ПЕРЕДМОВА. ШЕВЧУК Світлана Володимирівна

ББК 81.2Укр-9

Навчальне видання

ШЕВЧУК Світлана Володимирівна

ДОЦЕНКО Олена Леонідівна

ДЕЙНЕГА Валентина Григорівна

ХАРЧЕНКО Лариса Олександрівна

КАБИШ Оксана Олександрівна

ГЛУЩИК Сергій Васильович

ДИЯК Олена Володимирівна

ПЛОХАТНЮК Галина Олександрівна

 

ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА

Тестові завдання

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

За редакцією С. В. Шевчук

Відповідальна за випуск О. Шевчук

Підписано до друку 07.10.02. Формат 60x84 1/16.

Папір газетний. Друк офс. Гарнітура "Шкільна".

Умови.-друк. арк. 12,56. Тираж 30 000 (перший завод 3000 прим.).

"Видавництво А.С.К.", 02147, Київ-147, Русанівська набережна, 12.

ЧП "Модем", Харків, пр-т Леніна, 60.

І8І 966-539-449-5 © Шевчук С. В.,Доценко О. Л., Дейнега В.Г.,

Харченко Л. О., Кабиш О. О., Глущик С. В., Дияк О. В., Плохатнюк Г. О., 2002 © "Видавництво А.С.К.", 2002

 

 

Зміст

ПЕРЕДМОВА	…………………………………………………………
І рівень	Тест 1	…………………………………………………………
	Тест 2	…………………………………………………………
	Тест 3	…………………………………………………………
	Тест 4	…………………………………………………………
ТЕСТ З ОРФОГРАФІЇ	…………………………………………………………
ТЕСТ З ПУНКТУАЦІЇ	…………………………………………………………
ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ	…………………………………………………………
ІІ рівень	Тест 1	…………………………………………………………
	Тест 2	…………………………………………………………
	Тест 3	…………………………………………………………
	Тест 4	…………………………………………………………
ТЕСТ З ОРФОГРАФІЇ	…………………………………………………………
ТЕСТ З ПУНКТУАЦІЇ	…………………………………………………………
ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ	…………………………………………………………
ІІІ рівень	Тест 1	…………………………………………………………
	Тест 2	…………………………………………………………
	Тест 3	…………………………………………………………
	Тест 4	…………………………………………………………
ТЕСТ З ОРФОГРАФІЇ	…………………………………………………………
ТЕСТ З ПУНКТУАЦІЇ	…………………………………………………………
ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ	…………………………………………………………

ПЕРЕДМОВА

Українську мову проголошено державною, а це зна­чить, що вона повинна розширити свої суспільно-комуні­кативні функції: у більшості сфер наукової діяльності, у системі вищої освіти, державно-політичної діяль­ності тощо. Розширення ж сфер функціонування україн­ської мови, піднесення її престижу значною мірою зале­жить від мовного навчання та мовного виховання.

Важливим кроком у втіленні в життя Закону Ук­раїни "Про мови" є перехід діловодства на державну мо­ву. У зв'язку з цим виникла необхідність розкривати українською мовою особливості документування управ­лінської діяльності різноманітних установ та органі­зацій. Для забезпечення належного рівня вивчення діло­вої документації у вищих навчальних закладах необхідно практикувати й перевірку знань студентів з ділової української мови. Пропоновані тести допоможуть пере­вірити в повному обсязі рівень знань студентів з пра­вил укладання документів, етикету ділового спілку­вання, а також лексичних, орфографічних, пунктуацій­них та стилістичних норм української мови. Тестові завдання (їх у посібнику 7) охоплюють усі розділи курсу. Окремо представлені тести з орфографії, пунктуації та підсумковий тест.

Оцінювання тестових завдань проводиться у балах. Одне виконане завдання кожного тесту оцінюється у 0,5 бала. Оскільки кожен із тестів складається з 35-40 завдань, максимальна кількість отриманих балів — 20. Загальна оцінка виставляється на основі суми одержа­них балів за такою шкалою:

" відмінно " — від 17 до 20 балів;

" добре " — від 13 до 16 балів;

" задовільно " — від 5 до 12 балів;

" незадовільно " — від 0 до 4 балів.

І РІВЕНЬ

 

ТЕСТ 1

1. Основними ознаками літературної мови є такі:

а) унормованість;

б) наявність усної і писемної форм існування;

в) наявність територіальних діалектів;

г) поліфункціональність;

ґ) наддіалектна форма існування;

д) функціонування у галузі державної та політична діяльності.

 

2. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації, - це:

а) орфографічні правила;

б) граматичні правила;

в) мовні норми;

г) стилі української мови.

 

3. Сукупність норм літературної мови, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошенні слів, — це:

а) норми наголошення слів;

б) норми інтонування слів;

в) орфоепічні норми.

 

4. Принципами української орфографії є такі:

а) орфоепічний;

б) фонетичний;

в) синтаксичний;

г) морфологічний;

ґ) соціолінгвістичний;

д) історичний;

є) лексичний;

є) смисловий.

 

5. Мовний стиль — це:

а) різновид національної мови, що є засобом спілкування у географічно обмежених мовленнєвих колективах;

б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) властивий художникові слова чи іншому носієві мови стиль, який стає об'єктом дослідження лінгвістів.

 

6. Обговорення, відстоювання та пропаганда важливих сус­пільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвит­ку — мета мовлення:

а) розмовного стилю;

б) публіцистичного стилю;

в) художнього стилю;

г) офіційно-ділового стилю.

 

7. Мовними особливостями офіційно-ділового стилю є:

а) використання суспільно-політичної, емоційно за­барвленої лексики;

б) використання канцелярської лексики;

в) широке застосування слів у переносному значенні;

г) гранично точний виклад;

ґ) переважання складносурядних речень;

д) широке вживання готових словесних формул.

 

8. Документ — це:

а) друкована стандартна форма ділового папера з рек­візитами, що містять постійну інформацію;

б) основний вид ділового мовлення, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об'єк­тивність;

в) сукупність реквізитів, розташованих у певній по­слідовності.

 

9. За походженням виділяють такі види документів:

а) вхідні;

б) вихідні;

в) службові;

г) особисті;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

 

10. За місцем виникнення виділяють такі види документів:

а) внутрішні;

б) зовнішні;

в) вхідні;

г) вихідні;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

 

11. Повна копія відправленого з підприємства, установи організації документа — це:

а) витяг;

б) копія;

в) оригінал;

г) виписка;

ґ) відпуск.

 

12. За призначенням виділяють такі види документів:

а) для службового користування;

б) щодо особового складу;

в) для загального користування;

г) організаційні;

ґ) довідково-інформаційні;

д) організаційно-розпорядчі;

є) розпорядчі;

е) обліково-фінансові;

ж) довідкові;

з) господарсько-договірні.

 

13. Документи, що створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності, — це:

а) індивідуальні документи;

б) особисті документи;

в) службові документи;

г) власні документи.

 

14. Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, — це:

а) бланк;

б) формуляр-зразок;

в) штамп.

 

15. На бланках дату підписання документа ставлять:

а) під текстом зліва;

б) у правій верхній частині під назвою виду докумен­та і заголовком;

в) у лівій верхній частині разом з індексом на спец­іально відведеному для цього місці.

 

16. Гриф узгодження — це:

а) внутрішнє узгодження документа;

б) зовнішнє узгодження документа;

в) узгодження документа з підрозділами та службо­вими особами установи.

 

17. Віза — це:

а) зовнішнє узгодження документа;

б) узгодження документа з підвідомчими та не­підвідомчими організаціями;

в) внутрішнє узгодження документа.

 

18. Змінний реквізит, який містить інформацію про по­дальшу роботу з документом, — це:

а) гриф погодження;

б) резолюція;

в) підтвердження;

г) гриф затвердження.

 

19. Сукупність послідовно об'єднаних змістом і побудова­них за правилами мовної системи речень — це:

а) документ;

б) текст документа;

в) назва виду документа;

г) абзац.

 

20. Від першої особи пишуться такі документи:

а) протокол;

б) заява;

в) автобіографія;

г) довідка;

ґ) доповідна записка;

д) наказ;

є) характеристика.

 

21. Документи щодо особового складу — це:

а) документи, у яких фіксуються угоди між сторона ми про встановлення ділових відносин, пов'язаний із господарською діяльністю, і які регулюють її відносини;

б) документи, пов'язані з процесом зарахування особі на роботу і її звільнення, визначенням і забезпеченням прав та обов'язків працівника, що регламентуються законодавством України;

в) угоди між особами, що наймаються на роботу, та керівниками підприємств (установ, організацій), за якими працівники зобов'язуються виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а керівний підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

 

22. Заява — це:

а) документ, у якому особа (установа) висловлює свої думки щодо методів поліпшення діяльності державних органів, громадських установ, організацій;

б) документ, адресований установі чи вповноваженні особі, у якому викладається певне прохання з йога коротким обґрунтуванням;

в) документ, у якому особа (установа) вказує на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи (установи) і пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.

 

23. Особиста заява оформляється:

а) від руки на бланку установи;

б) машинописом на бланку установи;

в) від руки в одному примірнику;

г) від руки у двох примірниках.

 

24. У складній заяві зазначається:

а) перелік документів, які додаються до заяви з ме­тою підтвердження правомірності висловленого у ній прохання;

б) гриф обмеженого доступу до документа;

в) відмітка про засвідчення копій.

 

25. Характеристика — це:

а) документ, у якому в офіційній формі викладено гро­мадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий за­пит іншої установи для подання до цієї установи;

б) документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні ус­піхи й досягнення особи, яка його складає;

в) документ, у якому коротко викладаються осо­бисті, освітні, професійні відомості про особу.

 

26. За походженням характеристика — це:

а) стандартний документ;

б) офіційний документ;

в) особистий документ.

 

27. Відомості про особу, якій видається характеристика, викладаються:

а) у хронологічній послідовності;

б) у будь-якій послідовності;

в) у послідовності, що зумовлюється ступенем важли­вості тієї чи іншої інформації.

 

28. У тексті резюме зазначають такі відомості:

а) мета складання документа;

б) розмір заробітної плати;

в) моральні якості особи;

г) досвід роботи;

ґ) освіта;

д) перебування за кордоном;

є) знання мов;

е) наявність водійських прав.

 

29. Враховуючи те, що у фірмах, агенціях, установах зазвичай здійснюється комп'ютерне вивчення резюме, слід дотримуватися таких правил:

а) намагатися вживати якомога більше дієслів, прислівників і прикметників;

б) намагатися не вживати особові займенники;

в) обов'язково надсилати фотокартку;

г) для кожного конкретного конкурсу складати окре­ме резюме;

ґ) надавати перевагу іменникам, що є назвами посад, професійним термінам.

 

30. Автобіографія — це:

а) документ, що фіксує відомості про трудову діяль­ність робітників, службовців;

б) обов'язковий документ особової справи працівників установ, організацій, у якому фіксуються автобіог­рафічні відомості, оформлені шляхом фіксації їх у таблицях;

в) обов'язковий документ особової справи, у якому осо­ба повідомляє основні факти своєї біографії.

 

31. Інформація про факти, події викладається в автобіографії:

а) у послідовності, що зумовлюється ступенем важли­вості певної інформації;

б) у хронологічній послідовності;

в) у послідовності, що чітко визначається стандарта­ми оформлення документів щодо особового складу.

 

32. У тексті автобіографії зазначаються:

а) ініціали та прізвище особи;

б) рік народження;

в) прізвище, ім'я, по батькові;

г) місце народження;

ґ) відомості про навчання;

д) відомості про членів родини, які перебували за кор­доном;

е) відомості про моральні якості особи;

є) відомості про трудову діяльність;

ж) короткі відомості про склад сім'ї;

з) дата народження і дата написання автобіографії.

 

33. За формою автобіографія:

а) типовий документ;

б) особовий документ;

в) індивідуальний документ.

