Утворення Центральної Ради
Національні політичні сили були роздроблені, тому виникла необхідність створити український керівний центр, що мав очолити масовий народний рух, — Українську Центральну Раду (УЦР). З ініціативою проїістворення виступили прибічники незалежності України (самостійники) на чолі з М. Міхновським. Вони бачилиїїорганом тимчасового управління всіма сферами життя незалежної України.Тупівці вважали, що Рада мала скликати парламент і організувати власний центр, який мав відстоювати автономію України. На співробітництво зТУП погодились українські соціалісти. Прагнули запобігти розколу в національному русі і самостійники, і автономісти: 4 березня 1917 р. вони погодились утворити спільний орган — Українську Центральну Раду. Вона стала представницьким органом усіх українських національно-демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Партійний склад Центральної Ради, очоленої М. Грушевським, що повернувся з заслання, був строкатий. До неї входили: Товариство Українських поступовців (ТУП; С. Єфремов, Д. Дорошенко), пізніше перейменоване в Союз українських автономістів-федералів;УСДРП (В. Винниченко, С. Петлюра); Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР; М. Ковалевський);Українська народна партія (УНП); Українська партія соціалістів-самостійників та багато інших. Крім політичних партій, до складу УЦР увійшли представники громадських організацій. Основні напрями політичної програми Центральної Ради: • боротьба за національно-територіальну автономію у складі дев'яти губерній та етнічних земель; • підготовка до виборів в Установчі збори з метою вирішення питання про автономію України у складі демократичної Російської республіки; • співробітництво з Тимчасовим урядом; • надання національним меншинам рівних політичних прав. Однак соціальні перетворення діячі Центральної Ради відкладали на майбутнє.
|
