Студопедия — протестантських церков
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

протестантських церков

Протестантизму. Загальна характеристика основних

 

Мета:

- забезпечити у студентів знання з даної теми, закласти основи для подальшого вивчення світових релігій, їх структури, змісту, особливостей, впливу на психологію та світосприйняття віруючого;

- продовжити роботу над поняттями християнство, протестантизм, сформувати у студентів вміння визначати ознаки, структуру і типи релігій;

- прилучати студентів до надбань вітчизняної та світової культури;

- розвивати логічне мислення (систематизувати події у причинній послідовності) та концептуальне мислення (узагальнювати інформацію у новій змістовній формі);

- виробляти у студентів навичок гармонізації міжособистісних відносин, формування толерантності, неприйняття екстремістських теорій, спрямованих на агресію і насильство, виховувати студентів на основі загальнолюдських моральних цінностей.

 

 

План

1. Історія виникнення протестантизму

2. Віровчення і культ протестантизму

3. Протестантизм в Україні

4. Загальна характеристика основних протестантських церков.

 

Література:

1. Релігієзнавство. Навчальний посібник / за ред. С.А.Бублика. К., 1998.

2. Релігієзнавство. Навчальний посібник / за ред. М.Ф.Рибачука. К., 1997.

3. Калінін Ю.А., Харьковщенко Б.А. Релігієзнавство. - К., 1995.

4. Аляєв Г.Є., Горбань О.В., Мєшков В.М. Лекції з релігієзнавства. К., 1996.

5. Релігієзнавчий словник / за ред. А.Колодного і Б.Лобовика. К., 1996.

6. Тихонравов Ю.В. Религии мира. М., 1996.

7. Радугин А.А. Введение в религиоведение. М., 1996.

8. Біблія.

 

Студенти повинні знати:

- поняття протестантизму, його характерні риси, місце і час поширення;

- причини появи та поширення протестантизму в світі;

- зв'язок протестантського віровчення із загальнолюдськими цінностями;

- сучасне становище протестантизму в світі;

- характерні риси протестантизму, особливості віровчення;

- основні терміни і поняття: Реформація, протестантизм, лютеранство, анабаптизм, кальвінізм, англі­канство, баптизм, методизм, квакери, п'ятидесятництво, адвентизм, Свідки Єгови, хрещення, причастя, священство, конфірмація.

Студенти повинні вміти:

- називати та аналізувати характерні риси протестантизму, як напрямку християнства;

- аналізувати причини появи та поширення протестантизму в світі;

- розкривати зв'язок протестантського віровчення із загальнолюдськими цінностями;

- характеризувати сучасне становище протестантизму в світі;

- застосовувати під час відповіді та пояснювати основні терміни і поняття: Реформація, протестантизм, лютеранство, анабаптизм, кальвінізм, англі­канство, баптизм, методизм, квакери, п'ятидесятництво, адвентизм, Свідки Єгови, хрещення, причастя, священство, конфірмація.

 

 

1) Протестантизм — другий за кількістю своїх послідовників (майже 400 млн), після протестантизму, різновид християнства.

Протестантські об'єд­нання різноманітних течій поширені в багатьох країнах Європи, Америки, Азії, Південної Африки та Австралії (в Англії, ФРН, Швейцарії, Скандинавії, США, Канаді).

Має понад 250 напрямків.

 

Протестантизм виник в наслідок Реформаціїсоціально-політичного руху, що розпочався в Єв­ропі в XVI ст. та був спрямований головно проти феодалізму та його опори — католицизму.

 

Це було обумовлено тим, що в епоху Реформації відбувало­ся народження буржуазії, яка вимагала не лише зміни соціально-політичного устрою, а й нової ре­лігії, оскільки католицизм не відповідав її цілям і фактично захищав феодалізм. Так виникла потре­ба реформації католицизму, яку публічно виголосив Мартін Лютер (1483—1546). У 1517 р. він оп­рилюднив антипапський документ "95 тез" проти індульгенцій, де гостро критикував основні поло­ження віровчення й культу католицизму та вису­нув низку принципів, на яких мала б спиратися нова релігія.

