НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ

 

правовому захисту яких законодавство надає пріоритет (ст. 1 Конвен­ції про ядерну безпеку; ст. 5 Закону «Про використання ядерної енер­гії та радіаційну безпеку; ст. З Закону «Про поводження з радіоактив­ними відходами»). Оператор зобов'язаний відшкодувати завдану ядерну шкоду кожному потерпілому,здоров'ю якого ця шкода була завдана (ст. 6 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шко­ду та її фінансове забезпечення»). У разі смерті потерпілого право на відшкодування ядерної шкоди переходить до його спадкоємців.

Коло осіб на стороні кредитора у зобов'язанні з відшкодування ядерної шкоди визначається відповідно до п. 1 ст. 1 Віденської кон­венції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, де «особа» означає будь-яку фізичну особу, товариство, будь-який приватний чи державний орган незалежно від того, чи є він юридичною особою чи ні, будь-яку міжнародну організацію, що є юридичною особою згідно із законодавством держави, що відповідає за установку, та будь-яку державу чи будь-яке з державних утворень, що входить до неї.

Зобов'язання з відшкодування ядерної шкоди характеризуються певними особливостями і з точки зору умов, за наявності яких ці зо­бов'язання виникають. Насамперед все це стосується умови про шко­ду. Не будь-яка шкода у цьому зобов'язанні є ядерною. Не визнається ядерною, наприклад шкода, якої потерпілий зазнав у зв'язку з опла­тою юридичної допомоги.

Поняття ядерної шкоди визначається законом з урахуванням об­ставин, в умовах яких мало місце завдання цієї шкоди. Так, відповід­но до ч. 2. ст. 313 Кодексу торговельного мореплавства України ядер­на шкода означає шкоду, заподіяну особі або майну радіоактивними властивостями або поєднанням радіоактивних властивостей з ток­сичними, вибуховими та іншими небезпечними властивостями ядер­ного палива, радіоактивних продуктів ядерного судна або їх відходів, а також витрати, проведені з метою відвернення шкоди або зменшен­ня її розміру. Якщо поряд з ядерною заподіяна інша шкода, яка не мо­же бути відокремлена від ядерної, то вся заподіяна шкода визнається ядерною. При цьому ядерною шкодою не є шкода, заподіяна самому ядерному судну, його устаткуванню, паливу і запасам продовольства. У контексті зі ст. 1 Віденської конвенції про цивільну відповідаль­ність за ядерну шкоду Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» визначено загальне поняття ядерної шкоди, якою, зокрема, вважається: втрата життя, будь-які ушкоджен­ня, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результа­том небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній уста­новці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.

Уявляється, таким чином, що ядерна шкода як одна із умов делікт­ного зобов'язання - це сукупність неблагополучних для суб'єкта

Цивільного права немайнових або майнових наслідків у вигляді будь-якого ушкодження здоров'я фізичної особи чи її смерті або будь-яких майнових втрат, що виникли внаслідок діяльності, по­в'язаної з виробленням, зберіганням, транспортуванням, вико­ристанням радіоактивних речовин та джерела іонізуючих випро­мінювань, експлуатацією ядерних установок, здійсненням захо­ронения, знищення чи утилізації радіаційне небезпечних речовин та матеріалів.

При визначенні ядерної шкоди може постати питання стосовно шкоди моральної. В актах законодавства, що регулюють відшкоду­вання ядерної шкоди, моральна шкода не згадується. Проте імовір­ність останньої у випадках завдання ядерної шкоди надзвичайно ви­сока. На печальному досвіді ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи бачимо, що деякі із отриманих людьми радіаційних за­хворювань практично невиліковувані, а імовірність таких захворю­вань у разі ядерного інциденту майже стовідсоткова. Додамо, що із заселеної території, що зазнала інтенсивного забруднення довгожи-вучими радіонуклідами з щільністю забруднення грунту понад доава-рійний рівень ізотопами цезію, стронцію або плутонію, люди відселя­ються в обов'язковому порядку (ч. 2 ст. 2 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи»). У разі ядерного інциденту можуть мати місце ін­ші наслідки, що не підлягають грошовій оцінці.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» до відносин, не врегульо­ваних цим Законом, застосовуються норми іншого законодавства у тому числі цивільного. Отже, не існує правових перешкод для від­шкодування моральної шкоди як складової шкоди ядерної.

