Прийменники

Прийменник - це службова частина мови, що об'єднує слова, якими уточнюються граматичні значення іменників у непрямих відмінках і служать для зв'язку цих форм з іншими словами у реченні. За будовою прийменники поділяються на прості, складні та складені.

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, він утворює прийменниково-відмінкову конструкцію.

 

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів із значенням різних відношень:

а) часових: від часу проголошення, близько години, проти ночі, під час навчання, напередодні свят, наприкінці доби, із часу створення, у даний час, протягом дня, об обідній порі, о дев'ятій годині, після занять;

 

б) причинових: через обставини, з нагоди ювілею, через хворобу, за умов, у зв'язку з відрядженням, за можливості, внаслідок пожежі;

 

в) мети: для успіху, на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, ради успіху, заради спільної мети;

 

г) допустовості: всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, крім роботи, помимо правил, уразі потреби, незважаючи на попередження, попри труднощі, відповідно до умов, при нагоді тощо.

 

Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні. Наприклад, прийменник по в українській мові

поєднується у складних прислівниках з іншими частинами мови:

- з іменниками (по університету, по суті);

- з прикметниками (по-господарськи, по-домашньому);

- із займенниками (по-нашому, по-твоєму, по-своєму);

- з числівниками (по-перше, по-друге, по троє, один по одному).

 

В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до, для, від, під, у (в), як, через, щодо або ж узагалі безприйменникові конструкції залежно від контексту.

 

6. Конструкції прийменників ПО і В у перекладі з російської на українську мову

Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками у перекладі з російськомовних ділових паперів. Найбільше помилок припадає на применник по, який в українській мові має вживатись: на, за, з, із, до, для, від, під, у(в), через, щодо, або ж взагалі безприйменникові конструкції, залежно від контексту. Наприклад:

по Вашему усмотрению - на Ваш розсуд,

проживать по улице... - мешкати на вулиці...,

по собственному желанию - за власним бажанням,

по необходимости - за необхідністю,

по доверенности - за дорученням,

по заказу - на замовлення,

по непригодности - через непридатність,

по счастливой случайности - завдяки щасливому випадку,

по частному делу - у приватній справі,

комиссия по вопросам - комісія з питань,

пришлось по вкусу - припало до смаку,

уехать по делу - поїхати у справі,

по болезни - через хворобу,

по ошибке - помилково,

по усмотрению следователя - на розсуд слідчого,

мероприятия по усилению - заходи щодо посилення,

по знакомству - завдяки знайомству,

оценить по достоинству - оцінити належно,

по возможности скорее - якомога швидше,

по окончании - після закінчення,

смотря по погоде - залежно від погоди.

 

Російські словосполучення із прийменником в українською мовою передаються за допомогою прийменників на, до, з, за, про, при, як, о та ін. або ж безприйменниковими конструкціями:

в адрес - на адресу,

в защиту - на захист

в знак уважения - на знак поваги

в рассрочку - на виплат

поставить в известность - довести до відома

в соответствии - відповідно до, згідно з

в карман - до кишені

в пример - за приклад

в пяти шагах - за п'ять кроків

в момент - миттєво

в дальнейшем - надалі

в зависимости - залежно від

в прошлом году - торік, минулого року

взять себя в руки - опанувати себе

в юности - замолоду

в силу изложенного - зважаючи на

в шутку - жартома

в течении месяца - протягом місяця

в состоянии (исполнить) - спроможний (виконати).

 

Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника при. Він уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад: при виході - коло виходу - біля виходу, край дороги, поруч мене.

 

7.Мовленнєва надмірність і недостатність у професійному мовленні

Точність вираження думки є однією з важливих ознак культури мови. Найтиповіше порушення цієї вимоги - вживання слів без урахування їх значення. Невміння автора висловити свою думку виявляється також у таких вадах, як мовленнєва надмірність (багатослів'я) і мовленнєва недостатність.

Виявом мовленнєвої надмірності є повторення тієї самої думки, наприклад: До вищих навчальних закладів нині вступили 350 тисяч цьогорічних випускників, які закінчили школу в 2009 році.

 

Іншими формами мовленнєвої надмірності є плаоназм і тавтологія.

 

Плеоназм - (від гр. - надмірність, надлишок) - це частковий збіг значень слів, що утворюють словосполучення: вільна вакансія (вакансія - вільна, незайнята посада), дублювати двічі (дублювати - повторювати,), прейскурант цін (прейскурант - довідник цін), у вересні місяці, напишіть свою автобіографію, пам'ятний сувенір (сувенір - подарунок на пам'ять).

До плеоназмів належить також немотивоване поєднання у вузькому контексті синонімів, які дублюють значення один одного: схвалити рішення одностайно і однодушно, виявляти до когось неповагу і непошану, неослабно і пильно контролювати роботу тощо.

Тавтологія (від гр. — те саме слово) — змістові повтори, які виникають у випадках, коли у реченні вживаються поряд спільнокореневі слова. Наприклад:

1. Користь від використання цих техзасобів є незаперечною.

2. Приймаючи на роботу нових працівників, при їх прийомі необхідно враховувати знання української мови.

3. Тривалість заняття у нашій академії триває 1 годину 20 хвилин.

У наведених прикладах досить легко уникнути тавтології, виключивши одне їх спільнокореневих слів або замінивши його синонімом чи займенником. Наприклад:

1. Вигода від використання цих техзасобів є незаперечною.

2. При прийнятті на роботу нових працівників обов'язково враховують знання української мови.

3. Тривалість заняття у нашій академії - 1 година 20 хвилин.

 

Досить поширеною помилкою є мовленнєва недостатність, яка виявляється у випадковому пропущенні слів, необхідних для точного вираження думки. Ця вада найчастіше трапляється в усному мовленні, проте нерідко трапляється і на письмі.

Пропуск слів спричиняє незрозумілість висловлювання; мовленнєва недостатність породжує комізм і абсурдність думки. Наприклад:

У зв'язку з моєю відпусткою мої обов'язки покласти на Івана Петровича, а Івана Петровича - на Людмилу Іванівну Кравець.

 

Зважаючи на величезні можливості вибору лексичних засобів, які надає кожному з нас українська мова, висловлювати свої думки неодноманітно, виразно й оригінально є цілком реальним завданням для того, хто постійно збагачує свій лексичний запас і по-справжньому шанує слово.