Особливості екологічної ситуації і екологічної кризи

Екологічна криза (Чистякова С.Б.) – наслідки стійкого порушення рівноваги у взаємодії суспільства і природи, що втілюється в нездатності природного середовища, яке перетворено суспільством, виконувати властиві йому функції обміну речовин та енергії, а соціального середовища – виправляти цей стан, спираючись на соціально-економічні закони розвитку суспільства. Екологічна криза (Гетов Л.В., Сичова А.В.) – стан географічного середовища, яке внаслідок критичних порушень екологічних умов, стає непридатним для існування людства. Головна причина загрози екологічної кризи – різко посилені протиріччя науково-технічного прогресу (його темпів та інтенсивності) з темпами відтворення природних ресурсів і можливостями підтримання врівноваженого стану середовища

Глибоке порушення природно-екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною та природою, що пов’язане з невідповідністю продуктивних сил та виробничих відносин в людському суспільстві ресурсним можливостям біосфери, називають екологічною кризою. Кризи за своєю природою зворотні, тоді як перехід кризових явищ в екологічну катастрофу означає необоротний характер змін, що відбулися.

В сучасній літературі екологічні кризи розполідяють за такими критеріями:

- за причиненням; (природного походження і антропогенного походження)

- за об’єктною визначеністю; (кваліфікується на підставі виявлення саме того об’єкту, на який впливає дана криза. Наприклад, це ті біологічні види, що зникають в результаті екологічної кризи. В умовах глобальної екологічної кризи таким видом стала людина.)

- за ієрархічним статусом; (екологічні системи рівня організації живого - від простих і до глобальної екосистеми - біосфери - охоплені кризовими явищами. Системи більш високого ієрархічного статусу більшою мірою або навіть суттєво впливають на все живе, включно і на людину.)

- за здійснюваним ефектом. (локальні, регіональні,планетарні)

Традиційно головними напрямками загострення екологічної кризи називаються наступні:

♦ надмірне вживання хімічних добрив, засолення ґрунтів, вітряної й водної ерозії й т.д.;

♦ хімічний вплив на продукти землеробства й тваринництва, воду, середовище перебування людини, знищення лісів і т.д. - все це в остаточному підсумку впливає на життя й здоров'я всіх людей, не говорячи про пряме знищення здатності до відтворення природного середовища;

♦ росте обсяг викиду в атмосферу Землі забруднювачів (сотні тисяч тонн окису вуглецю, вуглеводнів, сірчистого ангідриду й т.д.).

♦ стрімке нарощування відходів, перетворення значних земельних площ у смітники різних промислових відходів

♦ особливу небезпеку для життя людини й природи представляє ріст кількості атомних електростанцій.

Вплинули на прискорення екологічної кризи й так звані локальні війни - у В'єтнамі, Кампучии, Лаосі, Афганістані, Африці, Центральній Америці. Виявилися буквально випаленими величезні простори джунглів, що перебували століттями недоторканими. Це - теж результат сучасної «цивілізації». Але не тільки безпосередні військові впливи знищують природне середовище. Тисячі військових кораблів проводять навчання у Світовому океані, розглядаючи його як якусь «абсолютне середовище», у якій можна як завгодно експериментувати, шпурляючи в його безодню незліченна кількість різних снарядів, виливаючи мільйони тонн нафтопродуктів.

Екологічна криза в Україні продовжує розростатися й поглиблюватись, охоплюючи дедалі більші території. Як і раніше, бракує асигнувань на серйозні природоохоронні заходи в усіх сферах виробництва, фактично відсутній контроль за діяльністю, що завдає шкоди природі, через застарілість обладнання й технологій на виробництвах зростають кількість і сила техногенних аварій, ефективність очисних споруд дуже низька або їх узагалі немає, не створено ефективної системи державного контролю за станом довкілля й управління всією природоохоронною діяльністю, а також банку еколого-територіальних даних. Рівень екологічної освіти населення вкрай низький.

В Україні розрізняють дві категорії регіональних несприятливих ситуацій:

•екологічна катастрофа, в результаті якої гине велика кількість живих організмів, і це веде до економічних збитків;

•екологічна небезпека, при якій з’являються ознаки несприятливих змін, що ставлять під загрозу здоров’я людини, стан природних об’єктів та господарську діяльність.

 

За умов особливо небезпечного загострення в 90-х роках екологічної кризи теперішня орієнтація України на природоохоронну й ресурсозберігаючу політику, на входження в загальноєвропейську та світову системи екологічної безпеки, на ефективне вирішення численних екологічних проблем має не тільки національне, а й міжнародне значення.

Здобуття Україною незалежності дає змогу змінити державну політику природокористування, планувати й розвивати в майбутньому своє господарство так, щоб це не суперечило збереженню й поліпшенню якості навколишнього природного середовища.

Україна має надзвичайно вигідне географічне положення, ще досить багатий природний, економічний і людський потенціал, великі трудові ресурси, потужні наукові сили, розвинену транспортну мережу, доволі високий рівень виробництва енергії. Ці фактори мають сприяти тому, щоб найближчим часом наша країна вийшла з тяжкої еколого-економічної кризи й піднеслася до рівня розвинених європейських держав.

На екологічний стан України найближчим часом негативно впливатимуть також зміни структури палива, приватизація землі та підприємств. Очікуються труднощі під час впровадження ефективних ресурсозберігаючих і природоохоронних технологій. Імовірними залишаються як різке погіршення екологічного стану країни загалом, так і необоротна деградація окремих природних об´єктів і районів.