| Автор
| Зміст
|
| М. Максимович(1804 – 1873)
| Пізнання природи і суспільства має ґрунтуватись на результатах наукового досліду "…суворо аналітичного і обережно синтетичного, а тому позитивного"
|
| М. Костомаров (1817 – 1895)
| Припущення не можуть бути істиною, якщо не підтвердяться очевидними фактами.
Суспільство має поступальний розвиток і поворот історії назад неможливий.
Закономірністю поступального розвитку суспільства є зростання свободи особи.
|
| П. Куліш (1819 – 1897)
| Теорія хуторянства:
– принцип подвійності людини, двох природ, двоякого єства. Душа, "серце" людини і "зовнішнє" єство перебувають у боротьбі між собою;
– хуторянське життя – життя природне, і лише воно дає можливість відкинути все зайве, непотрібне
|
| О. Стронін (1826 – 1889)
| Будь-яке суспільство (держава, організація, сім’я) має пірамідальну будову: на вершині – активна меншість – аристократія, внизу – більшість, демократія, у середині – тимократія. Така будова потрібна не лише для руху (подібно до того, як летить зграя пташок), але і для рівноваги порядку
|
| В. Антонович (1834 – 1908)
| Позитивне в української нації – вважати за етичне все те, що справедливо, а політичним ідеалом – правду, громадську правдивість, рівноправність, яка притаманна для українських асоціацій (чумацтва, рибальства, чабанства).
Культура не в змозі знищити природжені схильності людини, вона має сприяти їх позитивному розвитку
|
| О. Потебня (1835 – 1891)
| Мова – механізм, який породжує мислення. Кожний акт мовлення є творчим процесом. Думка проявляється через мову
|
| В. Лесевич (1837 – 1905)
| Суспільні явища неминуче підпорядковані природним законам.
Методи соціологічного вивчення: спостереження, досвід, порівняння.
Прогрес – прагнення до ідеалу, який виявляється у людяності.
Головним елементом прогресу є розумова діяльність, яка проходить етапи інстинкту, умоспоглядання і досвіду.
Необхідною умовою впровадження в життя результатів розумової діяльності є свобода.
|
| Х. Алчевська (1841 – 1920)
| Методика вивчення інтересів суб’єктів діяльності на прикладі навчального процесу.
|
| В. Іконников (1841 – 1923)
| Соціальні науки вивчають людину не тільки як продукт природи, а і як витвір культури. Вони досліджують явища, що виникли внаслідок духовних прагнень людини, її здатності до цінування людських ідеалів.
|
| М. Драгоманов (1841 – 1895)
| Прогрес – якісна характеристика розвитку суспільства, в процесі якого життя людське покращується.
Першопричина прогресу – об’єктивний рух історії.
Економіка і соціальні відносини підлягають органічній еволюції, а політичні і державні форми еволюціонують від них.
Прогрес суспільних відносин – скасування неволі.
Потрібно широке використання історико-порівняльного методу в закладанні підвалин української соціології.
|
| П. Аландський (1844 – 1883)
| Люди, які живуть лише потребами дня, які не мають чіткої програми дій, не здатні до будь-якої суспільної організації, бо кожна людина думає на свій розсуд, діє так, як їй заманеться.
|
| М.Ковалевський (1851 – 1916)
| Основний соціологічний закон – закон прогресу, сутність якого у зростанні солідарності (поліпшення суспільного порядку, розвиток інститутів, позитивні соціальні зрушення тощо)
|
| С. Подолинський (1850 – 1891)
| Причина соціальної нерівності – додаткова вартість; у тому що основний виробник працює не на себе, а на свого господаря. Спільна праця і більш або менш однакова здатність людей до суспільно необхідної праці приведе до рівномірності в користуванні нагромадженими благами.
|
| І. Оршанський (1851 –?)
| Згідно із законом трьох стадій розумового розвитку людства вирізняються три етапи життя людини: дитинство – фетишизм, юність – метафізика, зрілість – позитивізм.
