Лексичні

морфологічні – декану – деканові; п′ятьма - п′ятьома;

синтаксичні - для створення – з метою створення;

фразеологічні – зробити послугу – статит в нагоді.

Лексичні синоніми – це слова, близькі або тотжні за значенням, які по-різному називають те саме поняттяю.

Види лексичних синонімів

· абсолютні – слова, які повністю збігаються за значенням і не мають додаткових відтінків: доказ – аргумент, відтінок – нюанс;

· стилістичні – слова, які при спільності значення передають різне стилістичне (емоційне, оцінне) забарвлення: говорити – базікати, патякати; просьба – прохання;

· ідеографічні – слова, які передають різні значеннєві відтінки того самого поняття: взаємини, стосунки (зв′язок між людьми)

відносини (між державами);

ставлення (до людей)

відношення (до життя).

При використанні синонімів потрібно враховувати такі правила:

1. Не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, інше – власне українським (контракт – угода).

2. Слово треба використовувати з точним урахуванням відтінків значень (авторитет – престиж).

Правильне, точне вживання слова забезпечує належну передачу інформації.

Пароніми – це слова, близькі зі звучанням, але різні за значенням. (Афект – ефект, особовий – особистий, компанія – кампанія).

Виділяють пароніми різнокореневі (боцман – лоцман, дистанція – інстанція) і спільнокореневі (вдача – удача, адресат – адресант, адрес – адреса, стримувати – утримувати).

За характером смислових зв′язків вони поділяються на

 

· синонімічні: важкий – тяжкий;

· антонімічні: емігрант – іммігрант, адресат – адресант;

· тематичні: абонент – абонемент.

 

Звукова подібність паронімів спричинює невмотивовані взаємозаміни цих слів. Саме тому необхідно з увагою ставитись до слів із схожим звучанням, з′ясовувати відтінки їх значень. Так, іменники напрямок і напрям збігаються у значеннях. Але коли йдеться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, то частіше вживається слово напрямок (вітер змінних напрямків). Коли ж йдеться про заходи важливого суспільно-політичного значення, що проводяться в широких масштабах, про суспільну, наукову чи літературну течію переважає іменник напрям (основні напрями розвитку економіки, літературні напрями). Перевірити значення паронімів можна за тлумачним словником або спеціальним словником паронімів.

5.ТЕРМІНИ ТА ПРОФЕСІОНАЛІЗМИ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ

Термін – це спеціальне слово, яке вживається для точного найменування певного поняття науки. Терміни не тільки називають предмети чи почуття, а й дають їм точне визначення.

Терміни характеризуються великою точністю свого значення, відсутністю в них образних, експресивних, суб′єктивно-оцінних відтінків.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, математичні, економічні тощо. Група таких слів-термінів утворює термінологію певної галузі науки (юридична термінологія – адвокат, підсудний, свідок, дізнання, відповідальність, презумпція; міжнародне право – посол, меморандум, нота /протесту/)

Існує загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя, як-от: аналіз, синтез, держава, проблема, машина, право, документ, охорона і вузькоспеціальна, яка використовується лише спеціалістами: сальдо (бух.), кавернотомія (мед.), субстантивація (лінгв.).

Вимоги до терміна

· він повинен бути однозначним у межах даної терміносистеми;

· називати поняття, риси, ознаки означуваного явища;

· бути стилістично нейтральним;

· не мати синонімів та омонімів у межах терміносистеми даної науки;

· створюватися засобоми власної мови (діловодство), запозичуватися з інших мов (банк, бартер) або конструюватися за зразками даної мови (фотокамера).

 

У діловому стилі терміни підпорядковуються тим самим законам, що й інші слова: вони з′являються, уточнюються, розмежовуються із загальновживаними словами, близькими за значенням, потім кодифікуються і можуть вибувати з активного вжитку.

Обов′язкові вимоги до вживання термінів у ділових текстах

 

1. Термін повинен вживатися з одним значенням, закріпленим за ним у словнику (циркуляр – це розпорядження, яке повинні виконувати всі підвідомчі даній організації установи та підприємства. Це означае, що циркуляр – це директивний лист, а не лист будь-якого іншого типу).

2. Термін треба вживати лише в тій формі, яка зафіксована в словнику (якщо в словнику зафіксовано діловодство, то такі зіпсовані його форми, як ділопроізводство, діловедення, справоведення вживати неможна).

3. Похідні форми від терміна утворюються за нормами української мови і відповідають тому, що зафіксовано у словниках.

4. При самостійному складанні документів треба завжди перевіряти кодифікованість саме цих термінів (термін редуктор у хіміків – „пристрій для знижування тиску газу”, у машинобудівників – „пристрій для зниження швидкості обертання валів”).

Отже, терміни – це така група слів, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звіряння зі словниками, повсякчасного поновлення в пам′яті значення потрібних для роботи найменувань.

 

 

Професіоналізми – це слова, властиві мові певної професійної або соціальної групи, поставлених в особливі умови життя та праці (шапка – це загальний заголовок, початкові реквізити документів, пара – оцінка „незадовільно”)

Вони виникають у двох випадках:

· коли нема розвиненої термінології (полювання, різні ігри);

· як розмовні неофіційні замінники наявних термінів (пересадка замість трансплантація, оерзе – замість гостре респіраторне захворювання).

 

Професіоналізми утворюються:

1. Завдяки вживанню слова загальнонародної мови у специфічному значенні, наприклад: вікно для викладачів – це час між заняттями.

2. Шляхом усічення основ слів: кібер (кібернетик), філфак (філологічний факультет).

3. Через зміни в наголошенні слів: компас – компас, рапорт – рапорт.

4. Шляхом префіксації та суфіксації: (префікси до-, недо- доукомплектувати, дообладнання, недовнесок; суфікси –ість, -аж,

- ація пливучість, типаж, маршрутизація).

У практиці писемного спілкування завдяки вживанню професіоналізмів загублюється офіційність тону, документ набуває рис приватної записки. У міжвідомчій кореспонденції вживання професіоналізмів неприпустиме – вони можуть викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.

 

Жаргон (як синонім використовують термін сленг) – різновид мови, що використовується в усному спілкуванні окремою соціальною групою, яка об′єднує людей за ознакою інтересів, звичок, занять, суспільного становища чи віку. Мовознавці виділяють жаргон молоді, програмістів, філателістів, спортсменів.

Молодіжний жаргон: предки (батьки), бабки (гроші), стріха (свідомість, здоровий глузд).

Студентський жаргон: зрізатися (не скласти іспит), хвіст (нескладений іспит), шпора (шпаргалка).

Жаргонні слова охоплюють вузьке коло понять. Уживання їх є ненормативним явищем. Жаргонізми роблять мову примітивною, засмічують її.

 

6. ВЖИВАННЯ СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ СЛІВ У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ

 

Причини появи скорочень:

· тенденція до уникнення надлищкової інформації;

· прагнення до економії місця, пов′язане з обмеженістю площі документа;

· прагнення уникнути повторення кількаслівних назв.

 

Існують два види скорочень у писемному мовленні:

1. Графічні або текстові – призначені тільки для зорового сприймання.

2. Лексичні скорочення – можуть вживатися в усній та писемній формах.

Графічні скорочення не мають граматичного оформлення, позначаються малими літерами, писуться через дефіс (р-н, ін-т, б-ка) або з крапками (м., р.), можуть складатися з повторення початкових букв (см, км) або дробового написання (р/р, а/с). Вони вимовляються повністю і скорочуються тількм на письмі. Найпоширеніші графічні скорочення: поштові та телеграфні (м., обл., с.), умовні почначення величин та одиниць виміру (см, кг), назви посад, вчених ступенів і звань (член-кор., канд., доц.), власне текстові (і т.ін., і т.д.). Усі ці скорочення не переносяться.

Лексичні скорочення (літерні / КБ, ЖБК/, звукові /ЗАГС, ЦУМ/, складові /завгар, міськком/, комбіновані /ЖЕК, ТЕЦ/) тяжіють до самостійних слів - вони можуть відміноватися, мають категорію роду й числа, вживаються в скороченому виді як в усній, так і в писемній формах, позначаються великими або малими буквами без лапок та дефісів. Найпоширеніші лексичні скорочення: офіційні назви організацій, підприємств, установ (виконком, ДонДАУ), назви матеріалів (лавсан), назви виробів, пристроїв (запчастина, коленвал), назви документів (спецзамовлення, техдокументація).