Петрографічний і хімічний склад вугілля та його технологічні
властивості. На території басейну головними постачальниками фітомаси для утворення торфу і вугілля пласта v 6 були нерівномірно поширені корові тканини сигілярій, лепідодендронів, ботродендронів, каламітів і рідше кордаїтів.
У вугіллі пласта переважають мацерали групи вітриніту, і воно належить переважно до кларенової, дюрено-кларенової та кларено-дюренової груп і змі- шаної підгрупи генетичної класифікації, розробленої К. І. Іносовою (Иносова, 1963). Переважають кларенове і змішане вугілля, що містить понад 80 % ма- цералів групи вітриніту і більше мацералів групи інертиніту, ніж ліптиніту, а також дюрено-кларенове. Кларено-дюренове вугілля значно підпорядковане двом першим, а дюренове та ультрадюренове не характерне і представлене лише тонкими (до 2–4 мм) смужками в основних типах. За комплексом петрографічних і хіміко-технологічних показників вугілля пласта належить до маловідновленого типу “а”, в окремих випадках воно пе- рехідне – типу “аб–б” і дуже рідко – близьке до відновленого типу “бв”. За вмістом золи вугілля пласта, в основному, належить до групи середньозоль- ного, за класифікацією, прийнятою для Донецького басейну, і тільки на Забузь- кому родовищі та ділянці Межиріччя-Західна воно близьке до групи зольного (Геологический…, 1991; Геологический…, 1994). За вмістом сірки вугілля пласта середньосірчисте, за винятком Волинського родовища, де воно малосірчисте. Вихід летких речовин з вугілля змінюється від 23,16 % на Любельському родовищі до 41,6 % на Волинському. Теплота згоран- ня вугілля варіює в межах 32,2–36,3 МДж/кг, а максимальних значень досягає на Тяглівському родовищі і ділянці Межиріччя-Західна. Товщина пластичного шару змінюється від 8 до 23 мм і загалом зростає з північного сходу на півден- ний захід, за винятком вугілля пласта на ділянці Межиріччя-Західна. За показниками хімскладу і технологічних властивостей,вугілля належить до технологічних марок Г (газове) і Гк (газове, придатне для коксування) на Волин- ському і Забузькому родовищах, Ж – на Межиріченському родовищі і ділянці Межиріччя-Західна та К – на Тяглівському і Любельському родовищах, що під- тверджує встановлену попередніми дослідниками (Морфология..., 1984) законо- мірність для Львівсько-Волинського басейну, тобто, ступінь метаморфізму ву- гілля зростає з північного сходу на південний захід і зі стратиграфічною глибиною. Газоносність. Вугільний пласт v 6 у басейні залягає в метановій зоні. Ком- понентний склад газів і його природну газоносність по родовищах басейну наведено в табл. 1. На Волинському родовищі (Геологический…, 1979) природна газонос- ність вугільного пласта досліджена в поодиноких свердловинах в інтервалі глибин 418,0–654,0 м (абс. відм. -184 – -608 м). Однак встановлено, що пласт залягає в метановій зоні з вмістом метану 62–85,0 %, який перебуває в сорбо- ваному стані. Порівняно невеликий вміст метану в газовій зоні, очевидно, по- яснюється знаходженням родовища в зоні глибокого газового вивітрювання і впливом активної дегазації всієї продуктивної вугленосної товщі більшої части- ни серпуховського ярусу. З півночі на південь і зі сходу на захід з наростанням потужності кам’яновугільних відкладів і зануренням пласта газоносність вугіл- ля зростає. Природна газоносність пласта v 6 у межах родовища за незначною кількістю визначень (3 проби) коливається від 2,5 до 7,3 м3/т с. б. м. за серед- нього значення 4,3 м3/т с. б. м. У межах Забузького родовища (Геологический…, 1979) у метановій зоні вугільного пласта v 6 значно збільшується вміст метану (до 97,4 %), у півтора раза зменшується вміст діоксиду вуглецю і суттєво знижується кількість азоту
|