Розділ VІ. Догляд за газоном

 

Всі агротехнічні заходи по догляду за газоном мають бути спрямованими на покращення умов нормального розвитку рослин,на збільшення тривалості життя, збереження декоративності.

Догляд за газонами повинен проводитися з моменту появи сходів до кінця життя травостою. Особливо ретельного догляду потребують молоді газони першого та другого років життя. Ніжні, слабко вкорінені молоді рослини особливо чутливі до нестачі вологи, перегріву, витоптування, скошування. Ходити по молодому газону забороняється. У разі необхідності (поливи, підсіви, видалення бурянів) слід використовувати легкі переносні щити з фанери та взуття, що не залишає слідів.

Неправильне та несвоєчасне проведення агротехнічних заходів може стати причиною зрідження травостою та випадання окремих видів газонних трав.

Основними заходами по догляду за газоном є: скошування, боротьба з бурянами, підживлення, полив. Додаткові заходи включають землювання, прикатування, підсів трав.

 

 

6.1. Скошування та стрижка газонів

 

Скошування та стрижка газонів є таким заходом догляду, який має позитивний всесторонній вплив на цінні властивості газонів, значно покращує якість останніх.

Необхідність стрижки газонів пояснюється необхідністю мати рівний травостій, рівний зелений килим, викликати інтенсивне кущіння, галуження рослин, появу молодих пагонів та листків та створити щільну дернину. Так, систематична стрижка газону, викликаючи інтенсивний ріст молодих пагонів та листків, надає цьому килиму колір яскравої, молодої зелені. Таким чином досягаєтся пістійна наявність молодої трави. Це особливо важливо у містах, де на газонах швидко осідає пил та бруд і вони мають сірий відтінок.

Також, при достатньому забезпеченні рослин вологою та поживними речовинами, стрижка прискорює та підвищує інтенсивність кущіння злаків, що дозволяє отримати щільний пишний газонний травостій. Стимулююча дія скошування на процес кущіння пояснюється в основному тим, що після видалення значної маси надземної частини травостою, у тому числі точок росту стебел, потік поживних речовин у рослинах спрямовується до бічних точок відновлення, які зосереджені у вузлах кущіння. Внаслідок такого підсиленого приливу поживних речовин до превентивних бруньок вони починають рости і з них розвиваються бічні пагони - відбувається процес кущіння. Проте підтримувати високу енергію вегетативного відновлення у газонних трав можна лише при правильному проведенні скошуванні, а саме - у певні строки, на певній висоті, поєднанні з іншими агротехнічними заходами.

Систематичне скошування запобігає цвітінню та плодоношенню рослин (що виснажує рослини та знижує декоративніть газону) та розвитку на газонах бур’янів (особливо однорічних). При високому травостої та запізненням з його скошуванням листя рослин грубіє, забарвлення стає менш яскравим, пагони втрачають нижні листки (жовтіють та опадають) і нижні частини пагонів оголюються.

 

Кількість скошувань за сезон залежить від швидкості росту рослин, що в свою чергу зумовлюється біологією виду, багатством грунту та погодними умовами. У вологі періоди срижку проводять частіше, у посушливі – рідше. Також час скошування та кількість укосів залежить від типу газону.

 

Скошування та стрижку на молодих газонах проводять при досягненні травостою висоти 10-14 см; такий травостій на новостворених газонах має місце орієнтовно через 18-25 днів після появи сходів. На старих газонах перше скошування проводять весною (квітень) при досягненні рослинами висоти 10-12 см. Висота скошування становить 5-6 см. Часті скошування у ранній період розвитку рослин негативно впливає на життєздатність, тому доцільно один раз у 4-5 років перше скошування проводити пізніше звичайного.

Повторне скошування газонів проводять по мірі відростання трави.

На партерних газонах траву підкошують орієнтовно 1 раз у 10-12 днів, коли висота її буде 6-10 см. Висота скошування – 3-4 см від поверхні грунту. Тільки при такій короткій стрижці партерний газон набуває вигляду однорідного зеленого килиму і стає найбільш досконалим фоном, відтіняючим багатство форм та кольорів квітів, низькорослих деревних рослин, які ростуть на ньому.

Якщо ж, за певних причин, таке часте скошування неможливе, то деякого вигляду „килимовості” можна надати газону і за допомогою прикатування його після косіння катком масою 75-150 кг.

Скошування звичайних садово-паркових газонів проводять через кожні два тижні, і останній раз скошують за 20-30 днів до припинення росту трав та настання морозів.

На спортивних майданчиках, де необхідно мати ніжну, еластичну траву, де розвиток нижніх пагонів має бути максимальним для кращого задерніння ділянки, і високий травостій заважає спортивним іграм, скошування проводять частіше, а саме, один раз та інколи два рази на тиждень.

На великих паркових газонах скошування проводять лише два-три, інколи три-чотири рази протягом всього сезону: перше скошування – у кінці першої половини літа, перед цвітінням трав, а друге – у кінці сезону перед заморозками. У випадку триразового скошування перше – проводять на початку літа, друге – в середині літа та останнє – у кінці літа, перед заморозками.

Скошування газонів лучного типу доцільно проводити на самому початку масового їх відцвітання, тобто в той час, коли починає знижуватися їх декоративний вигляд, але ще можна отримати гарної якості сіно, і залишається достатньо часу для відростання трави та накопичення рослинами достатньої кількості поживних речовин, які потрібні для росту молодих пагонів наступної весни. Звичайно, дві останні умови краще б задовольнялися при скошуванні травостою на початку цвітіння трав, але тоді виключається можливість отримання основного декоративного ефекту - повного розвитку і масового цвітіння лучного газону.

Перед косінням з поверхні газону потрібно прибрати гілки, сміття тощо.

Газон краще скошувати, коли трава суха, інакше поверхня буде неохайною, а мокра твава засмітить газонокосарку. Грунт також має бути сухим.Після скошування газон бажано полити.

Не рекомендується залишати на зиму трави нескошеними, так як вони відмерзають, що псує декоративний вигляд газону ранньої весни та ускладнює роботу по догляду.

 

 

Запізнення зі скошуванням особливо небезпечно при наявності новостворених (посіяних) газонів, молода трава яких більш соковита, ніжніша та густіша.

У випадку, якщо строки косіння запущені, то скошування токого травостою потрібно проводити з вечора, на ніч або ж, що ще краще, у вологу похмуру погоду. Краще таке скошування проводити перший раз на більшу висоту, ніж звичайно, і тільки за кілька етапів повернутисядо потрібної висоти травостою.

 

Для косіння трави на невеликих ділянках та маленьких партерних газонах використовують ручну газонокосарку із робочою шириною захвату у 30 см; продуктивність її 300 м ² у годину. Там, де не можливо працювати іншим інструментом (біля квітників, декоративних ваз) для стрижки трави використовують ножиці. На великих газонах, відкритих паркових галявинах, не зайнятих деревною рослинністю, використовують моторні газонокосарки. Задаючи напрям газонокосарки, можна отримати досить цікаві орнаменти на газоні. Також у садах використовують звичайні коси; вони менш зручні, так як при роботі на газоні залишаються гребені і скошування не зовсім рівномірне (* проте, на молодих газонах перше скошування проводити краще гострою косою, оскільки таким чином ми менше травмуємо молоду траву).

Косіння партерних газонів проводять ввечері; скошену траву згрібають граблями та ділянку підмітають мітлою; скошена трава, залишена на тривалий час на газоні, викликає його пожовтіння, сповільнюється провітрювання грунту і швидше розмножуються дощові черви. Деякі сучасні моторні газонокосарки мають облаштований бункер для скошеної трави, тому потреба у прибиранні трави відпадає. У парках та садах на звичайних газонах після скошування траву згрібають та висушують на сіно у менше відвідуваних місцях. Щоб запобігти випріванню трави на газоні, сіно залишають на ньому не більше двох тижнів. У паркових газонах лучного типу скошену траву рівномірно розкидають для висушування, а потім згрібають як сіно.

