Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ПРАВИЛА ВЖИВАННЯ ІНШОМОВНИХ СЛІВ




ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВИХ ПАПЕРІВ

ПЛАН.

 

 

1. Загальні вимоги до вибору слів у документах

2. Уживання слів іншомовного походження в

ділових текстах

 

3. Уживання урочистих, універсальних і

застарілих слів

 

4. Уживання синонімів та паронімів в офіційно-

діловому стилі

 

5. Терміни та професіоналізми в діловому

мовленні

 

6. Вживання складноскорочених слів в діловому

мовленні


1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИБОРУ СЛІВ У ДОКУМЕНТАХ

 

 

Слово є однією з основних одиниць мови. Воно дає найменування для всіх предметів і явищ природи, почуттів, емоційних реакцій. Фактично слово бере на себе номінативну організацію мови. Наукка, яка вивчає слово називається лексикологією.

Слово називає предмет і це його лексичне значення. Тобто, лексичне значення – це співвіднесенність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностіми реальної дійсності та поняттям про них.

Але слово узагальнює ще й основні ознаки цілого класу предметів і формує поняття про них. Поняття – це узагальнене відображення у свідомості властивостей предметів та явищ дійсності. Поняття виражається словом.

 

До слова в діловому документі ставляться насамперед такі дві обв′язкові вимоги: воно повинно бути

· вмотивованим

· відповідати нормам української літературної мови.

 

Норми української літературної мови фіксуються в словниках, довідниках, підручниках, посібниказ. Зафіксоване в словнику значення слова і є нормою (вона може з часом змінитися, але це тривалий процес).

Проте однієї нормативності при оцінці слова буває замало. Адже тільки продумате, вмотивоване вживання слова в тексті документа виправдовує його появу в цьому тексті, незалежно від походження слова, частотності його вживання в мові. Перевіряється вмотивованість вживання слова в тексті звичайно таким чином: якщо вся увага одержувача документа зосереджується на його змісті, а сама форма документа, його словесне вираження сприймається читачем як щось органічно злите зі змістом, невіддільне від нього – значить, вибір слів тут умотивований, доцільний.

Якщо ж увага читача раз у раз переключається зі змісту документа на його форму, якщо окремі слова викликають у читача недовіру, здивування або обурення – це означає, що укладач документа не знайшов доречніших у цій ситуації слів, не продумав текст.


2. УЖИВАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ У ДІЛОВИХ ПАПЕРАХ

Українська лексика за своїм походженням неоднорідна.

Лексика сучасної української мови складається з питомих слів та запозичених з інших мов. Питомими є слова, спільні для всіх слов′янських мов та власне українські слова.

Іншомовними називають слова, що увійшли в українську мову з інших мов. Запозичення іншомовної лексики відбувається у результаті розвитку політичних, економічних, культурних зв′язків між народами і є неминучим явищем будь-якої мови. У процесі вживання іншомовна лексика засвоюється українською мовою, пристосовується до її фонетичних, граматичних, орфографічних законів.

Найбільши джерелом, з якого вливалась до країнського словника іншомовна лексика, була російська літературна мова. Тому у складі української лексики є багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів у російській мові. Наприклад: укр. втілення відповідає рос. воплощение; укр. відродження – рос. возрождение.

У словниковому складі української мови особливе місце займають запозичення грецького походження. Вони означають:

· назви побутових предметів – миска, ванна, баня;

· терміни науки, культури, мистецтва – апостроф, логіка, математика, кафедра, театр, музей, бібліотека, комедія, хор, сцена.

В українській мові багато слів латинського походження. Це переважно:

· поняття науки, техніки, мистецтва – індустрія, аргумент, префікс, гумор, цирк, екскурсія;

· поняття політичних і суспільних відносин – депутат, консул, секретар, адміністрація, республіка, конституція;

· медична та юридична термінологія – ангіна, операція, ординатор, консиліум, юрист, прокурор, нотаріус.

Із французької мови запозичено слова, що стосуються:

· побуту – люстра, абажур, маскарад, одеколон, пудра, портьєра;

· назв одягу – костюм, пальто, блуза;

· понять науки, мистецтва – сюжет, афіша, суфлер, партер, актор;

· суспільно-політичних, технічних понять – комюніке, дебати, кур′єр, департамент, парламент;

· військових понять – фронт, атака, кавалерія, маршал, сержант, атака.

