Методологія стратегічного менеджменту

Стратегічне управління є технологією управління організацією в умовах підвищеної нестабільності факторів зовнішнього середовища та їхньої невизначеності в часі. Стратегічне управління передбачає розробку стратегії, яка забезпечує досягнення цілей організації шляхом оптимального використання внутрішнього та зовнішнього середовищ для приведення потенціалу організації у відповідність з вимогами зовнішнього середовища на довгострокову перспективу.

Стратегічний менеджмент – це багатоетапний поведінковий процес, спрямований на розробку та реалізацію стратегії організації з урахуванням змін, виникаючих у зовнішньому середовищі.

Основні завдання стратегічного управління організацією

Процес формування та реалізації стратегії складається з вирішення 5 основних взаємно пов’язаних завдань:

6. Рішення про те, в якому бізнесі організація буде працювати та формування стратегічного бачення

7. Формування цілей і завдань діяльності організації на основі стратегічного бачення та вибраної місії.

8. Розробка стратегії досягнення встановлених цілей.

9. Кваліфіковане та ефективне впровадження та реалізація стратегії.

10. Оцінка результатів діяльності, вивчення нових тенденцій і коректування дій щодо довгострокових напрямків розвитку, цілей стратегії або методів її реалізації.

7. Принципи стратегічного управління

Принципи стратегічного управління – це основні правила управління діяльністю організації для досягнення встановлених цілей.

Виділяють наступні принципи стратегічного менеджменту:

1) Єдність напряму – єдність цілей, інтересів і принципів управління.

2) Науковість – використання досягнень системного та ситуаційного підходів, науки про людську поведінку.

3) Виділення основної ідеї розвитку організації – визначення перспективи, що відкривається перед організацією з точки зору зростання, норми прибутку, стабільності та технології.

4) Економічність і ефективність – розробка та реалізація стратегії організації повинна ґрунтуватись на наявних ресурсах і бути спрямованою на підвищення результатів над витратами в певному плановому періоді.

5) Підлеглість особистих інтересів загальним – інтереси одного працівника або групи працівників не повинні переважати над інтересами організації.

6) Оптимальні пропорції між централізацією та децентралізацією управління – в залежності від конкретних умов, що забезпечують реалізацію цілей організації, раціональне використання існуючого потенціалу та сприйнятливість до вимог зовнішнього середовища.

7) Мотивація персоналу – пропозиція системи винагород для задоволення потреб працівників.

8) Розподіл праці – для виконання роботи, більшої за обсягом і кращої за якістю, за одних і тих же умов.

9) Корпоративність – забезпечує гармонізацію інтересів всього персоналу організації, що сприяє досягненню нею встановлених цілей.