Розділ ІV. Технологія створення газонів

 

 

4.1. Створення газонів шляхом висіву насіння

 

Грунту належить вирішальна роль у забезпеченні рослин водою та елементами живлення.

Суцільний трав ’яний покрив із молодих соковитих пагонів та міцну дернину можна отримати на структурних грунтах з гарною повітропроникністю та достатньою кількістю поживних речовин. Гарна аерація грунту забезпечує не тільки нормальний розвиток надземної маси, але й сприяє розростанню та заглибленню коренів. Нестача повітря на щільних грунтах призводить до поверхневого розміщення кореневої системи, а відтак, до неповного використання грунтової вологи та поживних речовин, які знаходяться у глибших шарах грунту. Великий вплив на ріст та розвиток

газонних трав має кислотність грунту. На дуже кислих грунтах формується рідкий, нерівномірний, блідо-зеленого кольору травостій.

Слід відмітити, що при закладці нових газонів роботи по підготовці верхнього шару грунту є найбільш трудомісткими та дорогими.

 

Газони можна влаштовувати на природних, а також насипних грунтах, замінюючи грунт або ні. Грунт замінюють, коли виникає необхідність створити газони на ділянках, що були під будівельними майданчиками, будинками та спорудами, смітниками.

 

Підготовка грунту під газони різних типів включає планування ділянки, знищення бур ’янів, внесення добрив, обробіток та підготовку верхнього шару грунту до посіву.

· Перш за все потрібно прибрати з ділянки сміття, каміння, викорчувати пеньки. Потім площу обробляють гербіцидом.

 

· Планувальні роботи мають дуже важливе значення для майбутнього газону. Рівна поверхня є одним із обовязкових умов його декоративності.

Поверхня газону не повинна бути строго горизонтальною, краще ділянці надати невеликий уклон, який служить для відводу зайвих дощових, а також весняних талих вод. Останнє прискорює весною звільнення ділянки від снігу. Рівна поверхня виключає утворення блюдець та западин, а, відтак, і випадання трав від вимокання.

Вирівнювання поверхі ділянки проводять так. Родючий шар грунту знімають і переносять нв відведене місце. Якщо у грунті багато камінців, сміття, то його пропускають через грохот з розміром отворів 25х25 см. Ділянку ретельно вирівнюють, а потім повертають раніше прибраний шар родючого грунту (плюс, у разі потреби, певну кількість завезеного грунту). При цьому слід враховувати, що насипні суглинисті грунти осідають на 20 %.

Якщо на ділянці вода затримується, то необхідно улаштувати дренаж; якщо, навпаки, не затримується, роблять глиняну подушку.

У результаті планувальних робіт гумусовий шар має бути достатньої товщини (не менше 20 см) та однакової потужності. При недотриманні цих умов газон буде неоднорідним, пістрявим.

При влаштуванні газону із заміною грунту або сміття порядок виконання робіт такий самий, тільки знятий грунт або сміття не повертаються на попереднє місце, а повністю замінюються. Слід пам ’ятати, що насипка шару грунту в 1 см потребує на 1 га 100 м³.

· Наступним етапом є перекопування грунту на глибину родючого грунту.

На піщаних грунтах при перекопці слід внести глину та органічні добрива – перегній, гній, на глинистих – пісок, гній, перегній. При цьому слід пам ’ятати, що оптимальними умовами для росту та розвитку газонних трав зазвичай є супіщані та суглинисті грунти, частка фракцій діаметром менше 0,01 мм в яких становить 15-35 %. Кислотність грунту змінюють внесенням вапна (у кислі) або гіпсу(у лужні). Здійснювати перекопку потрібно, коли грунт досить сухий.

 

Таблиця 4.1. Відношення трав до кислотності грунту

 

Погано переносять навіть навіть слабку кислотність (рН=5,0-5,5)	Добре витримують слабку кислотність, але погано сильну кислотність (рН<4,4)	Успішно зростають при сильній кислотності
Конюшина Райграс високий Житняк Стоколос безостий	Тимофіївка лучна Лисохвіст Тонконіг лучний Костриця червона Костриця лучна Конюшина біла Мітлиця біла	Мітлиця звичайна Щучка

 

Після перекопування розбивають грудки землі ногами,важкими металевими гралями. Одночасно ділянку очищають від сміття, бур ’янів та великого каміння.

· Наступний етап заключається в ущільненні грунту та рихленні верхнього шару (2,5-5 см).

Грунт при цьому має бути сухим. Найкращим спосіб ущільнення грунту - це скористатися власними ногами і дрібними кроками походити по ділянці. У результаті грунт має бути такої щільності, щоб на ньму не залишалося слідів від взуття. Але при цьому верхній шар має бути крихким. На великих площах слід використати каток.

Для того, щоб проросло спляче насіння бур’янів, ділянку витримують під паром. Під час цього етапу бур’яни регулярно виполюють або дають їм вирости, а безпосередньо перед посівом обробляють гербіцидом.

· Перед посівом ділянку остаточно вирівнюють за допомогою довгої дощечки.

На підготовленій таким чином ділянці приступають до посіву насіння. Невеликі ділянки засівають вручну, при цьому підготовлене до посіву насіння розподіляють по окремих ділянках, в залежності від загальної площі ділянки та норми висіву. Насіння, виділене на кожну ділянку, ділять пополам і висівають у двох перпендикулярних напрямках.

Для отримання дружних та швидких сходів насіння перед висівом замочують і пророщують до прокльовування. Намочують насіння на 3-4 дні до посіву, розсипавши його шаром 20 см; періодично перемішують, щоб запобігти самонагріванню.

Сіяти потрібно у безвітряну погоду. Норма висіву насіння коливається в межах 30-50 г/ м³. Розсипавши насіння по площі, його покривають шаром родючого рихлого грунту або торфу чи перегною товщиною 1-3 см. При висіві необхідно заходити на 8 см за майбутній край газону. Глибина висіву насіння залежить від їхнього розміру. Дрібне насіння тонконога лучного та мітлиці звичайної присипають 1-1,5 см шаром грунту, насіння костриці червоної – 2-2,5 см шаром. Після цього ділянку боронують і прикотують легким катком масою до 100 кг. Газонну ділянку поливають, зволожуючи верхній підсохший шар грунту.

При появі масових сходів, стають помітними ділянки, де трави не зійшли. Такі місця підсівають тими ж видами газонних трав.

Кращим строком для посіву газоніву більшості ранах України – осінній та ранньовесняний. У південних районах доцільно використовувати зимові відлиги у лютому-березні. У районах Закарпаття та Прикарпаття краще висівати насіння газонних трав ранньої весни, але можна і протягом літа до ранньої осені. Найнесприятливішим періодом для посіву є пізня весна, коли спостерігаються суховії.

 

4.2. Створення газонів методом гідропосіву

 

Озеленення схилів та укосів традиційними методами, коли проводиться планування території, завезення родючого грунту та його рівномірне нанесення на поверхню майбутнього газону, посів газону вручну або за допомогою сівалок стають наможливими у зв ’язку з недоступністю багатьох схилів (їх висоти, крутизни та глибини). У цих умовах виникає необхідність проводити фітомеліорацію схилів без попередньої підготовки грунту. Для цих цілей використовується метод гідропосіву.

При цьому методі попередньо змішують садивний матеріал та необхідні високоякісні продукти, які збагачують грунт, створюють оптимальну вологість, стабілізують кислотність грунту, забезпечують цінними поживними речовинами та допомагають у боротьбі з хворобами. Таким чином до складу суміші входять насіння, добрива, мульчуючий матеріал (торф, подрібнену солому чи тирсу), плівкоутворюючі (закріплюючі поверхню схилів) матеріали. Сучасні садові центри використовують дещо інший склад такої суміші. Так, у число технологічних добавок входять: прискорювачі росту газонних трав; мульчуючий матеріал, зафарбований екологічно чистими барвниками для візуального сприйняття якості рівномірності покриття; гідрогель, який накопичує, утримує і поступово віддає вологу; комплексні добрива, структуризатори грунту; травосуміш. Потім цю суміш, розчинену у воді, розбрискують під тиском по поверхні площі за допомогою спеціальних гідросівалок, як правило, за один робочий цикл. При внесенні у якості мульчуючих матеріалів соломи, тирси, торфу бажано додавати мікробіологічні добрива, які прискорюють утворення перегною із цих органічних субстратів та покращуючі фізичні властивості грунтів. У вітчизняній парктиці робоча суміш об ’ємом 4500 л включає 33 кг насіння газонних трав, 2 м³ тирси, 77 кг синтетичного латекса, 28 кг суперфосфату, 18 кг хлориду калію, 42 кг аміачної селітри.

Невдачі при озелененні крутих схилів часто пов ’язані з нестачею вологи. При гідропосіві ж використовуюються мульчуючі матеріали підвищують вологість грунту, тому покращується здатність насіння до проростання. Мульча сприяє проникненню вологи в грунт та знижує випаровування. Завдяки здатності мульчі пропускати воду знижується ймовірність вимивання насіння та ерозії грунту. Вдень мульча запобігає сильному перегріву грунту, а вночі змненшує втрати тепла, чим зумовлюється краще вирівнювання температури грунту протягом доби. З часом перегниваючи мульча утворює цінний шар перегною на поверхні схилу. Мульча наноситься шаром 4-5 см. При цьому норма використання матеріалів становить: торфу – 10-15, тирси – 4, подрібненої соломи (шар 1,2-1,4 мм) – 2-2,5 т/га.

Застосовуються синтетичні латекси, бітумні емульсії та інші плівкоутворюючі грунтозакріплювачі, які потрапляючи в грунт, промочуючи його верхні шари та висихаючи, утворюють тонку прозору плівку, яка утримує насіння. Плівка запобігає випаровуванню води. У результаті утворюються сприятливі умови для проростання,насіння та отримання дружних сходів. З часом плівка руйнується під впливом механічних факторів, сонячної радіації, атмосферних опадів.

