Стабільність коаліційних урядів у країнах Західної Європи

Визначальним показником діяльності уряду є оцінка його стабільності. У політичній науці поняття політична стабільність застосовують до багатьох базових інститутів: режим, уряд, партійна система і політична партія як самостійний елемент, саме суспільство. Всі зазначені інститути пов'язані між собою і при виділенні одного з них як самодостатнього інші можуть розглядатися і як залежні від стабільності в обраному інституті, і як чинники, які різною мірою здатні впливати на стабільність виділеного нами інституту. Прийнято вважати, що стабільність уряду виступає позитивною характеристикою діяльності уряду, тому що свідчить про його ефективну діяльність. Джованні Сарторі звертає увагу на те, що таке твердження не завжди може бути коректним, тому існує значна кількість конкретних прикладів³⁸⁴. Його зауваження стосуються не європейських країн, тому надалі ми будемо враховувати з позиції, що існування стабільного уряду в європейських країнах створює сприятливі умови для урядів успішно/ефективно виконувати власні функції. У цьому розділі ми свідомо не розглядаємо питання визначення сутності

³⁸⁴ Див.детальніше: Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія. Дослідження структур, мотивів і результатів/ Пер. з 2-го англ.вид. - К.: АртЕк, 2001.— С. 106-109.

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

ефективності діяльності уряду, розуміючи, що це поняття багато­вимірне й охоплює ідеал, який кожен громадянин усвідомлює, але не всі зможуть його чітко окреслити. Ми вважаємо, що до основних індикаторів ефективної діяльності уряду треба віднести: сприяння реалізації на практиці прав і свобод громадян, забезпечення внутрішньої безпеки, запобігання виникненню внутрішніх конфліктів і війн, забезпечення зростання рівня життя власних громадян, завдячуючи економічному розвиткові країни, низький рівень безробіття та інфляції, дотримання усіма громадянами та суспільними інститутами норм права, надання потрібних послуг у потрібному місці у потрібний час, схвальне ставлення громадської думки, яка, з одного боку, є результатом дії перелічених чинників, з іншого - має багато внутрішніх, власних детермінант та багато інших.

Оцінка уряду як стабільного³⁸⁵ передбачатиме врахування дії цілої низки індикаторів. По-перше, це повинна бути діяльність уряду під керівництвом того самого прем'єр-міністра; по-друге, збереження того партійного складу уряду, який отримав підтримку у парламенті; по-третє, це збереження первинного персонального складу членів уряду. Стабільність уряду буде також вимірюватися тривалістю його дії, починаючи від формального призначення/ затвердження главою держави, або отримання підтримки у парламенті, там, де ця процедура є необхідною, і до моменту відставки. У випадку відставки не має значення, що було причиною - закінчення терміну повноважень визначених конституцією чи дострокова відставка. Для оцінки рівня урядової стабільності існує індекс урядової стабільності. Його обчислюють у відсотках. Він засвідчує, яку частину від максимально можливого часу - термін каденції парламенту згідно з конституцією, працював уряд (вважається, що максимально можливий час - це період від виборів

³⁸⁵ Жак Зіллер поряд з поняттям "урядова стабільність", під якою розуміє чергування урядів з різним керівництвом і складом, використовує ще і поняття "міністерська стабільність", тобто довголіття конкретних осіб на відповідних владних посадах. Див.: Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз.-К.: Основи, 1996.-С.203.

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

до виборів*^; 100 %). Показники індексу у дової стабільності стосовно європейських країн за період 1945 - 1989 рр. обчислили Ж.Лейн та С.Ерссон³⁸⁶.

Таблиця 31 Індекс урядової стабільності у державах Західної Європи

 

Ном. за пор.	Країна	1945 -49	-54	1955 -59	1960 -64	1965 -69	-74	1975 -79	-84	1980 -8Т	У -серед­ньому
	Австрія	44,4	83,0	74,4	41,0	87,6	79,8	93,2	92,4	82,2	75,3
	Бельгія	36,0	52,0	83,2	90,0	65,2	57,6	49,0	66,8	72,6	63,6
	Греція	22,8	47,0	52,0	39 0	?П	-78 0	69 4	73 8	88,2	53,4
	Данія	53,6	49,2	63,4	44,0	59,4	50,2	41,2	50,8	77,2	54,3
	Ірландія	90,2	76,0	61,8	77,6	61,0	95,0	79,6	58,2	76,6	75,1
	Іспанія	-	-	-	-	-	-	37,3	63,6	83,2	63,1
	Італія	13,5	29,0	25,6	38,8	65,4	19,8	38,2	33,4	46,6	35,0
	Нідерланди	63,8		72,6	78,8	70,8	73,6	97,4	78,8	86,0	80,6
	Німеччина				67 6	58 6			7? 6		81,7
	Норвегія	97,6	45,2	83,0	64,8	89,2	39,8	64,0	52,6	70,4	67,4
	Португалія	-	-	-	-	-	-	21,4	66,4	67,0	51,6
	Сполучене Королівство	92,0	58,0	39,0	65,6	69,8	65,8	56,6	81,4	90,4	68,7
	Фінляндія	45,0	28,6	30,6	41,2	48,0	45,8	30,8	66,4		48,5
	Франція	14,2	13,0	27,8	67,2	55,2	44,0	47,6	39,6	38,6	38,6
	Швейцарія		67,6	92,6							95,6
	Швеція	49,2	76,6	59,4	94,2	87,4	92,8	71,0	73,4	84,4	76,5
	Середній показник	57,3	58,9	61,8	65,0	68,4	63,2	61,8	66,9	79,0	65,0

Як свідчать результати подані Ж.Лейном та С.Ерссоном, середні показники урядової стабільності постійно зростають протягом післявоєнного періоду. Серед європейських урядів найстабільнимішими були коаліційні уряди (Федеральні Ради) Швейцарії, їхній показник максимально наблизився до 100 % і становить 95,6 %. Досить високий рівень урядової стабільності притаманний також: Німеччині, Нідерландам, Швеції, Австрії та

³⁸⁶ -Г.Е.Ьапе & 5.О.ЕГ88ОП. Роіііісх апсі Зосіеіу іп \¥езіегп Еигоре. 1994.- Р.304. 202

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

Ірландії. З іншого боку, найменш стабільними були уряди: Італії, франції (особливо періоду IV Республіки) та Фінляндії.

Лейвер та Шофілд обчислили середню тривалість урядів країн Західної Європи у місяцях за період 1945 -1990 рр., їхні результати наведено у табл. 32. За їхніми обчисленнями, найбільш тривалими у часі (одиниця виміру - місяці) були уряди Ірландії - 39, Австрії

- 38, Німеччини - 37; найменш тривалими: Італії - 13, Фінляндії

- 15, Франції - 19. Результати, подані у двох працях, досить
коректні. Італії належить "рекорд" найкоротшого терміну
існування уряду у 1953 р. (уряд де Гасперо проіснував усього один
місяць). Певна диспропорція у результатах простежується лише
стосовно Швеції, де індекс урядової стабільності високий, а
показник тривалості у місяцях - низький. Це пов'язано з тим, що
у цій країні виборчий цикл, або період між парламентськими
виборами згідно з Конституцією становить усього три роки.

Простежується і певна географічна відмінність у характеристиці стабільності урядів: переважно уряди північних країн — Данії, Норвегії та Швеції виявились стабільнішими, ніж уряди південних країн - Італії, Іспанії, Франції, Португалії та Греції. Щодо цієї групи країн ми повинні зважати на суттєві політичні зміни, які були властиві багатьом цим країнам. Зокрема, Греція, Іспанія та Португалія пережили тривалий період авторитарного правління; у Франції відбулася зміна конституції та політичної конструкції держави у 1958 р. Крім того, Італія і Франція завжди характеризувалися високим рівнем протестної активності значних груп населення, відповідно високим рівнем підтримки комуністичних партій.

Розглянемо чи існує залежність між урядовою стабільністю та характером кабінету - однопартійний або коаліційний і багатопартійністю.

Цілком ймовірно було б припустити, що найстабільнішими мали би бути однопартійні уряди більшості. Уряд Сполученого Королівства має лише сьому позицію за рівнем урядової стабільності серед 16 європейських країн. Пояснення цього результату полягає у тому, що прем'єр-міністр цієї держави має

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

Таблиця 32 Урядова стабільність у місяцях та чинники впливу³⁸⁷

 

Ном. за пор.	Назва країни	Середній показник урядової стабільності	% коаліційних урядів	Середня тривалість уряду, міс.	Індекс ефективної кількості політ, партій
	Австрія	75,3	72,2		2,5
	Бельгія	63,6	85,3		4,4
	Греція	53,4	25,0		2,2
	Данія	54,3	50,0		4,5
	Ірландія	75,1	45,0		2,8
	Іспанія	63,1			2,7
	Італія	35,0	69,8		3,6
	Нідерланди	80,6			5,0
	Німеччина	81,7			2,7
	Норвегія	67,4	29,2		3,3
	Португалія	51,6	88,3		3,0
	Сполучене Королівство	68,7			2,1
	Фінляндія	48,5	90,5		5,0
	Франція	38,6	77,3		3,3
	Швейцарія	95,6			5,1
	Швеція	76,5	31,8		3,2

право достроково розпускати парламент тоді, коли вважатиме за потрібніше. Як ми вже зазначали, дострокові вибори з наступним новим формування урядів відбуваються досить часто у цій країні. Греція, яка є наступною країною Європи за кількістю однопартійних урядів більшості, займає за рейтингом урядової стабільності лише 13 позицію. Низький результат можна пояснити врахуванням досвіду діяльності усіх урядів цієї країни у

³⁸⁷ Таблиця збірна, тому що складена на підставі різних джерел. Показник індексу урядової стабільності подано згідно з І.Е.Ьапе & 5.О.Ег55оп. Роіііісз апсі Зосіеіу іп \Уе5іегп Еигоре. 1994.- Р.304; показники % коаліційних урядів та їх тривалості у місяцях подано згідно: Саііапег, М, Ьауег, М.& Р.Маіг. Кергезепіаііуе Соуєгпгпєпі іп \Уезіегп Еигоре. 1992.- Р.205; показники індексу ефективної кількості політичних партій згідно з Іасктап, Міііег. Уоіег Тштюиї іп іпе Іпсіизігіаі Оетосгасіез Вигіп§ іпе 1980з// Сот-рагаііуе Роіііісаі Зіисііез. А Вітопіїііу Іоигпаі. Уоі. 27, # 4..Гапиагу 1995.- Р.485.

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

післявоєнний період історії. Якщо виділити лише період, який настав після падіння авторитарного правління режиму "чорних полковників", коли домінували однопартійні уряди більшості, то показник урядової стабільності становив би 77 %, підтверджуючи базове припущення.

У країнах, де переважали однопартійні кабінети (показник відсотка коаліційних кабінетів від 0 до 50 -див. табл. 32) середній термін перебування кабінетів при владі становить 65,5 %. Одночасно середній показник урядової стабільності для країн, які мали однопартійні уряди, досить рівний, тобто немає значного розриву між максимальним середнім у Швеції (76,5 %) і мінімальним середнім у Греції (53,4 %). У країнах, де переважали коаліційні кабінети, середній показник урядової стабільності загалом є дещо нижчий, розрив між країною із найвищим рівнем урядової стабільності - Швейцарія (95,6 %) та країною з найменшим показником - Італія (35,0 %) дуже значний.

Залежність між показником ефективної кількості політичних партій та урядовою стабільністю має такий характер. Країни, які мають найнижчий показник ефективної кількості політичних партій, переважно мають близькі показники урядової стабільності і, навпаки, країни, де показники ефективної кількості політичних партій є понад чотири, мають значні відмінності у показниках урядової стабільності, що яскраво простежується на прикладах.Швейцарії та Нідерландів, з одного боку, та Італії і Фінляндії, з іншого. Тобто, невелика кількість головних політичних партій позитивно відображається на урядовій стабільності, однак зі збільшенням кількості політичних партій збільшується кількість чинників, від яких залежатиме урядова стабільність. Даніель Д'єрмейер та Пітер ван Роозендаль зазначають, що чим більшим є показник ефективної кількості політичних партій, тим більша можливість творення коаліційних урядів, хоча, на їхню думку, треба буде зважати і на перспективу тривалішого формування коаліційного уряду

³⁸⁸ Вапіеі Оіегтеіег & Реіег Уап Коогепйааі. Тпе Оигаііоп ої СаЬіпеі Рогтаііоп Ргосез5Є5 іп \Уе5іегп Миііі-Раггу Оетосгасіез // ВгііізЬ Іоитаі оГ Роіііісаі 5сіепсе.1998. Уо1.28.#4.- Р.622-623.

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

Цікаве дослідження провели Лейвром і Шефілд щодо з'ясування тривалості функціонування урядових кабінетів залежності від типу моделі кабінету.

Таблиця 33

Термін діяльності різних типів урядових кабінетів держав Західної Європи³⁸⁹ (у місяцях)

 

Ном. за пор.	Країна	I	II	III	IV	Середній показник
	Австрія
	Бельгія
	Данія	-		-
	Ірландія			-
	Італія	-
	Нідерланди	-
	Німеччина	-			-
	Норвегія			-
	Фінляндія	-
	Швеція			-
	Середній показник

Матеріали цієї таблиці свідчать, що найстабільнішою є модель однопартійного уряду більшості. Уряди такого типу моделі функціонують у середньому на рік довше від урядів моделі "мінімально-переможна коаліція". На підставі середніх показників по кожному типу урядової моделі можемо простежити, що найбільш стабільними є однопартійні уряди більшості. Відповідно від цієї моделі за спадаючою йдуть такі моделі: мінімально-переможної коаліції, коаліційний уряд більшості, найменш стабільний коаліційний уряд меншості. Водночас таблиця дає підстави вважати, що національні особливості суттєво впливають на показники урядової стабільності.

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

Ми згадували про "зовнішні" чинники, які впливають на тривалість коаліційного кабінету. Його стабільність залежатиме від становища у самому уряді, від характеру взаємовідносин між окремою міністерською автономією у вирішенні питань, які належать до компетенції міністерства, та колективним прийняттям рішень урядом як єдиним цілим. Колективне рішення уряду передбачатиме, що кожен член уряду повинен виконувати у сфері, за яку він особисто відповідає, узгоджену лінію поведінки, навіть якщо вона не зовсім збігається з його особистою позицією. Треба також зважати на ситуацію, коли призначення міністра є компетенцією політичної партії, як у випадку Нідерландів, тоді у своїй діяльності міністр буде проводити лінію партії, до якої він належить і яку він представляє. Це породжує додатковий комплекс проблем, які впливають на стабільність уряду. Лейвер і Шепсл виділяють значення процесу голосувань в уряді. Вони зазначають, що переважно це голосування, коли для прийняття рішення потрібна більшість голосів. За умови коаліційного характеру кабінету це може стимулювати утворення вже всередині самого кабінету мікроугруповань, які здатні суттєво впливати на подальшу діяльність і стабільність кабінету³⁹¹.

Додатковим викликом для урядової стабільності стає відставка окремого міністра, а також наступний перерозподіл міністерських посад або нове призначення, яке досить часто може потребувати спеціальних, додаткових узгоджень. Переважно відставка міністра відбувається за рішенням прем'єр-міністра, або внаслідок втрати довіри з боку парламентарів і здійснюється вона головою держави. У Швеції прем'єр-мінстр самостійно відправляє у відставку міністрів уряду³⁹². Як зазначють Лейвер та Шепсл, прем'єр-міністра незважаючи на широкі конституційні повноваження, не можна розглядати у країнах Західної Європи як "диктатора". Вони зауважують, що " внутрішні структури найбільших політичних

 

³⁸⁹ Таблиця вміщена у праці: М.ОаіаЬег, М.Ьауег & Р.Маіг. Керге5епіаііуе Соуегптепі

іп \\'еяіегп Еигоре. 1992.- Р. 207.

^39ОЦі цифри використано для означення типів урядових кабінетів: І -

однопартійний кабінет більшості; II - мінімально-переможна коаліція;

III —коаліційний кабінет більшості;ІУ- коаліційний кабінет меншості.

³⁹¹ Ьауег М. & ЗЬерзіе К.А. СаЬіпеі Міпізіегз апсі Рагііатепіагу Ооуегптепі: А КехеагсЬ А§ешіа// Оеуе1оріп§ Оетосгасу. Сотрагаііуе КевеагсЬ іп Нопоиг оі ІР.ВІошІеі. СатЬгі<і§е Шіуегзііу Ргекз, 1994.- Р.143. ^т Конституция Швеции// Конституции государств Европейского Союза.-С. 711.

