Тема 10. Реалізація матеріалів аудиту

 

Питання для розгляду

1. Події після дати балансу

2. Рішення користувачів звітності за результатами аудиту

3. Відповідальність суб'єктів аудиторської діяльності

 

1. Події після дати балансу

 

Події після дати балансустосуються відображення у фінансових звітах сприятливих і несприятливих подій, що відбуваються між датою фінансових звітів (за Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 10 "Події після дати балансу") - датою балансу та датою затвердження фінансових звітів до публікації.

Такі події можуть бути двох типів:

- ті, що надають додаткові докази щодо умов, які існували на дату фінансових звітів;

- ті, що вказують на умови, які виникли після дати фінансових звітів.

Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансові звіти та аудиторський висновок.

МСА 560 "Подальші події"надані рекомендації про обов'язки аудитора щодо подальших подій.

За цим МСА термін "подальші події"використовується як для визначення подій, що відбуваються між датою фінансових звітів та датою аудиторського висновку, так і для визначення фактів, виявлених після дати аудиторського висновку.

Аудиторові необхідно проаналізувати і оцінити подальші події за наступними напрямами:

- від дати фінансової звітності до дати аудиторського висновку;

- від дати аудиторського висновку до дати опублікування фінансових звітів;

- після опублікування фінансових звітів.

Подальші події можуть надати інформацію про ситуації на дату фінансових звітів, що можуть потребувати коригувань, або про ситуації, що виникли після дати складання фінансової звітності, які можуть потребувати розкриття.

 

2. Рішення користувачів звітності за результатами аудиту

Користувач результатів аудиту - це юридична чи фізична особа, зацікавлена в достовірності інформації, що підлягала аудиту.

Адже саме користувач буде в подальшому приймати відповідні рішення, грунтуючись на матеріалах аудиту, вважаючи звітну інформацію за достовірну.

Так, підприємства найбільше цікавить оцінка ефективності господарських опер ацій; власників і акціонерів - прибутковість вкладених ними капіталів і рівень ризику їх можливої втрати; кредиторів - можливість своєчасного погашення заборгованості; інвесторів - наскільки ефективно працюють вкладені ними господарські засоби; державні органи - як суб'єкти підприємницької діяльності виконують свої зобов'язання перед державою.

Отже, в кожного користувача різні економічні інтереси, тому всі вони зацікавлені мати найбільш достовірну інформацію про реальний стан суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про аудиторську діяльність», користувачі інформації мають право виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, установлювати обсяги та напрями аудиту в межах повноважень, визначених законодавством, установчими документами або відповідними договорами.

Максимальні повноваження при визначенні обсягу аудиту має власник, а представники державних контролюючих органів і контрагенти - лише в межах, наданих їм законодавством або визначених угодами.

 

 

3. Відповідальність суб'єктів аудиторської діяльності

Відповідальність повинна бути одним з основних принципів аудиту.

Нормативні акти, які регулюють аудит підприємств, прямо не передбачають відповідальність аудиторських фірм.

Відповідальність аудитора в позитивному значенні визначається Законом України “Про аудиторську діяльність” і Кодексом етики професійних бухгалтерів, Міжнародними стандартами аудиту, які зобов'язують аудиторів виконувати перевірки і надавати інші послуги з дотриманням встановлених вимог і стандартів аудиту.

Згідно статті 21 Закону України “Про аудиторську діяльність” аудитор за неналежне виконання своїх обов'язків несе майнову і іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Ретроспективна юридична відповідальність – це специфічні правовідносини між державою і правопорушником, які характеризуються засудженням протиправного діяння суб'єкта правопорушення, накладенням на правопорушника обов'язку випробувати несприятливі наслідки особистого майнового і організаційного характеру за здійснене правопорушення.

Кримінальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, суть якої полягає в застосуванні судом від імені держави до особи, яка скоїла злочин, державного примушення у формі покарання. Кримінальна відповідальність наступає у разі навмисного приховування істини з корисливою метою.

Під дисциплінарною провиною розуміється протиправне навмисне невиконання або неналежне виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

До цивільної відповідальності аудиторські фірми (аудитори) притягуються за рішенням господарського суду. Такі судові справи стосуються недостовірності звітності, яку аудитор не виявив, внаслідок чого клієнт зазнав збитків у вигляді сплати штрафів, пені і тому подібне.

Професійна відповідальність аудитора визначається у:

- попередженні;

- зупиненні дії сертифікату на строк до одного року;

анулюванні сертифікату