 

Одночасно зі скошуванням потрібно скошувати та періодично обрізати краї газонів, так звані бровки. Якщо бровки не скошувати і не обрізати, то вони порушують декоративність газону і псують вид доріжок. Найчастіше краї газонів підрізають дисковим ножем; висота краю газону від рівня доріжки коливається в межах 5-6 см. Першу обрізку проводять весною після розтавання снігу, коли в садах та парках можна приступити до польових робіт. Протягом сезону бровки на партерних та звичайних газонах у садах та скверах підрізають 3-4 рази; на великих звичайних паркових газонах - два рази; на паркових лучних - один, рідше два рази.

 

6.2. Полив газону

 

При вирощуванні багаторічних трав на газоні велике значення має водний режим грунту, від якого залежить забезпеченість рослин поживними речовинами, інтенсивність вегетативного відновлення, процеси синтезу, накопичення та розпаду органічних речовин, фітоценотична взаємодія між окремими компонентами газонного культурфітоценозу.

Надходження поживних речовин у рослину пов ’язано з поглинанням води. Поживні речовини у грунті у розчинній формі накопичуються також тільки при певному рівні вологості. Життєдіяльність рослин неможливо уявити без транспірації вологи рослинами та без евапотранспірації. Певний рівень вологості грунту взаємно визначає наявність у грунті, особливо у ризосфері, необхідного для розвитку кореневої системи кисню, а також умови надлишку вуглекислого газу, як продукту життєдіяльності кореневих систем та мікроорганізмів.

Нестача води також відбивається на розвитку рослин, на кількості вегетативної маси та на якості листя (на їх еластичності та забарвленні), на пагоноутворювальній здатності рослин. При тривалих посухах надземні частини трав жовтіють, а інколи і відмирають.

Під час поливу змивається пил з листків та стебел рослин, тому зазвичай після поливу на території саду відчувається свіжість у повітрі.

 

При влаштуванні газонів враховують рівень залягання грунтових вод, затоплюваність та заболочуваність ділянки. Для стоку надлишкової води влаштовують дренажні системи. Надлишок води, особливо у ранньовесняний період, викликає випрівання рослин.

Особливо регулярним має бути полив на новостворених газонах у період від посіву до появи сходів і ще протягом деякого часу після цього. Сильний та нерівномірний полив сходів може призвести до вимивання насіння та ніжних молодих сходів. На вибитих місцях зявляються бур ’яни, які порушують рівномірність та декоративність травостою. Щоб запобігти цьому полив потрібно проводити так, щоб, не вимиваючи насіння, вода проникала на достатню глибину (5-10 см), потрапляючи на рослини у вигляді крапель. Полив з поверхневим змочуванням на 1-3 см не тільки не корисний, але й шкідливий. У такому випадку злаки розвивають поверхневу кореневу систему.

При організації поливів потрібно враховувати, що часті, але незначні по кількості води (поверхневі) поливи малоефективні, так як вони не забезпечують достатнього зволоження орного шару грунту, де знаходиться основна маса коренів (15-20 см). При достатній зволоженості грунту молекули води знаходяться на стінках капілярів у вигляді плівки, викликаючи молекулярний натяг, і вода із нижніх шарів може легко підніматися вверх. Відбувається так звана капіляризація води - підйом її по капілярах вверх. Коли грунт пересихає, стінки капілярів не вкриті водяною плівкою, тобто втрачають молекулярний натяг, і при поливі невеликою кількістю води він не відновлюється, тому що неполитий сухий шар грунту перешкоджає виникненню зв ’язку між верхнім политим шаром і глибинним, ще вологим.

При встановленні строків та норм поливу велике значення має механічний склад грунту. Так, піщаний грунт з малою кількістю органічних речовин може поглинати невелику кількість води, тобто володіє малою вологоємністю. Тому при літній посухі тут може потребуватися полив через кожні три дні відносно невеликою кількістю води. Глинистий грунт може поглинати води у 5 разів більше, ніж піщаний. Але колоїдні частинки глинистого грунту мають властивість набухати, внаслідок чого він може замулюватися. Тому у даному випадку полив потрібно проводити зрошувачами, які мають тонкі отвори, щоб при низькому тиску води забезпечувати поступове насичення грунту вологою. Зрошувач може працювати на одному місці по 3 години. Під час літньої посухи тут необхідно поливати один раз у 10 днів, але з глибшим промочуванням грунту.

 

Для визначення потреби газону у поливі відрізають шматочок дернини товщиною 10 см, і якщо верхня третина суха, то ділянку потрібно полити. Якщо дернина висохла до половини і більше, то тільки тривалим поливом можна відновити необхідну вологість грунту. Найкращим вважався би полив, при якому грунт зволожився на всю товщину орного шару.

Зазвичай на середніх за механічним складом грунтах для одного поливу потрібно 200-300 м³/га, або 20-30 л/м², води. Газони на великих площах поливають за допомогою дощувальних установок, а на малих - з шлангів, підключених до водної мережі. Вода має падати на газон дощем, а не струманем. Ідеальним вважається полив, при якому вологість грунту піджтримується на рівні 60-80 % повної вологоємності.

У більшості ранів України газонні травостої потрібно поливати протягом травня-вересня. Загальна кількість поливів може складати 5-20 і більше, залежно від кліматичної зони.

Газонні травостої, розташовані на крутих схилах, поливають за допомогою гідросіялок. Одночасно з поливом тут можна успішно проводити мінеральне підживлення газонів.

На партерних газонах, особливо на яких є квітники, полив проводять щоденно один-два рази на добу: у 6-7 годин ранку і після 6 годин вечора, коли спадає спека. Вдень газони поливати не бажано, оскільки це може викликати опіки рослин.

Поливати газони потрібно також відразу після скошування.

Тінисті газони поливають рідше, ніж газони на сонячному місці.

Між поливами грунт має просохнути, щоб корені рослин отримали достатню кількість кисню.

Занадто часті поливи шкідливі, оскільки вони спричинюють появу на газоні мохів, розвитку поверхневої кореневої системи у рослин.

 

 

6.3. Підживлення газонів

 

Газонні трави для нормального росту та розвитку мають потребу у поживних речовинах. При недостатньому живленні спостерігається значне зрідження травостою, тим більше, що під час скошування з грунту виноситься значна частина поживних речовин. Тому скошування травостою на газонах викликає потребу у достатньому та систематичному живленні ростучих трав. Окрім основного добрива потрібно систематично підживлювати газонні трави.

Для нормального росту та розвитку рослинам потрібен азот, фосфор, калій та кальцій. Окрім вказаних, рослинам у невеликих кількостях потрібні сірка, магній, марганець, бор. Останні зазвичай є в грунті в достатній кількості, тому потреба додаткового внесення цих елементів живлення відпадає. При вирішенні питання про строки підживлення, норми та види добрив необхідно враховувати потребу різних видів трав у різних елементах живлення протягом вегетаційного періоду.

 

Для гарного розвитку травостою виключне значення має достатня забезпеченість трав поживними речовинами у перший рік життя, що визначаєстан травостою у майбутньому. Багаторічні злакові трави у перший рік особливу потребу мають у азоті, а також споживають багато фосфору. Калій потрібен їм у різний час. Наприклад, тимофіївка лучна найбільше калію споживає у фазі виходу у трубку, пирій - у момент появи сходів. Весною, коли грунт ще погано прогрітий і діяльність грунтових мікроорганізмів ослаблена, рослини відчувають нестачу в засвоюваному азоті. Після стрижки травостою у рослин різко зростає потреба в усіх поживних речовинах. Найважливішим елементом у цей період є азот. Калій також споживається у значній мірі при пагоноутворенні. Наприкінці вегетації велике значення мають фосфор та калій - елементи, які сприяють підвищенню морозостійкості газонних трав.

