Імпринтинг і його роль у постнатальному онтогенезі виводкових птахів.

Явище імпринтингу як реакція переслідування 2- і 3-денними курчатами об'єкту, що рухається (імпринтованого), описане ще в 1873 році, але сам термін був уведений у етологічну літературу Конрадом Лоренцом, який описав імпринтинг як унікальну форму навчання, внаслідок якої виводкові птахи одразу ж після вилуплення ідуть за будь-яким об'єктом, що рухається. Лоренц, наприклад, описав виводок гусенят, у яких відбувся імпринтинг на нього самого.

Хоча імпринтинг у найбільш типовій формі спостерігається у виводкових птахів, він має місце навіть, у ссавців.

Імовірно, немає обмежень у стимулах, що можуть бути заімпринтовані й можуть викликати реакцію переслідування (наслідування). Чутливий, або критичний, період для раннього, або дитячого, імпринтингу в різних тварин коливається від декількох хвилин до декількох днів. Після того як відбувся імпринтинг, розвивається реакція страху на нові стимули, яка може бути наслідком того, що після імпринтингу відфільтровуються знайомі стимули від незнайомих.

Спостережувана реакція страху й тікання замість первісної реакції переслідування може бути також результатом дозрівання відповідних функціональних одиниць у центральній нервовій системі.

Лоренц підкреслював, що інфантильний імпринтинг як унікальна форма навчання характеризується дуже обмеженим чутливим періодом та необоротністю, на відміну від звичайного умовнорефлекторного навчання, й більшою міцністю. Практично він невгасимий, його наслідки можуть супроводжувати тварину все життя й впливати на її дорослу поведінку. До імпринтингу відносять раннє формування статевої переваги, що зазвичай називають «статевим імпринтингом».

Роль статевого імпринтингу як механізму селективного спарювання встановлена для курей, качок, гусаків, голубів, для деяких горобиних.

Еволюційні наслідки статевого імпринтингу як механізму селективного спарювання полягають насамперед у підтримці статевої ізоляції в симпатричних видів птахів. Якщо, наприклад, вид існує в змішаних колоніях із близькоспорідненими видами, необоротність статевого імпринтингу відіграє значну роль у забезпеченні видоспецифічної переваги й статевої ізоляції. І, навпаки, для пар, що гніздяться поодиноко, сувора необоротність імпринтингу не є обов'язковою.

Протягом онтогенезу характер статевої переваги може змінюватися. Іншими словами, властивості статевого імпринтингу (ступінь його необоротності, тривалість чутливого періоду, статеві відмінності у властивості імпринтувати) визначаються екологічними умовами життя виду й біологією його розмноження.

Оскільки імпринтинг здійснюється на самих ранніх етапах онтогенезу й часто характеризується необоротністю, то статева перевага, сформована на його основі ще до першого розмноження, імітує генетично детерміновану перевагу. Але тому що імпринтинг є специфічною формою навчання, він забезпечує такий характер вибіркового спарювання, який може швидко адаптуватися до будь-якої зміни видоспецифічних ознак.

Незважаючи на те, що генетичні механізми самого імпринтингу невідомі, його біологічні функції й можливі еволюційні наслідки інтенсивно досліджуються.