Отже, на сьогоднішній день озеленення методом гідропосіву є самим прогресивним і економічно вигідним. Цей метод дозволяє створити високоякісний газон навіть у важко доступних місцях зі складним рельєфом, на схилах крутістю до 50 ^о .

 

4.3. Рулонні газони

 

Створення газонів методом укладання дернини на сьогоднішній день широко використовується в озелененні.

Дернину заготовлюють на природніх луках або ж на спеціально відведених полігонах методом посіву насіння газонних трав на певному субстраті. У першому випадку дернина, як правило, засмічена бурянами, видовий склад трав не забезпечує високої декоративності, тому якість її незадовільна, і ціна, відповідно, нижча. Посів газонних трав на спеціальну основу (торф, пенопласт, сітка зсинтетичних матеріалів) дозволяє отримати через декілька місяців високодекоративну дернину, яка буде чистою від бур ’янів, хвороб та шкідників; матиме однакову товщину (2-4 см).

Ділянку для укладання рулонного газону готують таким самим способом, як і для посіву газонних трав. Але обробіток верхнього шару грунту може бути не таким ретельним, а товщина родючого шару грунту бути 8-10 см. Стандартні пластини дернини мають розміри 0,3х1 м. Дернину укладають на ділянку, як цеглини при будівницткі. На схилах пластини укладають знизу вгору, перпендикулярно падінню схилу. Дернини як можна щільніше підганяють одна до одної, а на крутих схилах пришпилюють кілочками. При цьому кілочки забивають на рівні поверхні дернини, щоб вони у майбутньому не заважали скошуванню травостою. При укладанні кожний ряд дернин утрамбовують деревяним пресом, не прибиваючи їх.

Після укладки щілини між дернинами засипають перегнійною землею та, інколи, насінням трав для швидшого зростання дернини; газон рясно поливають, особливо у перші 15-50 днів.

При задернінні піщаних схилів попередньо насипають шар глини товщиною 6-8 см з одночасним внесенням добрив та шар родючого грунту товщиною 8-10 см.

Оптимальними строками укладання рулонного газону є періоди інтенсивного пагоноутварення у газонних трав: весняно-літній – з 15 травня по 15 червня та осінній – з 15 серпня по 15 вересня для Лісостепу та з 15 липня по 15 серпня для Полісся.

 

4.4. Створення газонів шляхом висаджування вегетативних частин газонних трав

 

При визначенні придатності видів трав для створення газонів висівом, або висадкою, вегетативних пагонів та дернинок найважливіше значення має тип пагоноутворення життєвої форми трав або тип кущіння. Так, види трав з довгими надземними, плагіатропно ростучими пагонами, що вкорінюються у вузлах (мітлиця пагононосна, свинорой пальчастий, бізоняча трава), а також довгокореневищні трави з підземними поверхнево розташованими кореневищами (пирій повзучий, стоколос безостий, мітлиця біла) можна вегетативно розмножувти заготовкою їх кореневищ, нарізкою та розкиданням частинок кореневищ на підготовлений грунт із наступною підсипкою поверхні рихлим шаром грунту 2-3 см. Довжина частинок кореневищ або столонів при цьому має бути 5-7 см, розсіювати їх потрібно на відстані 6-9 см одне від одного. Після присипання грунтом ділянку прикатують легким катком масою близько 100 кг та поливають.

Види газонних трав з кореневищно-кущовим типом пагоноутворення (тонконіг лучний, костриця червона, мітлиця тонка, лисохвіст лучний) доцільно застосовувати для вегетативного розмноження шляхом розсаджування окремих кущів з частинками кореневищ (частин дернинок). Дернинки розсаджують в підготований грунт на відстані 25-30 см, на глибину 2-3 см під лопату або меч Колесова. Після посадки грунт навколо дернинок злегка ущільнюють ногами. Заготівлю кущів-дернинок проводять на добре сформованому травостої, нарізають дернини 10х10х10 см, а потім їх ділять на частини, придатні для садіння.

Найкращим часом посіву кореневищ та столонів і садіння дернинок є час найбільш інтенсивного пагоноутворення трав. На Поліссі та в Лісостепу це періоди з 15 травня по 15 червня і з 15 серпня по 15 вересня. У засушливих районах перший максимум наступає на 2 тижні раніше, а другий пов ’язаний з періодом найбільш інтенсивних опадів.

Нещільнокущові та щільнокущові, а токож стержнекореневі трави розмножуються тільки насінням.

Серед трав, які мають здатність до вегетативного розмноження є цінні газоноутворювачі: мітлиця пагоносна, паспалум дворядний, цойсія тонколиста. Насіннева продуктивність у цих видів низька. Тому влаштування газонів вегетативними частинами у даному випадку є неминучим прийомом, і його можна проводити досить успішно.