Пасові передачі

2.4.1. Загальні відомості.

Пасові передачі застосовуються для передачі обертального руху та моменту між валами з паралельними осями.

Складається передача із ведучого 1 і веденого 2 шківів та паса 3, який з натягом охоплює шківи та передає кружну силу за рахунок тертя.

 

 

Рис. 1. Схема пасової передачі

Для забезпечення тягової здатності паса (тягового фактора) на протязі всього терміну служби передачі потрібно створювати і підтримувати певний натяг його. Цей натяг забезпечується одним із наступних способів:

• переміщенням одного із шківів;

• з допомогою натяжного ролика, який тисне на холосту вітку паса

(з постійною чи періодично регульованою силою натягу);

• попереднім пружним розтягуванням паса (найменш надійний спосіб,

який виходить із ужитку);

• автоматичним пристроєм, якій забезпечує регулювання сили натягу

в залежності від навантаження.

Характерні властивості пасових передач, які визначають сфери їх застосування:

• можливість передачі руху та моменту на значні відстані;

• плавність роботи – пом’якшує поштовхи, пов’язані із зміною

навантаження, не створює шуму;

• можливість використання при високих частотах (кутових швидкостях)

обертання валів;

• відносно низька вартість;

Недоліки пасових передач:

• значні габарити, зазвичай в рази більші за габарити зубчастої передачі

з тим же передаточним числом;

• неминуча наявність деякого відносного проковзування паса;

• підвищені навантаження на вали – тягова здатність залежить від сил

тертя, які створюються притисканням паса до шківів і повинні зростати

зі збільшенням навантажувальної здатності передачі;

• необхідність застосування натяжних пристроїв;

• потреба в захисті паса від попадання на нього мастила;

• низький рівень довговічності пасів у швидкохідних передачах.