Тема 5. Морфологічні особливості офіційно-ділового стилю

Морфологічні форми офіційно-ділового стилю, як і науко­вого, є суворо нормативними, а відступи від норм вважа­ються порушенням стильової однорідності.

Із морфологічних засобів офіційно-ділового стилю най­характернішими є: перевага іменників над дієсловами; широке використання віддієслівних іменників у певних жанрах, зумовлене прагненням до узагальнення; перевага наказового способу дієслова над іншими категоріями діє­слова; широке використання відіменних прийменників у реалізації стандарту; обмежене використання прислівни­ків, особового займенника, вигуків, часток.

Іменники. Це логізовані назви осіб, предметів, по­нять, тому вони переважають у текстах офіційно-ділового стилю. У ділових паперах активно функціонують власні й загальні іменники, конкретні і абстрактні, матеріально-речовинні та іменники — назви істот і неістот. Збірні імен­ники, які позначають нерозчленовану сукупність однорід­них предметів — найчастіше істот, рослин, а також власне предметів і мають суфікси -ств(о), -цтв(о), -н(я), -в(а), -от(а), -нн(а), -овин(а), -еч(а) — в офіційно-діловому стилі не вживаються. їх замінюють іменниками у формі множи­ни: діти, а не дітвора; студенти, а не студенство; профе­сори, а не професура.

Проте для деяких збірних іменників офіційно-діловий стиль є основною сферою функціонування: адміністрація, секретаріат, ректорат, генералітет, інструментарій, а також група, полк, команда тощо.

У текстах документів назви осіб за місцем проживан­ня, роботи, за фахом і національною належністю та сукуп­ні поняття професійної діяльності часто передаються скла­деними найменуваннями, що надають тону офіційності.