Третинна структура ДНК.

Молекули, ДНК існують у вигляді лінійних і кільцевих форм (рис. 72). У лінійній формі знаходиться більшість природної ДНК, але ДНК ряду вірусів і фагів, а також ДНК хлоропластів, мітохондрій, центріолей і бактерійних плазмід мають кільцеву структуру.

Третинна структура і лінійних і кільцевих форм ДНК характеризується спіралізацією і суперспіралізацією.

Третинна структура ДНК – це суперспіралізація молекули завдяки утворенню водневих зв’язків між азотистими основами в одному двоспіралізованому ланцюзі з утворенням клубків, паличок і комплексів з білками, тобто подвійна спіраль ДНК на деяких ділянках може піддаватись наступній спіралізації з утворенням суперспіралі.

Суперспіралізація має місце тоді, коли у правообертаючій спіралі ДНК число пар основ на одиницю довжини більше стандартного і, як наслідок, утворюються від'ємні супервитки.

Суперспіральна (суперскручена) структура забезпечує економну упаковку величезної молекули ДНК в хромосомі: замість 8 см довжини, яку вона могла б мати у витягнутій формі, в хромосомі людини молекула ДНК настільки щільно упакована, що її довжина вкладається в 5 нм.

Більша частина нуклеїнових кислот в організмі знаходиться не у вільному стані, а з’єднана з білками. Нуклеїнові кислоти зв’язуються з білками лужного характеру (гістонами), а також кислими (негістонними). Взаємодія між білками і молекулами ДНК забезпечується за рахунок утворення іонних зв’язків між негативно зарядженими залишками фосфату та позитивно зарядженими групами діаміномонокарбонових кислот.