Етична поведінка у менеджменті

Кожна організація функціонує в економічному прос­торі, де склалися певні моральні устої, принципи, куль­тура. Тому підприємці та менеджери повинні будувати свої стосунки з підлеглими, партнерами на засадах етики.

Етика — норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридич­них та моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою або яких вимагає від неї оточення.

Відповідно етичною поведінкою є сукупність вчин­ків, дій людей, які відповідають нормам моралі, свідо­мості, порядку, що сформувалися в суспільстві або до яких воно прямує. У процесі підприємницької та управ­лінської діяльності непоодинокі випадки відхилення від суспільних норм, що розцінюється як неетична поведін­ка. Вона може бути зумовлена різними чинниками:

§ конкурентною боротьбою;

§ прагненням великих прибутків;

§ невмілим стимулюванням керівників за етичну по­ведінку;

§ недооцінкою етичних норм у суспільстві;

§ намаганням досягнути мети та реалізувати місію організації будь-якою ціною;

§ неетичною поведінкою партнерів;

§ конфліктними, стресовими ситуаціями в організації;

§ невдалим підбором та невмілим застосуванням сти­лів керівництва;

§ занадто складною системою розроблення та прий­няття рішень в організації тощо.

У більшості організацій приділяють особливу увагу етичним нормам, оскільки від цього значною мірою залежать імідж та ділова репутація компаній. Часто вони опиняються перед дилемою: діяти етично, але недоотримати потенційні прибутки чи досягати визначених ці­лей будь-якими засобами, тобто працювати за принци­пом Ніколо Маккіавеллі (1469—1529) «Мета виправдо­вує засоби». Практика свідчить: якщо фірма планує свою діяльність у короткостроковому періоді, не орієнтуючись на перспективний розвиток, то віддає перевагу другому варіанту поведінки. Якщо ж компанія прагне здобути стабільне становище на ринку, встановити взаємовигід­ні та чесні стосунки зі своїми партнерами, забезпечити успішний та прибутковий бізнес у довгостроковому пері­оді, всі дії та вчинки її працівників повинні базуватись на дотриманні етичних норм, ділового етикету. Страте­гія етичної поведінки інколи змушує підприємства від­мовлятись від досить привабливих з комерційної точки зору пропозицій, що формує і посилює їх репутацію в ділових колах. Це підтверджує доцільність і виправда­ність інвестицій в етику. Нерідко з виховною метою в організаціях розробляють етичні кодекси, які визнача­ють моральні та соціальні цінності компанії, принципи ділового етикету, правила поведінки працівників; ство­рюються спеціальні структурні підрозділи (наприклад, комітет з етики) чи запроваджуються спеціальні посади (наприклад, уповноважений з етичних питань). Нап­риклад, Кодекс етики компанії «Cummins Engine», охоп­лює такі пункти:

1. Підлеглість закону.

2. Бути чесним, оцінювати події справедливо і точно.

3. Бути справедливим — надавати змогу висловитися кожному.

4. Бути турботливим — турбуватися про те, щоб фір­ма впливала на інших, намагатись зробити цей вплив більш сприятливим.

5. Бути сміливим. Ставитися до інших з повагою, на­віть коли це збитково для справи.

Сучасний менеджмент пропонує такі заходи для за­безпечення етичної поведінки:

§ запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань, пра­вил поведінки працівників організації. Так, етичними нормами заборонено хабарі, подарунки, порушення зако­нів, незаконні виплати політичним організаціям, необґрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, викорис­тання забороненої інформації тощо. Як стверджує Тім Граут-Сміт, інстинкт наживи слід стримувати етичними нормами, створенням високоморального клімату в бізнесі. Саме такі засади є домінуючими у бізнесовому середо­вищі розвинутих країн. Наприклад, крупні корпорації посилено афішують свою турботу про навколишнє се­редовище, створюючи механізми «екологічної безпеки». Особливо це стосується підприємств зі шкідливим вироб­ництвом. Деякі компанії під впливом норм етичної пове­дінки відмовляються навіть від вигідної експлуатації ро­бочої сили в країнах, що розвиваються. Так, один із сві­тових лідерів у виробництві одягу компанія «Леві Страусе» припинила свої капіталовкладення в економіку Бірми та Китаю через порушення прав людини в цих країнах;

§ створення комітетів з етики;

§ застосування механізмів стимулювання, які б про­тидіяли неетичній поведінці та вчинкам;

§ здійснення соціальних ревізій для з'ясування впли­ву соціальних факторів на організацію;

§ організацію навчання етичної поведінки керівни­ків і всього персоналу;

§ постійне інформування працівників про випадки високоетичної поведінки через різні інформаційні канали;

§ проведення нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки.

Етична чи моральна практика ведення бізнесу є ві­дображенням системи цінностей, яка сформувалась у су­спільстві, певній соціальній групі чи організації. Тому етичні норми поведінки необхідно впроваджувати на за­садах виховання високого рівня культури та навчання етикету кожного члена колективу.

Взаємозв’язок відповідальності й етики у менеджменті

Взаємозв'язок відповідальності й етики, а також їх роль в управлінні організацією в загальних рисах про­ілюстровано на рис. 2.

 

Рис. 2. Вплив відповідальності та етики на процес менеджменту

 

Юридична відповідальність разом із соціальною від­повідальністю є джерелом етичної поведінки. Від неї зале­жать реалізація функцій, якість методів менеджменту і, відповідно, результативність та коректність управлінсь­ких рішень. Саме завдяки цьому система менеджменту реагує на соціальні потреби суспільства. Ця реакція мо­же виявлятися у наданні соціальної допомоги, підтри­манні певних соціальних програм, дотриманні норм мо­ралі тощо.

Менеджер привносить у роботу свої особисті риси і манеру поведінки. Індивідуальні потреби, родина, релігійні переконання — усі ці фактори формують систему цінностей менеджера. При прийнятті етично правиль­них рішень менеджер орієнтується насамперед на окремі особистісні ха­рактеристики, такі як впевненість у своїх силах, розвинуте почуття неза­лежності.

Одна з найбільш важливих особистих характеристик менеджера — ста­дія його морального розвитку. Спрощена модель індивідуального мораль­ного розвитку представлена на рис. 3. На стадії попереднього розвитку людей цікавлять насамперед зовнішні вигоди (і покарання). Підкорення владі ґрунтується на погрозі негативних наслідків у випадку непокори. В організаційному плані цій стадії відповідають менеджери, що використовують авторитарний чи примусовий стилі керівництва, а також менед­жери, що орієнтуються на гарантії виконання окремих завдань. На другій стадії загального розвитку люди адаптуються до очікувань позитивної по­ведінки колег (родини, друзів, суспільства). Кращим способом досягнен­ня цілей стає спільна робота в групах. Найбільш адекватний стиль лідер­ства — заохочення взаємодії і кооперації. На стадії наступного, чи принци­пового розвитку люди керуються насамперед внутрішніми цінностями і нормами, у багатьох випадках ігноруючи правила і закони, що вимагають порушення цих норм. Внутрішні цінності стають більш важливими, ніж навіть істотні зовнішні. На цьому вищому рівні розвитку менеджери вико­ристовують трансформаційний чи обслуговуючий стилі керівництва, ува­га концентрується на потребах послідовників і стимулюванні інших до са­мостійного мислення, вирішення проблем, що виникають, виходячи з принципів моралі. Для даного рівня характерне володіння владою, коли працівники одержують право конструктивної участі в управлінні органі­зацією.

Переважна більшість індивідів перебуває на другій стадії розвитку, а третьої стадії морального розвитку досягають близько 20% дорослих аме­риканців. Їх дії автономні, завжди ґрунтуються на етичних принципах, незалежно від очікувань інших як усередині, так і поза організацією. Такі люди приймають етично коректні рішення, навіть якщо вони мають не­гативні наслідки, насамперед для них самих.

До факторів, що зумовлюють необхідність відповідності поведінки менеджерів більш високим етичним рівням, належить вплив на мораль і культуру організацій, процесів глобалізації. Менеджери повинні виробля­ти в собі сприйняття і відкритість стосовно інших, незнайомих їм систем. Міжнародні альянси й об'єднання компаній тільки збільшують число проблем, пов'язаних з етичними цінностями. Наприклад, у багатьох краї­нах, що розвиваються, хабарництво вважається нормальною практикою ведення бізнесу. "Підмазка", скажемо, митника — обов'язкова, адже він сприймає ці гроші як невід'ємну частину своєї зарплати. Якщо компанія відмовляється грати "за правилами" — тим гірше для компанії. На щастя, у багатьох країнах ситуація поступово, але дуже повільно, змінюється.

Рис. 3. Три стадії морального розвитку особистості

 

Багато менеджерів приділяють велику увагу проблемам поліпшення етичного клімату організації, а також підвищенню її чутливості до соціаль­них проблем. Їм не хочеться, щоб в один прекрасний день організації до­велося займати захисну позицію. Експерти з етичних питань говорять, що менеджмент зобов'язаний створювати і підтримувати такі умови, в яких люди поводяться, як люди. Тому керівництво організації покликане конт­ролювати її моральне "здоров'я", використовуючи такі методи, як особи­стий приклад, моральний кодекс і різні етичні структури.

Директор, менеджери організації повинні відкрито і впевнено підтри­мувати норми етичної поведінки, виступати ініціаторами відновлення їх етичних цінностей. Прихильність етичним цінностям необхідно деклару­вати під час виступів, у директивах, внутріфірмових публікаціях. Але особ­ливу роль відіграють дії менеджменту. Якщо керівництво приносить ети­ку в жертву хвилинним інтересам, в організації миттєво поширюються чутки про це. Наступні клятви в прихильності етичним ідеалам марні. Таким чином, поведінка керівників задає тон всій організації.

Моральний кодекс — це формальний вик­лад етичних і соціальних цінностей організації. Він покликаний донести до співробітників принципи, яких дотримується організація. Як прави­ло, моральний кодекс фірми базується на заявлених принципах органі­зації або в ньому викладається її політика. Заявлені принципи визначають цінності організації і загалом описують її обов'язки, якість продукції, ставлення до працівників.

Заявлена політика — це опис (знову ж досить загальний) порядку дій компанії та її співробітників у конкретних, що стосуються питання ети­ки і моралі, ситуаціях (ринкова практика, конфлікти інтересів, дотри­мання законів, патентна практика, подарунки співробітникам, надання їм рівних можливостей).

У моральному кодексі компанії, як правило, формулюються цінності чи зразки поведінки співробітників (як допустимі й бажані, так і неприй­нятні) та можлива реакція менеджменту. В нещодавньому дослідженні Цен­тру ділової етики вказується, шо сьогодні 450 з 500 кращих за оцінкою журналу Fortune американських компаній (і майже 50 % інших) мають моральні кодекси. Якщо кодекс одержує реальну підтримку з боку ме­неджерів, що неухильно дотримуються його правил і несуть покарання у випадку їх порушення, в компанії складається позитивний етичний клімат. У разі відсутності підтримки керівництвом положення кодексу так і залишаються на папері.

Етичні структури. До етичних структур належать різні сис­теми, посади і програми, за допомогою яких організація, прагне стиму­лювати відповідну моральним принципам поведінку співробітників. Ко­мітет з етики організація, як правило, утворює з групи вищих керівників, на яких покладено обов'язок спостерігати за дотриманням працівниками етичних принципів і виносити рішення у випадку виникнення спірних ситуацій. Крім того, комітет відповідає за покарання тих, хто порушує правила етики, що має важливе значення, якщо організація прагне безпо­середньо вплинути на поведінку працівників. Уповноважений з питань етики — це один із вищих керівників організації, що є її "совістю": до нього надходить інформація про етичні проблеми, що виникають, він зай­мається врегулюванням конфліктів, а також вказує керівництву на по­тенційні джерела ускладнень.

Існують й інші етичні структури, такі як навчальні програми і "гарячі лінії". "Гаряча лінія" — це безкоштовна телефонна служба, по якій пра­цівники можуть доповісти про сумнівну поведінку, можливе шахрайство, збитки, несправедливе ставлення менеджерів.

Однак навіть найсильніша програма етичної підтримки не гарантує співробітникам уникнути можливих помилок. Мати вражаючу етичну програму недостатньо. Вона має бути присутньою у всіх повсякден­них операціях, спонукати працівників приймати морально коректні рішення в будь-якій ситуації.

Сьогодні багато передових компаній розуміють, що результати їх діяль­ності виміряються не тільки фінансовими показниками. Проблеми етики, впливу соціальних заходів на економічні показники компанії хвилюють як менеджерів, так і вчених; навколо цієї теми ведуться пожвавлені дебати. Найбільш гостро стоїть питання про те, чи не зашкодить "старанна поведінка" фірми результатам її діяльності, адже, зрештою, етичні програ­ми коштують грошей. Цій проблемі було присвячено кілька досліджень. Отримані вченими результати неоднозначні, однак вони підтверджують, що між соціальною відповідальністю і фінансовими показниками існує невеликий, але позитивний взаємозв'язок. Наявність у компанії таких ресурсів, як етика і соціальна відповідальність, аж ніяк не завдає якого-небудь збитку її показникам. Дана теза підтверджується і досвідом таких компаній, як Hewlett-Packard, Digital Equipment Сorporation, 1Silicon Graphics, відзначених "Премією в галузі ділової етики". Передові фірми розуміють, що чесність і довіра дуже важливі для збереження успішного, прибуткового бізнесу. В короткостроковій перспективі суспільно корис­на діяльність поєднана з додатковими витратами, однак тільки вона здат­на встановити довірчі стосунки між компанією і суспільством, що, як відомо, не можна купити ні за які гроші. Зрештою, добрі справи так чи інакше йдуть на користь організації.

Отже, ми бачимо, що дотримання етичних принципів і соціальна відпо­відальна діяльність ні в якій мірі не завдають збитку організаціям. Навпаки, менеджери та їх організації можуть зробити свій внесок у поліпшення життя суспільства й одночасно домогтися підвищення економічних показ­ників. Люди втомилися від неетичних і соціально безвідповідальних вчинків багатьох комерційних фірм.