Керування дієслів іменниками

Дієслово	Форма залежного слова
вживати, вчити* (вчитися), навчати (навчатися), завдавати, зазнавати, потребувати, сподіватися*, чекати*	родовий відмінок без прийменника
вибачати, пробачати, дякувати	давальний відмінок без прийменника
зрадити, опанувати, повідомляти, постачати, наслідувати	знахідний відмінок без прийменника
говорити*, читати*, перекладати*, їхати*, одружитися (з), оволодіти	орудний відмінок з прий­менником і без нього
кохатися (в), вибачати (на)	місцевий відмінок

 

1. Дієслово «вчити» у значенні «засвоювати, опанову­вати, намагатися запам'ятовувати» потребує залежного слова в знахідному відмінку: вчити мову, вчити хімію.

2. Дієслова * сподіватися, *чекати керують також за­лежним словом у знахідному відмінку з прийменником на: сподіватися на зустріч, чекати на початок роботи. Діє­слова 'говорити, 'читати, 'перекладати та *їхати потребують залежного слова у формі орудного відмінка тільки в певних значеннях: говорити англійською, читати укра­їнською, перекладати німецькою, їхати машиною.

Згідно з таблицею правильно говорити і писати:

завда­вати клопоту, а не клопіт;

потребувати допомоги, а не допомогу;

зазнавати збит­ків, а не збитки;

дякую вам, а не вас;

пробачте мені, а не мене;

вибачи­ти йому, а не його;

зрадити мене, а не мені;

опанувати предмет, а не предметом;

постачати товари, а не товарами;

наслідувати батьків, а не батькам;

оволоді­ти знаннями, а не знання;

одружитися з Наталкою, а не на Наталці;

кохатися в музи­ці, а не в музику;

вибачати на слові, а не на слово.

Суржиковими (ненормативними) є форми:

глузувати над ким;

дивувати­ся чому;

знущатися над ким;

зраджувати кому;

радіти /радий/ чому;

сміятися над чим;

стосуватися кого (нас, мене);

постачати кого чим (фірму папером).

Нормам су­часної української літературної мови відповідають такі форми:

глузувати з кого;

дивуватися з чого;

знущатися з кого;

зраджувати кого;

радіти /радий/ з чого;

сміятися з чого;

стосуватися до кого (нас, мене);

постачати кому що (фірмі папір).

Водночас конструкції «дієслово + віддієслівний імен­ник», у яких дієслово вказує тільки на те, що щось відбу­вається, а іменник-додаток показує, що саме відбувається, слід замінювати, де це можливо, природнішим для укра­їнської мови й економнішим засобом — дієсловом: вико­нувати обчислення — обчислювати; виконувати моде­лювання — моделювати; здійснювати вимірювання — вимірювати; здійснювати контроль — контролювати; займатися досліджуванням — досліджувати.

Дієприкметник. Це дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією. У ньому поєднуються значення дієслова і прикметника. Дієприкметник має категорії ро­ду, числа і відмінка, що зближує його з прикметником, та стану, виду і часу, що об'єднує його з дієсловом.

У сучасній українській мові вживання активних діє­прикметників теперішнього часу, утворюваних за допомо­гою суфіксів -уч-, -юч- і -ач-, -яч-, вважається ненорматив­ним. Активні дієприкметники теперішнього часу російської мови залежно від їх значення перекладають в українській мові або описово, використовуючи підрядні означальні ре­чення, або добирають іменники здебільшого з суфіксами -ач, -альник чи прикметники із суфіксом -альн: начина­ющий — який (що) починає або початківець; заведую­щий — який (що) завідує або завідувач; окружающий — який (що) оточує або навколишній; учащийся — який (що) навчається або учень; исполняющий обязанности — виконувач обов'язків; отдыхающий — відпочивальник; определяющий — визначальний тощо.

Вийшли з ужитку і вже не властиві морфологічній сис­темі сучасної української мови активні дієприкметники, утворені за допомогою суфіксів -ш-, -вш-. Активні дієприк­метники минулого часу російської мови в українській мові передають або підрядними реченнями або дієприкметника­ми із суфіксом -л-: победивший — той, що переміг; наболев­ший (вопрос) — наболіле; пожелтевший — пожовтілий.

Продуктивним різновидом в сучасній українській літе­ратурній мові є активні дієприкметники, утворені за допо­могою суфікса -л- від інфінітивних основ неперехідних діє­слів: закам'яніти — закам'янілий, розтанути —розта­лий, позеленіти — позеленілий.

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфіні­тива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -н(ий), -ен(ий), -єн(ий), -т(ий) і від­повідних родових закінчень: розвантажити — розванта­жений ([-а ],[е]); занести — занесений ([а ],[-е ]); збуду­вати — збудований ([-а],[-е).

