НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ. ють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, онуками по­мерлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; в) діти померлого віком до вісімнадцяти

ють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, онуками по­мерлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; в) діти померлого віком до вісімнадцяти років (учні, студенти, які не закінчили навчан­ня, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років); г) ди­тина потерпілого, народжена після його смерті; д) чоловік, дружина, батьки (усиновлювачі), які досягли пенсійного віку, встановленого законом; інші непрацездатні особи, які були на утриманні потерпіло­го протягом п'яти років після його смерті.

Згідно з цим встановлюються строки, протягом яких здійснюється відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (дитині до до­сягнення нею вісімнадцятирічного віку (учню, студентові до закін­чення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років; чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам на строк інвалідності тощо).

Розмір відшкодування шкоди зазначеним особам визначається тією часткою середньомісячного заробітку або іншого доходу потер­пілого, яку вони одержували або мали право одержувати за його жит­тя з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та праце­здатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується у пов­ному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (наприклад, стипендії, гонорарів, одержуваних неповнолітньою дитиною померлого). При здійсненні відшкодування вина потерпілого у даному разі не враховується. Роз­мір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, подальшо­му перерахуванню не підлягає, крім випадків: а) народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; б) призна­чення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого. Законом може бути збільшений розмір відшкодування шкоди, завданої смер­тю потерпілого.

Що стосується відшкодування витрат на поховання потерпілого, то вони відшкодовуються особою, яка завдала шкоди смертю потер­пілого. До зазначених витрат належать і ті, що були понесені на спо­рудження надгробного пам'ятника. При цьому не зараховується до­помога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ви­трати на поховання потерпілого.

При вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, врахуванню підлягають насамперед причини та обставини, за яких ця шкода була завдана. Зокрема, не виключаються ситуації, коли завдан­ня шкоди стало наслідком злочину. У цьому випадку, особа, яка вчи­нила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони

здоров'я на лікування потерпілого від злочину, крім випадків завдан­ня шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані силь­ного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насиль­ства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування по­терпілого відшкодовуються особами в порядку, передбаченому стат­тями 1178, 1179 ЦК. Право на таке відшкодування мають власники відповідних закладів охорони здоров'я (ст. 1206 ЦК).

У тих випадках, коли злочином була завдана шкода каліцтвом, ін­шим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, а особу, яка вчинила злочин, не встановлено, або якщо вона є неплатоспромож­ною, відшкодування такої шкоди здійснюється державою.

Питання щодо компенсації моральної шкоди,завданої у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, має вирішуватися поза межами відшкодування зазначених вище май­нових втрат і витрат. Розмір відшкодування такої шкоди повинен виз­начатися судом. При цьому мають бути враховані характер страж­дань потерпілого або членів його сім'ї, близьких родичів, ступінь вини заподіювача шкоди, а також можливі в майбутньому моральні страждання (наприклад, при втраті потерпшим кінцівок, у випадках втрати зору тощо).