Етап тренінгу

Завдання 4. Визначте тенденції структурних зрушень при виконанні Державного бюджету України за останні п’ять і більше років. На основі абсолютних показників слід розрахувати та проаналізувати відносні показники. Окресліть бюджетно-податкові ризики. Розглянути склад і структуру державного бюджету за загальним і спеціальним фондами. Побудуйте графіки динаміки. Зробіть висновки та пропозиції.

Основну частину свої фінансових ресурсі держава мобілізує і розподіляє через Державний бюджет України, проаналізуємо його показники. Основним джерелом формування бюджету є ВВП. ВВП в 2007 році становив — 720 731 млн. грн., 2008р.—948 056 млн. грн., 2009р.— 91 4720 млн. грн.,2010р.— 1 082 569 млн. грн.,

2011р.— 1 316 600 млн. грн., 2012р.— 1 408 889 млн. грн. Зростання ВВП (у порівнянні з попереднім роком) у 2008р. - на 31,5%, 2009 р. — -3,5%, 2010 р.—18,5%,2 011 р.—21,6%, 2012 р.—7%. ВВП України постійно зростає, спад відбувся лише в 2009 році,що зумовлено світовою фінансово — економічною кризою, зниження попитом на товари підприємств, скорочення ділової активності відбулося за всіма видами економічної діяльності, крім сільського господарства, де обсяги виробленої продукції зросли на 0,1 відсотка. У результаті економічного спаду збитки суб'єктів господарювання становили 130,6 млрд. грн., що в 1,7 раза більше показника, врахованого при затвердженні державного бюджету. Як наслідок, за експертною оцінкою Рахункової палати, у наступних податкових періодах сума недоотриманих доходів державного бюджету перевищить 30 млрд. гривень. Значне сповільнення зростання ВВП у 2012р. зумовлено зменшенням зовнішнього попиту на українські товари, підвищенням тиску виплат зовнішнього боргу і нестабільністю на міжнародних ринках та уповільнення промислового виробництва.

Розглянемо доходи і видатки Державного бюджету(млн. грн.): у 2007 р. доходи - 165 939,2,а видатки — 174 254,3 відповідно у відношенні до ВВП 23,02% і 24,18%. Економічний стан України 2007 року характеризувався продовженням зростання ВВП, приріст якого становив 7,6 %, порівняно з 6,5 %, врахованих при затвердженні державного бюджету. Така позитивна тенденція, в основному, відбулася за рахунок торгівлі (на 20,6 %), будівництва (на 13,2 %) та розвитку переробної промисловості (на 12,8%), що стало причиною підвищення внутрішнього попиту і обумовило збільшення доходів населення, а також забезпеченню надходжень до бюджету. Перевищення видатків над доходами бюджету зумовлено: інфляційним процесом, росли видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення; економічну діяльність; громадський порядок, безпеку та судову владу та інші види діяльності,що призвело до перевищення видатків над доходами. У 2008 р. доходи — 231 722,8 млн. грн., видатки — 242 224,9 млн. грн.,відповідно до ВВП 24,44% і 25,47. Перевищення видатків над доходами бюджету спричинене уповільненням спричинене темпів економічного зростання, спричиненого насамперед падінням промислової діяльності. До фінансової кризи,тобто до 2009 року,включно, ми спостерігаємо стрімке збільшення доходів Державного бюджету. Зменшення дохідної частини бюджету пов’язане з критичним становищем економічної ситуації нашої країни під час кризи. В умовах уповільнення економічного зростання уряд повинен скорочувати видатки, натомість українська влада дотримується прямо протилежного курсу – видатки зростають.

Але,незважаючи на це,вже в 2010, 2011, 2012 р. спостерігається збільшення доходів Державного бюджету України 240 615,2, 346 053,9 і 314 616 млн. грн. Збільшення показників доходної частини бюджету пояснюється загальними позитивними тенденціями розвитку соціально — економічного становища України, а саме: зростанням ВВП, втриманням інфляції, будівництво зростало завдяки значним капіталовкладенням для підготовки до Євро-2012, зростання у сільському господарстві було спричинене рекордно високим урожаєм. Проте збільшення дохідної частини державного бюджету протягом останніх років пов’язане з досить вагомим чинником, а саме з інфляцією, яка спричинила підвищення цін й, як наслідок збільшення надходжень від непрямих податків, на обсяг котрих впливають саме цінові фактори. Значне збільшення видатків у 2010,2011,2012 році, тобто 303 588,7; 333 459,5 та 399 459,1 млн. грн., відповідно у % до ВВП 28,04; 25,32 та 28, 35 — це пов’язано з суттєвим збільшенням видатків бюджету на функції держави, виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям, субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям. Оце відсуді

