Визначення бойового складу,положення і стану противникаПерший підетап етапу оцінки противника у свою чергу, поділяється на два розділи (мал.10). Перший - визначення загального складу, положення і стану противника, який знаходиться у смузі частини (з`єднання) та перед сусідами. Другий - детальне визначення бойового складу, положення і стану противника, що діє безпосередньо у смузі частини (з`єднання). Визначення противника у своїй смузі та перед сусідами здійснюється з метою правильного розуміння обстановки, що склалася, з`ясування, який взагалі противник діє перед нашими військами та виявлення у подальшому тих сил і засобів, які можуть діяти безпосередньо у смузі частини (з`єднання) чи здійснити маневр у цю смугу. Як правило, під час оцінки противника взагалі розглядають угрупування, яке за своєю організаційно-штатною структурою на одну-дві інстанції вище, ніж рівень нашої частини (з`єднання). Саме це угрупування противника і приймають за складну систему для подальшого розчленування і детального вивчення. Визначення загального бойового складу положення і стану протилежного угрупування полягає у наступному. Визначити бойовий склад означає з`ясувати: 1. Належність протилежного угрупування до виду збройних сил, роду військ, його національну належність; 2. До якої організаційно-штатної структури входить це угрупування (дивізія, армійський корпус, польова армія і т. ін.); 3) Яка нумерація його об`єднань і з`єднань. Визначити положення означає з`ясувати в якому бойовому порядку знаходяться на момент оцінки війська противника та де розташовані на місцевості його елементи. Крім того, необхідно з`ясувати рубіж, на якому знаходиться противник, з`єднання чи частини його першого ешелону, резерви і їхне місце розташування, наявність стиків, проміжків, відкритих флангів в угрупуванні, рубежі, позиції райони, які він готує у глибині. Визначення стану передбачає знаходження відповіді у першу чергу на запитання:який характер дій противника був у минулому, а саме коли і якими силами противник почав вести бойові дії; які цілі і завдання він ставив перед собою і наскільки йому вдалося їх здійснити, а якщо не здійснив, то чому; де на момент оцінки знаходиться противник у смузі частини (з`єднання) і перед сусідом ліворуч і праворуч. Особливо ретельно слід з`ясувати минулі дії противника за останні одну-дві доби. Обов`язково після визначення характеру дій сухопутного угрупування визначається масштаб і характер дій авіації противника, застосування високоточної зброї, особливо РУК, зброї масового ураження, сил і засобів РЕБ. У підсумку необхідно встановити з якою метою, коли, яким чином і по кому застосовувалися ці види зброї. За результатами загального визначення бойового складу, положення і стану протилежного угрупування повинні бути зроблені висновки про склад, положення і короткий підсумок бойових дій противника у смузі частини (з`єднання) і перед сусідами, масштаб і характер застосування ВТЗ, ЗМУ, дій авіації та радіоелектронного придушення. На основі цих висновків далі проводиться детальне визначення того угрупування противника, яке діє безпосередньо у смузі частини (з`єднання), прогнозується можливий характер його дій і формулюється основа висновків противника для доповіді і відображення у документах. 2. Визначення бойового складу, положення і стану противника, що діє безпосередньо у смузі частини (з`єднання) проводиться дуже ретельно із необхідним найнижчим ступенем деталізації і точними розрахунками, бо фактично це є те угрупування противника, яке безпосередньо буде наносити ураження нашій частині (з’єднанню) і вести з нами бій. Від рівня обізнаності командира і штабу про це угрупування у вирішальній мірі залежить правильність прийняття рішення, хід і результат бою. Саме на цьому етапі, у повній мірі керуючись системним підходом, необхідно, поділивши протилежне угрупування за функціональною ознакою (див. п. 1.2.1.), послідовно розглядати його по наступним основним підсистемам: 1) угрупування загальновійськових підрозділів, частин, з`єднань і об`єднань; 2) угрупування засобів високоточної зброї і зброї масового ураження; 3)угрупування польової артилерії; 4)угрупування ППО; 1) угрупування протитанкових засобів; 2) угрупування армійської авіації; 3) угрупування спеціальних військ; 8) система управління військами і зброєю; 9) характер оборони чи обладнання вихідного району для наступу, система інженерного обладнання і характер місцевості у районі розташування противника; 10) система матеріально-технічного забезпечення. Одночасно, керуючись поділом угрупування за ієрархічною ознакою, необхідно вивчати противника, починаючи з найменших об`єктів, підрозділів, заходів, а після узагальнення результатів робити висновки за більш вищі підрозділи, до