 

34. Особовий листок з обліку кадрів заповнюється:

а) під час переведення на іншу посаду;

б) під час звільнення працівника;

в) для участі в певному конкурсі;

г) під час оформлення на роботу.

 

35. Особовий листок з обліку кадрів заповнюється:

а) працівником відділу кадрів машинописним способом;

б) особисто машинописним способом;

в) особисто рукописним способом.

 

36. Трудова книжка — це:

а) обов'язковий документ особової справи працівників установ, організацій, у якому фіксуються автобіог­рафічні відомості, оформлені шляхом фіксації їх у таблицях;

б) документ, у якому зафіксовано відомості про стаж роботи, нагороди, заохочення працівника;

в) основний документ з обліку особового складу на підприємстві, у якому зазначаються паспортні дані особи, дані про загальний і безперервний стаж роботи, переміщення працівника, про останнє місце роботи, дату й причину звільнення з останнього місця роботи.

 

37. До трудової книжки заносяться такі відомості:

а) прізвище, ім'я, по батькові працівника;

б) рік народження;

в ) про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

г) про стягнення;

ґ) про заохочення та нагороди;

д) дата народження.

 

38. Наказ щодо особового складу — це:

а) розпорядчий документ, який регламентує призна­чення, переміщення, звільнення працівника, відрядження, відпустки, різні заохочення, нагороди, стяг­нення;

б) правовий акт, що його видає керівник підприєм­ства (структурного підрозділу) у межах своєї ком­петенції для вирішення основних та оперативних завдань, які поставлено перед підприємством;

в) розпорядчий документ, який створюють на підприємствах переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також для організації виконання наказів, інструкцій, інших актів органів управління.

 

39. У розпорядчій частині наказу щодо особового складу зазначається:

а) прізвище, ім'я, по батькові особи, на яку поши­рюється дія наказу;

б) назва відповідної посади;

в) дата зарахування, переведення, звільнення;

г) дата підписання наказу;

ґ) термін, на який зараховується особа на певну посаду;

д) підстави зарахування, переведення, звільнення;

е) умови зарахування, переведення, звільнення.

 

40. Логічні елементи тексту наказів щодо особового складу розташовуються:

а) у прямому порядку;

б) у зворотному порядку.

ТЕСТ 2

 

1. Поширений вид документації, один із способів обміну інформацією, основний засіб встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організація­ми тощо:

а) договір;

б) заява;

в) службовий лист.

 

2. За кількістю адресатів розрізняють службові листи:

а) звичайні та колективні;

б) такі, що потребують відповіді, і такі, що не потре­бують відповіді;

в) звичайні, циркулярні та колективні.

 

3. За функціональними ознаками службові листи поділя­ють на:

а) звичайні, циркулярні й колективні;

б) такі, що потребують відповіді, й такі, що не по­требують відповіді;

в) секретні й несекретні.

 

4. Службовий лист містить такі реквізити:

а) печатка, гриф затвердження, місце укладання чи видання;

б) гриф узгодження, візи;

в) Державний герб, емблема організації, зображення державних нагород, код організації, індекс підприєм­ства зв'язку.

 

5. На бланках дату листа ставлять:

а) ліворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці;

б) праворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці;

в) унизу під текстом на спеціально відведеному для цього місці.

 

6. Для здійснення розрахунково-грошових операцій на бланках листів необхідно розмістити:

а) печатку підприємства, організації, установи тощо;

б) номер розрахункового рахунка у відділенні банку;

в) гриф затвердження, гриф узгодження з вищими ус­тановами.

 

7. Якщо лист адресовано установі, поштову адресу вказують:

а) після назви установи, структурного підрозділу й прізвища службової особи;

б) перед назвою установи, структурного підрозділу й прізвища службової особи;

в) у будь-якій послідовності.

 

8. На конверті повторюють адресу отримувача листа, починаючи:

а) " Кому", а потім указують "Куди";

б) "Куди", а потім зазначають "Кому";

в) у будь-якій послідовності.

 

9. Підписує службовий лист переважно:

а) особа, яка його підготувала;

б) особа, відповідальна за його виконання;

в) керівник установи, його заступник чи керівник структурного підрозділу.

 

10. Починати листа необхідно з:

а) викладення аргументованих вимог адресанта;

б) ввічливої форми звертання;

в) опису фактів та подій.

 

11. Текст листа складається з:

а) двох частин: доведення та пропозицій;

б) трьох частин: висновки, доведення, пропозиції;

в) двох частин: опису фактів або подій, висновків та пропозицій.

 

12. Постскриптум можливий лише за умови:

а) якщо необхідно зазначити підставу, що спричини­ла появу цього документа;

б) якщо необхідно зазначити додатки до листа;

в) якщо після написання листа сталася подія, про яку адресант неодмінно має повідомити адресата.

 

13. Службові листи оформляють:

а) на аркуші паперу формату А5;

б) на аркуші паперу формату АЗ;

в) на аркуші паперу формату А4 та АЗ.

 

14. Для зручності з обох боків сторінки залишають поля:

а) ліве — 20 мм, праве — 10 мм, верхнє — 15 мм, нижнє — 20 мм;

б) ліве — 25 мм, праве — 10 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 15 мм;

в) ліве — 30 мм, праве — не менше 8 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 16-19 мм.

 

15. Типовий абзац має частини:

а) вступ, основна частина, висновки;

б) зачин, фраза, коментарі;

в) основна частина, висновки та пропозиції.

 

16. Правила ввічливості вимагають відповісти на одержа­ний лист протягом:

а) 7-10 днів;

б) 6-7 днів;

в) 8 днів.

17. Службовий лист, у якому йдеться про зміну адреси чи назви установи (фірми, організації), відкриття філії, початок виробництва тощо, називають:

а) лист-підтвердження;

б) лист-попередження;

в) лист-повідомлення.

 

18. Службовий лист, яким запевняють оплату певних по­слуг, виконаної роботи, наданої житлової площі, якісне виконання роботи, називають:

а) лист-підтвердження;

б) гарантійний лист;

в) лист-повідомлення.

 

19. Різновидом комерційного листа, що містить прохання надати докладну інформацію про певні товари, послуги або уточнити вже наявну, попередню інформацію про фірму, банк тощо, є:

а) лист-запит;

б) лист-прохання;

в) лист-пропозиція.

 

20. У якому листі обов'язково вказуємо підставу для його складання, назву товару (його марку, якість, модель то­що), умови й термін постачання, умови оплати)?

а) лист-пропозиція;

б) лист-прохання;

в) лист-запит.

 

21. Письмова пропозиція про постачання товару, яку робить продавець покупцеві, є:

а) лист-пропозиція;

б) оферта;

в) лист-прохання.

 

22. Службовий лист, що додається до основного документ (накладної, рахунка-фактури, каталогу, проспекту прейскуранта, креслень, буклетів, зразків нових товарів) та інформаційно супроводжує його, називають:

а) гарантійний лист;

б) лист-підтвердження;

в) супровідний лист.

 

23. Службовий лист, у якому йдеться про наближення чи закінчення терміну виконання певних завдань, зобов'язань, проведення заходів, називають:

а) лист-повідомлення;

б) лист-нагадування;

в) лист-вимога.

24. Своє невдоволення з приводу порушення умов укладеної угоди, наприклад, порушення погоджених термінів постачання товару, невідповідності останнього запропонованим зразкам, незадовільного дизайну чи упакування, ви можете висловити у:

а) рекламаційному листі;

б) листі-попередженні;

в) листі-нагадуванні.

 

25. Якщо ви хочете пояснити причини певних порушень або переконливо довести безпідставність скарги стосовно до вас, ви можете скласти:

а) лист-вимогу;

б) лист-відповідь на претензію;

в) лист-пояснення.

 

26. У випадку, якщо ви маєте змогу заручитися підтримкою авторитетної у тій чи інший галузі діяльності особи для участі у конкурсі на заміщення відповідальної посади, здобуття гранту чи стипендії, ви можете звер­нутися за:

а) листом-запитом;

б) рекомендаційним листом;

в) листом-характеристикою.

 

27. У рекомендаційних листах обов'язково необхідно вка­зати:

а) з якого часу знайомі рекомендований і особа, яка дає рекомендацію, рівень професійної майстерності ре­комендованого тощо;

б) повідомити призначення, тобто куди направ­ляється лист;

в) особисті уподобання рекомендованого.

 

28. На відміну від характеристики, рекомендаційний лист:

а) містить підпис відповідальної особи й гербову пе­чатку організації, яка його видала;

б) викладається від третьої особи і складається у двох примірниках;

в) не обов'язково подається з місця роботи; форму­люється висновок про рекомендованого.

 

29. У випадку, якщо ви бажаєте висловити вдячність адре­сатові за надану допомогу, послугу, підтримку, надісла­не запрошення тощо, ви складаєте:

а) лист-вдячність;

б) лист-звернення;

в) лист-подяку.

 

30. Якщо ж ви маєте перепросити за невчасне виконання замовлення, спізнення на зустріч, бухгалтерські по­милки, порушення умов договору тощо, ви пишете:

а) лист-перепрошення;

б) лист-вибачення;

в) лист-увагу.

 

31. З нагоди відзначення певних подій — свята, дня наро­дження, ювілею, одруження, обрання на почесну поса­ду, успішного завершення справи — ви надсилаєте:

а) лист-поздоровлення;

б) лист-увагу;

в) лист-вітання.

 

32. Якщо ж ви просите адресата взяти участь у певному заході, ви складаєте:

а) лист-пропозицію;

б) лист-звернення;

в) лист-запрошення.

 

33. Пропозицію взяти участь у суто ділових заходах (з'їздах, конференціях, форумах, симпозіумах, презен­таціях) ви, здебільшого, оформляєте:

а) на художньо оформлених, оздоблених бланках;

б) на фірмових бланках;

в) на будь-якому аркуші паперу.

 

34. Різновид службового листа, у якому викладено запрошення взяти участь у якійсь нараді, конференції, збо­рах, є:

а) лист-запрошення;

б) лист-пропозиція;

в) повідомлення про захід.

 

35. Документ, який адресується конкретній особі і містити пропозицію взяти участь в події чи заході та оформ­ляється на окремих бланках із цупкого паперу або картону, називається:

а) лист-запрошення;

б) оголошення про майбутню подію;

в) запрошення.

 

36. Потрібна інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб, яка за стилем викладу часто наближається до реклами, складає поняття:

а) оголошення;

б) прес-реліз;

в) повідомлення про захід.

ТЕСТ 3

1. За змістом оголошення поділяються на:

а) повідомлення про майбутню подію та потребу в по­слугах або можливість їх надання;

б) повідомлення-анонс та повідомлення-резюме;

в) повідомлення про майбутню подію та повідомлення-запрошення.

 

2. Якщо ви бажаєте передати різноманітну інформацію до установ, організацій, фірм за допомогою телекомунікативного зв'язку та принтера, ви скористаєтесь таким до­кументом, як:

а) телефонограма;

б) факс;

в) телеграма.

 

3. Ви вирішили повідомити засоби масової інформації про важливу для вас подію. Це можна зробити, оформивши документ:

а) лист-повідомлення;

б) лист-звернення;

в) прес-реліз.

 

4. За функціональним призначенням і терміном подання відносно події ці документи поділяються на такі види:

а) звичайні, колективні;

б) анонс, запрошення, інформація та резюме;

в) особисті та офіційні.

 

5. Документ, який є короткою, стислою характеристикою змісту книги, статті, рукопису тощо, називають:

а) рецензією;

б) анотацією;

в) висновком.

 

6. Документ, який є критичним відгуком на художній, науковий або інший твір, що містить зауваження, пропозиції тощо і метою якого є рекомендація твору до друку або захисту, є:

а) анотація;

б) рецензія;

в) висновки.

 

7. Висновки уповноваженої особи (кількох осіб) про нау­кові роботи, вистави, фільми, представлені на розгляд чи до захисту, називають:

а) відгуком;

б) анотацією;

в) рецензією.

 

8. Документ, у якому уповноважені особи, комісія або ус­танова викладають свої зауваження, оцінки, рішення та їх аргументи щодо окремого питання або іншого доку­мента і який передається до вищих органів для розгляду і затвердження, називають:

а) рецензією;

б) відгуком;

в) висновками.

 

9. Науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті, який є результатом мисленнєвого процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та висловлення думок, є:

а) рефератом;

б) конспектом;

в) статтею.

 

10. Самостійний розділ, параграф, пункт у юридичному до­кументі, описі, словнику тощо називають:

а) рефератом;

б) статтею;

в) конспектом.

 

11. Документ, який є коротким усним або письмовим викладом наукової статті, монографії, результатів наукового дослідження, змісту книги, є:

а) монографією;

б) статтею;

в) рефератом.

 

12. Доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літератури та інших джерел, складає поняття:

а) стаття;

б) реферат;

в) промова.

 

13. Документ, який є письмовим викладом власних ре­зультатів наукового дослідження і метою якого є вияв­лення знань студентів з конкретної дисципліни на пев­ному етапі навчання, називається:

а) науковою роботою (курсовою, дипломною);

б) статтею;

в) рефератом.

 

14. Стислий писаний виклад змісту першоджерела (лекції, виступу, промови, книги, статті тощо) є:

а) стаття;

б) тези;

в) конспект.

15. Стисло сформульовані основні положення статті, лекції, доповіді, які подають у вигляді цитат з першо­джерела або формулюють власними словами, склада­ють поняття:

а) конспект;

б) тези;

в) доповідь.

 

16. Точна вказівка місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь, складена за певною формою, є:

а) візиткою;

б) адресою;

в) повідомленням.

 

17. У випадку, коли ви хочете терміново повідомити адре­сату певну інформацію телефоном, вам буде у нагоді:

а) телеграма;

б) факс;

в) телефонограма.

 

18. Якщо ж ви хочете негайно втрутитися в певну справу, терміново інформувати когось про щось і оформити це на спеціальних бланках у двох примірниках, ви оформите:

а) факс;

б) телеграму;

в) лист-розпорядження.

 

19. Телеграми поділяються на:

а) звичайні, термінові, урядові;

б) термінові і нетермінові;

в) звичайні, циркулярні.

 

20. Якщо ви повідомляєте керівника установи, організації про певний факт, подію, виконання окремих завдань, службових доручень, оформляєте:

а) доповідну записку;

б) пояснювальну записку;

в) звіт.

 

21. Доповідні записки поділяються на:

а) особисті та офіційні;

б) рукописні та друковані;

в) внутрішні та зовнішні.

 

22. Коли ж ви маєте намір пояснити ситуацію, що склала­ся, факти, дії, вчинки (найчастіше порушення дисцип­ліни, невиконання роботи) і робите це на вимогу керів­ника, складаєте:

а) доповідну записку;

б) пояснювальну записку;

в) звіт.

 

23. Документ, у якому обґрунтовуються мета його створен­ня, структура, зміст, термін дії, функціональне призна­чення, актуальність і новизна і який є вступною части­ною іншого документа (плану, програми, проекту тощо), називається:

а) доповідною запискою;

б) передмовою;

в) пояснювальною запискою.

 

24. Документ інформаційного характеру, що підтверджує! факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підпри­ємств, називається:

а) акт;

б) довідка;

в) протокол.

 

25. Довідка може бути:

а) секретною і несекретною;

б) стандартною та індивідуальною;

в) особистою й службовою.

 

26. Документ, який визначає точний перелік запланова­них до виконання робіт чи заходів, їх послідовність, об­сяг, тимчасові координати керівників та конкретних виконавців, є:

а) звіт;

б) наказ;

в) план.

 

27. За терміном виконання плани поділяються на:

а) перспективні, річні, піврічні, квартальні, місячні тощо;

б) тижневі і щоденні;

в) найближчі та перспективні.

 

28. За структурою плани поділяють на:

а) нескладні і складні;

б) прості та складні;

в) односкладові та двоскладові.

 

29. Основний зміст планів викладається у формі:

а) тексту;

б) таблиці;

в) тексту або таблиці.

30. Письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи за певний період часу є:

а) доповідна записка;

б) пояснювальна записка;

в) звіт.

 

31.Звіти поділяють на:

а) прості та складні;

б) статистичні (цифрові) й текстові;

в) особисті та офіційні.

 

32. Одним з найпоширеніших документів колегіальних органів, у якому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад, усі виступи з пи­тань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в резуль­таті обговорення, є:

а) виступ;

б) доповідь;

в) протокол.

 

33. За обсягом фіксованих даних протоколи поділяються на:

а) прості та складні;

б) статистичні (цифрові) та текстові;

в) стислі, повні та стенографічні.

 

34. У випадку, коли вам необхідно відтворити частину протоколу, потрібну для вирішення окремого питання, ви складаєте:

а) витяг з протоколу;

б) короткий протокол;

в) стислий протокол.

 

35. Документ, який фіксує рішення, постанову і вміщується у кінці протоколу, або його пишуть окремо й додають до нього, є:

а) витяг з протоколу;

б) список доданих документів;

в) резолюція.

ТЕСТ 4

1. Письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських взаємовідносин, називається:

а) контрактом;

б) дорученням;

в) договором.

 

2. Договір підряду — це договір...

а) за яким одна сторона бере на себе повну матеріаль­ну відповідальність за прийняті матеріальні цін­ності й зобов'язується дотримуватися встановле­них договором правил зберігання, обліку, відванта­ження, а інша сторона зобов'язується створити нормальні умови праці матеріально відповідальним особам;

б) за яким підприємець-підрядник зобов'язується вико­нати певний обсяг робіт підприємству-замовнику;

в) що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учас­ників створення асоціацій.

 

3. Документ, за яким організація-постачальник зобов'я­зується в певні терміни передати організації-покупцеві у власність певну продукцію, а організація-покупець зобов'язується оплатити продукцію за встановленими ці­нами, називається:

а) договором постачання;

б) накладною;

в) договором про спільну діяльність.

 

4. Договори щодо створення нових форм господарювання — це договори...

а) що укладаються між двома і більше організаціями для проведення спільних досліджень, будівництва, експлуатації підприємства;

б) які спрямовані на організацію асоціацій, малих під­приємств, комерційних банків, орендних підпри­ємств;

в) що укладаються між особою, яка наймається на ро­боту, та керівником установи, організації або упов­новаженим ним органом.

 

5. Договір про матеріальну відповідальність — це до­говір...

а) за яким підприємець-підрядник зобов'язується вико­нати певний обсяг робіт підприємству-замовнику;

б) що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учасників створення асоціацій;

в) за яким одна сторона бере на себе повну матеріаль­ну відповідальність за прийняті матеріальні цін­ності й зобов'язується дотримуватися встановле­них договором правил зберігання, обліку, відванта­ження, а інша сторона зобов'язується створити нормальні умови праці матеріально відповідальним особам.

 

6. Договір вважають укладеним, коли...

а) підпис особи, що склала цей документ, завірив керів­ник установи печаткою і своїм підписом;

б) сторони дійшли згоди з усіх пунктів і відповідно оформили його письмово;

в) документ затвердила вища інстанція або відпові­дальний керівник установи чи організацій

 

7. Контракт — це:

а) правовий документ, що засвідчує певну домов­леність між підприємством, організацією чи уста­новою й працівником про умови спільної виробничої й творчої діяльності;

б) документ, яким регламентуються виробничі сто­сунки між установою і позаштатним працівником;

в) документ, що фіксує домовленість між двома чи кількома партнерами.

 

8. Сторонами в контракті є:

а) приватні особи й організації та організації;

б) підприємство в особі керівника та праці