Враховуючи те, що газони декілька років залишаються без переорювання й органічне добриво вноситься рідко, час від часу потрібно підживлювати травостій органічними добривами у вигляді перегною із кінського або коровячого гною, компосту, торфокомпосту, повністю перепрілого та пропущеного через грохот.

 

Внесення чистого торфу може викликати надмірне підкисленння верхнього шару грунту та появу мохів.

Перегній вносять у такій кількості, щоб вкрити всю площу газону шаром в 0,25-0,5 см, у залежності від якості грунту. Спочатку його рівномірно розкидають лопатами по поверхні грунту, а потім розгрібають граблями. Для зручності роботи перегній вносять стрічками 1,5 м. У залежності від стану травостою перегноєм підживлюють раз у 2-3 роки, а партерні та спортивні газони – щорічно.

Для паркових газонів лучного типу використовують торф (розкладений, подрібнений та просіяний). Техніка внесення така сама, як і при внесенні перегною, але торф вносять восени один раз в кожні три роки, з таким розрахунком, щоб вкрити поверхню травостою шаром 1,5 см, тобто 150 м³ на 1 га.

 

Із неогранічних добрив широко використовуються азотні (натрієва селітра, кальцієва селітра, аміачна селітра, сульфат амонію), фосфорні (суперфосфат) та калійні (калійна сіль, хлористий калій, попіл).

Натрієву селітру як швидкодіюче добриво вносять поверхнево (весною та літом – краще після скошування), у два прийоми, рівномірно розсіюючи порошок по поверхні газону, з розрахунку 350-400 кг/га або 35-40 г/м². Після пешого скошування вносять половину дози, другу половину вносять після другого скошування. Натрієва селітра легко розчиняється дощовою водою і проникає в грунт. ЇЇ дія помітна через 10-14 днів після внесення. Також це добриво можна вносити у вигляді водного розчину (12г солі на 1 л води).

 

Аміачна селітра – також швидкодіюче добриво (містить азоту 33-34 %), але не вимивається так швидко з грунту, як натрієва селітра. Вноситься поверхнево, у два прийоми, з розрахунку 165-190 кг/га. У рідкому стані вноситься також у два прийоми (10 г солі на 1 л води). Це добриво слід використовувати на лужних грунтах.

Кальцієва селітра містить 13-15,5 % азоту, легко розчиняється у воді; вноситься, як і попередні добрива. Норма внесення – 400-450 г/га. Водний розчин готують з розрахунку 12-15 г/літр. Слід застосовувати на кислих грунтах.

 

 

У якості калійних добрив використовують попіл та калійну сіль. Окрім калію, попіл містить фосфор та кальцій. Попіл вносять з розрахунку 500-1000 кг/га у залежності від складу грунту, один раз у 3-4 роки. Весною, його рівномірно розподіляють по газону. Особливо цінним попіл є для підзолистих та торф ’яних грунтів.

Калійна сіль – швидкодіюче добриво, містить 30-40 % калію, легко

розчиняється у воді; дещо підкислює грунт. Вносять поверхнево, з розрахунку 120-160 кг/га, бажано вносити у суміші з суперфосфатом.

 

 

Із фосфорних добрив найчастіше використовують суперфосфат, який містить фосфорної кислоти 14-19 %, добре розчиняється у воді та засвоюється рослинами, але треба враховувати, що на кислих грунтах, які містять багато заліза та алюмінію, дає сполуки, які важко засвоюються кореневою системою рослин, а на грунтах, які містять вапно, повністю переходять у засвоювану форму. Вносять його весною в один прийом, щорічно або один раз у два роки, з розрахунку 350-400 кг/га. Часто суперфосфат вносять у суміші з азотними та калійними добривами.

Для нейтралізації кислотності угрунт вносять вапно один раз у 4-5 років. Його розсипають тонким шаром, ранньої весни або пізно восени, з розрахунку 800-100 кг/га.

На ринку сьогодні також представлений великий вибір комплексних добрив: Kemira GrowHow Oyj (Фінляндія), „АГРЕКОЛ” (Польща), „Гармонія” (Україна) та інші.

 

6.4. Боротьба з бур ’янами

 

Наявність бур’янів на газоні значно знижує його декоративну цінність. Бур’яни, які зазвичай швидко ростуть, витісняють ніжні газонні трави, пригнічують їхній ріст.

Тому боротьбу з бур’янами потрібно проводити систематично, щорічно від ранньої весни до пізньої осені. Ні в якому разі не можна допустити, щоб бур ’яни зацвіли і їхнє насіння достигло. Одна стигла головка кульбаби може давати більше сотні насінин. Це стосується й інших бур’янів. Для успішної роботи з бур ’янами у газонних травостоях потрібно знати їхні види, умови зростання, способи розмноження та причини стійкості.

 

За тривалістю життя бур’яни поділяються на однорічні, дворічні та багаторічні.

Однорічні бур’яни приносять порівняно невелику шкоду. З ’являються вони головним чином на новостворених газонах, деякі з них – у великій кількості, як грицики звичайні, зірочник середній, суріпка польова, внаслідок скошування швидко випадають із травостою, не встигаючи висипати насіння. У регулярно скошуваних газонах дворічних бур’янів зустрічається дуже мало.

Більшість бур’янів, які зустрічаються у дерновому покриві, є багаторічниками. Вони мають здатність постійно поновлюватися, утворювати пагони та поширюватися у травостої. Найчастіше зустрічаються: кульбаба лікарська, подорожник середній, деревій звичайний, щавель лісовий та кінський, жовтець повзучий та їдкий, маргаритка багаторічна, перстач гусячий, вероніка польова, жовтушник лучний, гикавка сіра, конюшина біла.

Дуже небезпечними є розеткові та повзучі бур’яни, які витримують низькі та часті скошування. Вони ростуть біля самої землі і внаслідок цього не зрізаються газонокосаркою. До них належать маргаритка багаторічна, подорожники, кульбаба лікарська.

Деякі трави, як грицики звичайні, деревій, перстач гусячий, які є бур’янами для партерних та звичайних газонів, на лучних газонах входять до складу основного травостою або застосовуються як грунтовкривні рослини.

Велике значення для боротьби з бур’янами мають хімічні заходи, у тому числі спеціально запроектована система добрив.

За даними Р. Б. Доусона, при систематичному внесенні сірчанокислого та фосфорнокислого амонію на газонах зникають: жовтець повзучий, маргаритка багаторічна, подорожник ланцетолистий, щавель горобиний, суховершки звичайні, деревій звичайний, вероніка, конюшина біла, лядвенець рогатий; подорожник великий та перистий зникають при внесенні більш високих доз.

Додавання до сірчанокислого амонію мідного купоросу підвищує його ефективність. Вважають, що підкислення грунту внаслідок внесення таких добрив є основною причиною загибелі бур’янів. Окрім того, є припущення, що на більшість бур’янів іони амонію впливають токсично, а у злаків, навпаки, підсилюють ріст. Сент-Айвський науково-дослідний інститут по газонах (Англія) для цих цілей пропонує наступну суміш (по масі): 3 частини сірчанокислого амонію, 1частина обезводненого мідного купоросу, 20 частин піску без вапна та рихлого компосту. Цю суміш використовувати з розрахунку від 136 до 204 г/м² , вносячи її по 4-6 разів протягом вегетаційного періоду. Для знищення окремих куртин бур’янів, які мають стрижневі корені, можна використовувати так званий газонний пісок, який складається з 35 частин сірчанокислого амонію, 15 частин обезводненого мідного купоросу, 50 частин сухого піску. Таку суміш використовують на сильно засмічених газонах з розрахунку 102-136 г/м² . Краще всього дані роботи проводити з квітня по червень, так як при цьому більша частина вегетаційного періоду залишається для росту газонних трав. Вказану суміш потрібно розсипати тільки по вологому грунту. Якщо після її внесення буде посуха, то ділянку через декілька днів потрібно полити.

Мох на газонах можна знищити залізним купоросом у суміші з повним мінеральним добривом, додаючи 10-20 % мідного купоросу до маси добрив. Цю суміш слід вносити двічі, з розрахунку 8-16 г/м² газону. Позитивні результати у боротьбі з мохом також дає поверхневе внесення подрібненого деревного вугілля.

Перше прополювання на партерних газонах проводять весною, після появи сходів, коли бур’яни різко виділяються своїм розвитком і легко можуть бути видаленими. Зазвичай перше прополювання проводять через 20-25 днів після посіву газонних трав, вручну. Основна задача – видалити бур’ян повністю, з коренем чи кореневищем. Після прополювання всі бур’яни обережно, не розкидаючи їх по ділянці, складають у купу за межами газону і вивозять з території. Ямки, залишені після видаленя бур’янів, особливо великих, потрібно засипати грунтом та підсіяти відповідні злаки.Друге прополювання проводять перед косінням. Далі прополювання проводять по мірі появи бур’янів. Для видалення деяких глибоко вкорінених бур’янів інколи використовують ножі для підрізання коренів та кореневищ на глибині 15-20 см.

Найскладнішою є боротьба з бур’янами, які, окрім насіння, розмножуються частинами кореневищ та коренями. Тут важливе значення має ретельна підготовка ділянки під газон: всі корені та кореневища потрібно вибрати (при просіюванні грунту через грохот). Після прополювання проводять полив.

Сьогодні для боротьби з бур’янами на газонах широко використовують гербіциди селективної дії. Вони згубно впливають на дводольні рослини, не пошкоджуючи злаки.

До гербіцидів, які застосовуються на газонах, висуваються наступні вимоги: вони повинні досить ефективно знищувати бур’яни; не пошкоджувати культурні злаки; мати нетривалий період розпаду у рослинах та грунті; бути малотоксичними для людини та теплокровних тварин.

У якості гербіциду селективної дії використовується 2,4Д (натрієва сіль дихлорфеноксиоцтової кислоти). Його ефективність більша на ранніх фазах розвитку бур’янів (бутонізація) і при певній середньодобовій температурі (15-20⁰ С). У холодну погоду препарат малоефективний. Проводити хімічну обробку газону відразу після скошування не рекомендується, оскільки це може призвести до загибелі газонних трав.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Абрамашвили Г. Г. Городские и спортивные газоны. – М.: Московский рабочий, 1979. – 104 с.

2. Абрамашвили Г.Г. Устойчивые газоны для спорта и отдыха. – М.: Госстройиздат, 1970. – 102 с.

3. Брокгауз Д. Устройство газонов в Англии для декоративных и спортивных целей. – М.: Власть советов, 1937. – 57 с.   4. Газоны. Научные основы интродукции и использования газонных почвопокровных растений. – М.: Наука, 1977. – 244 с.

5. Головач А.Г. Газоны, их устройство и содержание. – М.-Л.: Издательство АН СССР, 1955. – 337 с.

6. Инродукция и семеноводство газонных трав на Украине // Лаптев А.А., Котик Е.А., Коваленко Н.К. – К.: Наукова думка,1978. 178 с.

7. Космодамианская М.М. Создание декоративных газонов и уход за ними. – Кишенев: Издательство "Штиинца", 1974. - 24 с.

8. Лаптев А.А. Газоны. – К.: Наукова думка, 1983. - 176с.   9. Сигалов Б.Я. Декоративные газоны. – М.: Издательство коммунального хозяйсва РСФРС. – 64 с

10. Хессайон Д.Г. Все о газоне. – М.: Кладезь-Букс, 2007. – 128 с.