Незалежно від Лютера у Швейцарії з пропозицією реформації католицизму виступив У.Цвінглі (1484—1531), який у 20-х рр. XVI ст. проголосив основою християнства лише Святе Пи­сьмо, рішуче заперечивши католицьку догматику, целібат, культ святих тощо. Його справу продов­жив Ж. Кальвін (1509—1564), який висунув дог­мат про абсолютне визначення наперед. Тоді ж по­чалася Реформація католицизму в Англії, під час якої 1571 р. парламент прийняв англіканський ка­нон — "39 статей", за якими главою церкви про­голошувався король, джерелом віри вважалося Святе Письмо, визнавалося виправдання вірою та ін. У Саксонії виникла течія анабаптизму (перехрещенці), які заперечували церковну ієрархію і формалізм таїнств. В Італії та Польщі Ф. Социн (1539—1604) заснував течію социніан, які запе­речували догмат про Трійцю, божественність Христа та ін.

 

Отже, в XVI—XVII ст. склалися такі протес­тантські напрями: лютеранство, кальвінізм, англі­канство, анабаптизм і социніани, яких об'єднали під загальною назвою ранній протестантизм. Із розвитком капіталістичного суспільства виникла потреба в досконаліших релігіях, які відповідали б новим соціально-політичним умовам і сподіван­ням людей. Тому в XVIII—XIX ст. окреслилися нові напрямки протестантизму на основі вже іс­нуючих віровизнань. Так склалися пізні протес­тантські церкви: баптизм, методизм, квакери, п'ятидесятництво, адвентизм, Свідки Єгови та ін. Протестантизм, оскільки він виник в епоху буржу­азних соціальних революцій та обумовлений потребами нових суспільних класів і верств,називають іще буржуазною формою християнства.

 

2) Віровчення і культ протестантизму характеризується низкою спільних для всіх течій віросповідних догматів та обрядів. Протестантизм визнає загальнохристиянські уявлення про існування Бога, його триєдність, про безсмертя душі, рай і пекло, про об'явлення та ін. Біблію (Старий і Новий завіти), проголошено єдиним джерелом віровчення, її вивчення і тлумачення є першим обов'язком кожного віруючого. Частина протестантів вважає що головним джерелом усіх релігійних положень є лише євангельські тексти (євангельські христия­ни), Богослужіння в протестантизмі гранично спрощене і зводиться до проповіді, молитов, співів псалмів та ін. Богослужіння, видрукування Біблії здійснюються національною мовою. За національ­но-територіальною чи державно-територіальною ознакою створено окремі протестантські церкви, які інколи об'єднуються у Всесвітні конфесійні альянси, федерації, союзи тощо.

 

Спільними для віровчення протестантизму є принципи:

а) "виправдання вірою" (Лютер) — спа­сіння людини залежить не від обрядів, дотриман­ня свят, пожертвувань на користь церкви, а лише від віри у спокутну жертву Христа;

б) "про абсо­лютне визначення наперед" (Кальвін) — Бог іще до створення світу вирішив питання про спасіння кожної людини, а тому не віра і не добрі справи впливають на її долю після смерті. Богообраність людини виявляється в доброчесності, побожності, успішній діяльності, покірності та ін.;

в) "загаль­ного священства" — кожний християнин, будучи вибраним і хрещеним, отримує "посвячення" на надприродне спілкування з богом, право пропові­дувати і здійснювати богослужіння без посередни­ків (церкви, духовенства). Тому в протестантизмі відсутні відмінність між священиком і мирянином, скасовано церковну ієрархію, введено виборність і звітність пресвітерів (керівник громади) та ін.

 

Відповідні зміни сталися вкульті протестантизму: було відхилено молитви за померлих,поклоніння святим і різноманітні свята на їхню ­честь, вшанування реліквій, мощей та ікон, скасо­вано монастирі й чернецтво, спрощено обряди, скорочено кількість релігійних свят, що їх відзна­чають католицизм і православ'я. Молитовні будів­лі звільнили від розкішного вбрання, вівтарів, ікон, статуй, дзвонів та іншої культової атрибути­ки.

Водночас англіканство все ж таки визнає сім таїнств, целібат, хрест, вівтар, скульптуру Христа.

Решта церков із семи християнських таїнств збе­регли лише хрещення і причастя, а лютеранство також вінчання, священство та конфірмацію. Дея­кі церкви (лютеранство, англіканство) зберегли єпископат, урочисті богослужіння. Християн­ським святам і обрядам у більшості протестантських конфесій надається здебільшого символічне значення.

 

3) Протестантизм в Україні поширився у XVIII ст., а надто після оприлюднення 1763 р. ма­ніфесту Катерини II "О дозволений всем иностранцам, в Россию вьезжающим, поселиться в которьгх губерниях они желают". Це обумовлено тим, що разом із заснуванням поселень західноєвропей­ських колоністів (німців, голландців, швейцарців та ін.) на землях Чернігівської губернії та півдня України (насамперед землі запорозьких козаків) значний прошарок серед них становили протестан­ти з Європи (лютерани, меноніти та ін.), які зазна­вали у своїх країнах переслідувань за релігійні пе­реконання. Угорська колонізація Закарпаття спричинила появу кальвіністів. Насильне пересе­лення естонців — учасників протестантського ру­ху до Криму обумовило поширення методизму.

З другої половини XIX ст. протестантські громади в Україні створювалися завдяки активній діяльнос­ті протестантських місіонерів. Отже, поширення протестантизму в Україні відбувалося за певних історичних умов та існування певної віротерпи­мості, відсутності на той час гострих міжконфесій­них конфліктів.

 

4) На сучасному етапі певного поширення у світі набули такі протестантські церкви:

 

Лютеранство (євангелічні лютеранські церк­ви) протестантська течія, що склалася під час Реформації в Німеччині у XVI ст. Початок люте­ранству поклав віттенберзький чернець Мартін Лютер.

Лютеранському віровченню властиві:

d принцип "виправдання вірою" та інші догмати протестан­тизму.

d із християнських таїнств визнаються лише хрещення і причастя, а обряди конфірмації, шлю­бу і священства сприймаються в символічному значенні.

d велика увага приділяється ідеї "гріхов­ності всіх людей".

d лютеранські храми вирізняють­ся простотою і скромністю убрання, хоч і мають вівтар, скульптури Ісуса, розіп'ятого на хресті.

d зберігся єпископат, а служителі церкви мають уб­рання священиків.

d громади підпорядковуються єпископам і церковним радам.

d під час богослу­жінь звучить органна музика, здійснюються ду­ховні співи національною мовою.

d священною кни­гою поряд із Біблією є "Книга згоди", до якої ввійшли Великий і Малий катехізиси Лютера та інші богословські твори.

d лютеранські церкви фор­муються за національною ознакою та об'єднують­ся у Всесвітній лютеранський союз.

Лютеранські громади поширилися в Україні у XVIII ст. разом із переселенцями з Німеччини. За раз лютеранство сповідують громадяни німецької національності, які проживають компактнона те­риторії нашої країни, а також інші громадяни, які є послідовниками Шведської євангелічно-лютеранської церкви та ін.

 

Кальвінізм (реформаторство, пресвітеріан­ство і конгрегаціоналізм) різновид протестан­тизму, що виник у період Реформації. Засновни­ком був Ж. Кальвін. Послідовники кальвініст­ських церков залежно від регіону походження на­зивалися реформатами, пресвітеріанами або конгрегаціоналістами.

¯ Віровчення кальвінізму, дже­релом якого є Біблія, спирається на загальні принципи догматики і культ протес­тантизму, а також на вчення Ж. Кальвіна про аб­солютну приреченість долі людини.

¯ Із християн­ських таїнств визнаються хрещення і причастя, що сприймаються віруючими як символи.

¯ Кальві­ністські храми позбавлені будь-якої християнської атрибутики і символіки (вівтарів, ікон, хрестів то­що). Богослужіння складається головно з читання Біблії, молитов, співу, псалмів.

¯ Відзначають свя­та: Пасху, Різдво, Трійцю, День Реформації тощо.

¯ Церковна ієрархія фактично відсутня, громаду очолює пресвітер, який разом із проповідником (пастором) обирається зі складу віруючих. Пасто­ри не мають спеціального вбрання.

¯ Кілька громад утворюють асоціацію на чолі з пресвітерією. Над асоціаціями стоять провінційні та національні си­ноди на чолі з суперінтендантом.

 

Реформатські церкви побудовані за національ­ною ознакою їхніх послідовників. Вони об'єднані у Всесвітній альянс реформатських церков. В Ук­раїну послідовники кальвінізму прибули серед угорських переселенців під час угорської колоніза­ції Закарпаття і зараз утворюють Закарпатську ре­форматську церкву (угорську), яка має тісні кон­такти з реформатською церквою Угорщини.

 

Баптизм одна з перших і дуже поширених течій пізнього протестантизму, яка виникла в 1609 р. в Голландії, а поширення набула наприкінці XVIII ст. З 1905 р. існує Всесвітній союз баптистів, що об'єднує послідовників із понад 140 країн.

У царині віровчення і культу баптисти дотри­муються загальних принципів протестантизму, особливо:

š Догмату "спасіння лише через особисту віру".

š Єдиним джерелом віровчення вважають Біб­лію, окрема частина їх зосереджує свою увагу ли­ше на євангельських текстах.

š Баптисти не визна­ють ікон, святих, розп'яття, пишного вбрання. Особливу увагу приділяють проповіді своєї віри, морально-повчальних норм.

š Два-три рази на тиж­день проводять свої богослужіння в молитовних будівлях, які зовсім не мають вівтарів, хрестів, ікон, а лише біблійні гасла.

š Відзначають дванадесяті християнські свята (Різдво, Великдень, Трій­цю, Вознесіння та ін.), хоч і не супроводжують їх особливим ритуалом. Мають також власні свята — Свято жнив і День єдності.

š Особливого значення надають обрядам хрещення (хрещення водою до­рослих осіб, які витримали термін випробування) та хлібопереломлення (причастя), як спогад про тайну вечерю. Визнають обряди похорон і шлюбу.

š Баптистськими громадами керують виборні прес­вітери та церковні ради.

š Розрізняються напрямки: загальні баптисти і окремі баптисти.

 

Серед населення України баптизм поширивсь у 60 70-х рр. XIX ст. завдяки активній пропаганді місіонерів із Німеччини. У 1884 р. на півдні Ук­раїни відбувся перший з'їзд баптистів, який утво­рив Всеросійський баптистський союз, а 1908 р. в Катеринославі зібрався перший з'їзд євангель­ських християн, який утворив Всеросійський союз євангельських християн. У 1944 р. ці дві організа­ції злилися в єдиний Союз євангельських христи­ян-баптистів. Через два роки до них приєдналися частина п'ятидесятників, а в 1963 р. - меноніти. Тоді ж від Союзу ЄХБ відокремилася частина віруючих, які утворили Раду церков ЄХБ. У 1990 р. було створено Всеукраїнський союз ЄХБ, який входить до Всесвітнього союзу баптистів.

 

П'ятидесятники протестантська течія, що утворилася наприкінці XIX ст. у США на ґрунті баптизму і набула поширення у XX ст.

Ä У своєму віровченні особливого значення надають дарам Святого Духа, що може зійти на віруючих, як він зійшов на апостолів у п'ятдесятий день після вос­кресіння Христа. У наш час дари (їх 9) даються через хрещення Духом Святим лише справжнім послідовникам Сина Божого, зовнішнім виявом яких є глосолалія — говоріння з Богом різними мовами, здатність до пророцтва, оздоровлення, мудрості, розпізнавання духів тощо.

Ä Проповіду­ють друге пришестя Христа, настання тисячоліт­нього Царства Божого та ін.

Ä Визнають обряди вод­ного хрещення дорослих, хлібопереломлення (при­частя).

Ä Залежно від визнання формули водного хрещення ("в ім'я Отця, Сина і Святого Духа" або "в ім'я Ісуса Христа") поділяються на п'ятидесятників-тринітаріїв або п'ятидесятників-унітаріїв. Єдиної церковної організації п'ятидесятники не мають, розділені на кілька самостійних напрямків (церков).

 

В Україні громади п'ятидесятників-тринітаріїв утворилися внаслідок активної пропаганди місіо­нерів у 20-х рр. XX ст. Так, на території сучасних Ровенської й Тернопільської областей виникла п'ятидесятницька течія — християни віри єван­гельської (ХВЄ). У 1921 р. в Одесі під впливом про­повідника І. Воронаєва, місіонера американської церкви Асамблеї Бога, виникла п'ятидесятницька течія — християни євангельської віри (ХЄВ, "во-ронаєвці"). Оскільки їхні віровчення й культ дуже близькі до християн-баптистів, то 1945 р. послі­довники ХЄВ—ХВЄ погодилися на об'єднання з ЄХБ. Але частина п'ятидесятників утрималася від об'єднання і зараз утворюють три течії: ХВЄ, ХВЄ (поза союзами), ХЄВ. До них приєдналися послі­довники, які існували в Україні в минулому як те­чія п'ятидесятників — євангельські християни в дусі апостольськім.

 

Адвентисти протестантська течія,якавиникла у 30-х рр. XIX ст. на основі пророцтв У. Міллера про те, що невдовзі на землю прийде Ісус Христос і встановить тисячолітнє царство для праведників, які воскреснуть. Після тисячолітньо­го царства воскреснуть і неправедні, але їм для то­го, щоби мати це царство, доведеться вести правед­не життя відповідно до моральних повчань Біблії.

Ï Для адвентистів, окрім творів пророків, Біблія є єдиним джерелом віровчення, Словом Божим.

Ï За уявленням адвентистів, безсмертя душі та пекла немає. Після пришестя Христа прах людини ожи­ве для здійснення над нею Божого суду, а пекло з'явиться лише після Страшного суду.

Ï Від баптис­тів адвентисти зберегли водне хрещення дорослих та інші догмати й культи.

Ï Перед хлібопереломленням проводять обряд омовіння ніг.

Ï Богослужіння три-чотири рази на тиждень здійснюють у моли­товних будівлях, для яких характерні простота інтер'єру, відсутність християнської атрибутики.

Ï Адвентисти проводять активну місіонерську діяльність.

Ï Через суперечки з питань догматики і культу адвентисти розділилися на течії: адвентисти сьо­мого дня, адвентисти першого дня, адвентисти ти­сячоліття, адвентисти євангельські, адвентисти-реформісти, адвентисти-християни (сьомого дня) та ін.

 

В Україні існують послідовники течії — ад­вентисти сьомого дня (АСД), громади яких уперше виникли в Криму й Запоріжжі у 1887 р. завдяки діяльності місіонерів — українських німців. АСД є однією з найбільших течій, організаційне і дог­матичне оформлення якої відбулось у США під впливом пророцтва О.Уайт. Спираючись на свої видіння, вона виробила основні положення віро­вчення АСД:

þ дотримання суботи як вихідного дня (субота — це печатка, якою відзначені вибрані),

þ заперечення безсмертя, пекла і раю,

þ ввела ряд хар­чових заборон (санітарна реформа) та ін.

þ АСД культивують сувору біблійну мораль — аскету в миру (забороняються всілякі розваги, культурні дозвілля тощо).

þ Віра у скоре пришестя Христа за­лишається головним догматом АСД.

 

Адвентисти-реформісти в Україні є прихильни­ками течії реформ в адвентизмі. Течія виникла у 20-х рр.XX ст. внаслідок суперечностей у ставлен­ні до служби в армії, визнання державних законів, влади і т. ін. Віровчення і культ адвентистів-ре­формістів майже не відрізняється від адвентистів сьомого дня. Організації Уніонної конференції АСД в Україні входять до Всесвітнього союзу АСД.

 

Свідки Єгови протестантська течія, що ви­никла серед послідовників адвентизму 1872 р. у США. Її очолив У.Рассел, який поглибив основні положення адвентизму, заявивши, що пришестя Христа відбудеться негайно. У 90-х рр. він створив організацію "Біблійне літературно-видавниче то­вариство сторожової вежі" (з 1931 р. — "Товарист­во Свідки Єгови"), яке активно поширювало ідеї еговізму.

± Свідки Єгови мають теократичну органі­зацію, центр якої знаходиться у Брукліні (Нью-Йорк, США) і яку очолює президент — намісник Єгови на землі.

± Віровчення єговізму, заперечуючи безсмертя душі, віру в рай і пекло тощо, має свої особливості.

± Свідки Єгови заперечують догмат про Трійцю, але визнають усі три іпостасі Трійці (Святий Дух — безособова сила Бога; Христос — творіння Єгови, поводир духовного воїнства Єгови; Бога називають Єговою).

± Вони визнають, що Христос спокутував лише частину людських гріхів, очистив від первородного гріха, а тепер людина повинна сама заслу­жити своє спасіння. Христос воскресне як духов­на, безтілесна істота.

± Догматичною особливістю єговізму є вчення про те, що Христос уже зійшов на землю 1914 р. і став невидиме правити світом, а з 1918 р. він зійшов у духовний храм і почав суд над земними народами.

± Незабаром розпочнеться остання битва — Армагеддон, — у якій Христос очолить духовне воїнство Єгови і переможе сили зла (сатану), внаслідок чого відбудеться тілесне воскресіння всіх мертвих, і вони стануть свідками Єгови (духовне воскресіння 144 000 членів тіла Христа до того часу завершиться). Ті, хто вірить у Єгову і підкоряється йому, житимуть у тисячоліт­ньому царстві, а хто не вірить — той зникне на­завжди.

± Єговісти вірять в ангелів і демонів на чолі з сатаною, визнають водне хрещення дорослих, до­тримуються свята — "вечеря поминання смерті Христа" (використовують прісний хліб і червоне вино як символ тіла і крові Христа).

 

В Україні громади єговістів виникли після при­єднання Західної України, де вони поширились у 20—30-х рр. Діяльністю єговістів керує крайовий комітет. Головною організаційною ланкою Свідків Єгови є збори на чолі з радою старійшин, із яких вибирають пресвітера. Організації Свідків Єгови підтримують релігійні контакти зі своїм центром у Брукліні.

 

 




<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Рабочие органы землеройных машин и их взаимодействие с грунтом | Тема: Особливості диференційованого навчання

Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 627. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Принципы и методы управления в таможенных органах Под принципами управления понимаются идеи, правила, основные положения и нормы поведения, которыми руководствуются общие, частные и организационно-технологические принципы...

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМОВОСПИТАНИЕ И САМООБРАЗОВАНИЕ ПЕДАГОГА Воспитывать сегодня подрастающее поколение на со­временном уровне требований общества нельзя без по­стоянного обновления и обогащения своего профессио­нального педагогического потенциала...

Эффективность управления. Общие понятия о сущности и критериях эффективности. Эффективность управления – это экономическая категория, отражающая вклад управленческой деятельности в конечный результат работы организации...

Понятие массовых мероприятий, их виды Под массовыми мероприятиями следует понимать совокупность действий или явлений социальной жизни с участием большого количества граждан...

Тактика действий нарядов полиции по предупреждению и пресечению правонарушений при проведении массовых мероприятий К особенностям проведения массовых мероприятий и факторам, влияющим на охрану общественного порядка и обеспечение общественной безопасности, можно отнести значительное количество субъектов, принимающих участие в их подготовке и проведении...

Тактические действия нарядов полиции по предупреждению и пресечению групповых нарушений общественного порядка и массовых беспорядков В целях предупреждения разрастания групповых нарушений общественного порядка (далееГНОП) в массовые беспорядки подразделения (наряды) полиции осуществляют следующие мероприятия...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия