Студопедия — Семінарське заняття 14
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Семінарське заняття 14






Тема 18: Кредит у ринковій економіці (2 год.)

 

1. Загальні передумови формування кредитних відносин.

2. Суб’єкти та об’єкти кредитних відносин.

3. Форми кредиту, переваги та недоліки кожної з форм.

4. Види кредиту.

5. Механізм банківського кредитування.

6. Поняття меж кредиту, причини та наслідки їх порушення.

7. Процент за кредит. Процентний ризик.

-1-

Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу і викликають кредитні відносини. Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.

Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.

Неодмінною економічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою — гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також виникають у зв'язку з особливостями індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на одному й тому ж підприємстві або організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і фондів обігу та погашення їх через певний час. У масштабах економіки країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникненням вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для перерозподілу грошових коштів між різними галузями народного господарства за допомогою кредиту.

Розбіжності між надходженням грошових коштів і витрачанням їх виникають і в сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у населення з'являються внаслідок перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах.

Економічною основою заощаджень є добровільне відкладення населенням грошей на деякий час після задоволення своїх поточних потреб. На певний час припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у грошовій формі. Відповідні грошові кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських установах і частково тезавруються в готівковій формі у громадян.

Грошові нагромадження треба відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних і платіжних засобів, які утворюються у підприємств і населення внаслідок короткострокової розбіжності між поточними грошовими надходженнями і витратами. Наприклад, виплата заробітної плати два рази на місяць зумовлює створення резерву платіжних і купівельних засобів у громадян. У них такий резерв виникає також внаслідок поступової витрати одержаної заробітної плати та інших доходів на поточні

потреби. Однак відомо, що у населення може виникнути потреба в кредиті.

Кредит — це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (капітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу об'єднує в собі два процеси:

1) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів; 2) вкладення, або розміщення, цих коштів.

 

Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб.

Економічні відносини між сторонами кредитної угоди мають своїм об'єктом грошові кошти або речі, що втілюють певну вартість і які позичальник використовує як для задоволення потреб виробництва, так і своїх власних. Тому об'єкт кредитних відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість. Спрямовані в обіг гроші або речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у процесі виробництва, служить виробнику джерелом сплати відсотків за кредит. Якщо кредит надається для задоволення особистих потреб громадян, то це передбачає одержання ними у майбутньому доходів від теперішньої, минулої чи майбутньої участі в процесі суспільного виробництва.

Як бачимо, сутність кредиту складна і має різні площини аналізу, її пізнання ускладнено великою кількістю проявів кредиту, особливості яких затушовують його суть.

Кредит є обов'язковим атрибутом народного господарства. Його беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що у нього в силу певних причин в певній мірі не вистачає власних ресурсів.

Суспільство зацікавлене, по-перше, в тому, щоб уникнути марного нагромадження грошей в скарбах; по-друге, в тому, щоб економіка розвивалась безперервно в розширених масштабах.

Разом з тим кругообіг і оборот капіталу не в повній мірі пояснює об'єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність їх лише характеризує факт вивільнення коштів в одній ланці народного господарства і наявності потреби їх в іншому місці. Таким чином, в кругообігу і обороті закладена можливість виникнення кредитних відносин.

Для того, щоб можливість кредиту стала реальністю, потрібні принаймні дві умови:

• учасники кредитної угоди — кредитор і позичальник — повинні виступати як юридичне самостійні суб'єкти, що матеріально гарантують виконання зобов'язань, які випливають з економічних зв'язків;

• кредит стає необхідним в тому випадку, коли відбувається збіг інтересів кредитора і позичальника.

Для того, щоб кредитна угода відбулася, потрібно, щоб її учасники проявили взаємний інтерес до кредиту. Ці інтереси не є чимось суб'єктивним, регульованим в кінці кінців волею учасників виробничих відносин. Будь-який інтерес, який породжує дії, обумовлений перш за все об'єктивними процесами, конкретною ситуацією.

Отже, Кредит(від латинського "сгеditum" - позика, борг) - це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності.

-2-

Суб'єктами кредитних відносин в області банківського кредиту є господарські органи, населення, держава і самі банки. У кредитній угоді в якості суб'єктів кредитних відносин виступають кредитор і позичальник.

Кредиторами є особи, як юридичні так і фізичні, що надали свої тимчасово вільні кошти в розпорядження позичальника на певний термін.

Під позичальником розуміється сторона кредитних відносин, отримує кошти в користування, позику, і зобов'язана їх повернути в встановлений термін.

