Основні риси сучасного міжнародного права

У сучасний період викликає дискусії час виникнен­ня сучасного міжнародного права. Радянська школа міжнародного права вела відлік із моменту Великої Жовтневої соціалістичної революції. Представники західної школи міжнародного права думають, що су­часне міжнародне право бере свій початок із часу за­кінчення Першої світової війни і підписання системи Версальских договорів у 1919 році. Існує і третя точка зору. її представники думають, що такий відлік необ­хідно вести з моменту створення в 1945 році ООН.

Незважаючи на різноманітні підходи до вирішення цього питання, переважна кількість вчених-міжнарод-ників сходяться на тому, що основними рисами сучас­ного міжнародного права є:

— визнання політичних змін останніх років у світі,
що носять «приголомшуючий» характер: зникнення
глобального протистояння двох соціально-політичних
систем (соціалістичної і капіталістичної), зникнення
наддержав і поява тільки однієї наддержави — США, і
модифікація міжнародно-правового регулювання зі
сформованих реалій;

— сприяння забезпеченню безпеки у світі, взаємови­
гідному співробітництву держав, розв'язанню глобаль­
них проблем виживання людської цивілізації;

— зростання інтеграції між народами і державами у
всіх регіонах світу, створення загальних ринків і мит­
них просторів (наприклад, Європейський Союз);

— усвідомлення державами й об'єднання їхніх зу­
силь у вирішенні таких глобальних проблем сучаснос­
ті, як загроза термоядерної катастрофи, загальної еко­
логічної кризи, проблем економічного порядку в краї­
нах, що розвиваються;

— подолання класового підходу в міжнародному
праві;

— подолання конфронтації, зміна політики стосовно
третіх країн — держави оцінюються як рівноправні су­
веренні суб'єкти міжнародної політики;

— перехід від невизначеності в міжнародному праві
до визначеності міжнародно-правових норм — відно­
сини між державами закріплюються в міжнародних
договорах, положення яких містять чітко визначені вза­
ємні зобов'язання сторін (наприклад, гарантії США і
Росії із роззброювання України);

— взаємність і контрзаходи. Перше полягає у взаєм­
ному і найсуворішому дотриманні норм міжнародного
права, друге — у створенні ефективного механізму від­
повідальності для держав-порушниць міжнародного
права.