Від інфінітивних основ на -ну- і на оти утворюються паралельні форми дієприкметників із суфіксом -т- або -єн-: висунути — висунутий і висунений, замкнути — замкну­тий і замкнений, змолоти — змолотий і змелений, повер­нути — повернутий і повернений.

Частина російських дієприкметників на -мый в україн­ській мові передається описово: принимаемый — який приймається, приводимый — який приводять тощо.

Дієприслівник. Це незмінна форма дієслова, яка позначає дію або стан як ознаку іншої дії або стану, збері­гаючи дієслівні морфологічні категорії виду і часу.

Сучасній українській літературній мові не властиві діє­прислівникові форми із суфіксом -а (-я): лежа, стоя, сидя.

Дієприслівник позначає додаткову дію до основної, позначуваної дієсловом-присудком, тому обов'язково має стосуватися іменника-підмета: Розглянувши списки для надання житлової площі працівникам підприємств, орга­нізацій і установ Подільського району і пропозиції житло­вої комісії, керуючись чинним законодавством, виконком ухвалив...

Речення, в яких дієприслівник стосується не іменника-підмета, а іменника-додатка, не відповідають нормам сучасної української мови: Розглянувши списки, було виявлено помилку. Основна дія, виражена особовим дієсловом, і додаткова дія повинні стосуватися одного й то­го ж підмета. Той суб'єкт, що виконує основну дію, пови­нен виконувати й додаткову.

Вживаючи дієприслівник, шукайте йому діяча.

Прислівники. Це повнозначні слова, які виража­ють ознаку дії або стану іншої ознаки або предмета. Граматичні особливості цього розряду слів визначають їх стилістичні функції, а саме від­сутність словозміни, яка зумовлена передусім провідною придієслівною обставинною функцією, обмежує стиліс­тичні можливості прислівників. У текстах різних стилів вони переважно конкретизують значення, виражене най­частіше дієсловом, рідше прикметником, прислівником чи іменником: остаточно врегульовані платежі, надзви­чайно важливий документ, дуже прикро, дорога назад.

Важливі стилістичні функції виконують у текстах офі­ційно-ділового стилю службові слова — прийменники, сполучники, частки.

Прийменники. Це службові слова, які виражають певне значення тільки у зв'язку з відмінковими формами повнозначних слів, тому і стилістичні функції прийменни­ків, зокрема первинних, залежать від повнозначних слів. Так, стилістично нейтральні прийменники у (в), з, за та ін., сполучаючись із стилістично маркованими повнозначни­ми словами, утворюють стилістично марковані приймен­никові конструкції: у примусовому порядку, у присутнос­ті свідків, за сумісництвом, обов'язок за угодою, з питань звітності, виходити з інтересів (компанії) тощо. Багато прийменниково-відмінкових конструкцій набули книжно­го забарвлення і закріпились як типові мовні звороти офі­ційно-ділового стилю: на час відсутності; за час, що ми­нув із..; із збереженням заробітної плати; на певний тер­мін; на постійну роботу; відповідач у справі; з правом на житлову площу; із зазначенням номера та ін.

Прийменники використовують також і в дієслівних конструкціях, де вони беруть участь у реалізації об'єктних відношень. Проте в позиції після дієслова прийменники послаблюють своє конкретне значення і перетворюються на придієслівні службові морфеми, формальний елемент конструкції. Багато дієслів вживається тільки з певним прийменником. В офіційно-діловому стилі дієслівні слово­сполучення із сталим прийменником функціонують актив­но: залучати до (роботи), ввести в (дію), підготуватися до (перевірки), указати на (необхідність), стягнути з (відповідача), відмовитися від (пропозиції), призвести до (порушення), вилучати із (специфікації), відійти від (до­мовленості), ухилятися від (відповідальності) та ін.

В офіційно-діловому стилі сучасної української мови функціонують також прийменники, які мають виразне сти­льове забарвлення. Це переважно вторинні прості та складе­ні прийменники, які розвинулися із самостійних частин мо­ви. Наприклад: відносно, відповідно до, з метою, у зв'язку з, виходячи з, у випадку, у разі, зважаючи на, незважаючи на, з огляду на, згідно з, за винятком, в напрямку, на додаток до, шляхом та ін. Не вживають в текстах ділових докумен­тів прийменники насупроти, проз, проміж, побіч, сфера функціонування яких — розмовний і художній стилі.

По по прибытии, по рассмотрении, по истечении времени, по получении	Після (значення часу) після прибуття, після розгляду, після закінчення часу, після отримання
По по ошибке, по ночам, по улице, по почте, по телефону, по объёму, младший по званию	Без прийменника помилково, ночами, вулицею, поштою, обсягом, молодший званням
По по очереди, дежурный по району, по возможности, приказ по институту, резьба по дереву	По по черзі, черговий по району, по можливості, наказ по інституту, різьба по дереву

Прийменники є важливими текстотвірними засобами, оскільки вони, вступаючи у різні зв'язки і відношення з повнозначними словами, семантично і синтаксично спаю­ють текст.

Вибір прийменників у більшості випадків визначається мовною традицією, але важливу роль відіграє також їх зна­чення. Наприклад, просторове значення виражають прий­менники в (у), до, над, на; назви міст, країн вимагають вживання прийменника в (у): в Німеччині, у Китаї, в Ук­раїні, в Києві. Коли йдеться про моря, океани, гори тощо, то вживають прийменник на: на Чорному морі, на горі Арарат (на Арараті), на острові Мадагаскар (на Мадагаскарі).

Поширеною помилкою сучасної ділової мови є надмір­не використання в документах прийменника по. Це спри­чинено впливом російської мови, де цей прийменник дуже продуктивний. Щоб уникнути помилок уживання прий­менника по в документах, потрібно пам'ятати про такі ро­сійсько-українські паралелі:

 

Російська мова	Українська мова
По по призванию, по поручению, поприказу, по собственному желанию, по правилам, по схеме, по образованию, по сведениям, по указанию, по адресу (проживать)	За за покликанням, за доручен­ням, за наказом, за власним бажанням, за правилами, за схемою, за освітою, за свідченнями, за вказівкою, за адресою (мешкати)
По по случаю, по вопросам економики, по многим причинам, по уважительной причине, исследования по физике, лекции по философии, заместитель по хозчасти, по поводу чего	знагоди, зпитань економіки, збагатьох причин, зповажної причини, дослідження зфізики, лекції зфілософії, заступник згоспчастини, зприводу чого
По по просьбе, по вкусу, по требованию, по адресу (прислать), по заказу, по предложению	На на прохання, на смак, на вимогу, на адресу (надіслати), на замовлення, на пропозицію
По но всем направлениям, по делам молодежи, по служебным делам, прийти но делу, по выходным	У (в) у всіх напрямках, у справах молоді, у службових справах, прийти у справі, у вихідні
По меры по улучшению условий, курсы по изучению английского языка	Для (значення мети) заходи для поліпшення умов праці, курси для вивчення англійської мови
По по ошибке, по невнимательности, по причине чего, по болезни, по недоразумению	Через через помилку, через неуважність, через що, через хворобу, через непорозуміння

Неправомірно часом використовують в ділових доку­ментах прийменник при. Його доречно вживати у слово­сполученнях, що мають значення вказівки на наявність чо­гось поряд, а також вказівки на службу десь: бібліотека при заводі, залишити при штабі; позначають особу, яка має щось: при мені були гроші; вказують на присутність ко­гось: при свідках, при сторонніх. Значення близькості до чогось передається словосполученнями з прийменниками при або біля, коло, поряд, поруч: коло (біля, при) станції, коло (біля) входу і при вході, край дороги і при дорозі.

Словосполученням російської мови з прийменником при, що вказує на обставини, умови, за яких що-небудь відбувається, в українській мові відповідають словосполу­чення з різними прийменниками або безприйменникові конструкції.

 

Російська мова	Українська мова
при скорости в 150километров	при швидкості в 150кілометрів
при желании	при бажанні, за бажання
при условии	при умові, за умови, з умовою
при любой погоде	за будь-якої погоди
при условии выполнения обязательств	за умови виконання зобов'язань
при одном воспоминании	від самої згадки (самого спогаду (спомину))
при жизни	за життя
при этих словах	сказавши це
при исполнении служебных обязанностей	під час виконання службових обов'язків
при подписании договора	під час підписання договору
при принятии решения	приймаючи рішення

Сполучники. Це службові слова, що оформлюють логіко-граматичні зв'язки як між частинами речення, так і окремими реченнями у складі тексту. В офіційно-ділово­му стилі функціонують лише стилістично нейтральні спо­лучники: а, та, і, однак, де, тому що, через те що, незва­жаючи на те що, в міру того як та ін. Сполучники аби, а що, буцім, отож, раз, себто мають розмовне забарвлення і в діловому спілкуванні не вживаються.

Частки. Вони беруть участь у вираженні окремих морфологічних форм слів, оформленні комунікативного, модального і емоційно-оцінного статусу висловлень та їх частин. Частки є полістилістичними одиницями і в функ­ціональному плані можуть мати різне навантаження. В офіційно-діловому стилі ці мовні одиниці використовують з метою посилити дії чи якості предметів, підкреслити змістові центри фразового масиву, логічного виділення слів тощо: За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; МЗС України висловлює сподівання, що розвиток подій не призведе до подальшого погіршення ситуації, що було б украй небезпечним у контексті розв'язання проблем близькосхідного регіону в цілому.