ТОВ MNP GroupПосада: Заступник директора з маркетингу · проведення переговорів і укладення договорів на поставку та покупку продукції; · аналіз стану ринків; · організація бартерних операцій із тютюну й тютюнових виробів; · створення мережі збуту продукції.
Кількість підлеглих: 12 осіб, штат компанії: 15 осіб. Досягнення: валовий товарообіг досягав еквівалента 30000 у.о. на місяць.
Знання мов
Навички Права водія категорії В.
Особисті якості: Комунікабельність, стресостійкість, креативність, відповідальність, пунктуальність.
Інтереси та захоплення Резюме Резюме — це документ про особисті, освітні та професійні дані. Складається при прийомі на роботу. Особливістю такого документа є стислість (його обсяг, як правило, не перевищує 1 аркуша). У резюме відомості про професійну діяльність та освіту викладаються у зворотному хронологічному порядку. Графа «Додаткові відомості» містить інформацію про навички чи досягнення в будь-якій галузі, наприклад: відомості про володіння іноземними мовами і комп'ютером, уміння керувати автомобілем, участь у наукових конференціях, наявність друкованих праць, громадську діяльність, інтереси претендента тощо. У резюме може зазначатися мета — посада (робота), на яку претендує автор, і бажана заробітна плата. Реквізити: 1. Назва виду документа (Резюме). 2. Прізвище, ім'я, по батькові. 3. Адреса. 4. Телефон. 5. Дата і місце народження. 6. Мета. 7. Професійний досвід. 8. Освіта. 9. Сімейний етан. 10. Додаткові відомості. 11. Підпис. РЕЗЮМЕ Прізвище, ім'я, по батькові: Величко Ганна Юріївна. Адреса: 03078, м. Киів-78, вул. Маршала Конєва, буд. 7, кв. 38. Телефон: 583-76-85. Дата і місце народження: 25 січня 1960 p., м. Тернопіль. Мета: робота перекладачем. Професійний досвід: 1997-2000 — перекладач в американській нафтогазовій компанії. Відповідала за зв'язок з партнерами, вела кореспонденцію. 1994-1997 — перекладач у київському офісі німецької компанії «Techno», яка спеціалізується на просуванні на ринках Східної Європи медичного обладнання для інтенсивної терапії. Вела кореспонденцію, перекладала технічні інструкції для лікарів, здійснювала переклад на семінарах. 1993-1994 — перекладач у туристичній фірмі. 1983-1988 — викладач англійської мови в середній школі № 63 м. Києва. Освіта: 1989-1992—навчання в аспірантурі при Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. У 1993 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Композити іншомовного походження в сучасній англійській мові». 1977-1982 — навчання на факультеті романо-германської філології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Набула фаху викладача англійської та німецької мов. Сімейний стан: заміжня, двоє дітей (10 і 17 років). Додаткові дані: маю досвід роботи з текстовим і графічним редакторами у середовищах DOS і WINDOWS, вільно володію румунською мовою (закінчила дворічні курси, пройшла стажування у Бухаресті), 7 років воджу автомобіль. (підпис) Г. Ю. Величко Може бути й інший варіант розміщення реквізитів: спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, потім у зворотному хронологічному порядку перераховуються посади, які ви обіймали до цього, а в кінці зазначається освіта. Основна вимога до такого документа — вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу. У фірмах, інституціях, агенціях, установах, зазвичай здійснюється комп`ютерне вивчення резюме, що полягає у виділенні головних (стрижневих слів): назв компаній, фірм, посад, стажу роботи, здобутої освіти. Комп`ютер “переглядає” резюме кожного із претендентів на вакантну посаду й відповідно до кількості знайдених стрижневих слів надає йому певний порядковий номер. Аби досягти успіху, під час складання резюме рекомендують дотриуватися таких правил: Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках. Пам`ятайте: із тексту резюме має вимальовуватися образ автора — досвідченого, надійного, чесного працівника. Резюме Іваненко Ольга Петрівна Мета: заміщення вакантної посади літературного редактора, коректора. Досвід роботи: Освіта: Знання мов: Контактний телефон: 244-58-60.
АВТОБІОГРАФІЯ Автобіографія - це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Головні вимоги під час його написання - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу. В автобіографії обов'язково зазначають; 1. Назву документа. 2. Прізвище, ім'я, по батькові. 3. Дату народження. 4. Місце народження (місто, село, селище, район, область, країна). 5. Відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися). 6. Відомості про трудову діяльність (стисло, в хронологічній послідовності назви місць роботи й посад). 7. Відомості про громадську роботу (всі її види). 8. Стислі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти). 9. Дата написання й підпис автора. Заголовок (Автобіографія) пишеться посередині рядка, трохи нижче за верхнє поле. Кожне нове повідомлення слід починати з абзацу. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора - праворуч. Автобіографія має дві форми: автобіографія - розповідь з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей, автобіографія - документ з точним поданням фактів. Автобіографія - обов'язковий документ особової справи. Зразок автобіографії: АВТОБІОГРАФІЯ Я, Максименко Тарас Вячеславович, народився 13 грудня 1971 року в м. Києві. 1978 року пішов у перший клас середньої школи № 185 м. Києва. Після закінчення 9 класів 1985 року вступив до Юридичного ліцею м. Києва, який закінчив 1987 року із золотою медаллю. 1988 року вступив на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За час навчання в університеті був старостою групи. 1993 року закінчив повний курс згаданого університету за спеціальністю "Правознавство". Після закінчення університету присвоєно кваліфікацію юриста. З вересня 1993 року працюю юристом у Міжнародному фонді "Відродження" м. Києва. Склад сім 7: дружина - Максименко Надія Іванівна, 1973 року народження, вчителька української мови та літератури середньої школи № 38 м. Києва; дочка - Максименко Олеся Тарасівна, народилася 12 лютого 1989 року. 18 листопада 2011 р. Підпис Автобіографія — це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності. Автобіографія має бути вичерпною й лаконічною, може писатися від руки або з використанням технічних засобів. Залежно від призначення автобіографія може бути: - автобіографією-розповіддю (укладається в довільній формі); - автобіографією-документом (точно викладаються основні факти). Автобіографія складається з таких реквізитів: 1. Назва документа. 2.Текст. 3. Дата. 4.Підпис, ініціали, прізвище особи, яка написала автобіографію. Основними складовими частинами тексту автобіографії є: 1. Прізвище, ім’я, по батькові (повністю, у називному відмінку). 2.Число, місяць, рік і місце народження. 3. Відомості про навчання (роки й місце, одержана освіта й спеціальність за дипломом тощо). 4. Відомості про трудову діяльність (коли, де, на якій посаді працював автор автобіографії, останнє місце роботи чи навчання, посада). 5. Відомості про громадську роботу, досягнення, заохочення, захоплення. 6. Відомості про батьків (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, де й ким працюють, посада або останнє місце роботи). 7. Склад родини і стан сім’ї. 8. Паспортні дані, домашня адреса, номер телефону. Зразок автобіографії Автобіографія Я, Шевченко Василь Павлович, народився 3 листопада 1973 року в м.Лозова Харківської області. У 1980 році пішов у перший клас ЗОШ І — III ступенів № 3 м. Лозова. У 1990 році після закінчення школи вступив до Харківського державного університету на філологічний факультет, відділення «Українська мова та література». У 1995 році закінчив повний курс згаданого університету за спеціальністю «Українська мова та література». Після закінчення університету присвоєно мені кваліфікацію вчителя української мови та літератури. З вересня 1997 року й до цього часу працюю вчителем у ЗОШ І—III ступенів № 199 м. Харкова. З вересня 2005 року заочно навчаюся в аспірантурі при кафедрі української мови філологічного факультету Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна. Маю перший розряд із шахів, кандидат у майстри спорту з важкої атлетики. У 2001 році став переможцем конкурсу «Кращий учитель року Харківщини». Батько, Шевченко Павло Вікторович, 1956 року народження, працює інженером-механіком в АТП-20164 у місті Лозова Харківської області. Мати, Шевченко Надія Олегівна, 1959 року народження, працює директором ЗОШ І — III ступенів №2 м. Лозова Харківської області. Склад сім’ї: Дружина, Шевченко Ольга Іванівна, 1975 року народження, працює вчителем української мови та літератури в ЗОШ І-ІІІ ступенів № 106 м. Харкова; донька, Шевченко Олеся Василівна, 1999 року народження. Зараз проживаю із сім’єю за адресою: 12986, м. Харків вул. П. Сагайдачного, 9, кв. 12. Тел. 11-23-45. Паспорт серія ММ, № 178254, виданий РУ МВС України в м. Харкові 9 березня 1999 року. 30 березня 2009 року (Підпис) Автобіографія (від гр. аutos – сам, bios – життя, grapho – пишу) – це опис свого життя.
Автобіографію складають у довільній формі, але окремі елементи та реквізити повинні бути в ній обов'язково. Усі відомості про себе викладають в оповідальній формі від першої особи в хронологічній послідовності (із вказівкою місяця та року) і таким чином, щоб одержати уявлення про життя, кваліфікацію та суспільну діяльність автора автобіографії.
Існують такі види автобіографії: автобіографія-розповідь, яку складають у формі опису, й автобіографія-документ, у якій викладають точні факти.
В автобіографії-документі вказують такі відомості: – назва виду документа (автобіографія);
Внизу текстової частини вказують дату складання автобіографії (ліворуч) і підписуються (праворуч).
Автобіографія зберігається в особистій справі.
Автобіографія
Автобіографія Іванова Петра Степановича
Я, Іванов Петро Степанович, народився 15 січня 1975 р. у родині службовців у місті Києві.
З вересня 1982 р. по липень 1992 р. навчався в Київській середній загальноосвітній школі №176, де одержав атестат про повну середню освіту.
Після закінчення школи в 1992 р. вступив на навчання до Київського національного торгово-економічного університету, який закінчив у липні 1997 р., одержавши диплом товарознавця.
Із вересня 1997 р. по серпень 2000 р. працював товарознавцем на підприємстві «Вікторі».
У серпні 2000 р. вступив на юридичний факультет Київського Національного Економічного університету на спеціальність «Правознавство», який закінчив у червні 2005 р., одержавши диплом юриста-правознавця.
Із липня 2005 р. по сьогоднішній день працюю юрисконсультом у ТОВ "Верес".
У квітні 2000 р. одружився. Дружина – Іванова (Васильченко) Ірина Сергіївна, 1980 року народження, працює викладачем у Києво-Могилянської академії. Є дочка – Іванова Анна Петрівна, 2002 року народження.
У Збройних Силах не служив, оскільки під час навчання в університеті проходив підготовку на військовій кафедрі (лейтенант запасу).
Ні я, ні мої рідні засудженими не були і під слідством не перебували.
Паспортні дані: серія СО, № 752701, виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 3 серпня 1991 р.
Прописаний і проживаю за адресою: просп. Червонозоряний, 171, кв. 13, м. Київ. Характеристика. Рекомендаційний лист Характеристика - це документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника, оцінено його ділові та моральні якості. її складають на вимогу особи або письмовий запит іншої установи. Реквізити: 1. Назва виду документа. 2. Текст складається з 3 структурних частин: 1) Анкетні відомості особи, якій видається характеристика (прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку без прийменника на, посада, вчений ступінь і наукове звання, рік народження, освіта). Потильчака Олександра Валентиновича, завідувача кафедри джерелознавства і спеціальних історичних дисциплін, доктора історичних наук, професора, 1965 року народження, освіта вища Іванченко Марії Василівни, студентки 3 курсу Інституту дистанційної освіти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 1993 року народження 2) Власне текст, який містить оцінку трудової діяльності працівника (з якого часу працює в цій установі, на якій посаді), ставлення до службових обов'язків та трудової дисципліни (вказують найбільш значущі досягнення, рівень професійної компетентності), моральних якостей (риси характеру, ставлення до інших членів колективу). 3) Висновок; призначення характеристики (за потреби). 3. Дата. 4. Підпис. 5. Печатка. Характеристику оформлюють на стандартному аркуші паперу формату А4 у двох примірниках: перший видають особі, а другий підшивають до особової справи. Пам'ятайте! мати авторитет Взірець характеристики: ХАРАКТЕРИСТИКА Кімнацької Наталії Василівни, доцента кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 1975 року народження, освіта вища Кімнацька Наталія Василівна працює на посаді доцента кафедри журналістики з листопада 2003 року. У своїй практиці викладання застосовує традиційні та новітні методики, які дозволяють досягти ефективних результатів у вивченні основ літературного редагування. До виконання службових обов'язків ставиться сумлінно. Має високий фаховий рівень, виявляє творчу активність у створенні науково-методичних розробок. Показує приклад наполегливості, конструктивного підходу до справи. Доброзичлива, щира, відповідальний, компетентний викладач. Критична в оцінці своїх вчинків і вимоглива до студентів. Характеристику видано для подання в науковий відділ. 25.05.2010 Директор Інституту української філології А. В. Висоцький Завідувач кафедри О. В. Жадько Рекомендаційні листи в діловому світі практикуються дуже широко й давно вже стали невід'ємною складовою ділових стосунків. Рекомендаційний лист - це документ, який подають у ситуації клопотання про посаду, влаштування на нову відповідальну роботу, подання на здобуття стипендії, гранту тощо. Особа-претендент бажає заручитися поважною рекомендацією, коли влаштовується на роботу чи подає клопотання про матеріальне заохочення. На відміну від характеристики, рекомендація не обов'язково подається з місця роботи, зацікавленою в рекомендації може бути або сама людина, або ж організація чи установа. За рекомендаційним листом можна звертатися до особи, яка добре знає претендента, його професійні та моральні якості, наукові/фахові здобутки, коло зацікавлень тощо, а також має авторитет та визнання у своїй галузі. Той, хто рекомендує, несе відповідальність за рекомендовану особу, тому інформація має бути об'єктивною та правдивою. Рекомендації можуть бути й негативними, якщо автор вважає, що претендент не відповідає посаді, про яку клопочеться (не зможе виконувати покладених на нього обов'язків, програма наукового дослідження не входить у коло його інтересів тощо): Захарчу к С. В. принциповий, уважний до клієнтів, однак, на жаль, я не можу взяти на себе відповідальності високо оцінити його професійні якості, бо посада, на яку він претендує, дуже відповідальна й вимагає великого досвіду роботи в нашій галузі та навичок спілкування із зарубіжними партнерами. Рекомендаційні листи складаються зазвичай з двох частин. У першій частині вказуються мінімальні відомості про рекомендованого: з якого часу, звідки, як його знаєте, з якими його працями чи досягненнями знайомі тощо. У другій частині має бути чітко сформульоване те, заради чого пишеться рекомендація: рекомендую чи не рекомендую. Зрештою висловлюється готовність нести певну відповідальність за рекомендовану особу. Деколи для полегшення роботи і охоплення всіх рис претендента на премії, гранти тощо додають формуляри рекомендацій. Той, хто рекомендує, має лише заповнити відповідні пункти. Взірець рекомендаційного листа: Вельмишановний Анатолію Васильовичу! Хочу порекомендувати Вам звернути увагу на Зінченко Тетяну Миколаївну. Знаю ЇЇ ще зі студентських років, коли вона блискуче захистила магістерську роботу на тему "Інноваційні технології в освіті". Згодом працювала під моїм керівництвом під час реалізації освітньої програми "Українська мова на мапі світу" та проекту "Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі", зарекомендувала себе старанним, досвідченим, наполегливим фахівцем. Як дослідник Зінченко Т. М. має нестандартне мислення, прагне до пошуків нових шляхів реалізації задуманого. Останнім часом її професійні інтереси все більше схилялися до кола проблем, які вирішує Ваша організація. Саме тому спільна діяльність може дати добрі результати для вас обох. Пані Зінченко- впевнена у собі й водночас привітна й комунікабельна людина. Вважаю, що прийнявши Зінченко Тетяну Миколаївну на посаду консультанта-редактора мовного центру, Ви зробите вдалий вибір. З правдивим поцінуванням професор кафедри культури української мови Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка підпис І. В. Кукал Анотація Анотація - стисла характеристика змісту книги, статті. Вона допомагає, наприклад, під час першого ознайомлення з книгою, а також під час добору та вивчення літератури з певного питання. У кінці анотації обов'язково зазначають коло читачів, яким рекомендовано роботу. Зразки анотацій: Культура мови на щодень / Я. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко та ін. - К: Довіра, 2000. -169 с. У посібнику вміщено практичний матеріал із складних випадків сучасної літературної норми - труднощі вибору слів, утворення граматичних форм, наголошування. Читачі дізнаються про значення й правильне вживання деяких слів, скористаються російсько-українським словничком поширених мовних зворотів. Для широкого читацького загалу. Орфографічний словник української мови: Близько 125000 слів / Уклад.: С. І. Головащук та ін. - 2-ге вид., випр. і допов. - К: Довіра, 1999. - 989 с. - (Словники України). Нове видання орфографічного словника української мови відображає сучасний стан розвитку всіх сфер літературної мови, включаючи й найновіші запозичення Крім загальновживаної лексики словник містить найпоширенішу термінологію, географічні назви. Написання слів, 'їх наголошування та відмінювання повнозначних частин мови узгоджено з новим українським правописом. Словник розраховано на широке коло користувачів: викладачів і студентів вищих та середніх навчальних закладів, учителів та учнів шкіл, адміністративних працівників, ділових людей, письменників, учених, працівників культури тощо. Анота́ція (лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо. Виокремлюють такі види анотації: 1. сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює бібліографічний опис фактичними відомостями); 2. оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа); 3. рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи). За повнотою відбиття змісту розрізняють 2 категорії анотацій – загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту), а за кількістю анотованих документів – монографічну та групову. За сферами використання анотації бувають – бібліографічні, видавничі та книготоргівельні. Орієнтовно змістово-структурна модель анотації виглядає так: 1. відомості про автора, упорядника 2. про текст, що містить видання 3. характеристика змісту твору 4. про науково-довідковий апарат 5. про оформлення, ілюстрації тощо 6. про читацьку адресу 7. цільове призначення видання Максимальний обсяг анотації — 600 символів. Мова анотації: мова книги та 2 іноземні мови. Реквізити анотації: автор, паспортні дані книги, текст, вказівки щодо категорії читачів. Вимоги до анотацій 1. Анотація повинна мати лаконічну,конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації. 2. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500 - 600 знаків. 3. Під час написання анотації використовується загальноприйнята лексика. 4. Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити. 5. Допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика. 6. Не рекомендується наводити цитати з тексту. 7. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання. Сигнальна (довідкова) анотація Зазвичай, даний вид анотації уточнює та доповнює назву. Типова структура сигнальної анотації наступна: · Бібліографічний опис · Змістова частина: · Призначення видання · Відомості про авторів. · Проблема, тема, що лежать в основі. · Основні питання які розглядалися, отримані результати, галузь, висновки, додаткова інформація. · Особливості художньо-поліграфічного оформлення. · Наявність та особливість апарату книги. · Читацьке призначення. Оціночна Характерна науково-допоміжній бібліографії. Типова структура: · Бібліографічний опис · Змістова частина: · Характеристика нового, цінного і корисного в тексті. · Оцінка соціального значення видання. · Різноманітні ідеї, досягнення. Рекомендаційна Типова структура: · Бібліографічний опис · Змістова частина:
|