Інтелектуальний розвиток уявляється як перехід від пасивного сприйняття через апріорну дедукцію до досвідної індукції
|
| М. Грот (1852 – 1899)
| Причина розвитку – взаємодія, а результат його – пристосування предметів один до одного. Три типи розвитку: прогрес, регрес, інгрес. Соціальний прогрес – це низка змін, що приводять до посилення й удосконалення способів дії енергії людини у взаємодії з природою, до зростання задоволення і зменшення страждань.
|
| І. Франко (1856 – 1916)
| Соціологія має як пізнавальне, так і практичне значення. Вона виступає як одна з форм просвітництва народу, допомагає йому зрозуміти свої інтереси і мету.
Закони розвитку суспільства і природи однакові, хоча є специфіка їх вияву в суспільних явищах.
|
| Т. Зінківський (1861 – 1891)
| Коли не буде національностей-рабів – тоді люди зможуть спокійно займатися соціально-економічними справами.
|
| М. Туган-Барановський (1865 – 1919)
| Основи суспільного ладу має визначати не виробництво, а "щось більш широке – господарство".
Господарство – це сукупність людських дій, спрямованих на зовнішній світ з метою створення матеріальної основи, необхідної для задоволення людських потреб.
|
| М. Грушевський (1866 – 1934)
| Соціологія має допомогти кожній людині зрозуміти суспільство, в якому вона живе.
Необхідність проектування і заснування УСІ.
|
| В. Старосольський (1878 – 1942)
| Норми є схемою для людської поведінки. Пізнання дійсного життя (не норм), у тому числі й поведінки, що суперечить нормам, – завдання соціології.
|
| М. Шаповал (1882 – 1932)
| Суспільство – це таке гуртування людей, коли поведінка однієї чи кількох спричиняє поведінку іншої чи інших осіб. Індивіди на основі певної мети єднаються в групи, які виконують певні суспільні чи біологічні функції, вростають одна в одну, зв’язуються в агрегат, який називається суспільством.
Вирізняють такі групи:
– організовані (держава, сім’я), яким притаманний внутрішній поділ на керівників і підлеглих, і неорганізовані (мовні, вікові), в яких бракує сталої організованості;
– прості (елементарні), в яких індивіди поєднані однією спільною ознакою (мовною), і складні (кумулятивні). Складною групою є суспільний клас, який об’єднується на основі багатьох ознак – майнових, професійних, правових
|
| В. Винниченко (1880 – 1951)
| Законом усього існуючого є рух. Стримують його пануючі класи, пригноблені прагнуть просування вперед. Протилежні прагнення зумовлені різним соціальним становищем. Згідно з політико-соціальною концепцією "колектократії" для порозуміння, гармонійної співпраці, ліквідації експлуатації необхідно соціально-економічну структуру суспільства перебудувати на правдиво-кооперативну суспільну форму.
|
| В. Липинський (1882 – 1931)
| Населення країни поділяється на національну аристократію і громадянство, а громадянство на класи і стани, які перебувають у вічній боротьбі.
|
| М. Яворський (1884 – 1937)
| Соціологія досліджує основні закони історичного процесу, а історична наука вивчає виявлення цих діючих законів у конкретних історичних, географічних та економічних умовах.
|
| М. Хвильовий (1893 – 1933)
| Кожний народ переживає дитинство, культурний етап і цивілізаційний.
Цивілізаційний етап є останнім акордом усякої культури і початком її кінця.
Україна стане "оазисом азіатського ренесансу".
|
| А. Звоницька (1897 – 1924)
| Основою людського життя є спілкування між індивідами, під час якого твориться "тканина" суспільства, формується культура, розвивається особистість.
Процес спілкування передбачає набуття індивідом відомостей (соціалізацію), узагальнення таких відомостей (особисту типологізацію), припущення про наявність подібних узагальнень в інших індивідів (очікування), узгодження спільної діяльності.
Традиція – регулюючий механізм збереження соціального зв’язку.
|
| О. Бочковський (1884 – 1939)
| Господарський розвиток і народне багатство залежить від природних умов країни. Однак "земля – це сцена, а народ – митець, що гірше чи краще творить свою історію"
|
| К. Грушевська (1900 – 1943)
| На індивідів впливають соціальні фактори, тому вони перебувають у залежності від соціальної структури суспільства.
|
| Л. Олесневич (1921 – 1983)
| Необхідність соціального планування підприємств та регіонів.
|
