Тема: Особливості диференційованого навчання

Лекція 15

Цілі і завдання.

1. З’ясувати зміст диференційованого навчання молодших школярів.

2. Зрозуміти процес диференційованого навчання математики молодших школярів.

План

1. Загальні питання диференційованого навчання.

2. Особливості диференційованого навчання розв’язування прикладів.

3. Особливості диференційованого навчання розв’язування задач.

Література.

1. Бродський Я.С., Павлов О.Л. Стандартизація шкільної освіти // Математика. №9, 2003.

2. Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі: Посібник для вчителя. – К: 1998

3. Логачевська С.П. Диференційоване навчання на уроках математики. // Початкова школа №6, 2001.

4. Коберник Г. Диференційоване навчання на уроках математики. // Початкова школа №9, 1999.

5. Концепція математичної освіти 12-річної школи // Математика в школі. №2, 2002.

6. Про концепцію державного стандарту загальної середньої освіти та проект базового навчального плану загальноосвітньої школи// Інформаційний збірник МО України, №17/18, 1996.

7. Слєпкаль З. Ще раз пор диференціацію навчання математики і роль освітнього стандарту // Математика в школі. №2, 2002.

8. Черних Л.В. Диференційований підхід у навчанні математики.// Математика №12, 2003.

Ключові слова: диференціація, групова і індивідуальна робота, особистісно-орієнтоване навчання, досвід, особистість, диференційовані завдання.

 

1. Загальні питання диференційованого навчання.

Поворот шкіл в Україні до учня викликав великий інтерес педагогічного суспільства до ідей особистісно-орієнтованої освіти, яка на даний час визначає спрямованість інноваційної діяльності.

Головна мета середньої загальноосвітньої школи – сприяти розумовому, етичному, емоційному і фізичному розвитку особистості, всесвітньо розкривати її творчі можливості забезпечувати різноманітні умови для розквіту індивідуальності дитини з урахуванням її вікових особливостей – це і є особистісно-орієнтована освіта. Всяке навчання по своїй суті є створення умов для розвитку особистості. Особистість – це психічна, духовна суть людини виступаюча у різноманітних узагальнюючих системах якостей. Особистісно-орієнтована освіта орієнтована на учня, на його особистість, на культуру, на творчість як спосіб самовизначення людини в культурі і житті. Принцип диференційованого освітнього процесу як не можна краще сприяє здійсненню особового розвитку учнів і підтверджує суть і цілі спільної середньої освіти.

Диференційований процес навчання – це широке використання різних форм, методів навчання і організації учбової діяльності на основі результатів психолого-педагогічної діагностики учбових можливостей, схильностей, здібностей учнів. Використання цих форм і методів одним з яких є рівнева диференціація, ґрунтуючись на індивідуальних особливостях учнів, створюють сприятливі умови для розвитку особи в особистісно-орієнтованому освітньому процесі. Звідси слідує:

• побудова диференційованого процесу навчання неможлива без індивідуальності кожного учня як особи і властивим лише йому особливостям;

• навчання, засноване на рівневій диференціації, не є метою, це засіб розвитку особливостей як індивідуальності;

• лише розкриваючи індивідуальні особливості кожного учня в розвитку;

• у диференційованому процесі навчання, можна забезпечити здійснення особистісно-орієнтованого процесу навчання.

Основне завдання диференційованої організації учбової діяльності - розкрити індивідуальність, допомогти їй розвинутися, устоятися, виявитися, знайти вибірковість і стійкість до соціальних дій. Диференційоване навчання зводиться до виявлення і до максимального розвитку завдатків і здібностей кожного учня.

Розвиток особистості школяра в умовах диференційованого навчання в особистісно-орієнтованій освіті ставить за мету забезпечити тому, хто вчиться вільний вибір навчання на варіативній основі диференційованого підходу індивідуальних особливостей особистості на основі державного освітнього стандарту освіти, виведеної на смисловий рівень.

Застосування диференційованого підходу до учнів на різних етапах учбового процесу зрештою направлене на оволодіння всіма певними програмними мінімумами знань, умінь і навиків.

Диференціація навчання і виховання заснована на відмінності особливостей учня його здібностей, інтересів, схильностей, готовності до освіти.

Вона має бути гнучкою і рухливою, дозволяти вчителеві в процесі навчання підходити індивідуально до кожного учня і сприяти спільній активізації класу. Постійне здійснення на всіх етапах учбового процесу «єдність вимог» до всіх учнів без врахування особливостей їх індівідуально-психологічного розвитку гальмує їх нормальне навчання, стає причиною відсутності учбових інтересів.

Диференційована організація учбової діяльності з одного боку враховує рівень розумового розвитку, психологічні особливості учнів, абстрактно-логічний типа мислення. З іншого боку, до уваги береться індивідуальні потреби особистості, її можливості і інтереси в конкретній освітній області. При диференційованій організації учбової діяльності ці дві сторони перетинаються.

Її здійснення в особистісно-орієнтованій освіті вимагає:

· вивчення індивідуальних особливостей і учбових можливостей учнів;

• визначення критеріїв ділення учнів на групи;

• уміння удосконалювати здібності і навики учнів при індивідуальному керівництві;

• уміння аналізувати їх роботу, помічаючи зрушення і труднощі;

• перспективне планування діяльності учнів(індивідуальне і групове) направлене на керівництво учбовим процесом;

• уміння замінити малоефективні прийоми диференціації керівництва навчання більш раціональнішими.

Кожен учень як носій власного (суб'єктивного) досвіду унікальний. Тому з самого початку навчання необхідно створити для кожного не ізольовану, а більш різносторонню шкільну середовище, що дає можливість проявити себе. І лише тоді коли ця можливість буде професійно виявлена педагогом можна рекомендувати найбільш сприятливі для розвитку учнів диференційовані форми навчання.

Беручи це до уваги, необхідне чітко представляти, в чому полягає розвиток особистості в умовах диференційованого навчання, які рушійні сили визначають якісні зміни учнів у структурі їхньої особистості, коли ці зміни відбуваються найінтенсивніше і, зрозуміло, під впливом якихось зовнішніх, соціальних, педагогічних і внутрішніх чинників. Розуміння цих питань дозволяє виявити як спільні, так і індивідуальні тенденції у формуванні особистості, наростання вікових внутрішніх протиріч і вибрати найбільш ефективні способи допомоги учням.

Особистісно-орієнтований підхід – головна ідея в програмі гуманізації сучасної освіти. У зв'язку з цим потребують перегляду організаційний, змістовний і управлінський компоненти освітнього процесу з точки зору їх впливу на розвиток особистості, підвищення якості освіті. Важливим аспектом реалізації цієї стратегії є здійснення індивідуального диференційованого підходу до учнів в педагогічному процесі, оскільки саме він передбачає виявлення схильностей і здібностей дітей. Створення умов для розвитку особистості. Уміле вживання прийомів і способів внутрішньої диференціації, робить педагогічний процес природоцільним – у максимальному ступені адекватним своєрідності індивідуальної природи особистості учня і значною мірою сприяє формуванню його неповторних рис і якостей.

Сучасні концепції початкової освіти походять з пріоритету мети виховання і розвитку особистості молодшого школяра на основі формування учбової діяльності. Важливо створити умови для того, щоб кожен учень став справжнім суб'єктом навчання, що бажає вчитися. Навчання, по вираженню Ш.А.Амонашвілі має бути «варіативним до індивідуальних особливостей учнів». Диференціація навчання є одним із засобів реалізації індивідуального підходу до дітей. Диференційованим вважається такий учбово-виховний процес, для якого характерне врахування типових, індивідуальних відмінностей учнів.

Диференціація в навчанні передбачає розділення учнів на групи за якимось ознаками, яке здійснюється для подальшого групування, тобто в диференціації обов'язково присутня інтеграція, що виражається в об'єднанні учнів. Іншим не менш важливим аспектом є різна побудова процесу навчання в групах. Таким чином, при диференціації навчання враховуються індивідуальні особливості учнів.

Організація вчителем в класі диференціації включає декілька етапів:

1. Визначення критерію, на основі якого виділяються групи учнів для диференційованої роботи.

2. Проведення діагностики по виробленому критерію.

3. Розподіл дітей по групах з урахуванням результатів діагностики.

4. Вибір способів диференціації, розробка різнорівневих завдань для створених груп учнів.

5. Реалізація диференційованого підходу до школярів на різних етапах уроку.

6. Діагностичний контроль за результатами роботи учнів, відповідно до якого може змінюватися склад груп і характер диференційованих завдань.

Педагогічна наука пропонує такі прийоми диференційованого й індивідуального підходу під час перевірки знань учнів:

1. Для слабовстигаючих:

- опитувати частіше, ніж інших;

- завжди перевіряти виконання домашніх завдань;

- на першому етапі дозволяти користуватися схваленими вдома планами
відповіді;

- дозволити під час підготовки до відповіді використовувати таблиці, плакати, прилади;

- активно заохочувати перші успіхи;

- дотримуватися доброзичливого тону під час опитування.

Вивчаючи новий матеріал, потрібно:

- стимулювати пізнавальні інтереси (акцентувати увагу на конкретному значенні матеріалу, що вивчається; наводити цікаві факти, історичні довідки);

- підтримувати увагу під час засвоєннянового матеріалу (допоміжні запитання, асоціації з вивченим раніше);

- добирати оптимальний темп навчання;

- регулювати складність змісту нового матеріалу (підкреслювати головне; ділити

навчальну інформацію на частини, посильні для сприйняття; використовувати

метод укрупнення дидактичних одиниць).

Під час самостійного засвоєння навчального матеріалу виробляти навчальні вміння і навички учнів:

o здійснювати докладний інструктаж перед роботою, яку передбачається виконати (вказати тип задачі або правило,на якому базується дана вправа; зробити до неї малюнок, схему, таблицю; дати алгоритм виконання або аналогічну задачу, яку розв'язували раніше; подати відповідь або бажаний результат; попередити про ймовірні типові помилки і неправильні підходи);

o пропонувати посильні завдання, але з поступовим ускладненням, враховуючі можливість учнів;

o виконувати підготовчі вправи, які забезпечують успіх під час виконання даної роботи;

o ділити складне завдання на кілька елементарних;

o зазначати причинно-наслідкові зв'язки, необхідні для виконання даного завдання;

o вимагати пояснення, коментування ходу виконання завдання;

o своєчасно надати допомогу.

2. Для найкраще підготовлених учнів:

· добирати завдання підвищеної складності;

· пропонувати розв'язати задачу кількома способами і обрати найбільш раціональний ізних;

· рекомендувати добірки додаткових прикладів і фактів за матеріалом, що вивчається;

· радити.самостійно складати задачі і вправи;

· давати завдання виконати домашні досліди, спостереження;

· практикувати підвищені вимоги до культури мовлення, логіки викладу;

· давати спеціальні творчі завдання;

· залучати до проведення індивідуальних і групових консультацій із слабо- встигаючими;

· залучати до проведення занять у молодших класах;

· практикувати для них заліки тематичного характеру;

· доручати підготовку вечорів, вікторин, олімпіад, випуск газет;

· залучати до участі у шкільних, районних (міських) предметних олімпіадах;

· заохочувати успіхи;

· контролювати оптимальність домашнього навчального навантаження, попереджувати можливу перевтому;

· за виняткових здібностей забезпечити індивідуальну програму вивчення предмета.

Диференційоване навчання по своїй структурі поняття багатогранне, тому на уроках, вводячи елементи диференціації треба дотримуватися такої мети – забезпечити однаковий темп просування кожного учня при виконанні самостійної роботи. Кожен учень повинен працювати в повну міру своїх творчих сил, відчував упевненість в собі, відчував радість праці міцно і свідоміше засвоював програмний матеріал.

 

 

2.Особливості диференційованого навчання розв’язування прикладів.

Розглянемо різні способи диференціації, які можуть бути використані на уроці математики. Наведу фрагмент уроку з математики в 1 класі під час вивчення теми «Додавання виду 34 + 2, 34 + 20».

I. Завдання для всіх учнів: розглянути зразок і пояснити порядок розв'язання прикладів. Як правило, сильніші учні пер­шими починають пояснювати: «Спочатку замінимо число 34 су­мою розрядних доданків, прочитаємо приклад, який дістали,потім розв'яжемо зручним способом».

На екрані поступово проектується пам'ятка розв'язання цих прикладів. З її допомогою, користуючись паперовими смужками з кружечками, колективно розв'язуєтся приклади з поясненням: 65 + ЗО, 65 + 3.

II. Ті учні, які зрозуміли, як розв'язувати приклади, користу­ючись зразком, самостійно виконують приклади № 154 (1, 2 стовп­чики):

47 + 20, 47 + 2, 56 + 30, 56 + 3.

Усі інші учні разом з учителем розв'язують приклади з пояс­ненням: 64 + 20, 64 + 2.

Під час перевірки слабші учні ще раз слухають пояснення прикладів товаришами, які розв'язували приклади № 154 (1, 2 стовпчики).

III. Учні одержують завдання на закріплення нового мате­
ріалу.

I варіант: скласти подібні приклади.

II варіант: користуючись зразком, розв'язати приклади
№ 154 (3, 4 стовпчики).

III варіант: слабші учні розв'язують 2 приклади разом
з учителем, використовуючи смужки з кружечками, і два прикла­ди — самостійно: 47 + 20, 47 + 2.

Перевірка всіх завдань. Учні II і III варіантів пояснюють роз­в'язання своїх прикладів, решта учнів слухають.

IV. Всі учні розв'язують спільне завдання: 54+3, 54 +
+ ЗО, 26 + 3, 26 + ЗО.

Розв'язок записують на планшетах і показують учителеві, який має можливість швидко переглянути всі роботи і визначити рівень засвоєння даної теми. Учитель одержує зворотну інформа­цію для диференціації завдань на наступний урок. Інколи один з учнів, який швидко і правильно виконав завдання, на прохання вчителя оглядає планшети товаришів, коментує виконання ними завдань.

Наведу приклади багаторазового пояснення ново­го матеріалу з поступовим ускладненням завдань для сильніших і зменшенням міри допомоги слаб­шим учням.

Фрагмент уроку математики в 3- класі на тему: «Ділення іменованих чисел на одноцифрове число».

І. Колективне виведення правила ділення іменованих чисел на одноцифрове число.

1. Заміни меншими мірами.

2. Виконай ділення.

3. Заміни більшими мірами.

Один із сильніших учнів розв'язує приклад на дошці, користу­ючись пам'яткою і зразком розв'язання прикладів у підручнику.

7 крб. 70 к.: 5 — 1 крб. 54 к.

 

II. Учитель запитує, хто з учнів може розв'язати такі прикла­ди самостійно. Тим, хто зрозумів пояснення, пропонує завдання:

I варіант. Закінчи розв'язання:

9 м 52 см: 8 =

З рештою учнів працює вчитель, залучаючи їх до пояснення розв'язання інших прикладів, використовуючи зразок і пам'ятку.

Проводиться перевірка. Сильніші учні (І варіант) пояснюють виконання завдання; всі інші — слухають.

III. Учитель запитує, хто ще з учнів може самостійно розв'язати приклади, і пропонує вибрати для себе посильний варіант.

Розв'яжи самостійно:

4 м 68 см: 6 = 8 м 42 см: 2 =

II варіант. Закінчи розв'язання:

8 м 46 см: 2 =

9м 45см: 5 =

 

З іншими учнями вчитель працює стільки часу, скільки вико­нуватимуть завдання учні І і II варіантів.

Слухають усі. Перевірка: розв'язок коментують учні II варіан­ту, учні І варіанту називають тільки результати.

IV. Учні, які зрозуміли, як розв'язувати приклади, продовжу­ють працювати за варіантами.

I варіант. Склади" подібні приклади. Зроби перевірку.

II варіант. Розв'яжи самостійно:

13-кг: 2 = 22 км: 5 =

III варіант. Закінчи розв'язання:

46 кг: 5 =

87 км: 5 =

 

З іншими учнями працює вчитель, використовуючи дидактич­ний матеріал, пам'ятки, зразки.

Перевірка. Слухають усі. Пояснюють розв'язання учні III
варіанту. Учні ї варіанту зачитують свої приклади, учні II варіанту — відповіді.
Спільне завдання:

44 крб. 22 к.: 6 = 6 крб. 86 к.: 7 =

Форма перевірки: планшети або взаємоперевірка.

 

Перевірка завдання. Взаємоперевірка правила.

Тема. Віднімання одноцифрового числа від круглих десятків (1 клас).

Після колективного складання моделі розв'язання прикладів,

учні самостійно поділяються на групи для роботи з учителем і для роботи без його допомоги.

Робота з учителем.

1 етап

Самостійна робота.

Робота з учителем. І варіант. Закінчи розв'язання:

80-7 40 - 5 = (ЗО + 10) - 5 =

80 - 7 = (70 + 10) - 7 =

Використання дидактичного матеріалу.

Перевірка. Коментують учні І варіанту.

2 етап

Робота з учителем. І варіант. Виконай самостійно:

40 - 3 60 - 4 = 90 - 5 =

Використання дидактич- II варіант. Закінчи розв'язання,
ного матеріалу. користуючись схемою:

70 - 8 = (60 + 10) - 8 = 80 - 5 = (70+ 10) - 5 =

Перевірка. Коментують учні II варіанту. Інші зачитують тільки відповіді.

3 етап

Робота з учителем. І варіант. Склади подібні приклади

90 — 4 і зроби перевірку.

Використання дидактич- II варіант. Виконай самостійно:
ного матеріалу. 50 - 6 = 80 - 7 =

III варіант. Закінчи розв'язання,

користуючись схемою:

90 - 7 = (80 + 10) - 7 =

60 - 5= (50+ 10) - 5 =

Перевірка. Коментують учні III варіанту.

4 етап

Учитель стежить за слаб- Спільне завдання:
пиши учнями. 80 - 2 == 40 - 5 =

90 - 7 = 50 - 4 =

Додаткове завдання: склади подібні приклади. Перевірка: розв'язування пояснюють учні II і III варіантів

 

 

3. Особливості диференційованого навчання розв’язування задач.

Коли діти обізнані з різними видами завдань, можна використати поетапну диференціацію нав­чальної діяльності. Але щоб кожен учень зміг самостійно працювати, кожного разу треба проводити велику підготовчу роботу безпосеред­ньо на уроці.

Так, наприклад, перед закріпленням розв'язуван­ня складених задач можна повторити прості задачі на ціка­вому матеріалі, скласти складену задачу з простих, порівняти їх умови, розв'язки. Колективно розв'язати подібну задачу з підручника. Причому для активіза­ції роботи можна використовую гру «Учень — учитель», коли учень у ролі вчителя аналізує задачу. Записали задачу в зошит з коментуванням. Звичайно, що і після такої підготовчої роботи не можна бути впевненим, що всі учні добре повторили ці задачі і зможуть самостійно їх розв'язати.

Тому поетапна робота дає можливість тим учням, які вже можуть самостійно працювати, поглиблювати знання, а іншим — вчитись самостійно працювати через поступове зменшення міри допомоги. Розгляне­мо це на прикладі.

Тема. Закріплення задач на дві дії (1 клас).

Перед початком поетапної самостійної роботи колективно по­вторили прості задачі, які входять до складеної: на збільшення (зменшення) числа на кілька одиниць, на знаходження суми двох доданків. Одночасно в органічному зв'язку з навчальною роботою використовуються дані про громадську роботу учнів. Наприклад, першокласники читають правило «Бери участь у праці, у справах свого класу,..», а на екрані проектуються дані про збір ними макулатури:

Василько — 4 кг, Оля — 5 кг,

Віталик — 3- кг, Олег — 7 кг.

На дошці прикріплюється схема задачі:

 

кг

?, на кг більше

 

За схемою і даними про збір макулатури учні складають зада­чі такого типу:

Василько зібрав 4 кг макулатури, а Оля — на 1 кг більше.

Скільки макулатури зібрала Оля?

Задачі на знаходження суми двох доданків складаються

за схемою та за даними про роботу батьків учнів з «Рідного задач­ника».

За допомогою графопроектора на екран проектуються дані про роботу доярки:

 

Рибка — 7 кг, Капа — 9 кг,

Русалка — 10 кг, Пишна — 6 кг.

Схема:

 

 

 

Задача. Від корови Капи за день доярка надоює по 9 кг молока, а від корови Рибки — по 7 кг молока. Скільки кілограмів молока надоює, доярка за день від двох корів разом?

Другим етапом роботи є спостереження, порівнян­ня умов задач та їх розв'язання.

— Чим подібні і чим відрізняються розв'язання цих задач?
Задача № 1 Задача № 2

Василь зібрав 4 кг макулатури, Василь зібрав 4 кг макулатури,
Микола —?, на 2 кг більше. Микола — на 2 кг більше.

Скільки кілограмів макулатури Скільки кілограмів макулатури
зібрав Микола? зібрали хлопчики?

— Довести, що задача № 2 складена, розв'язати її.

Наступним етапом уроку є робота з фланелографом, під час якої використовуються методи аналізу і синтезу.

Користуючись умовними знаками:?, }, — відоме число, словами «на», «більше», учні виконують вправи на перетворення простої задачі в складену і навпаки.

На фланелографі викладається схема задачі: «Юрко прочитав 7 книжок, а Сашко — на 3- більше. Скільки книжок прочитав Сашко?»

— Як поставити запитання, щоб задача розв'язувалась двома
діями? (Скільки книжок прочитали два учні?)

На фланелографі прикріплюють знак }.

— А як із складеної задачі зробити просту? (Треба забрати
знак }, і тоді можна буде поставити запитання: Скільки книжок
прочитав Сашко?)

Учні записують задачу з коментуванням, а потім колективно розв'язують у зошитах задачу, записану на дошці: «Вова прочитав 4 книжки, а Іра — на 6 книжок більше. Скільки книжок прочитали двоє учнів?».

Один із сильних учнів заздалегідь готується до аналізу задачі на універсальній електротаблиці «Подумай», виконавши завдання картки, на якій по­дано короткий запис задачі і запитання щодо її аналізу. Учень добирає необхідні відповіді, правиль­ність яких сигналізуєтьсяспалахом електролампоч­ки. Після такої підготовки учень аналізує задачу, ставлячи запитання своїм товаришам, стверджуючи їхні відповіді електротаблицею. Ось зразок такої картки:

Підготуйся до аналізу задачі:

 

Вова — 4 кн.

Іра —?, на 6 кн. більше?

1. Про що говориться в задачі? 1. Вова прочитав 4книжки.

2. Що означає число 4? 2. Іра прочитала на 6 книжок

більше.

3. Що означає число б? 3.Про те, що учні читали

книжки.

4. Про що запитується в задачі? 4. Ні.

5. Чи можемо зразу відповісти 5.Скільки книжок прочитали
на запитання задачі? двоє учнів?

6. Чому? 6. Тому що ми не знаємо, скіль-

ки книжок прочитала Іра.

І т. ін.

Після глибокого аналізу задачі за допомогою сигнальних блокнотів повторюються складові части­ни задачі. Викликаний учень розповідає умову даної задачі, запитання, розв'язування, відповідь. Діти сигналізують про свою згоду чи незгоду відповідним кольором блокнотів. Розв'язану задачу записують самостійно у зошити.

Лише після такої глибокої підготовчої роботи можна дати самостійні завдання для закріплення уміння розв'язувати задачі даного виду.

На етапі закріплення у задачах використано дані про кількість кролів, вирощених першокласниками вдома.

На дошці кольоровою крейдою записано завдання для кожного варіанту. Завдання відкриваються по­ступово, у міру потреби.

В 1 класі здебільшого вчитель сам пропонує учням варі­анти. Інколи дозволє самостійно вибрати посильне завдання, дотримуючись певних вимог: вибрані за­вдання одного кольору виконуй до кінця. В разі утруднення піднімай руку.

І етап

І варіант. Розв'яжи задачу:

Микола виростив 6 кролів, а Нова — на 4 кролі більше.

 

Скільки кролів виростили два хлопчики?

П варіант. Склади задачу за коротким записом і розв'яжи її:

 

Оля — 10 кролів

Василь —?, на 3- кролі більше?

З учнями третьої групи вчитель працює індивідуально. Сідає біля них і тихенько складає і розв'язує з ними задачу даного виду з допомогою унаочнення.

Усі завдання швидко перевіряються і коментуються. Слухають усі, бо знають, що вже на цьому уроці будуть виконувати аналогічне, трохи складніше завдання І чи II варіанту. Відбувається ніби «переда­ча» естафети знань.

2 етап

Завдання ускладнюються, зменшується міра допомоги слаб­шим учням.

І варіант. Склади задачу за виразом: 10 + (Ю + б).

ІГ варіант. Розв'яжи задачу:

Іра виростила 8 кролів, а Руслан — на 6 кролів менше.

Скільки всього кролів виростили двоє учнів?

III варіант. Склади задачу за коротким записом і розв'яжи її:

 

Сашко виростив 12 кролів? 1)- =

Люда вирост.?,на 2 кр.менше 2)+=

 

Під час перевірки учні І і ІІ варіантів тільки називають відповіді, а учні III варіанту пояснюють розв'язання своєї задачі.

З етап

I варіант. Склади задачу зі словом «менше».

II варіант. Склади задачу за виразом…

III варіант. Розв'яжи задачу:

Тетянка виростила 10 кролів, а Галя — на 10 кролів більше. Скільки кролів виростили дівчатка?

Як бачимо, завдання однієї групи через деякий час виконують учні іншої групи, тобто слабші учні підтягуються до рівня сильніших. Завдання добира­ються так, щоб усі учні змогли одночасно їх закінчи­ти. Хронометрування з допомогою реле часу допома­гає виховувати в дітей уміння раціонально використо­вувати кожну хвилину уроку.

4 етап роботи проходить найцікавіше. У гості до учнів приходить один з казкових героїв (це яскраві іграшки, виготовлені з пінопласту): Незнайко, Буратіно, Білочка, їжачок тощо і просять допомогти роз­в'язати задачу.

 

Наприклад, на екрані проектується умова задачі:

Сергій виростив 6 кролів.

Зоя -?, на 4 кроля більше.

Скільки кролів виростили два учні?

1) 6+4 = 10 (кр.)

2) 2) 10+4 = 14 (кр.) Відповідь: виростили 14 кролів.

 

Всі учні беруть посильну участь у відшукуванні помилки, охоче допомагають Білочці зрозуміти суть задачі.

Досвід роботи переконує, що систематичне застосування способів диференціації сприяє найповнішому розвитку здібностей кожного учня, бажанню і вмінню вчитися.

 

Питання для самоперевірки

 

1. Назвіть прийоми диференційованого й індивідуального підходу під час перевірки знань учнів.

2. Наведіть приклад диференційованих завдань за ступенем складності на уроках математики.