4 страница. Але не ці окремі слабі сторони деяких дожовтневих дум та історичних пісень визначають суть народної героїчної поезії

Але не ці окремі слабі сторони деяких дожовтневих дум та історичних пісень визначають суть народної героїчної поезії. Твори героїчної поезії протягом віків задовольняли справжні потреби і запити трудящих, виражали його найкращі надії, мрії і сподівання. Саме тому вони збереглися в усній передачі на протязі століть і мають велике, неминуще значення для нашої соціалістичної сучасності.

На грунті соціалістичних завоювань трудящих нашої країни, здобутих внаслідок перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, здійсненої під керівництвом Комуністичної партії, став можливим розвиток і розквіт нової, радянської героїчної поезії, соціалістичної змістом, національної формою. Складовою частиною цієї поезії є українські радянські народні думи та історичні пісні, які за своїм змістом якісно відмінні від дожовтневих і мають ряд нових рис у поетичній формі.

Визволений від соціального і національного гніту Жовтневою революцією, щасливий у братерській сім’ї народів Радянського Союзу український народ на повний голос співає про радість свого вільного, щасливого життя без поміщиків і капіталістів у соціалістичній державі робітників і селян. Український радянський народ, як і інші народи Союзу РСР, склав багато глибокоідейних і високохудожніх поетичних творів, які активно служать справі комуністичного виховання широких мас. Творчим методом всієї радянської народної поезії, як і літератури, є соціалістичний реалізм, в основі якого лежить правдиве, з позицій комуністичної партійності, конкретно-історичне змалювання дійсності в її революційному розвитку, її ідейною основою є велике вчення марксизму-ленінізму, що стало світоглядом мільйонних мас — творців цієї поезії.

Правдиво відображаючи соціалістичну дійсність, народна поезія Радянської України оспівує Комуністичну партію як мудрого, випробуваного керівника робітничого класу і всіх трудящих, розум, честь і совість нашої епохи, геніального вождя В. І. Леніна і великого продовжувача його справи й. В. Сталіна, прославляє нашу соціалістичну державу — Батьківщину трудящих усього світу Радянська держава змальована в народній поезії як новий, щасливий і радісний світ, де відсутня експлуатація людини людиною, торжествує непорушна дружба братніх народів. Образ Радянської держави в народній поезії — це образ країни, в якій трудящі є повними господарями всіх матеріальних і духовних цінностей, де панує морально політична єдність і монолітна згуртованість всього народу навколо своїх випробуваних керівників — партії і уряду.

Українські радянські народні думи та історичні пісні відображають найвидатніші явища і події радянської історії, боротьбу і перемоги трудящих Союзу РСР. В художніх образах цього виду народної творчості правдиво відображено підготовку і проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції, героїчну боротьбу трудящих за завоювання влади, керівництво партії цією боротьбою (думи «Про Леніна і Сталіна», «Про Леніна і Сталіна та про трьох братів», «Хто ж той сокіл, товариші», пісня «Прилетіла зозуленька» та ін.).

Жовтнева революція в зображенні народної героїчної поезії — це могутні удари грому, всеперемагаюче прагнення робітників і трудового селянства знищити старий, буржуазний лад і створити такий суспільний лад, де б не було експлуатації і експлуататорів. Типовим для українських радянських дум та історичних пісень є зображення перемоги Великого Жовтня як визволення правди і волі з пут, в які їх закували поміщики і капіталісти, як повернення правди і волі народові, трудящим. Тому ця поезія пройнята всеосяжною радістю і пафосом перемоги:

Небо засіяло,
Земля сколихнулась,
Сонце посміхнулось!
Бо то ж то вдарив сильний
Всенародний грізний грім —
Запалили, розвалили
Весь буржуйський, панський дім!
(Дума «Про Леніна і Сталіна»).

В українській героїчній поезії років іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни прославляються самовіддана боротьба радянського народу проти всіх ворогів Країни Рад, перемоги, здобуті над внутрішньою і зовнішньою контрреволюцією, братня допомога українському народові всіх народів нашої Вітчизни, і насамперед російського. Так, в думі «Про військо Червоне, про Леніна-батька і синів його вірних», складеній кобзарями в Харкові в 1923 р., говориться:

Вся Росія тут зібралась в цю тяжку годину,
Щоб вступитись за Комуну, за Радянську Україну!

Зображуючи труднощі боротьби з ворогами Радянської влади, народна поезія змальовує масовий героїзм трудящих, їх оптимізм, впевненість в остаточній перемозі над контрреволюцією, показує їх безмежну відданість Комуністичній партії. Ця поезія прославляє вихованих партією військових керівників нового типу — Фрунзе, Ворошилова, Вудьонного, таких героїв-самородків, як Чапаєв, Щорс, Котовський, Пархоменко та багато інших (думи «Про Леніна і Сталіна», «Про військо Червоне, про Леніна-батька і синів його вірних», пісні «Не вітри то завівали», «Степова трава лягає», «Зібрав Щорс загін завзятих», «Ой котився вітер яром», «Цвіте сад-виноград, терен розцвітає», «Розгулявся різвий вітер» та ін.).

Звеличуючи справжніх народних героїв, показуючи їх у самовідданій боротьбі з ворогами Радянської влади, українські радянські думи та історичні пісні разом з тим викривають звіряче обличчя іноземних загарбників — американських, німецьких, французьких, англійських, японських імперіалістів, їх вірних поплічників, запроданців і зрадників народу — українських буржуазних націоналістів. При змалюванні ворогів народ вдається до гострої, їдкої сатири.

В таких народних творах, як дума «Про військо Червоне, про Леніна-батька і синів його вірних» та пісні «Ой заграло Чорне море», «Як задумав пан Петлюра», «Ой Петлюро, вражий сину» та ін., викриваються зв’язки українських буржуазних націоналістів з іноземними загарбниками, що свідчить про глибоке розуміння українськими трудящими масами ворожої, антинародної, контрреволюційної суті націоналізму. Скоропадський змальований у народній поезії як «лихий гетьман», який «петлі пов’язав» до шибениць, поставлених для трудящих; кат українського народу Петлюра — «пес», «іуда», «розбійник», «шельма превелика», «мазепина пика», Антанті «запродав Україну-мати» і т. д.

В період переходу до мирної праці по відбудові народного господарства і в роки боротьби за соціалістичну індустріалізацію країни та колективізацію сільського господарства героїчна поезія своїм полум’яним словом активно сприяла справі повної перемоги соціалізму в СРСР. Вона натхненно оспівала діяльність Комуністичної партії, самовіддану працю, масовий трудовий героїзм робітників і селян на будівництві нових заводів і фабрик, шахт і залізниць, колгоспів і радгоспів, машинно-тракторних станцій, оспівала зростання нових людей — передовиків соціалістичного будівництва, ударників, новаторів виробництва.

Твори героїчної поезії цих років пройняті світлим, радісним настроєм, патріотичною гордістю за свою соціалістичну державу, оптимізмом. Соціалістична праця змальована в них як велике щастя.

Оспівано в народній героїчній поезії всесвітньоісторичні перемоги соціалізму в нашій країні, законодавчо закріплені з Новій Конституції Союзу РСР. Народ склав багато хвилюючих пісень про щасливе і радісне життя трудящих Радянського Союзу за Новим Основним Законом:

Скрізь у людей гордість,
Радість розливається:
За Новим Законом
Добре поживається.

В численних творах народної поезії знайшла яскраве відображення визначна історична подія — возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною. Пісні про цю подію змальовують возз’єднання як всенародне свято, торжество справедливості. Тепер разом з усіма народами Радянського Союзу заспівали нових пісень про вільне і щасливе життя і визволені трудящі Західної України, Північної Буковини, Ізмаїльщини. Щира подяка рідній Комуністичній партії, могутньому Радянському Союзові за визволення виливається в цих піснях:

Спасибі вам, більшовики, що нам волю дали,
Що з кайданів, із неволі ви нас розкували!
(«Не забудем тої днини ніколи, ніколи»).

Серед багатьох нових пісень, створених трудящими західноукраїнських областей, виділяються своїм змістом пісні про визволення їх Радянською Армією («Прилетіли самольоти зі сходу до Пальча», «Прийшла влада народная», «Вільні села наші» та ін.) і на тему «колись і тепер». В них оспівується щасливе життя трудящих тепер і показуються надзвичайно тяжкі, нелюдські умови їх існування в недалекому минулому, те, як жив народ за умов польсько-шляхетського і румунсько-боярського поневолення, як боровся за возз’єднання з Радянською Україною («Послухайте, люди добрі», «А в середу рано», «Не панам покорятись» та ін.).

Змальовуючи життя нашої країни, народна поезія багато уваги приділяла питанням міжнародного становища, боротьбі проти фашизму, обороні Союзу РСР. В ряді радянських народних історичних пісень прославляється священний обов’язок громадян СРСР — захист своєї соціалістичної Батьківщини («Всього світу капітал знов похід лаштує», «Ой над нами, червонцями» та ін.), інтернаціональні зв’язки і обов’язки трудящих нашої країни, справедлива боротьба проти фашизму («Горить Іспанія в огні», «За муром холодним, у камері темній» та ін.).

Особливо багато зразків героїчної поезії складено на Україні про великий ратний і трудовий подвиг багатонаціонального народу Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. Справедливий, всенародний характер Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників породив визначні епіко-героїчні твори. В цих творах знайшла відображення монолітна згуртованість радянського народу навколо Комуністичної партії і Радянського уряду, непорушна морально-політична єдність всього нашого суспільства, непереможна дружба народів СРСР, полум’яний радянський патріотизм, самовідданість і героїзм народу і армії, славних партизанів і партизанок, високі ідеали дружби і миру між народами, за які боролися радянські люди. Поезія цього часу показує єдність тилу і фронту в тяжкі роки війни, вирішальний вклад великого російського народу у всесвітньоісторичну перемогу над найлютішими ворогами радянської Вітчизни.

Твори української героїчної поезії років Великої Вітчизняної війни змалювали і масовий героїзм радянських воїнів на фронті, і доблесну працю робітників, колгоспників та інтелігенції в тилу. Вони показують, як мужньо боролись радянські люди — партизани і партизанки, підпільники — на тимчасово окупованій ворогом території, в них оспівані прославлені партизанські керівники, віддані патріоти — комуністи і комсомольці.

Героїчна поезія допомагала радянському народові у боротьбі з ворогами Вітчизни. Вона вже в перший рік Великої Вітчизняної війни закликала:

Гей, вперед на ворогів —
Ні кроку назад!
Ми завзято будем битись
За Країну Рад.

Народна поезія висловлювала тверду впевненість радянських людей в остаточній перемозі над німецько-фашистськими загарбниками:

Били врага, бити будем.
Перемогу ми здобудем!

Народ-трудівник дякує в своїй поезії Радянській Армії, яка в тривалій, найбільшій в історії людства війні розгромила фашистську Німеччину і імперіалістичну Японію, врятувала людство від фашистського варварства, відстояла мир і забезпечила умови для успішного мирного будівництва комунізму в нашій країні. В пісні «Рідній Армії Радянській» ця подяка за здобуту перемогу висловлена в таких словах:

Рідній Армії Радянській
Віночки звиваєм,
Нашу славну перемогу
Славим, прославляєм.

Виражаючи прагнення радянських людей, героїчна поезія післявоєнних років оспівує натхненну мирну працю трудящих нашої країни по перетворенню в життя накреслень Комуністичної партії в справі побудови комунізму. Так, в перші післявоєнні роки вона закликала трудящих України до швидкої відбудови народного господарства, що потерпіло в час війни, кликала на самовіддану працю по виконанню першого післявоєнного п’ятирічного плану:

За чавун і за врожай, Гей, до праці всі вставай!
.............
Ну-бо дружно всі за план, Відбудуєм Дніпрельстан!..

Народна поезія стоголосо відгукнулася на завершення відбудови народного господарства потерпілих районів:

Ожило село колгоспне.
Залунала пісня,
Зустріча земля родюча
Трактори із міста.

У своїх думах та піснях український народ палко підтримує заходи партії і уряду в справі дальшого розвитку важкої індустрії і сільською господарства, створення повного достатку всіх предметів народного споживання, нового піднесення культурного рівня всього суспільства.

Змальовуючи велетенські досягнення на всіх ділянках економіки і культури, здобуті під керівництвом Комуністичної партії Радянського Союзу, українська народна поезія з гордістю відзначає, що в могутній братерській сім’ї соціалістичних республік Радянська Україна розквітла як ніколи:

У дружній, великій
Радянській сім’ї
Горять України
Яскраві вогні!

Найвидатнішими образами радянської героїчної поезії післявоєнного періоду, створеними народними масами, є образи Комуністичної партії, соціалістичної Вітчизни, яка знаходиться зараз у повному розквіті своїх сил, великої братньої сім’ї народів. В поезії цих років змальовані герої післявоєнного будівництва — Герої Соціалістичної Праці, лауреати Сталінських премій, новатори промисловості і сільського господарства, вчені і солдати, відображене успішне будівництво комунізму, боротьба за мир.

Багато дум та пісень присвячено в ці роки 300-річчю возз’єднання України з Росією — великому національному святу російського, українського і всіх народів СРСР. В цих творах прославляються натхненник і організатор всіх наших перемог — Комуністична партія, одвічна непорушна дружба російського і українського народів, велика, всеперемагаюча сила морально-політичної єдності соціалістичного суспільства і ленінсько-сталінської дружби народів нашої Батьківщини:

В дружбі збратаних народів
Радісно на волі
Розквітає Україна
У щасливій долі.
Ой спасибі, Батьківщино,
Радянська держава!
Ти нам сонце засвітила —.
Слава тобі, слава!

Радянський народ, кровно заінтересований у збереженні миру, у своїх творах одностайно підтримує миролюбну зовнішню політику Радянського Союзу — політику миру і дружби з усіма народами світу — і про це він заявляє на повний голос. Він викриває американо-англійських імперіалістів — паліїв нової світової війни («Наша пісня голосная», «Ми хочемо миру» та ін.), висловлює симпатії і любов до героїчного корейського народу, який бореться проти іноземного втручання і за незалежність своєї вітчизни («Про Корею»), закликає до зміцнення економічної могутності і обороноздатності СРСР, щоб захистити мирну працю радянських людей і перемогти будь-якого агресора в разі його віроломного нападу.

Українська радянська народна поезія засобами художнього слова узагальнює і типізує радянських людей, їх патріотичні подвиги в ім’я торжества великих ідей перемоги соціалізму і побудови комунізму. Вона показує, що сили і багатства нашої Батьківщини множать живі, реальні люди — радянські патріоти.

Возз’єднаний у єдиній Українській Радянській Соціалістичній державі, український народ свідомий того, що всі перемоги трудящих нашої країни здобуті під випробуваним керівництвом Комуністичної партії Радянського Союзу. Він висловлює тверду впевненість, що радянський народ, очолений Комуністичною партією, здобуде повну перемогу в побудові комуністичного суспільства. Тому в українській народній поезії так щиро і задушевно висловлюється сердечна подяка рідній партії:

Лунай, наша пісне,
Гучніше лунай!
Хай радістю й щастям
Сповняється край!
Нехай в нас буяє
Добробут і мир
Живе нехай партія —
Наш проводир!

IV

Поетичні форми української народної героїчної поезії — дум та історичних пісень — шліфувалися і удосконалювалися протягом століть і мають цілковиту завершеність. Це сприяє закріпленню і розвитку глибоконародного змісту і глибокопатріотичних образів цієї поезії, стійкому збереженню її в усній передачі.

Поетична форма народних дум характеризується, разом з усіма класичними надбаннями народної поетики, індивідуальною епічною чи епіко-ліричною словесно-музичною художньою оповіддю-співом у супроводі народного музичного інструмента — кобзи (бандури) або ліри; історичні пісні — строфічною (куплетною) будовою пісенних рядків, багатоголосим народним співом.

Для композиції дум характерне додержання певної послідовності у викладі зображуваних подій і вчинків героя. Тут обов’язкові: вступ (заспів), епічна розповідь (розгортання сюжету) і кінцівка (славославіє). Епічна розповідь, яка являє собою виклад сюжету твору, обов’язково супроводжується різного роду уповільненнями — повторюються споріднені мотиви і епізоди, вживаються і спеціальні уповільнення (ретардації). Поряд з цим, у думах наявні також ліричні відступи, які служать підкресленню і підсиленню того чи іншого місця епічної розповіді Для ліричних відступів, заспівів і закінчень словесно-музичних фраз старовинних дум був властивий плач, який кобзарі називали заплачками, жалощами.

До особливостей поетичної форми думи, крім цього, належать: своєрідна, довільна щодо кількості рядків і складів у рядках строфа (куплет), непослідовне римування (переважно дієслівне), широке вживання словосполучень, зокрема однакових за своїм змістом (синонімічні словосполучення), тавтології, постійні епітети, різноманітні порівняння, зокрема порівняння звичайні і заперечні, які зв’язані з одночасним (паралельним) змалюванням різних явищ.

Думи не мають звичайних, як у піснях, строф (куплетів). Проте їх рядки групуються у певному порядку в так звані поетичні уступи (тиради) за ознакою завершеності думки. Ці уступи не є звичайними, поетичними строфами, але виконують їх функцію. Тому ми і говоримо про своєрідну строфу думи, що складається з неозначеної кількості рядків (віршів), які закінчуються переважно дієсловами. Ці рядки мають довільну кількість складів і наближаються до розмовної народної мови. Все це полегшує засвоєння їх змісту, сприяє їх широкому використанню для нового імпровізування.

В народних історичних піснях поетична строфа звичайно складається з чотирьох або двох рядків, що римуються в різний спосіб; ці рядки, як правило, мають однакову кількість складів. У дворядковій строфі римуються обидва рядки, наприклад:

За річкою вогні горять — (8 складів)
Там татари полон ділять. (8)

У чотирирядковій строфі римується найчастіше другий рядок з четвертим —

Ой судома, пане-брате, (8)
Судома, судома! (6)
Нема в мене снопа жита (8)
Ні в полі, ні вдома! — (б)

іноді перехресно — перший з третім, другий з четвертим:

Ой що то за крячок (6)
По морю літає? (6)
Ой що то за бурлачок (7)
Да молодців збирає? (7)

В народних думах, на відміну від пісень, своєрідна строфа (куплет, уступ, тирада) об’єднує в собі, шляхом нанизування, не певну кількість рядків, як у пісні (2, 4), а довільну, неозначену (від 2 до 7—8), переважно з дієслівними (рідше прикметниковими) римами. Римуються, як правило, близькі, суміжні рядки, хоч є рядки, які зовсім не римуються.

Подаємо уривок думи «Козак Голота», на якому легко пересвідчитися у відмінності організації своєрідної поетичної строфи і рядка думи в порівнянні з історичною піснею.

1. То козак Голота добре козацький звичай знає, (15)
2. Ой на татарина скрива поглядає. (12)
3. «Ой — каже, — татарине, ой, сідий же ти, бородатий! (16)
4. Либонь же ти на розум небагатий: (11)
5. Ще ти козака у руки не взяв, (10)
6. А вже за його й гроші пощитав. (10)
7. А ще ж ти між козаками не бував, (11)
8. Козацької каші не їдав (9)
9. І козацьких звичаїв не знаєш». (10)
10. То теє промовляв, (6)
11. На присішках став, (5)
12. Без міри пороху підсипає, (10)
13. Татарину гостинця у груди посилає. (14)
14. Ой ще козак не примірився, (9)
15. А татарин ік лихій матері з коня покотився! (16)
16. Він йому віри не донімає, (10)
17. До його прибуває, (7)
18. Келепом межи плечі гримає, (10)
19. Коли ж огледиться, аж у його й духу немає. (15)

Як видно з наведеного уривка, своєрідна словесна строфа думи має довільну кількість рядків: два (рядки 1—2, 14—15), три (7—9), чотири (3—6, 10—13, 16—19). Римуються тут рядки суміжні (наприклад, 1—2, 3—4, 7—8, 10—11, 12—13, 14—15), зокрема шляхом нанизування (16—19.). Є рядки, які зовсім не римуються (9). Переважають рими дієслівні; тільки два рядки (3—4) мають рими прикметникові. Кількість складів у рядках найрізноманітніша — від 5—6 (рядки 11, 10) до 15—16 (рядки 1, 19, 3, 15). Така різниця у кількості складів, проте, не шкодить римуванню суміжних рядків. Так, римуються суміжні рядки по 15 і 12 складів (рядки 1—2), 10 і 15 складів (18—19), 16 і 9 складів (14—15) і т. п. Тільки в одному випадку римуються рядки (5—6) з однаковою кількістю складів (по 10).

Оскільки епічна розповідь в думах — це в основному оповідь про вчинки героїв, їх життя та боротьбу, то за словами позитивного героя («як зговорив») відразу ж показуються його славні, добрі дії, вчинки («так гаразд-добре і вчинив»); коли ж персонаж негативний, зразу ж розповідається про його лихі справи («худо дбає — з плеча нагайкою крає»).

В думах, як і взагалі в епічних творах, на природі і побутовій обстановці особливо не наголошується. Коли ж про це іде мова, то тільки в зв’язку з обставинами і ситуаціями, в яких діють герої. Це зовсім не означає, що думи дають мало для пізнання побуту і пейзажу того часу, про який у них оповідається. Так, слухаючи або читаючи думи «Козацьке лаптя» та «Бідна вдова і три сини», ми чимало взнаємо про житло і одяг українських народних мас XVI — XVIII ст., а з думи «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі» — про краєвиди степу Південно-Східної України XV — XVI ст.

Особливо важливу роль у створенні художніх образів і характеристиці героїв дум та в оцінці їх вчинків відіграють епітети і порівняння. Улюблені народні герої наділяються відповідними їм позитивними епітетами і порівняннями. Так, Богдан Хмельницький обов’язково — батько, отаман; Івась Удовиченко — «якоби ясний сокіл літає»; добровільне, охотне військо — «яко яра бджола гуде»; козацьке військо — охотнеє, товариство — кревне, молодці — добрі, зорі — ясні, води — тихі, брати — рідненькі, листи — дрібнії і т. д. Для змалювання ворогів народу, негативних персонажів, вживаються презирливі порівняння і епітети: польський шляхтич — «як свиня нескребена», «як жлукто»; Мазепа — проклятий і т. д.

Поетична форма дожовтневих народних дум весь час розвивалася, змінювалася, удосконалювалась. Так, на кінець XIX — початок XX ст. під впливом професіональної поезії рядок у думах став коротшим. Внаслідок цього змінилася до певної міри і ритміка дум, оскільки почали ширше використовуватися пісенні звороти і рядки. Такими є, наприклад, думи, що їх виконували кобзарі Гнат Гончаренко з села Ріпки, кол. Богодухівського повіту на Харківщині, і Михайло Кравченко з села Великі Сорочинці на Полтавщині (зокрема, дума «Чорна неділя в Сорочинцях»). Такі особливості форми властиві і радянським народним думам.

Українські дожовтневі історичні пісні мають форму звичайних народних куплетних пісень і виконуються хором або окремими співаками. Розміри строф та їх рядків тут, як правило, однакові для всієї пісні; однотипним є також чергування наголошених і ненаголошених складів та римування. Музика пісень єдина для всієї пісні і кожного її окремого куплету, хоч у великих за розміром епічних піснях спостерігається і певна словесна та музична імпровізація, яка в хорових народних творах менша, ніж у сольних.

Виконання дум одним співцем — кобзарем, бандуристом або лірником — в супроводі народного музичного інструмента — кобзи, ліри (відомі випадки хорового і сольного співання дум без акомпанементу) відзначається великим багатством, зокрема варіаціями і творчими імпровізаціями того чи іншого співця, який майже завжди вносить свої зміни і додатки. Як відзначали видатні знавці музики дожовтневих дум М. В. Лисенко і Ф. М. Колесса, виконання дум має риси імпровізації; кожний кобзар має свій особливий стиль, в якому він виконує всі думи власного репертуару або певні їх групи. Радянські кобзарі (В. Перепелюк та ін.) думи власного репертуару виконують по-різному. Особливим багатством імпровізації відзначаються ліричні словесні і музичні відступи, кінцівки своєрідних строф (уступів), заспіви і кінцівки (славославія) дум.

Словесне і музичне мистецтво дум дуже високе, причому мистецтво значною мірою імпровізаційне. В особі творців і носіїв народних дум ми маємо разом і народних поетів, і композиторів, і народних артистів — виконавців, співаків, музик.

За умов соціалістичного ладу, відображення якого становить зміст радянської героїчної поезії, поетична форма сучасних дум багато в чому відмінна від дожовтневих, хоч і виросла на їх основі. Для змалювання героїки соціалістичної дійсності радянські народні співці, критично засвоюючи класичну спадщину поетики дожовтневих дум, шукають нових поетичних форм епіко-героїчних творів, форм, які повніше розкривали б велич соціалістичної епохи. Сучасні, радянські думи майже зовсім не мають заплачок, епічних повторів, ліричних відступів-плачів, які характеризували старі думи; поряд з дієслівними римами в них широко вживаються рими прикметникові та іменникові.

Радянські думи мають значно більше, ніж дожовтневі, елементів народної пісні. Деякі з них мають явні ознаки народної епіко-героїчної пісні, зокрема історичної, з її строфічною будовою, ритмікою і римуванням. Такими є думи кобзаря Г. Ільченка, окремі думи кобзарів Є. Мовчана і Ф. Кушнерика.

Поетичні заспіви (вступи) радянських дум, в порівнянні з дожовтневими, далеко менші за розміром, але мають більш узагальнюючий характер, оскільки світогляд радянських народних співців далеко глибший і ширший, ніж співців попередніх епох.

У відповідності з вимогами змісту удосконалюється і поетична форма радянських народних історичних пісень, хоч тут більше, ніж у думах, збережена класична форма дожовтневих народних пісень, яка успішно служить новому змістові. Особливо слід відзначити вплив на поетичну форму радянських історичних пісень поетичної форми і манери виконання героїчної маршової пісні, внаслідок чого сучасні історичні пісні іноді мають явні ознаки революційного гімну. В цьому позначився благотворний вплив російських маршових народних пісень, зокрема революційних, а також вплив радянської професіональної поезії та музики.

Яскравим прикладом тісних взаємозв’язків і взаємовпливів радянської героїчної поезії народів СРСР є те, що в багатьох сучасних українських народних думах та історичних піснях наявні не тільки спільні образи і мотиви, а й творчі прийоми, споріднені з прийомами творчості інших народів Радянського Союзу, зокрема російського. Так, в думах тепер часто вживаються поетичні прийоми російських радянських билин-новин і поетичних оповідей («поэтических сказов»), а в історичних піснях — російських маршових пісень.

