприклад, якщо обстежуваний з відстані 5 м розрізняє літери 10-го рядка, то гострота зору дорівнює 5/5 = 1. Якщо з тієї ж відстані обстежуваний розрізняє літери першого рядка, то гострота його зору дорівнює 5/50 = 0,1. Гострота зору вказана з правого боку таблиці (V).

Порівняти гостроту зору для правого та лівого ока, а також при бінокулярному зорі.

Завдання 3. Вивчення вiкових особливостей гостроти зору.

Записати в зошит данi, наведенi в таблицi 10. Зробити висновок про змiни гостроти зору з вiком.

 

Таблиця 10