Стратегії та моделі глобальних взаємодій

 

У сучасних умовах важливого значення набуває проблема взаємодії цивілізацій та характеру її впливу на міжнародні відносини, виявлення потенції та перспектив позитивного діалогу культур та цивілізацій, встановлення механізмів стійкої взаємодії між цивілізаціями як основи для регуляції міжнародних відносин та плідного розвитку.

Різноманітні процеси, пов'язані з дихотомією єдності та плюралізму цивілізацій і культур складають соціальне (інтрасоціетальне) середовище, яке здійснює істотний, постійний вплив на еволюцію і характер міжнародних відносин.

Відмінності між окремими цивілізаціями, які знаходять відображення у відмінностях їх зовнішньополітичного курсу, передбачають не тільки їх порівняння – компаративний аналіз, але і з'ясування причин та витоків цих відмінностей.

Для цивілізаційного підходу характерна наявність кількох парадигм взаємодії цивілізацій, які можна узагальнити так:

· самобутність, неможливість конвергенції;

· тимчасовий характер різниці між цивілізаціями;

Таким чином, можна виокремити наступні рівні взаємовідносин:

· у межах єдиної цивілізації або суперсистеми між її окремими частинами;

· між різними цивілізаціями або суперсистемами.

Відносини між цивілізаціями пройшли кілька етапів. На першому етапі, приблизно на протязі 3000 років після виникнення цивілізацій, контакти між ними, за деякими виключеннями, або не існували, або мали обмежений характер. Основними виявами цих контактів були обмін /торгівля і війни та конфлікти. Цивілізації були розподілені простором та часом.

На другому етапі почала формуватись особлива західна цивілізація. Вона активно засвоювала здобутки інших цивілізацій. Із ХVI ст. починається широкий, поступовий та цілеспрямований вплив Заходу на всі інші цивілізації, джерелом якого стали його технічні переваги. Йде процес формування євроцентриського світу.

На третьому, сучасному етапі висловлюються різні погляди на проблеми взаємодії цивілізацій. Можливі майбутні конфлікти між цивілізаціями розглядаються як завершальна фаза еволюції глобальних конфліктів в сучасному світі.

На протязі майже двох століть після Вестфальського миру в західному ареалі конфлікти відбувались головним чином між государями – королями, імператорами, абсолютними та конституційними монархами. Починаючи з Великої Французької революції головні конфлікти відбуваються не стільки між правителями, скільки між націями.

Унаслідок Першої світової війни та російської революції на зміну конфліктам націй приходить конфлікт ідеологій. Міжнародна система набуває більш гетерогенного характеру. Сторонами такого конфлікту були спочатку комунізм, нацизм та ліберальна демократія, потім – комунізм та ліберальна демократія. Під час "холодної війни" цей конфлікт знайшов відображення в боротьбі двох наддержав, жодна з яких не була державою-нацією в класичному розумінні цього терміну. Їх самоідентифікація формувалась в ідеологічних категоріях.

Із закінченням "холодної війни" на перший план висуваються цивілізаційні розбіжності. Як пише С.Хантінгтон, "якщо говорити про нову світову політику, що формується, то на локальному рівні – це політика етнічності, а на глобальному рівні – це політика цивілізацій. І вперше за світову історію глобальна політика є насправді багатоцивілізаційною".

У цьому контексті важливого значення набуває висунута в 1998 р. ініціатива Ісламської Республіки Іран, делегація якої виступила на Генеральній Асамблеї ООН з пропозицією про внесення до порядку денного ГА ООН нового пункту – діалог між цивілізаціями. Ця ініціатива знайшла підтримку серед держав – членів ООН.

4 листопада 1998 р. ухвалено Резолюцію ГА ООН 53/22, згідно з якою 2001 рік оголошено Роком діалогу між цивілізаціями під егідою Організації Об'єднаних Націй. У резолюції запропоновано всім урядам Організації Об'єднаних Націй, ЮНЕСКО та іншим відповідним міжнародним і неурядовим організаціям розробляти і здійснювати відповідні культурні, освітні й соціальні програми з метою реалізації концепції діалогу між цивілізаціями, у тому числі шляхом організації конференцій та семінарів, поширення інформації та навчальних матеріалів. Для виконання цієї резолюції 9 грудня 1998 р. під егідою Президента Ірану був створений Міжнародний центр діалогу між цивілізаціями. Основною метою центру є поглиблений аналіз концепції діалогу між цивілізаціями з погляду філософії, теології, науки, літератури та мистецтва, а також координація діяльності різних урядових установ, спрямованих на її виконання резолюції.

У листопаді 1998 р. в Греції було проведено зустрічі представників Єгипту, Греції, Ірану та Італії. Під час зустрічей відбулася дискусія на тему "Спадщина давніх цивілізацій: наслідки для сучасного світу". За підсумками роботи Афінської групи було підписано декларацію "Спадщина давніх цивілізацій: наслідки для сучасного світу". Особливо підкреслювалося, що ця тема не обмежується лише чотирма сторонами, які підписали Декларацію, а охоплює всі давні та сучасні цивілізації.

У квітні 1999 р. у Литві було проведено Міжнародну конференцію з питань діалогу між цивілізаціями. Метою конференції було зібрати глав держав, видатних вчених у сфері цивілізаційної компаративістики і діячів мистецтв з різних континентів для обговорення питань у контексті контактів між цивілізаціями у сучасному світі, обміну думками щодо існуючого стану відносин між ними, а також пошуку більш оптимальних шляхів для підвищення рівня взаєморозуміння між різними цивілізаціями. Під час конференції було звернено увагу на такі основні напрямки розвитку діалогу між цивілізаціями:

· взаємна поінформованість та взаємодія (питання щодо зміцнення довіри у продуктивному зв'язку між різноманітними ланками цивілізацій, роль взаємної поінформованості та взаємодії між людьми у XXI ст.);

· глобалізація і розмаїття культур (вивчення та оцінка впливу глобалізації на цивілізаційні процеси взаємодії між людьми, самоусвідомлення і спілкування);

· ідентичність та спільні цінності (аналіз позитивних та негативних аспектів феномену взаємопроникнення різноманітних культур на прикладі досвіду двох географічне близьких і водночас відмінних культур);

· торгівля, науковий і культурний обмін (сучасна роль торгівлі в контактах між народами, зокрема сприяння науковому і культурному обміну);

· несхожість (вивчення причин і шляхів демонізації інших культур та цивілізацій; аналіз ксенофобії, расизму і антисемітизму);

· концепції цивілізацій XXI ст. (вивчення існуючих концепцій цивілізацій, перспектив їх порівняльного аналізу).

Делегація України активно підтримала ініціативу Ірану щодо розвитку діалогу між цивілізаціями. Виступаючи, зокрема, на міжнародній конференції "Діалог між цивілізаціями" у Вільнюсі 22-24 квітня 2001 р., Президент України Л.Кучма зазначив, що проголошення Генеральною Асамблеєю ООН 2001 р. Міжнародним роком діалогу між цивілізаціями стало важливим кроком на шляху перетворення поодиноких дій на планомірний, безупинний процес, який став би результатом наших спільних зусиль у справі досягнення стабільного розвитку та зміцнення миру і безпеки на Землі". Президентом також було підкреслено важливу роль процесу глобалізації, який охоплює досить широкий діапазон життя суспільств і набуває все більш динамічного характеру. І найважливішим є те, що одна окрема нація чи навіть цивілізація не може розв'язати глобальні проблеми сучасності й запропонувати універсальні шляхи їх розв'язання.

У травні 1999 р. у Тегерані відбувся Ісламський симпозіум з питань діалогу між цивілізаціями, на якому було ухвалено Тегеранську декларацію про діалог між цивілізаціями. Зазначене питання було розглянуто і під час проведення 26 травня 1999 р. 54 сесії Генеральної Асамблеї ООН.

На початку травня 1999 р. Постійним представництвом Ірану при ООН спільно з державним управлінням Колумбійського університету було проведено в Центральних установах ООН групову дискусію "Діалог між цивілізаціями: нова парадигма". Під час обговорення розглянуто питання релігійного аспекту у процесі розвитку діалогу між цивілізаціями. Особливу увагу було приділено ролі ООН та індивідуума в зазначеному процесі. Також у 1999 р. за ініціативою ЮНЕСКО та делегації Ірану в Нью-Йорку напередодні Саміту Тисячоліття ООН було проведено нараду за "круглим столом", присвячену підготовці діалогу між цивілізаціями. У Резолюції 55/23, ухваленій Генеральною Асамблею на 55-й сесії, зокрема, зазначалося, що скликання "круглого столу" сприяло розвитку діалогу між цивілізаціями.

Слід звернути особливу увагу на участі України в розбудові процесу діалогу між цивілізаціями. У ході пленарного засідання 55-ї сесії ГА ООН представник України, виступаючи від імені групи ГУУАМ, привітав зусилля делегації Ірану та підтримав пропозицію стосовного того, щоб така нарада проходила в одній з країн ГУУАМ, нагадавши про відповідну ініціативу Президента Грузії Е.Шеварднадзе – провести її в Грузії.

Делегація України впродовж останніх сесій ГА ООН продовжувала підтримувати ініціативи діалогу між цивілізаціями і щоразу при розгляді цього питання виступала співавтором відповідної резолюції ГА ООН.

Згідно з резолюцією 55-ї сесії ГА ООН "Рік діалогу між цивілізаціями"; було вирішено присвятити цьому питанню два дні пленарні засідання під час 56-ї сесії ГА ООН та рекомендовано, щоб країни-члени і спостерігачі взяли у них активну участь на якомога вищому політичному рівні.

В резолюції 55/23 ГА ООН (2001) зазначалось, що визначення "цивілізація" не зводиться до окремих національних держав, а скоріше за все охоплює різноманітні культури в межах однієї цивілізації, і досягнення цивілізацій є колективною спадщиною людства – джерелом натхнення та прогресу для всього людства. Було також звернено увагу на особливості кожної цивілізації. В Декларації тисячоліття ООН від 8 вересня 2000 р. (резолюція 55/2) відмічається, що терпимість є однією із фундаментальних цінностей, які мають суттєво важливе значення для міжнародних відносин у XXI ст., й має включати активне сприяння ідеям культури миру і діалогу між цивілізаціями, який має базуватися на різноманітті віросповідань, культур і мов. Глобалізація характеризується закріпленням взаємозв'язку між культурами і цивілізаціями і саме проведення діалогу між цивілізаціями під егідою ООН на початку XXI ст. надає можливість підкреслити, що глобалізація є не тільки економічним, фінансовим і технологічним процесом, який може принести велику користь, але і являє собою гуманітарну проблему, яка змушує визнати взаємозалежність людства і його велике культурне різноманіття.

Заклик Генеральної Асамблеї ООН про проведення діалогу між цивілізаціями викликав позитивні відгуки у всьому світі. На початку нового тисячоліття було проведено низку семінарів, конференцій, на яких активно обговорювалась зазначена тема. У різних країнах світу проходило обговорення першого варіанту "Декларації глобальної цивілізації". У 2001 р. в Австралії під керівництвом Організації просування глобальної цивілізації було проведено Першу всесвітню конференцію з глобальної цивілізації, на якій було прийнято "Декларацію глобальної цивілізації";.

Основною метою діалогу є перехід від теорії до практики. І якщо дійсно можливо за допомогою діалогу визначити нову парадигму міжнародних відносин, то цей перехід від теорії до практики може стати реальним.

Приходимо до висновку, що цивілізації не були і не будуть єдиними, незважаючи на домінуючий вплив процесів глобалізації. Гострота проблем, які постають перед людством, в тому числі і проблема взаємодії цивілізацій, підкреслює необхідність їх раціонального рішення, сполучення різних систем та цивілізацій, їх коеволюції. Шлях до стійкої прогресивної коеволюції, вирішення міжцивілізаційних конфліктів передбачає організацію глобального діалогу цивілізацій у вигляді ноосферної концепції єдиної системно-цивілізаційної безпеки, по вертикалі – військової, економічної, інформаційної тощо, по горизонталі – інтегруючу безпеку всіх цивілізацій. Це дозволить виявити елементи спільності окремих локальних цивілізацій, спільно використовувати переваги окремих компонентів локальних цивілізацій, з’ясувати витоки та попередити конфлікти між ними, налагодити діалог цивілізацій.