Поняття та значення агнатської та когнатської спорідненості

Юристи відносили правовий устрій римської сім’ї до числа специфічних римських правових конструкцій. Дійсно, тільки римський громадянин, який уклав римський шлюб (iustum matrimonium), мав право створити римську сім’ю.

Римське сімейне право починає свою історию з моногамної сім’ї. Вона будувалася на абсолютній владі домовладики (pater familias) та підпорядкуванні всіх членів сім’ї його волі. До складу сім’ї, крім pater familias, входили його дружина, діти та їх нащадки, дружини синів, інші родичі, кабальні, раби. Всі безпосередньо підвладні главі члени сім’ї називалися sui – “свої”, тоді як сам pater familias – sui iuris – “сам собі господар”, “повноправний”.

Таким чином, в римській сім’ї було дві категорії осіб: особа свого права - pater familias (persona sui juris)– з повною правоздатністю, та особи чужого права – підвладні (persona alieni juris) з досить обмеженими приватними правами. Від влади домовладики не визволяло синів та онуків навіть їх поважне громадське становище – заняття посади магістрата. Юридичне становище підвладних змінювалося при наявності однієї з двох підстав – смерті pater familias або за його волею при визволенні pater familias з-під своєї влади сина, виданні заміж дочки, звільненні на волю раба. Таким чином римська сім’я на перших етапах свого розвитку була об’єднанням осіб не за ознакою кровного споріднення, а за ознакою загальної юридичної підлеглості усіх членів сім’ї pater familias. Такий сімейний устрій називався агнатським, а особи, які проживали разом в сім’ї – агнатами (це означало “родич по батькові”).

Доньки (сестри), видані до чужої сім’ї, переставали бути агнатками своїх батька, братів, сестер. Діти, народжені донькою, потрапляли під в ладу її нового pater familias, і таким чином рахунок вівся за чоловічою линією. Юридичним споріднення вважався не кровний зв’язок, а зв’язок, заснований на владі та підпорядкуванні.

Споріднення агнатів розрізнялося за лініями та ступенями. Агнати одного спільного предка вважалися родичами по боковій лінії, а послідовно один від одного – родичами по прямій лінії. Ступінь агнатського споріднення визначався числом народжень, які віддаляли конкретну особу від його paterfamilias. Так син – агнат батька першого ступеня, онук – агнат діда другого ступеня. Споріднення по боковій лінії визначалося загальним числом народжень, які віддаляли двох конкретних осіб від загального для них предка до другого родича. Так, брати були агнатами другого ступеня, дядько та племінник – агнатами третього ступеня.

Особливістю римської сім’ї того часу було те, що поняттям “familia” охоплювалися не тільки агнати, але і все, що знаходилося в домі pater familias: раби, худоба та неживі речі, тобто сукупність певних майнових цінностей.

Поступово устрій римської сім’ї почав змінюватися. Залежність підвладних від pater familias негативно впливала також на економічні відносини у римському суспільстві. Ніхто не хотів укладати договори з підвладними, за якими все одержане переходило у власність pater familias, який за договором не мав ніяких зобов’язань. Крім того, відносини в агнатській сім’ї суперечили природному бажанню батьків залишити спадщину своїм кровним нащадкам, які стали агнатами іншого pater familias. Саме тому все більшу роль в римському суспільстві почали відігравати відносини кровного споріднення. Формується новий устрій римської сім’ї, основу якого складають зв’язки між кровними родичами. Родичі по матері стали називатися когнатами (cognati) - кровними родичами, а кровне споріднення, яке їх пов’язувало між собою – когнатським спорідненням (cognatio). До когнатів належали особи, пов’язані кровними зв’язками. Когнатське споріднення також визначається за лініями (пряма і бокова) та ступенями. Визначення ліній та ступенів споріднення впливало на виникнення важливих юридичних фактів, в першу чергу, - встановлення прав на спадщину, оскільки більш близький ступінь споріднення усував від спадщини родичів більш дальшого ступеня.

Родичі дружини, з одного боку, та родичі чоловіка, з другого, вважаються між собою свояками. Брати та сестри, які мають спільних батька та матір, є повнорідними. Брати та сестри, які походять від спільної матері, але мають різних батьків – є єдиноутробними. Якщо у дітей спільний батько, але різні матері – вони єдинокровні. Ті та другі вважаються неповнорідними братами та сестрами. Якщо діти мають різних батьків та різних матерів, вони не є кровними родичами і називаються зведеними.