Прелюдії для фортепіано

Власне в невеликих фортепіанних прелюдіях дуже чітко проявилась широта художніх інтересів Барвінського, здатність по-своєму передати найрізноманітніші мистецькі враження і почуття у найбільш мініатюрному і швидкоплинному з-поміж музичних жанрів.

Тут помітні і впливи імпресіоністичної гри барвами, спокійний, споглядальний характер образів, притаманний цьому стилю, (перша прелюдія). З нею зіставляється ясна, мов сонячний день, веснянкова друга прелюдія (Нотний приклад № 23), що відобразила особливе замилування митця до перевтілення фольклорних джерел у європейській манері - вона побудована на зовсім простенькому, розташованому у вузькому діапазоні, мотиві, що нагадує нам прадавні закликання до природи (можна порівняти її з мелодією пісні "Благослови, мати, весну зустрічати") або сопілкові награвання; повторність акордової опори, постійна ритмічна фігура, поступове, "обережне" ускладнення супроводу посилює відчуття спокою; в другому епізоді загальний колорит трохи "затемнюється", ніби хмарина набігає на чисте небо, хоч композитор досягає цього ефекту зовсім простими засобами - перенесенням у нижчий регістр, зменшенням гучності.

Останній епізод вносить деякі незначні зміни - пісенний мотив розділяється в регістрах і перекидається з одного голосу в інший, як перегук двох сопілок; цей діалог поступово сповільнюється, аж поки не переривається урочистим акордовим поступом. Наприкінці, як далекий відгомін, знову звучить на найвищих нотах початковий мотив. Яскраві образи природи, настрій радості від єдності з нею, створений Барвінським у цій прелюдії, нагадують поезію його сучасників, наприклад, цикл „Сонячні кларнети" П.Тичини.

Далі, в третій прелюдії втілений буремно-примхливий, типово романтичний експромт²; винятковою красою вражає четверта прелюдія, яка викликає паралелі з суворим і прекрасним хоралом (сам композитор зазначає характер її виконання - Аndante геligіоsо, тобто повільно і релігійно); остання, п'ята знову повертає слухача до романтичного світу, це бурхливий і патетичний фінал.

Ці прелюдії користувались одразу ж після їх написання таким успіхом, що не лише маестро Новак, празький педагог Барвінського дуже схвально відізвався про творіння свого учня і виконував на сцені, але й концертуючі піаністи майже одразу після їх написання радо взяли прелюдії в репертуар, і вже у 1918р. ноти були надруковані у Лейпцигу.