складу яких входять ці об`єкти чи підрозділи. У такому ж порядку здійснюється подальше визначення противника. Розглядаючи загальновійськове угрупування, необхідно, крім того, визначити його склад, положення і стан за основними позиціями, рубежами і районами, починаючи від лінії бойового зіткнення сторін у глибину бойового порядку противника (наприклад, на першій позиції, відсіченій позиції, на позиціях бригадних і дивізійних резервів і т. ін.). При цьому бойовий склад, положення і стан загальновійськового угрупування визначається на ділянці оборони частини - з деталізацією до мотопіхотної, танкової роти на рубежах розгортання, а при наступі частини - до взводного опорного пункту на передньому краї оборони противника. У смузі оборони з`єднання противник деталізується до мотопіхотного, танкового батальйону на рубежах розгортання, а у смузі наступу - до ротного опорного пункту. Зрозуміло, що ступінь повноти і деталізації визначення противника буде різною для штабів різних рівнів. У штабі з`єднання оцінка противника проводиться найбільш повно і всебічно. У штабі частини більше ураховуються висновки із оцінки противника, які зроблені штабом з`єднання, проте ступінь деталізації противника у штабі частини більший. По кожному з зазначених вище підсистем (угрупувань) здійснюється визначення бойового складу, положення і стану у наступній послідовності. Визначення бойового складу противника передбачає встановлення організаційно-штатної структури протилежного угрупування, складу з`єднань, частин і підрозділів та їхньої нумерації. Визначення положення противника проводиться у взаємозв`язку з визначенням бойового складу і означає виявлення географічного місця розташування з`єднань, частин та підрозділів і на основі цього, з урахуванням їхнього взаємоположення на місцевості і взаємодії,- встановлення елементів бойового порядку противника, тобто його складових угрупувань: загальновійськових з`єднань, частин, підрозділів, польової артилерії, високоточної зброї, засобів масового ураження, ППО, армійської авіації та інших. Під час вивчення угрупування загальновійськових частин і підрозділів особливу увагу необхідно приділити викриттю головного угрупування противника. При цьому слід пам`ятати, що головне угрупування характеризується більш щільними бойовими порядками загальновійськових частин і підрозділів, зосередженням переважної більшості засобів ураження, надійною противоповітряною обороною. Одночасно встановлюється угрупування противника, від ураження якого можуть різко знизитись його бойові можливості. Визначення стану полягає у викритті по-перше, боєздатності протилежного угрупування, і по-друге, характеру дій противника у минулому та у теперішній час. Найбільш ємний показник стану противника - це його боєздатність, тобто здатність вести бойові дії, виконувати бойові завдання. Визначення боєздатності противника передбачає виявлення: 1) укомплектованості з`єднання, частин і підрозділів; 2) наявності втрат і можливостей по їхньому поповненню; 3)якісних характеристик і бойових можливостей озброєння і військової техніки; 4)забезпеченості матеріально-технічними засобами (у тому числі боєприпасами, паливо-мастильними матеріалами та ін.); 5)рівня професійної підготовки особового складу, наявності бойового досвіду, його морально-психологічного стану, рівня військової дисципліни, національних і релігійних переконань, традицій і обрядів. Укомплектованість з`єднань, частин, підрозділів противника, які вже вели бойові дії, визначається, виходячи з понесених ним втрат у живій силі і бойовій техніці. Але необхідно знати, що не завжди можна ставити у пряму залежність боєздатність від втрат. Справа у тому, що втрати складових елементів організаційної структури з`єднання, частини, підрозділу мають різну вагу. Наприклад, розгром танкового батальйону мотопіхотної бригади у наступальному бою у значній мірі знижує її боєздатність. У той же час знищення одного з мотопіхотних батальйонів впливає на боєздатність бригади у меншій мірі. Згідно поглядів іноземних воєнних фахівців, якщо втрати складають до 50-60 %, за умови збереження управління, то вважається, що з`єднання, частина, підрозділі частково втратили боєздатність, при втратах 50-60% і більше від штатної чисельності і втраті управління з’єднання, частина, підрозділ вважаються небоєздатними. Проте слід мати на увазі, що в оборонному бою рівень втрат з`єднань, частин і підрозділів, при якому зберігається їхня боєздатність, може бути вищим (до 60-70 %). У значній мірі на боєздатність впливає і рівень морально-психологічного стану особового складу, який характерізується такими показниками, як рівні морально-політичних, психологічних і ідеологічних якостей, військової дисципліни. Таким чином, визначаючи здатність противника вести бойові дії, необхідно враховувати всі фактори,які на неї впливають. Під час викриття характеру дій у минулому і на момент оцінки з’ясовується у результаті яких попередніх бойових дій противник займає наявне положення, що робить тепер, на момент його оцінки, який ступінь його активності і готовності до дій. Дії противника можуть характеризуватися, наприклад, такими поняттями «23 мд наступає у смузі...», «64 мбр займає оборону по рубежу...», «612 мпб зосередився у районі...», «615 адн зайняв позиційний район...», «противник висадив тактичний повітряний десант силою до мпр у районі...» і т. п. Виявлення тенденцій розвитку характеру дій противника у минулому і на теперішній час є основою для подальшого прогнозування його дій у майбутньому. В умовах сучасного бою основу угрупування сил і засобів сторін складають загальновійськові з`єднання, частини і підрозділи. Угрупування ж частин і підрозділів родів військ (служб) створюються за рахунок штатних чи доданих сил і засобів і призначаються, перш за все, для вирішення завдань в інтересах бою загальновійськових формувань. Тому їхній кількісний склад і райони розташування будуть знаходитись у прямій залежності від розташування угрупувань загальновійськових з`єднань, частин і підрозділів, їх бойових завдань і бойового порядку. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що методика визначення угрупування загальновійськових частин і підрозділів є придатною і для оцінки угрупувань частин, підрозділів родів військ і спеціальних військ, але не є суворо обов`язковою. Під час оцінки цих угрупувань у більшій мірі необхідно звертати увагу на кількісні показники, райони розташування (розгортання) і їхній стан. Одночасно з визначенням угрупувань противника виявляється характер облаштування вихідного району для наступу чи характер оборони та оцінюється місцевість в його розташувані. Правильна і всебічна оцінка району розміщення противника базується на твердих і глибоких знаннях його оперативно-тактичних нормативів і поглядів щодо облаштування району. Під час оцінки вихідного району для наступу слід з`ясувати, де і яким чином противник готує маршрути для висування своїх військ, рубежі для розгортання, нові (основні і запасні) позиції і позиційні райони для розгортання сил і засобів у ході наступу і таке інше. Оцінка характеру оборони може включати встановлення наявності і кількості підготовлених рубежів, смуг, і позицій, опорних пунктів, стиків та ступеня інженерного облаштування їх, характеру мінно-вибухових і інших загороджень, сильних і слабких місць у обороні. Особливу увагу слід приділити правильному визначенню виду оборони і її елементів, що дозволить найти найбільш доцільне рішення для її прориву (подолання). Що стосується оцінки місцевості, то слід розуміти, що місцевість і метеорологічні умови суттєво впливають на ведення бою. Ці фактори сприяють успіху ведення бойових дій своїх військ і послабляють противника не самі собою, а лише за умови, що вони будуть правильно оцінені і вміло використані у конкретній бойовій обстановці. Під час оцінки місцевості у смузі наступних бойових дій визначаються: особливості рель`єфу; проходимість місцевості, стан доріг, природних та штучних перешкод, перевалів, проходів; наявність і характер водних перешкод, переправ, бродів, гідротехнічних споруд, найбільш зручних місць для форсування; умови спостереження і маскування; санітарно-епідеміологічний стан району у розташуванні противника; ступінь впливу місцевості на пересування і бойові дії військ противника; характеристика району бойових дій у економічному і політичному відношенні. Правильна оцінка місцевості і метеорологічних умов дозволить встановити їхній вплив на розташування елементів і побудову в цілому майбутнього бойового порядку противника і, що саме головне, викрити можливий характер його дій. У підсумку всієї роботи з визначення складу, положення і стану противника, який діє у смузі частини (з`єднання), необхідно обрахувати кількісний склад цього угрупування, а саме наявну на момент оцінки кількість основних бойових підрозділів - загальновійськових рот, батальйонів (у залежності від ступеня деталізації), батарей, дивізіонів польової артилерії, батарей ППО, ескадриль, рот протитанкових вертольотів та загальну кількість танків гармат, мінометів і РСЗВ, протитанкових ракетних комплексів. Таким чином, після визначення складу, положення і стану противника і знаходження відповіді на запитання «який противник перед нами діє, де він знаходиться і що робить?» стає можливим прогнозувати характер подальших його дій, тобто шукати відповідь на запитання «а що він (противник) буде робити далі?» Нумерація з'єднань,частин і підрозділів сухопутних військ. ПОЛЬЩА ВМС
|