Що стосується банківського кредиту, то суб'єкти кредитних угод тут обов'язково виступають у двох осіб, тобто як кредитор і як позичальник. Це пов'язано з тим, що банки працюють в основному на залучені кошти і, отже, по відношенню до госпорганам, населенню, державі - власникам цих коштів, поміщених на рахунках в банку, виступають в якості позичальників. Банки, перерозподіляючи зосереджені у себе ресурси на користь нужденних у них, виступають як кредитори. Теж саме відноситься і до іншої сторони кредитних угод -- населення, господарства, держави: розміщуючи на рахунках в банку свої грошові кошти, вони виступають в ролі кредиторів, а просячи позику, перетворюються на позичальників.

У сфері банківського кредиту населення нашої країни виступає головним чином як кредитора.

Держава як суб'єкт кредитних відносин до недавнього часу виступало в Росії тільки при державній формі кредиту, коли кредитором його було населення. З 1989 р. воно вперше офіційно ставати позичальником Держбанку СРСР (для покриття бюджетного дефіциту), а, отже, суб'єктом кредитних відносин при банківської формі кредиту.

В даний час в якості суб'єктів банківського кредиту стали активно виступати органи державної влади різного рівня. Комерційні банки надають короткострокові кредити:

а) для покриття касового розриву при виконанні бюджету на термін до закінчення бюджетного періоду;

б) покриття бюджетного дефіциту;

в) під цінні папери, випущені для фінансування цільових програм соціально-економічного розвитку регіону.

Кредитні відносини потрібно розглядати через їх окремі структурні

елементи.

 

Такими елементами є об’єкти та субє’кти кредиту.

 

Об’єкт кредиту – це вартість, яка передається в позику одним суб’єктом

іншому.

 

Суб’єкти кредиту – це кредитори та позичальники.

 

кредитор позичальник

 

Позичена вартість, як об’єкт кредиту передається кредитором

позичальнику.

 

Це передання оформлюється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного

законодавства і називається позичкою.

 

На основі наданої позички виникають кредитні відносини між суб’єктами

цих відносин: кредиторами та позичальниками з наступним погашенням

позички; з урегулюванням взаємних претензій, пов’язаних із несвоєчасним

поверненням позички позичальником; чи порушенням умов кредитором.

 

Позичка є ключевою ланкою в кредитних відносинах.

 

Позичена вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних

робіт або виконаних послуг.

 

Незалежно від форми, позичена вартість завжди повертається кредитору у

грошовій формі.

 

Кредитори – це учасники кредитних відносин, які виступають, як суб’єкти

цих відносин, мають у своєму розпорядженні вільні кошти і передають їх в

тимчасове користування іншим суб’єктам.

 

Кредиторами можуть бути фізичні та юридичні особи: підприємства,

організації, установи, урядові структури, держава, банки.

 

Банки спочатку мобілізують кошти в інших суб’єктів, в тому числі на

засадах запозичення, а потім самі надають їх у позичку своїм клієнтам.

 

Позичальники – це суб’єкти кредитних відносин, які мають потребу в

додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів у тимчасове

користування.

 

Виходячи з цього, позичальник не може вийти за межі умов встановлених

міжсуб’єктною угодою і перебуває в певній залежності від кредитора.

 

Позичальниками можуть бути і самі кредитори: фізичні та юридичні особи,

держава.

-3-

До функціональних форм кредиту відносяться: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредит.







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 381. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Основные разделы работы участкового врача-педиатра Ведущей фигурой в организации внебольничной помощи детям является участковый врач-педиатр детской городской поликлиники...

Ученые, внесшие большой вклад в развитие науки биологии Краткая история развития биологии. Чарльз Дарвин (1809 -1882)- основной труд « О происхождении видов путем естественного отбора или Сохранение благоприятствующих пород в борьбе за жизнь»...

Этапы трансляции и их характеристика Трансляция (от лат. translatio — перевод) — процесс синтеза белка из аминокислот на матрице информационной (матричной) РНК (иРНК...

Типовые ситуационные задачи. Задача 1.У больного А., 20 лет, с детства отмечается повышенное АД, уровень которого в настоящее время составляет 180-200/110-120 мм рт Задача 1.У больного А., 20 лет, с детства отмечается повышенное АД, уровень которого в настоящее время составляет 180-200/110-120 мм рт. ст. Влияние психоэмоциональных факторов отсутствует. Колебаний АД практически нет. Головной боли нет. Нормализовать...

Эндоскопическая диагностика язвенной болезни желудка, гастрита, опухоли Хронический гастрит - понятие клинико-анатомическое, характеризующееся определенными патоморфологическими изменениями слизистой оболочки желудка - неспецифическим воспалительным процессом...

Признаки классификации безопасности Можно выделить следующие признаки классификации безопасности. 1. По признаку масштабности принято различать следующие относительно самостоятельные геополитические уровни и виды безопасности. 1.1. Международная безопасность (глобальная и...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия