Процеси, що призводять до утворення грунтів, такі: інтенсивне фізичне й слабке хімічне вивітрювання, слабкий неосинтез глин, кріогенний волого- і масообмін, оглеєння, що спостерігається дуже часто у зв'язку з застоєм води на вічній мерзлоті, інколи – накопичення солей і карбонатів. Несприятливі умови для розкладу, мінералізації та гуміфікації органічної речовини призводять до формування торфу, оторфованої маси та фульвокислот. Можливе також над мерзлотне горизонтальне елювіювання
Структура всіх горизонтів – кріогенна, зерниста або грудкувата, але абсолютно неводостійка. Гумусу – до 10%, в Т чи НТ – до 40%, в його складі переважають фульвокислоти (СпеСфк =0,1-0,8), рухомий, багато неспецифічних органічних сполук, може накопичуватись у над мерзлотному шарі. Реакція середовища – відкислої до слаболужної, ЄП невелика (10-20 мг-екв), СНО = 45-100%, великий вміст Fe. Висока щільність, низька пористість.
Тундрові грунти формуються в умовах тундри і лісотундри, де підстилають їх багаторічномерзлі породи, як правило, залягають на невеликій глибині. Вони займають 7,6% площі колишнього СРСР.
Основною особливістю тундрового грунтоутворення є практично повсюдний розвиток болотного глейового процесу, що обумовлено низькими температурами, високою відносною вологогістю повітря та грунту і, головне, наявністю багаторічномерзлих порід. Другою особливістю їх є дуже слабкий розвиток хімічного вивітрювання і ослаблений хід біохімічних процесів, тут преважають процеси фізичного вивітрювання. Під впливом цих процесів формуються такі типи тундрових грунтів: полігональні, дерново-глейові, торф'янисто-і торф'яно-глейові грунти, торфовища, а також болотно-підзолисті.
Загальною рисою всіх тундрових грунтів є їх надзвичайно сильна зволоженість і мала потужність, пов'язана зі слабким розвитком біохімічних процесів грунтоутворення. Навіть найбільш потужні тундрові грунти не перевищують 30-40 см.
У зв'язку з оглеєністю і відсутністю виносу колоїдних частинок тундрові грунти характеризуються досить високою ємністю поглинання (до 9-16 мг-екв на 100 г грунту). Для них характерна кисла реакція, що обумовлює їх агресивність до багатьох будівельних матеріалів.
Інженерно-геологічні особливості тундрових грунтів вкрай незадовільні: вони не можуть використовуватися в якості природних підстав. Верхній їх шар - торф'яний - володіє незначною несучою здатністю. Нижчий глейовий горизонт, звичайно високодисперсний і сильно перезволожений в талому стані, також не може бути використаний як підстава, наприклад, дорожніх споруд, у зв'язку з тим, що при його промерзанні розвивається інтенсивна пливучість. Крім того, потрібно мати на увазі, що глейові горизонт тундрових грунтів суглинкового або глинистого складу характеризується слабкою водовіддачею, він має чітко виражені тиксотропні властивості і при динамічних впливах на нього переходить в пливучий стан.