***

Український народ на протязі своєї історії висунув багато видатних співців-імпровізаторів — кобзарів, лірників, співаків і поетів, які брали активну участь як у складанні, так і в поширенні дорогоцінних скарбів народної поезії, особливо дум та історичних пісень. Тільки на протязі XIX — початку XX ст. від кобзарів і лірників було записано понад 35 сюжетів народних дум, окремі з яких у 30—50 варіантах. Творцями і виконавцями дум та історичних пісень були кращі люди своєї епохи. Історія зберегла свідчення про визначну роль у цьому творчому процесі кобзарів, які були діяльними учасниками визвольної боротьби трудящих і віддали своє життя в цій боротьбі.

В XIX — на початку XX ст. на Україні було багато кобзарів і лірників. Серед них особливо прославилися своїм великим репертуаром і високим мистецтвом співу та гри на кобзі кобзарі-кріпаки Іван Стрічка, Остап Вересай, Іван Кравченко (прозваний Крюковським), Федір Гриценко (прозваний Холодним) з Полтавщини, Андрій Шут, Терешко Пархоменко з Чернігівщини та ін. До перших років Радянської влади дожив один з найвидатніших народних співців кінця

XIХ — початку XX ст. кобзар Михайло Кравченко, який, зокрема, склав дві думи про революційне селянське повстання 1905 р., свідком і учасником якого він був.

Радянські народні співці творчо розвивають і удосконалюють мистецтво своїх попередників. Такі співці-кобзарі, як Петро Древченко з Харкова, Федір Кушнерик, з с. Велика Багачка, Полтавської обл., та ін., крім старих дум і пісень, виконували нові, радянські, складені як ними особисто, так і колективно. Такими ж творцями нових дум і пісень є сучасні кобзарі П. Носач, В. Перепелюк, І. Іванченко, Є. Мовчан, П. Гузь, Г. Ільченко та ін.

Дожовтневі українські народні думи та історичні пісні були і залишаються одним з важливих джерел літератури, музики, образотворчого мистецтва. Багато видатних українських і російських письменників (Т. Шевченко, М. Гоголь та ін.), композиторів (М. Лисенко, П. Сокальський та ін.), художників (І. Рєпін, Т. Шевченко, Л. Жемчужников, С. Васильківський, О. Сластіон та ін.) черпали в народних думах та історичних піснях теми, мотиви і образи для своїх творів. Образ кобзаря знайшов широке відображення в художній літературі, образотворчому мистецтві і музиці.

Дожовтневі українські народні думи та історичні пісні розповідають про славні героїко-патріотичні діяння наших предків і мають велику історико-пізнавальну і естетичну цінність.

Глибше пізнаючи героїчне минуле трудового українського народу, його мужність в боротьбі з ворогами за вільне і щасливе життя, непорушну віковічну дружбу з великим російським народом, знайомлячись з прагненнями і сподіваннями, пронесеними через століття і оспіваними в народному епосі, радянські люди ще більше проймаються почуттям великої патріотичної гордості за свою Вітчизну, почуттям полум’яного радянського патріотизму.

Великій історичній справі побудови комунізму в нашій країні служать радянські народні думи та історичні пісні, створені як самодіяльними творчими колективами (хорами, групами кобзарів), так і окремими народними співцями.

Партія і уряд поставили радянських народних співців у винятково сприятливі для їх творчості умови. Їх твори передаються по радіо, друкуються з газетах, журналах і збірниках, виконуються численними самодіяльними і професіональними хоровими колективами, зокрема капелами бандуристів, окремими співаками, кобзарями-солістами в супроводі хору та оркестру.

Велике поширення і масовість дожовтневої і радянської української героїчної поезії, любов трудящих до цього важливого в житті нашого суспільства виду творчості засвідчують її велике ідейно-виховне і художньо-естетичне значення для сучасності, особливо у вихованні героїчних характерів, у пропаганді почуттів полум’яного радянського патріотизму, що становить суть і зміст народного епосу.

П. Д. Павлій.