За своїм походженням шкода, яка визнається ядерною, може роз­глядатися як наслідок відповідної людської діяльності, яка сама по собі, якщо нею не порушуються вимоги законодавства, є правомір­ною. Протиправним є завдання охоронюваним законом особистим немайновим та майновим благам потерпілому тих чи інших втрат, з приводу відшкодування яких і виникає недоговірне зобов'язання. За­значені втрати фактично є безпосереднім наслідком людської діяль­ності, пов'язаної з використанням ядерної енергії, радіаційно небез­печних технологій, джерела іонізуючих випромінювань, а також з добуванням, переробкою, виробленням, транспортуванням, захоро­нениям, знищенням, утилізацією та іншим поводженням з радіоак­тивними відходами тощо. До уваги мають братися лише ті випадки, коли ядерна шкода завдається безпосередньо внаслідок такої діяль­ності. Як передбачено у законодавчих актах, що регулюють відноси­ни з відшкодування ядерної шкоди (наприклад, ч. 1 ст. 2 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпе­чення»), йдеться про ядерну шкоду, завдану ядерним інцидентом. З точки зору причинного зв'язку,останній має значена безносе-

532 ______________________________________________________ Розділ ХМ

редньої причини настання ядерної шкоди. Ядерним інцидентом при цьому визнається будь-яка подія чи серія подій одного і того ж само­го походження, які спричинили ядерну шкоду (ст. 1 Віденської кон­венції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду).

Згідно з ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції та ч. 1 ст. 72 Закону «Про ви­користання ядерної енергії та радіаційну безпеку» обов'язок з відшко­дування ядерної шкоди кваліфікується як відповідальність, яка ви­знається абсолютною,тобто такою, яка настає незалежно від вини оператора. Однак, уявляється, що абсолютність цієї відповідальності оператора слід сприймати як умовну, оскільки у тих же самих законо­давчих актах містяться вказівки щодо обставин, за яких оператор від обов'язку відшкодувати ядерну шкоду може бути звільнений.

Так, зокрема, оператор звільняється від обов'язку відшкодувати ядерну шкоду, якщо вона завдана ядерним інцидентом, що виник без­посередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або повстан­ня. Крім того, якщо оператор доведе, що ядерна шкода виникла пов­ністю або частково внаслідок грубої недбалості особи, якій завдана шкода, або внаслідок дії чи бездіяльності такої особи з наміром завда­ти шкоду, оператор за рішенням суду може також бути звільнений від обов'язку відшкодування шкоди, завданої такій особі.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Віденської конвенції оператор не несе відповідальності за ядерну шкоду, завдану: а) самій ядерній установ­ці або будь-якому майну на місці розташування цієї установки, яке використовується або має використовуватися у зв'язку з цією уста­новкою; б) транспортному засобові, на якому ядерний матеріал пере­бував під час ядерного інциденту.

Серед особливостей умов, необхідних для реалізації потерпілим свого суб'єктивного права на відшкодування ядерної шкоди, заслуго­вують на увагу договірні засади реалізації цього права.

Так, згідно з ч. 2 ст. 5 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», ядерна шкода може бути відшкодована оператором відповідно до договору про відшкодуван­ня ядерної шкоди, укладеного ним з потерпілим за участю страховика (іншого фінансового гаранта). За цим договором визначається обсяг майнових обов'язків оператора, страховика (іншого фінансового га­ранта) перед потерпілим на випадок завдання ядерної шкоди його здоров'ю, майну чи у разі смерті. За формою цей договір підлягає но­таріальному посвідченню і державній реєстрації. Укладаючи такий договір, потерпіла особа здійснює своє право на відшкодування ядер­ної шкоди. Договір про відшкодування ядерної шкоди укладається після завдання потерпілому цієї шкоди і, коли однією із його сторін виступає страховик, то договір визнається страховим випадком. Укладення такого договору не є обов'язковим, а у разі недосягнення згоди між сторонами спір про відшкодування ядерної шкоди ви-