В структурі доходів бюджетів на 2007-2012 роки основне навантаження з дохідної частини бюджету приходиться на податкові надходження. Зміни у структурі доходів державного бюджету за аналізовані роки відповідають: у 2007 р. 116 670 (млн. грн.) 70,31%, 2008р. збільшилися до 167883 (млн. грн.)72,45%; 2009 р. зменшенням до 148 915 (млн. грн.) 71,01%; 2010 р. зменшилися до 166 872 (млн. грн.) 69,35%; 2011р. зросли до 261604 (млн. грн.) 83,15%; 2012р.зменшилися до 274 715 (млн. грн.) 79,38%. Аналіз податкових надходжень показує наявність незначних коливань між роками. Однак ці зміни є несталими. Це позитивна тенденція, яка, з одного боку, свідчить про те, що головним джерелом мобілізації коштів та формування фінансових ресурсів держави є саме податки, а з іншого, – що податкова політика держави може виявлятися занадто суворою по відношенню до національних виробників. Це, в свою чергу, може зумовити відтік інвестицій за умови, якщо буде спостерігатися збільшення податкового тягаря порівняно з державами-конкурентами.

Зростання податкових надходжень у 2011 році на до 83,15% порівняно з попереднім періодом,зокрема можна пояснити зміною бюджетної класифікації, коли окремі групи неподаткових надходжень були переміщені в податкові надходження, що, відповідно, призвело до зменшення об’єму неподаткових надходжень (рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси тощо), внаслідок прийняття Податкового кодексу, а відтак збільшило навантаження на підприємців. Також це свідчить лише про зростання податкового тиску зі сторони держави внаслідок неможливості використання для наповнення Державного бюджету неподаткових та інших видів джерел в період економічної кризи, що є також причиною зменшення дохідної бази Державного бюджету.

В той час як до кризові показники говорять про ефективність використання державою неподаткових джерел формування бюджету. Неподаткові надходження: у 2007р. становили 42111 (млн. грн.) 25,38%; 2008р. 52854 (млн. грн.) 22,81%;2009р. 50676 (млн. грн.) 24,17%; 2010р. 65067 (млн. грн.) 27,04%; 2011р. 490878 (млн. грн.) 15,6%; 2012р. 68 2876 (млн. грн.)19,73%. Узагальнюючи показники мобілізації неподаткових надходжень до бюджету доцільно акцентувати увагу на тому, що основною функцією цих надходжень є збалансування бюджету, заповнення недоотриманої частини доходів за рахунок податків. Функція балансування за відсутності податкових надходжень цього виду доходів обумовлена неможливістю держави нагромадити необхідний обсяг надходжень у зв’язку з обмеженими розмірами об’єктів оподаткування. Однак подібна ситуація не може бути оцінена як позитивне явище, оскільки є свідченням низької ефективності діяльності податкових органів у процесі мобілізації податків до бюджету та недоліків діючої системи оподаткування. Не одержуючи необхідної суми податків, держава змушена вишукувати інші джерела формування доходів і, насамперед, у формі неподаткових надходжень. Таким чином, характеризуючи тенденцію до зростання ролі неподаткових надходжень у доходах бюджету, не завжди доцільно її характеризувати як позитивне явище: по-перше, оскільки така динаміка є результатом економічної кризи – рівень виробленого ВВП (основного джерела податкових доходів) настільки низький, що не дає змоги забезпечити надходження достатніх доходів до бюджету; по-друге, це свідчення вкрай низької ефективності податкової системи і податкової служби. Однак, зважаючи на значну частину неподаткових надходжень у доходах бюджету України, їхня роль в забезпеченні перерозподільних процесів є суттєвою і в найближчій перспективі особливо не знижуватиметься. Тому важливим завданням фінансового апарату держави є пошук шляхів удосконалення механізму мобілізації цих надходжень, ефективного використання його складових у процесі наповнення бюджетів. Одночасно доцільно формувати нові підходи до розробки ринкової моделі податкового механізму, який в перспективі забезпечить суттєве зростання обсягів податкових надходжень з одночасним зменшенням неподаткових.

Основними напрямами посилення ролі неподаткових надходжень у доходах

бюджету держави та збільшення їхніх обсягів я вважаю: зміцнення фінансового становища суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких є частка державного

майна; підвищення ефективності роботи підприємств державної форми власності; збільшення кількості платних послуг, які можуть надаватися державними органами та пошук нових видів таких послуг, потреба у яких виникає у певних ситуаціях; розширення об’єктів справляння державного мита; поліпшення роботи з підбору

об’єктів оренди державного і комунального майна та привабливості цих об’єктів;

стимулювання роботи бюджетних установ, пов’язаної з диверсифікацією джерел та

пошуком резервів зростання обсягів власних надходжень. до судя удалити можна щоб зменшити обсяг роботи!

Основними ризиками бюджетно-податкової політики, що впливають на стабільність формування доходів бюджету, є такі: зміни податкового навантаження (зниження ставок основних бюджетоформувальних податків); зміни податкової бази (надання податкових переваг, розширення податкової бази); рівень податкової заборгованості (за основними бюджетоформувальними податками, що належать до сплати до Державного бюджету; бюджетна заборгованість за відшкодуваннями з ПДВ); ризики адміністрування податків,ризики у сфері регламентації податкових правовідносин, неякісна аналітична робота (аналіз, прогнозування і планування податкових доходів), відсутність єдності, недостатній рівень простоти та оперативності, автоматизованості процедур облікової роботи, ризики податкового контролю та управління податковим боргом тощо; зростання умовних зобов'язань (ризик вимоги за умовними зобов' язаннями); нижчі, ніж заплановані, надходження від приватизації; структурні реформи в бюджетно-податковій сфері тощо.

Надходження від цільових фондів у 2007р. 930 млн. грн., 0,56%; 2008р. 1022 млн. грн., 0,44%; 2009р. 633 млн. грн., 0,30%; 2010р. 1157 млн. грн., 0,48%; 2011р. 206397 млн. грн., 0,065%; 2012р. 254 550 млн. грн., 0,07%. Як видно суттєвого впливу на доходи державного бюджету ці показники не оказують, я в тім й надходження до цільових фондів. Зупиняючись на трансфертах, що надходять до доходів державного бюджету, слід зазначити, що їх частка також є несуттєвою. 2007р. 4351 млн. грн. або 2,62%; 2008р. 7701 млн. грн. або 3,32%; 2009р. 7769 млн. грн. або 3,70%; 2010р. 6624 млн. грн. або 2,75%; 2011р. 271864 млн. грн. або 0,86%; 2012р. 134251 млн. грн. або 0,39%. За аналізований період спостерігається її поступове збільшення до 2009 р.,а з 2010р. їх частка зменшується.

Дефіцит державного бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами. Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Маастрихтською угодою визначено, що припустимим є дефіцит на рівні 3% від ВВП. Отже проаналізуємо дефіцит Державного бюджету України 2007 р. питома вага дефіциту державного бюджету 1,37%, але залишається у прийнятних межах. У 2008 р. спостерігається зниження досліджуваного показника на 0,05% до 1,32%. Фактично, можна зробити висновок, що у 2007-2008 роках у сфері бюджетного дефіциту спостерігалася відносна стабільність, відповідні показники не перевищували дозволених рівнів.

Але з 2009 року спостерігається порушення даної тенденції, а саме питома вага дефіциту бюджету у ВВП складає 3,9%, тобто перевищує норматив бюджетної безпеки, визнаний європейським економічним співтовариством. Це пов'язано зі значним зменшенням ВВП України у 2009 р. порівняно з 2008 р. на -3,5%.

Подальше зростання досліджуваного показника простежується у 2010 році. Дефіцит Державного бюджету України у % до ВВП склав 5,9%, сягнувши найвищого значення за аналізований період. Таким чином, дефіцит Державного бюджету України у 2007-2008 рр. знаходився у економічно безпечних межах, не здійснюючи значного навантаження на економічний розвиток країни. Але у 2009-2010 рр. спостерігаються загрозливі тенденції у даній сфері, які характеризуються як зростанням абсолютного значення дефіциту державного бюджету, так і його питомої ваги у ВВП України. Загострення проблем збалансування бюджетів у 2009-2010 рр. пов’язане з наслідками світової фінансової кризи, через повільне відновлення економічного зростання та необхідність збільшення соціальних виплат і забезпечення пенсійних видатків. Це пов’язано, зокрема, з: з падінням рівня виробництва та ВВП; нестабільністю на ринку зайнятості, зростанням безробіття; високою часткою бюджетних витрат на реалізацію антикризових заходів; використанням інструментів фіскального стимулювання; фінансовими проблемами пенсійних фондів. Як видно з графіка бюджетний дефіцит у 2011р. становив 1,8% зазначений рівень дефіциту зумовлений завдяки зростанню доходів бюджету та оптимізації структури видатків,а в 2012р. 3,8%, Україна ввійшла в стан рецесії у другій половині 2012 року, що призвело до вповільнення зростання ВВП, через слабкий зовнішній попит та затримки із впровадженням заходів протидії існуючим макроекономічним дисбалансам,що призвело до зменшення доходів бюджету.

Одним із видів очевидних умовних зобов’язань є державні гарантії за кредитами. На відміну від прямих боргових зобов’язань, у відносинах державного гарантування реальна фінансова відповідальність держави виникає в разі неплатоспроможності безпосереднього позичальника таких кредитів. Перша гарантія уряду на залучення іноземного кредиту від країн-членів Паризького клубу кредиторів1 була надана у 1992 році. За період 1992 – 1999 рр. таких гарантій було надано 140 загальною сумою 2,6млрд.дол., в тому числі 9 гарантій на суму 0,2 млрд. дол. було анульовано. Разом з тим, із 77 позичальників лише 10 змогли погасити свої зобов’язання, а 24 виявилися неплатоспроможними, інші підприємства лише частково здійснили погашення. У 2000 році уряд України пішов на унікальний крок, відмовившись від надання державних гарантій. Це спричинило відносну сталість гарантованого державного боргу протягом 2000 – 2003 рр. У 2003 році державний гарантований борг зріс на 0,6 % відносно 2001 року. Державні гарантії надавалися тільки на кредити, отримані Державною службою автомобільних доріг України (Укравтодор). Починаючи з 2004 року, практика надання кредитів під державні гарантії була поновлена. Державні гарантії було надано наступним проектам: - будівництво автомобільної траси “Київ-Одеса”; - українсько-бразильський проект космічного ракетного комплексу“Циклон-4”; - проект Укрзалізниці. У 2006 році відповідно до закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”,державні гарантії не надавалися. За період 2005 – 2006 рр. гарантований державний борг зменшився на 5,8%. Це відбулося за рахунок зменшення зовнішніх позик, гарантованих державою (запозичення за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку та запозичення за позиками, наданими закордонними органами управління). Проте, починаючи з 2008 року, відбулося різке зростання гарантованого державою боргу. Причиною такого збільшення є фінансово економічна криза, зокрема, зміна співвідношення гривні щодо долара (із 5,5 у 2007 році до 7,7 у 2008 році за 1 долар). Сума гарантованого державного боргу зросла на 38,7млрд.грн, або на 65,8 %, який на 31 жовтня 2010 року складав 97,4млрд.грн. Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» визначено надання гарантій щодо виконання боргових зобов’язань: - Державної служби автомобільних доріг України та Національного агентства з питань підготовки і проведення в Україні фінального чемпіонату Європи 2012 року з футболу – на суму 45 млрд. грн; - Державної іпотечної установи – на суму 2 млрд. грн.

Світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати. Є три основні моделі перерозподілу ВВП через бюджет:американська, коли через бюджет перерозподіляється від ЗО до 35 % ВВП; західноєвропейська, коли через бюджет перерозподіляється від 40 до 50 % ВВП; скандинавська, коли через бюджет перерозподіляється від 60 до 65 % ВВП. У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від ЗО до 50 % ВВП. Тому необхідно знайти виважені форми й методи цього перерозподілу, що в умовах України є одним із найважливіших завдань. Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через Державний бюджет. Але в умовах утвердження економіки ринкового типу провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об’єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз і є тим інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими методами, в тому числі й чисто ринковими. Існує гранична межа, за якою підвищення фіскального навантаження на економіку призведе до послаблення ділової активності суб’єктів господарювання, скорочення їх фінансових можливостей до відтворення виробництва, а відтак до погіршення інвестиційного клімату, зниження темпів економічного розвитку та зростання масштабів ухилення від сплати податків. На даному етапі розвитку економіки України оптимальним та ефективним є збереження частки перерозподілу ВВП черезбюджет на рівні 28–30 відсотків. Поступове і системне зниження фіскального навантаження має дати підґрунтя для забезпечення оновлення основних виробничих фондів, технічного переоснащення, запровадження новітніх технологій. Вивільнення коштів в реальний сектор економіки має стати каталізатором подальшого розвитку реального сектору економіки.

Висновки та пропозиції

Державне регулювання має велике значення в економічному житті кожної країни. У сучасному світі неможливо обійтись без участі держави в економічній системі. Однією із ланок економічної системи – є державний бюджет країни, який є фінансовим планом доходів і видатків держави, необхідних для виконання нею функцій соціального захисту населення та інших функцій регулювання економіки.

Джерелом фінансових ресурсів, які є матеріальним забезпеченням видатків бюджету, є доходи бюджету. Тому увагу до формування доходів бюджету є важливим фактором стабільності фінансової системи. Основним джерелом доходів бюджету є податки. Суть податків криється, насамперед, у примусовому відчужені державою частини з нову утвореної вартості. Важливо, щоб податкове навантаження на економіку було сформоване таким чином, щоб воно стимулювало економіку, а не дестабілізувало. Податки не можна створювати сліпо, необґрунтовано. Для існування податку завжди має бути економічна база. З іншого боку, податки мають задовольняти потребам держави у фінансових ресурсах для виконання нею її функцій. Тому питання формування доходів бюджету є складним об’єктом дослідження економічної науки. Великою помилкою сучасних політиків є недбале ставлення до економічних законів, бо реальність не пробачає легковажного ставлення до серйозних проблем.

Необґрунтованого розширення соціальних бюджетних видатків. Оскільки українська політична система є досить поляризованою, уникнути ризику відновлення політики соціального популізму видається практично неможливим. Тому раціональним і досить перспективним механізмом подолання даного ризику є автоматизація процесу розрахунку базових соціальних стандартів і мінімізація суб’єктивного впливу на цей процес. У даному контексті необхідним є розробка і включення до Бюджетного кодексу України чіткої формули визначення розміру базових соціальних стандартів (передусім прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати). Розмір соціальних стандартів має індексуватися на рівень інфляції плюс зростання ВВП чи продуктивності праці. Ця формула змусить уряд концентруватися на зростанні ВВП, борговий тиск на економіку в умовах нестабільності та невизначеності стосовно глобальних економічних тенденцій та економічної динаміки в середньостроковій перспективі Україна у разі наявності надпланових надходжень до бюджету має спрямувати кошти на дострокове погашення частини державного боргу. Це дозволить не лише зменшити видатки бюджету на обслуговування боргу (виплати відсотків), але й підвищити стійкість системи державних фінансів до зовнішніх негативних чинників.

Щорічно в нашій державі надходження податків зростають у порівнянні з попереднім роком. Але це не означає посилення податкового тиску на суб’єктів підприємництва, які працюють легально. Так, вони більше заплатять у бюджет, якщо результати їхньої діяльності покращаться, збільшиться об’єкт оподаткування. Не треба забувати, що розпочався процес стабілізації економіки, і більшість підприємств нарощює обсяги виробництва, отримуючи прибутки і сплачуючи податки. До податкових органів доведені напружені завдання збільшення надходжень до бюджету. Дуже важливо реалізувати ці завдання не за рахунок фіскальних методів, а насамперед через активізацію бізнесу, інвестицій, боротьби з «тіньовою» економікою.

Заходи держави щодо наповнення бюджету повинні ґрунтуватися на політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки. Для цього необхідно створити гнучку та максимально ефективну податкову систему. Вона на даний час має цілу низку недоліків, які вже набули системного характеру. Не виникає сумніву щодо того, що податкова система України потребує перетворень. Для того щоб змінити поточний стан податкової системи необхідні структурні зрушення в даній сфері. Основними напрямками трансформації податкової системи є:зниження податкових ставок; спрощення механізму обчислення податків;стимулювання розвитку бізнесу та підвищення ефективності виробництва; посилення оподаткування екологічно шкідливих і небезпечних виробництв; реформування податкових пільг; зменшення ставки або диференціація ставок ПДВ; зміцнення податкового законодавства.

На етапі проведення аналізу виконання бюджету за доходами і складання бюджетної звітності з метою зменшення негативного впливу бюджетних ризиків на формування доходів необхідно підтримувати високий методичний рівень і використовувати науково обґрунтовані підходи до організації моніторингу бюджетного потенціалу, проведення якісної аналітичної роботи податковими і казначейськими органами. У процесі аналізу виконання бюджету слід проводити агрегацію всіх виявлених ризиків за попередній бюджетний період, аналізувати причини виникнення ризиків та слабкі ланки в бюджетному процесі, найбільш схильні до впливу ризиків, розробляти методи захисту й мінімізації негативного впливу. На цьому етапі необхідно розробляти нормативно-законодавчі документи щодо організації бюджетного процесу і вносити до них зміни. Здійснення процедур бюджетного ризик-менеджменту стосовно формування доходів бюджету на всіх стадіях бюджетного процесу дає змогу підвищити не лише якість та адекватність прогнозних показників доходів державного бюджету, а й оперативність діяльності учасників бюджетного процесу щодо їх виконання та ефективність фінансового контролю на всіх рівнях бюджетної системи.