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

партій такі, що навіть сильних прем'єр-міністрів можна просто скинути, втративши підтримку старших членів партії."³⁹³ Контраверсійність перелічених процесів доповнюється тим фактом, що прем'єр-міністр має лише один голос, подібно як і інші члени уряду/кабінету. Тому у своїй діяльності прем'єр-міністр поеинєн постійно зважати на ситуацію всередині коаліційного уряду. Як зазначає Р.Росс, в європейських країнах, де діють коаліційні уряди, простежується тенденція до певного обмеження сфери впливу прем'єра, оскільки головним завданнями у його діяльності стає впорядкування міжпартійних відносин і питань забезпечення стабільності власного кабінету³⁹⁴. На значення внутрішньопартійної дисципліни як чинника, який впливає на стабільність уряду, звертає увагу Джованні Сарторі³⁹⁵.

Ми також не повинні забувати, що політику роблять живі люди, які перебувають під впливом власних суб'єктивно-ідеальних переконань та установок. Крім того, саме собою політичне життя не є механічно запрограмованим, у ньому завжди певну роль відіграє випадок. Уряд, який має всі підстави для стабільного функціонування, може припинити своє існування внаслідок власної помилки, політичного скандалу, стихійного лиха, резонансного політичного вбивства, терактів, протестних виступів громадськості тощо.

Вплив різних чинників на урядову стабільність європейських країн грунтовно проаналізував німецький вчений Є.Ціммерман. Ми розглянемо їх за запропонованою автором схемою:

1) урядова стабільність негативно корелюється з кількістю
партій у парламенті, тобто термін перебування при владі уряду
зворотно пропорційний кількості партій у парламанті;

2) урядова стабільність тим вища, чим більша кількість місць,
на які опираються у парламенті урядові партії;

³⁹³ Ьауег М. & ЗЬерзіе К.А. СаЬіпеі Міпі$іег$ апсі Рагііатепіагу Соуегптепі: А

Кезеагсп А^епсіа// Оеуе1оріп§ Оетосгасу. - Р. 142.

³⁹⁴Ко8е К. Ргіте МІПІ5ІЄГ8 іп Рагіатепіагу Оетосгасу// \¥езі Еигореап Роііііск. 1991.

Уоі.14. #2. -Р.17.

³⁹⁵ Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія. Дослідження структур,

мотивів і результатів.- С. 181 - 185.

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

3) уряд більшості стабільніший, ніж уряд меншості;

4) стабільність однопартійного уряду більша, ніж коаліційного
уряду;

 

5) стабільність уряду більша у "мінімально-переможних
коаліціях", зменшуючись від більших до менших коаліцій і є
найменшою у коаліційному уряді меншості;

6) стабільність однопартійного уряду більшості більша, ніж
уряду "мінімально-переможної коаліції", зменшуючись відповідно
до зменшення кількості голосів, на які опирається уряд
"мінімально-переможної коаліції" і є найменшою, якщо уряд
опирається лише на меншість у парламенті;

7) чим більше місць у парламенті має опозиція, тим менш
тривалим буде уряд;

8) стабільність уряду негативно корелюється з
парламентською фракційністю;

9) стабільність уряду негативно корелюється з урядовою
фракційністю;

10) чим більша сфера контролю опозиції у парламенті, тим
коротша тривалість уряду;

11) стабільність уряду позитивно корелюється з фракційністю
опозиційних партій;

12) стабільність уряду негативно пов'язана з відсотком місць,
які контролюють антисистемні партії;

13) стабільність уряду позитивно пов'язана з фракційністю
антисистемних партій;

14) стабільність уряду негативно пов'язана з попередньою
кризою у процесі формування уряду³⁹⁶.

Підсумовуючи розглянуті питання, вважаємо, що формування коаліційних урядів у країнах Західної Європи відбувається не методом спроб і помилок, а з урахуванням загальних вимог теорії коаліцій. Вони були сформульовані на підставі узагальнення та критичного аналізу світового досвіду

³⁹⁶ 2іттегаіап Е. Соуегптепі ЗіаЬПііу іп 5іх Соипігіез Бигіп§ Іїіе \УогИ Есопотіс Сгізез оГЙіе 1930: Зоте Ргеіітепагу Сопзісіегаііопз// Еигореап.Гошпаі оСРоіііісаі КезеагсЬ. 1987. Уо1.15. # 1.- РР.34-44.

І!

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

формування коаліційних урядів. На наш погляд, основними підходами під час формування урядових коаліцій є: "прагма­тичний", коли при формуванні коаліцій передусім враховують показники кількості місць, які мають партїі-потенційніучасники коаліції; "ідеологічний ", коли до уваги беруть ступінь ідеологічної близькості (сумісності) можливих партнерів по коаліції. Для першої групи базовою є модель - "мінімально-переможної коаліції", яка передбачає, що уряд може бути сформований на основі мінімальної кількості учасників. Обов'язкова умова- щоб об 'єднані їхні зусилля хоча б забезпечили мінімальну більшість у парламенті. Наступна модель формування коаліційного уряду передбачає, що критерієм під час прийняття рішення про входження до коаліці, повинна слугувати ідеологічна близькість майбутніх партнерів по коаліції- "коаліціїмінімального радіусу дії". Під "радіусом дії" розуміється ідеологічна близькість політичних партій у межах "ліво-правого " партійного спектра.

Ми вважаємо, що не існує "чистих" прагматичних та ідеологічних моделей, кожна модель, яку застосовують на практиці, поєднує в собі елементи двох зазначених моделей, але у різних пропорціях.

Ідеологічна модель формування урядових коаліцій можлива там, де міжпартійні ідеологічні відмінності не настільки гострі, щоб блокувати процес формування урядової коаліції. Ідеологічні детермінанти здатні впливати на арифметичні міркування і розрахунки можливих коаліційних партнерів, відповідно арифметичні калькуляції здатні створювати власні політичні тиски, примушуючи політиків йти на утворення коаліцій, чи даючи їм змогу раціоналізовувати партійну позицію. Отож:, коаліційна політика постійно вимагає узгодження партійних стратегій і можливих тактичних композицій/пропозицій щодо творення коаліційного уряду.

Аналіз ідеологічних відмінностей між головними партіями лівого та правого спектра в європейських країнах дає змогу констатувати, що відбулося суттєве зменшення цих відмінностей. Особливо значні зміни відбулися у Бельгії, яка з кінця

Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи

60-хроків, як ми вже зазначали, мала дуже відчутне напруження у багатьох соціополітичних поділах. Значне зменшення протистояння відбулося в Австрії, Ірландії та Сполученому Королівстві. Суттєвий вплив на зменшення ідеологічних відмінностей між: основними політичними партіями країн Західної Європи мало падіння "комуністичного режиму" у Радянському Союзі і колишніх країнах "соціалістичного табору ";.

Ми вважаємо, що до основних характеристик діяльності урядів належить ефективність і стабільність. Відповідно до індикаторів ефективної діяльності уряду треба зачислити: сприяння реалізації на практиці прав та свобод громадян, забезпечення внутрішньої безпеки, запобігання виникненню внутрішніх конфліктів і війн, забезпечення зростання рівня життя власних громадян, завдячуючи економічному розвиткові країни, низький рівень безробіття та інфляції, дотримання усіма громадянами та суспільними інститутами норм права, надання потрібних послуг у потрібному місці і у потрібний час, схвальне ставлення громадської думки, яка, з одного боку, є результатом дії перелічених чинників, з іншого-має багато внутрішніх, власних детермінант та багато інших.

Оцінка уряду як стабільного передбачатиме врахування дії цілої низки індикаторів. По-перше, це повинна бути діяльність уряду під керівництвом того самого прем 'єр-міністра; по-друге, збереження того партійного складу уряду, який отримав підтримку у парламенті; по-третє, це збереження первинного персонального складу членів уряду. Стабільність уряду буде також: вимірюватися тривалістю його дії, починаючи від формального призначення/затвердження главою держави, або отримання підтримки у парламенті, там, де ця процедура є необхідною, і до моменту відставки. У випадку відставки не має значення, що було причиною — закінчення терміну повноважень визначених конституцією чи дострокова відставка.