З німецької мови в українську прийшли:

· адміністративні, технічні терміни – штат, шахта, штукатур, цех, бухгалтер, майстер, штраф;

· медичні і військові терміни – бинт, фельдшер, офіцер, орден, мундир;

· назви побуту – кухня, бутерброд, паштет, вафлі, фартук, танці.

Англійські запозичення вживаються в українські лексиці, що стосується:

· техніки, політики – лідер, мітинг, бюджет;

· спорту – фініш, аут, бокс, спорт, футбол, баскетбол;

· мореплавства, транспорту – тролейбус, комбайн, вокзал, яхта, мічман;

· назв побуту – піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром.

Дуже багато запозичень включає термінологія різних галузей.

Розрізняють кілька причин засвоєння іншомовних слів:

По-перше, часто вони запозичуються разом із поняттям. Такі слова звичайно не мають українських відповідників, наприклад, політика, спортсмен, футбол, тунель, університет, курорт, пальто.

По-друге, прагнення деталізувати уявлення про предмет, назва якого вже існує в мові. Наприклад, бар - невеликий ресторан або закусочна, госпіталь - медичний заклад для лікування військово-службовців, лайнер - велике швидкохідне судно.

По-третє, прагнення замінити описовий вираз, словосполучення одним словом: транспорт – замість „засоби пересування”, мотель – замість „готель для автотуристів”, круїз – замість „подорож на пароплаві”.

ПРАВИЛА ВЖИВАННЯ ІНШОМОВНИХ СЛІВ

1. Іншомовні слова не вживаються зовсім, коли є українське слово з таким же обсягом значення, тобно воно є терміном: анархія – беспорядок, лімітувати – обмежувати, прогресивний – передовий.

2. Іншомовні слова вживаються з тим значенням, з яким вони запозичувалися, і тільки тоді, коли їх не можна замінити однослівним українським відповідником: імпорт – ввіз товарів з-за кордону, сервіс – обслуговування побутових потреб населення, мер – голова міськради.

3. Для одержувача документа іншомовні слова повинні бути зрозумілими: квантитативний – кількісний, пролонгувати – продовжувути, репродукувати – відтворювати.

4. Не можна вживати в одному тексті на позначення одного поняття іншомовне слово та українське, тільки яке-небудь одне: пам′ятник – монумент, симптом – ознака, фіксувати – записувати.

Поряд з іншомовними словами, яку увійшли до української лексичної системи, виділяють варваризми (від грецьк. barbarismos – іншомовний, чужоземний) – іншомовні слова, які вживаються в українському тексті, але не засвоєні українською мовою. Варваризми можуть передаватися графічними засобами мови-джерела чи українською графікою: англ. happy end (щасливий кінець), okay чи о′кей (все гаразд, добре); фр. merci або мерсі (дякую!), adieu! ( прощавайте!).

 

За підрахунками фахівців, кількість іншомовних слів у складі української лексики не перевищує 10%. Це означає, що твердження про засилля запозичених слів в українській мові є перебільшенням. Така частка запозичень не може становити загрози самобутності мови.

3. УЖИВАННЯ УРОЧИСТИХ, УНІВЕРСАЛЬНИХ І ЗАСТАРІЛИХ СЛІВ У ДІЛОВИХ ПАПЕРАХ

 

 

Лексика як ніяка інша складова частина мови постійно реагує на зміни в соціально-виробничому і культурному житті нації виникненням нових слів і зникненням старих. Це зумовлює наявність у мові постійно двох шарів лексики: активного і пасивного. У пасивному запасіукраїнської лексики зберігаються історизми, архаїзми та неологізми. Історизми – це назви предметів старої культури, побуту. Архаїзми або застарілі слова – це слова, які вийшли з ужитку. Неологізми – нові слова, що відбивають сучасність.

 

Застарілі слова не повинні вживатися в поточній сучасній документації, вони псують мову службових документів (не відмовте в люб′язності замість просимо повідомити, біжучі питання замість поточні питання). Ще інколи можна зустріти архаїчні форми займенників (сей, оний, при сьому, позаяк). У мові поточного ділового листування сьогодні не вживаються вже канцеляризми типу вищепойменований, при сьому додано, по приналежності та інші.







Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 6197. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.005 сек.) русская версия | украинская версия