V. ПРЕТЕНЗІЙНА ТА ПОЗОВНА РОБОТА

 

5.1. Загальні питання.

Одним із основних завдань діяльності юрисконсульта в органі виконавчої влади, на підприємстві є організація претензійної та позовної роботи, здійснення контролю за її проведенням.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють цей напрямок є:

· Господарський процесуальний кодекс України;

· Кодекс адміністративного судочинства України;

· Цивільний процесуальний кодекс України;

· Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 року № 1040;

· Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153 «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади»;

· Рекомендацій про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації, які схвалено постановою колегії Міністерства юстиції України від 15.01.1996 року № 2;

· Інші нормативно-правові акти.

Керівники несуть персональну відповідальність за стан претензійно-позовної роботи.

З урахуванням специфіки діяльності органу виконавчої влади, підприємства, його функціональних особливостей та структури видається наказ чи затверджується положення (інструкція) про порядок ведення претензійно-позовної роботи, де чітко розподіляються обов’язки структурних підрозділів: служб, відділів, управлінь (надалі структурні підрозділи) по підготовці і розгляду претензій та позовів. У кожному структурному підрозділі наказом (розпорядженням) керівника ця робота покладається на конкретних працівників.

Господарським процесуальним кодексом України передбачено порядок досудового врегулювання господарських спорів.

Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств (далі - акти), спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.

Здійснення контролю за додержанням структурними підрозділами встановленого в органі виконавчої влади, на підприємстві порядку пред’явлення і розгляду договорів, претензій та позовів покладається на юридичну службу.

Структурний підрозділ та юридична служба ведуть журнали обліку претензій та позовів (додатки 1 - 4).

Одне з основних завдань правової роботи на підприємстві – забезпечення належних умов для нормальної роботи підприємства, досягнення високих економічних показників, подальшого розвитку виробництва.

Висунення претензій сторонами за договором і їх розгляд є однією з ознак господарського розрахунку. Шляхом висування претензій до контрагентів з приводу тих чи інших договірних зобов'язань підприємство захищає свої законні права і вимагає відновлення порушеного права, захисту майнових і моральних інтересів.

Для забезпечення захисту інтересів підприємств розроблено систему норм, які покликані якнайшвидше вирішувати спори між контрагентами відповідно до основ законності та господарського розрахунку.

Спір, як правило, виникає за наявності недоліків виробництва, наприклад порушення ритму роботи, постачання неякісної сировини, які необхідно якнайшвидше усунути задля відновлення нормальної діяльності підприємства.

Таким чином, основна мета претензійної роботи - усувати або попереджати негативний вплив на виробництво з боку контрагентів підприємства шляхом застосування до них правових норм.

Висуваючи претензії, одне підприємство вказує іншому на його неправильні дії або помилки, які неправомірно зачіпають його інтереси, і вимагає їх усунення або виправлення добровільно, посилаючись при цьому на нормативний акт і фактичні обставини справи. У цьому полягає суть кожної претензії. І якщо підприємство-контрагент задовольняє висунуту претензію, то відпадає по­треба передавати справу для розв'язання до судових органів.

Завдання претензійної роботи на підприємстві полягають у такому:

· відновлення порушених прав і захисті законних інтересів підприємства;

· виявленні причин і умов невиконання завдання і зобов'язання, виготовлення продукції неналежної якості, крадіжок майна, безгосподарності та інших порушень;

· попередженні порушень державної, планової, договірної дисципліни та чинного законодавства;

· покращенні економічних показників господарської діяльності підприємства;

· відшкодуванні за рахунок винних осіб нанесених підприємству збитків.

Підприємство та організація, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією.

При наявності підстав та обґрунтованості вимог матеріали для пред'явлення претензії готує структурний підрозділ підприємства, організації відповідно до його функцій і разом з проектом претензії передає до юридичної служби.

У претензії необхідно зазначати:

· повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

· дата пред'явлення претензії;

· обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

· докази, що підтверджують ці обставини;

· вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

· сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

· платіжні реквізити заявника претензії;

· перелік документів, що додаються до претензії.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у іншої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.

Претензія після правової оцінки юридичної служби підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендаційним або цінним листом чи вручається під розписку.

Претензія має бути розглянута у місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

У тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Структурний підрозділ та юридична служба реєструють претензію в журналі обліку претензій, пред’явлених підприємством, установою, організацією (додаток 3) та здійснюють контроль за своєчасним надходженням відповідей від підприємств, установ та організацій, яким були пред'явлені претензії.

Підприємства чи організації, що порушили майнові права або законні інтереси інших підприємств, організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

Повноважна особа підприємства, організації або їх представник при надходженні претензій розглядає їх та надсилає на перевірку структурному підрозділу та юридичній службі для виконання.

При перевірці матеріалів претензії слід з'ясувати такі обставини:

· наявність усіх документів, що підтверджують обґрунтованість претензії;

· правильність складання розрахунку;

· наявність правових підстав для визначення чи відхилення претензії.

При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.

Після первинної правової оцінки претензійні матеріали у визначений на підприємстві строк передаються юридичною службою у відповідні підрозділи для надання висновку по суті претензійних вимог. Матеріали передаються під розписку.

Структурний підрозділ, який отримав претензійні матеріали, повинен у встановлений на підприємстві строк перевірити їх та надати письмовий висновок щодо обґрунтованості претензійних вимог.

Юридична служба з урахуванням висновку готує проект відповіді про відхилення або визнання (повне,часткове) претензії, при відсутності юридичної служби проект відповіді готує структурний підрозділ, якому передано на перевірку претензію.

У проекті відповіді про відмову в задоволенні претензії повинні бути вказані мотиви, з яких претензія відхиляється, з посиланням на відповідні нормативні акти. До проекту додаються у необхідних випадках документи, що спростовують претензійні вимоги повністю або частково (транспортні документи про відвантаження продукції (товарів), копія платіжного доручення про перерахування заборгованості та ін.).

Проект відповіді на претензію повинен містити:

· повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дату і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

· коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дату розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

· коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланнями на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії.

Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обґрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.

Відповідь на претензію підписується уповноваженою особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.

Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.

За необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10 відсотків від списаної суми.

Претензії, що пред'являються підприємству, установі чи організації реєструються у Журналі обліку претензій, пред’явлених підприємству, установі, організації.

Позовна робота, включаючи підготовку матеріалів для пред'явлення позовів та відзивів на них, здійснюється юридичною службою підприємства або відповідним структурним підрозділом у разі відсутності такої служби.

Позов пред'являється, якщо претензія відповідачем відхилена повністю або частково без належних підстав, залишена без відповіді.

У такому випадку претензійні матеріали з висновками та документами, що обґрунтовують вимоги підприємства-позивача, передаються відповідними структурними підрозділами в юридичну службу для підготовки позову.

Позовна заява повинна містити:

· найменування господарського суду, до якого подається заява;

· найменування сторін, їх місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності за їх наявності;

· зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

· зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

· виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

· відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

· відомості про вжиття запобіжних заходів;

· перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

· вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь іншої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

· відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

· сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

· сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

· обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.

Позовна заява реєструється у Журналі обліку позовних заяв, пред’явлених підприємством, установою, організацією.

Крім того, копія позовної заяви надсилається відповідачеві рекомендованим або цінним листом чи вручається під особистий підпис.

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь іншої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією з сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд АРК, господарський суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий господарський суд.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Також законодавством передбачено виключну підсудність щодо розгляду справ господарськими судами. Так, справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

Після одержання ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі за резолюцією керівника або його заступника юридична служба з відповідним структурним підрозділом виконує вимоги цієї ухвали у строки, визначені судом.

Рішення, ухвала, постанова Господарського суду аналізується юридичною службою та відповідним підрозділом. За результатами цього аналізу вносяться пропозиції:

· подання до апеляційного суду апеляційної скарги;

· про відшкодування збитків за рахунок винних осіб.

Позовні заяви, одержані підприємством реєструються канцелярією та в той же день передаються на резолюцію керівнику або його заступнику, потім – у юридичну службу для виконання.

Юридична служба реєструє позовні заяви в Журналі обліку позовних заяв, пред’явлених підприємству, установі, організації.

При необхідності юридична служба передає позовну заяву у відповідний структурний підрозділ, який зобов'язаний надати висновок та необхідні матеріали по суті позовних вимог.

На основі одержаних документів, після одержання ухвали суду про порушення справи, юридична служба готує мотивований відзив, який підписується повноважною особою або його представником.

Відзив на позовну заяву надсилається:

· господарському суду – разом з усіма документами, що підтверджують заперечення проти позову;

· позивачу та іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь у судовому процесі – копію відзиву.

Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, залежно від обставин – прокурору).

До відзиву, підписаного представником, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Оскарження рішень суду здійснюється тими ж структурними підрозділами, що брали участь при підготовці позовної заяви або відповіді на претензію, або відзиву на позовну заяву.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Місцевий господарський суд у п'ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою відповідному господарському суду.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо, у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення – з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити:

· найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга;

· найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

· вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково;

· перелік документів, доданих до скарги.

Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником.

До скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Крім цього, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

За касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає Вищий господарський суд України.

Касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

У п'ятиденний строк з дня надходження касаційної скарги, місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов'язаний надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України.

Касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити:

найменування касаційної інстанції;

· найменування місцевого або апеляційного господарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови;

· найменування особи, що подає скаргу, іншої особи сторони (сторін) у справі;

· вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;

· перелік доданих до скарги документів.

Не допускається посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.

До скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Також сторони у справі та Генеральний прокурор мають право оскаржити у касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання) до Верховного суду України.

Юридична служба аналізує стан претензійно-позовної роботи за квартал, півріччя, рік.

Результати аналізу викладаються письмово з цифровими даними.

Аналіз може здійснюватися в такому порядку:

· по кожному виду претензій, позовів наводяться найчастіші випадки порушень, допущені структурними підрозділами, найхарактерніші претензії, позови на значні суми, причини та умови їх виникнення;

· вносяться пропозиції вжити конкретних заходів та здійснити організаційні дії для поліпшення претензійно-позовної роботи, запобігання непродуктивних витрат та збитків, відшкодування шкоди, за рахунок винних осіб.

Результати аналізу претензійної та позовної роботи подаються керівнику або його заступнику.

Претензійно-позовні матеріали органу виконавчої влади, підприємства, та й ті, що і надійшли до них, зберігаються в окремих папках (незакінчені претензії, незакінчені! позовні матеріали, закінчені претензії, закінчені позовні матеріали).

Закінчені претензійні матеріали зберігаються юридичною службою протягом З (трьох) років до передачі їх на збереження в архів. Вищевказані матеріали підшиваються у відповідні папки у тій послідовності, в якій вони були зареєстровані.