Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Засоби вирішення міжнародних спорів





У відповідності зі статтею 33 Статуту ООН сторони, що беруть участь у спорі, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися розв'язати його за до­помогою переговорів, посередництва, примирення, арбіт­ражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод або інших мирних способів за своїм вибором. Тому відразу ж необхідно відзначити, що пе­релік способів вирішення міжнародних спорів не є об­меженим і підлягає розширювальному тлумаченню.

Безпосередні переговори припускають установлення контакту й обмін думками між державами, що спереча­ються, з метою досягнення угоди з різних питань. Під добрими послугами міжнародне право розуміє сукуп­ність дій держав, що не беруть участь у даному спорі, або інших суб'єктів міжнародного права, що спрямову­ються на встановлення або поновлення прямих перего-


ворів між тими, хто сперечається, з метою створення сприятливих умов для мирного вирішення спору. По­середництво — це сприяння держав або інших суб'єк­тів міжнародного права, що не беруть участь у даній суперечці, з метою мирного врегулювання спорів. Під міжнародною слідчою процедурою розуміється розслі­дування міжнародним органом конкретних обставин і фактичних даних, що лежать в основі міждержавної роз­біжності. Міжнародна погоджувальна процедура при­пускає розгляд спорів в утворюваних сторонами на па­ритетних засадах органах із метою виробітки проекту угоди. Міжнародний арбітраж (третейський суд) — це організований на основі угоди сторін розгляд спору окремою особою (арбітром) або групою осіб (арбітра­ми). Причому склад арбітрів, порядок діяльності суду, а також підлягаючі застосуванню норми права визнача­ються угодою сторін, що сперечаються; у процесі бе­руть участь представники сторін, процес очолює супер-арбітр, що обирається сторонами; рішення арбітражу носить обов'язковий характер. Розгляд міжнародних спорів у Міжнародному Суді припускає звернення сто­рін, що сперечаються, у спеціально створюваний на ос­нові міжнародних договорів постійний орган, поклика­ний вирішувати міжнародні спори шляхом судової процедури. Можливо вирішення спорів в міжнародних організаціях, а також вирішення спорів іншими спосо­бами. Розглянемо коротко кожен з названих мирних способів вирішення міжнародних спорів.

3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги

Безпосередні переговори — це найбільш простий, зруч­ний і поширений спосіб мирного вирішення спорів між державами. Зміст безпосередніх переговорів полягає в пошуку рішення розбіжностей самими сторонами, що сперечаються, шляхом установлення безпосереднього контакту і досягнення угоди між ними. Таким чином,


у них беруть участь заінтересовані (держави, що спере­чаються), які вирішують питання про метод, зміст рі­шень спірної проблеми у певному місці переговорів, частіше усього на території третьої держави або в між­народній організації, тому що повинен бути дотрима­ний принцип суверенної рівності сторін.

Багато держав світу при вирішенні міжнародних конфліктів стоять на позиції першочерговості безпо­середніх (прямих) дипломатичних переговорів, як най­більш ефективному способі вирішення міжнародних конфліктів.

Переговори можуть вестися через звичайні дипло­матичні канали або на нарадах, що спеціально склика­ються. Звичайно переговори ведуться в усній формі. Можливі також письмова форма, обмін документами, телеграмами й іншими засобами зв'язку.

Прямі дипломатичні переговори проходять без по­передніх ультимативних умов, примусу, диктату або погроз.

Переговори можна класифікувати:

а) стосовно предмету спору (мирні, політичні, тор­
гові і т.д.);

б) за кількістю учасників (двосторонні і багато­
сторонні);

в) за рівнем представництва сторін (переговори
глав держав і урядів; переговори міністрів закор­
донних справ; переговори дипломатичних представ­
ників; переговори уповноважених або спеціальних
місій).

Переговори повинні вестися на основі поваги закон­них прав і інтересів всіх учасників. Вступивши в пере­говори, учасники зобов'язані утримуватися від дій, здат­них зашкодити розв'язанню спору.

Одним з різновидів переговорів є консультації. Від­повідно до раніше досягнутої домовленості держави зобо­в'язуються періодично або у випадку виникнення пев­ного роду обставин консультуватися одна з одною для усунення можливих розбіжностей. Метою консультацій є попередження виникнення міжнародних спорів.


Добрі послуги полягають в наданні стороною, що не бере участь у конфлікті, допомоги тим, що сперечають­ся, у налагодженні прямого контакту, в організації без­посередніх переговорів. Звичайно добрі послуги пропо­нуються третіми державами або міжнародними органі­заціями самостійно. Після доведення відносин сторін, що сперечаються, до стадії переговорів функції суб'єк­та, що робить добрі послуги, завершуються, тому що він у самих переговорах участь не приймає. Але при згоді сторін він може бути присутнім при переговорах.

Посередництво припускає активну участь посеред­ника в переговорах, включаючи внесення пропозицій з окремих аспектів питання або у відношенні спору в цілому. При посередництві держави, що сперечаються, обирають третю особу (державу, представника міжна­родної організації), що бере участь у переговорах у яко­сті самостійного учасника. Остаточне рішення у спорі приймається учасниками спору і посередником шля­хом взаємної угоди, що підписується всіма сторонами. Добрі послуги і посередництво можуть надаватися державою, що не приймає участь в спорі, міжнародною посадовою особою або приватними особами. Для вико­нання ними своїх функцій необхідна згода сторін, що сперечаються.

Добрі послуги і посередництво можуть бути зробле­ні з ініціативи як тих, що сперечаються, так і тих, що їх пропонують. Проте між наданням добрих послуг і по­середництвом є і відмінності. Так, для здійснення посе­редництва необхідна попередня згода всіх учасників спору, у той час як добрі послуги можуть пропонувати­ся самостійно третьою особою або використовуватися лише за згодою одного учасника спору. Крім того, по­середник є активною стороною в переговорах, його мета полягає не тільки в полегшенні контактів і доведенні сторін до переговорів (на чому закінчуються добрі по­слуги), але й в узгодженні позицій сторін: посередник може виробляти свої проекти врегулювання спору і пропонувати їх сторонам.








Дата добавления: 2015-06-29; просмотров: 528. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!




Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...


Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...


Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...


Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ИЗНОС ДЕТАЛЕЙ, И МЕТОДЫ СНИЖЕНИИ СКОРОСТИ ИЗНАШИВАНИЯ Кроме названных причин разрушений и износов, знание которых можно использовать в системе технического обслуживания и ремонта машин для повышения их долговечности, немаловажное значение имеют знания о причинах разрушения деталей в результате старения...

Различие эмпиризма и рационализма Родоначальником эмпиризма стал английский философ Ф. Бэкон. Основной тезис эмпиризма гласит: в разуме нет ничего такого...

Индекс гингивита (PMA) (Schour, Massler, 1948) Для оценки тяжести гингивита (а в последующем и ре­гистрации динамики процесса) используют папиллярно-маргинально-альвеолярный индекс (РМА)...

Различия в философии античности, средневековья и Возрождения ♦Венцом античной философии было: Единое Благо, Мировой Ум, Мировая Душа, Космос...

Характерные черты немецкой классической философии 1. Особое понимание роли философии в истории человечества, в развитии мировой культуры. Классические немецкие философы полагали, что философия призвана быть критической совестью культуры, «душой» культуры. 2. Исследовались не только человеческая...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2025 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия